Справа № 298/424/25

Номер провадження 3/298/322/25

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

01 квітня 2025 року                                                         смт. Великий Березний

Суддя Великоберезнянського районного суду Закарпатської області Ротмістренко О.В., розглянувши матеріали справи, які надійшли з відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » ІНФОРМАЦІЯ_2 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянина України, уродженця м. Ромни Сумської області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , непрацюючого, за ч. 2 ст. 204-1 КУпАП,

ВСТАНОВИЛА:

Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ЗхРУ №145627 від 14.02.2025 громадянин України ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, а саме: 14 лютого 2025 року близько 12 год. 00 хв. на околиці населеного пункту Кострино (територія Костринської територіальної громади Ужгородського району. Закарпатської області) в межах контрольованого прикордонного району на відстані близько 5200 метрів до державного кордону України, на напрямку 42 прикордонного знаку був виявлений та затриманий гр. України ОСОБА_1 , який здійснив спробу незаконного перетинання держаного кордону України, з України в Словацьку Республіку поза встановленими пунктами пропуску через державний кордон у складі групи осіб, спільно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , в умовах воєнного стану. Своїми діями порушив вимоги ст. 9, ст.12 Закону України «Про державний кордон» від 04.11.1991, тобто вчинив адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачено ч. 2 ст. 204-1 КУпАП.

ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, про час, місце та дату розгляду справи повідомлений належним чином, шляхом надсилання SMS-повідомлення у зв`язку з поданою ним заявою на отримання електронних повісток.

Від ОСОБА_1 заяв про відкладення розгляду справи до суду не надходило.

27.03.2025 захисником ОСОБА_1 – адвокатом Сторонським І.О надіслано до суду заперечення на протокол про адміністративне правопорушення, складеного стосовно ОСОБА_1 . У вказаному запереченні зазначено, що ОСОБА_1 категорично не погоджується із складеним відносно нього працівниками Державної прикордонної служби України протоколом про адміністративне правопорушення за ч.2 ст. 204-1 КУпАП від 14.02.2025 адже жодного адміністративного правопорушення у вказаний день не вичинив. Так, останньому ставиться в вину те, що 14.02.2024, близько 12 год. 00 хв., будучи у населеному пункті Кострино ОСОБА_1 здійснив спробу незаконного перетинання державного кордону України в Словацьку Республіку поза встановленими пунктами пропуску через державний кордон у складі групи осіб спільно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в умовах військового стану. Однак вказаних дій ОСОБА_1 не здійснював, про що вказував у письмових поясненнях працівникам Державної прикордонної служби України при складенні адміністративного протоколу. Вказаного дня, 14.02.2025, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , будучи трьома друзями приїхали поїздом із м. Львова до м. Ужгорода з метою в подальшому відправитися в с. Вишка, де знаходиться гірськолижний курорт «Красія». Така поїздка була запланована друзями завчасно, а саме – 08 грудня 2024 року ОСОБА_1 у «чорну п`ятницю» по суттєвій знижці по передпродажу придбав квитки на вищевказаний гірськолижний курорт, оплативши за це 749 грн. Сезон на гірськолижному курорті Красія офіційно відкрився 25 січня, при цьому придбаний ОСОБА_1 квиток продовжував бути «активним» аж до закінчення сезону. В місті Ужгороді 14.02.025 троє друзів пересіли на електричку Мукачево-Сянки та приблизно в 10-00 год. прибули до станції с. Кострино. В електричці до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 підійшов працівник Державної прикордонної служби України, перевіривши їхні документи, а також мобільні телефони, після чого сказав, що жодних претензій до останніх немає. Як тільки хлопці вийшли із електрички Мукачево-Сянки на станції с. Кострино до них відразу на вулиці підійшли вже зовсім інші декілька працівників Державної прикордонної служби України та попросили слідувати за ними, обмеживши їх у пересуванні. Працівники Державної прикордонної служби незаконно тримали ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , та ОСОБА_3 у своєму службовому приміщенні майже цілий день, без жодної на те підстави на кожного із них склали протоколи про адміністративне правопорушення, щодо спроби в ніби то незаконному перетині кордону та в подальшому відпустили їх приблизно в 17.00 год. З наданих до суду Державною прикордонною службою України доказів неможливо встановити наявність в діях ОСОБА_1 ознак адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 204-1 КУпАП, оскільки суду не надано жодного доказу того, що останній 14.02.2025 року намагався незаконно перетнути державний кордон України, та/або знаходився на лінії державного кордону. Більше того, саме по собі перебування ОСОБА_1 в населеному пункті ОСОБА_4 , як зазначено в протоколі про адміністративне правопорушення, без надання належних та допустимих доказів, не може свідчити про те, що він намагався незаконно перетнути державний кордон України. З огляду на викладене, цілком логічним є те, що в діях ОСОБА_1 відсутня об`єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-1 КУпАП. А тому у відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 підлягає закриттю. До заперечення додано: квиток ОСОБА_1 на гірськолижний курорт Красія; скрін-шот зняття грошових коштів з банківської картки ОСОБА_1 за оплату квитка; скрін-шот про належність банківської картки ОСОБА_1 , скрін-шот повідомлення із сайту про відкриття сезону гірськолижного курорту «Красія»; договір про надання правової допомоги ОСОБА_1 та ордер.

       За змістом ст. 268 КУпАП України присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, при розгляді справи про адміністративні правопорушення, передбачені ст. 204 КУпАП, не є обов`язковою.

Відтак суддя вважає, що дану справу може бути розглянуто.

       Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази по справі, суддя встановила таке.

Згідно зі статтями 245, 252 КУпАП завданнями провадження в справі про адміністративне правопорушення і обов`язком органу, який її розглядає, є, зокрема, своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин справи і вирішення її в точній відповідності з законом.

Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинене адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Вирішуючи питання про те, чи було вчинене адміністративне правопорушення ОСОБА_1 , чи винен він у вчиненні такого і чи підлягає він адміністративній відповідальності, суддя виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Адміністративним правопорушенням (проступком), згідно з ч. 1ст. 9 КУпАП, визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно з ч. 1 ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів, протоколами про вилученні речей і документів, а також іншими вказаними у ній засобами і документами.

Відповідно до ст. 251 КУпАП, обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Отже, тягар доказування на предмет доведеності достатності доказів винуватості ОСОБА_1 у вчиненні ним інкримінованого йому адміністративного правопорушення покладено на особу, що складала протокол про адміністративне правопорушення.

Обов`язок органу (особи), який склав протокол про адміністративне правопорушення нести тягар доказування, що є складовою презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини в сенсі ст. 62 Конституції України, ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, та звільняє особу від обов`язку доводити свою непричетність до вчинення порушення.

За фабулою протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 інкриміновано спробу незаконного перетинання державного кордону України, поза пунктами пропуску через державний кордон з України в Словацьку Республіку, в умовах воєнного стану у складі групи осіб і такі його дії кваліфіковано за ч. 2 ст. 204-1 КУпАП.

Положеннями ч. 2 ст.204-1 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за перетинання або спробу перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України або в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів або з використанням підробленого документа чи таких, що містять недостовірні відомості про особу, чи без дозволу відповідних органів влади, вчинених у складі групи осіб.

Об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого статтею 204-1 КУпАП, полягає у перетинанні або спробі перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України або в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів або за документами, що містять недостовірні відомості про особу, чи без дозволу відповідних органів влади.

Перетинання державного кордону поза пунктами пропуску через державний кордон може означати, що особа перетнула державний кордон: поза місцем розташування пункту пропуску; поза місцем, визначеним у пункті пропуску для безпосереднього перетинання державного кордону; хоча і в зазначеному місці, але в час, коли пункт пропуску не функціонував.

Відповідно спроба перетнути кордон поза пунктами пропуску через державний кордон означає певні умисні дії особи, спрямовані на те, щоб перетнути державний кордон: поза місцем розташування пункту пропуску; поза місцем, визначеним у пункті пропуску для безпосереднього перетинання державного кордону; хоча і в зазначеному місці, але в час, коли пункт пропуску не функціонував.

Суб`єктивна сторона вказаного правопорушення характеризується наявністю прямого умислу у особи, що перетинає такий кордон, спрямований на те, щоб його перетнути.

Разом з цим, у протоколі, складеному відносно ОСОБА_1 , не вказано жодної вчиненої ним дії, яка б відповідала об`єктивній стороні правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 204-1 КУпАП.

Так, наведення в описовій частині протоколу відомостей про його виявлення та затримання за спробу незаконного перетинання державного кордону України в Словацьку Республіку поза межами пунктів пропуску в умовах воєнного стану у складі групи осіб, без зазначення, в чому саме виразились такі його дії є неконкретним формулюванням обвинувачення.

З метою доведення вини ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення, посадовою особою до протоколу про адміністративне правопорушення долучено: протокол про адміністративне затримання від 14 лютого 2025 року; протокол особистого огляду, огляду речей та вилучення речей і документів від 14.02.2025, під час огляду виявлено та вилучено для тимчасового зберігання: мобільний телефон, навушники, паспорт громадянина України, студентський квиток, грошові кошти; копію паспорта громадянина України видане на ім`я ОСОБА_1 ; письмове пояснення від 14.02.2025 ОСОБА_1 , в якому він зазначив, що вину не визнає, наміру незаконно перетинати державний кордон у нього не було; копію протоколу про адміністративне затримання від 14.02.2025 ОСОБА_3 ; письмові пояснення ОСОБА_3 від 14.02.2025; копію протоколу про адміністративне затримання від 14.02.2025 ОСОБА_2 ; письмові поясненням ОСОБА_2 від 14.02.2025; довідку про результати проведення фільтраційно-перевірочних заходів.

Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

За змістом ч. ч. 1, 2 ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Аналіз доданих до протоколу про адміністративне правопорушення, складеного щодо ОСОБА_1 , доказів не дає підстав для беззаперечного висновку у вчиненні ним правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 204-1 КУпАП.

Жодних доказів, які б могли прямо чи опосередковано вказувати на наявність ознак вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 204-1 КУпАП, матеріали адміністративної справи не містять.

Відповідно до ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь.

Суддя констатує, що до матеріалів справи не додано пояснення свідків, фото- чи відеозаписи, які б підтверджувати обставини які зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення, при цьому у ОСОБА_5 не виявлено будь-яких речей чи документів, які б свідчили про його намір незаконно перетнути державний кордон України. Також матеріали справи не містять доказів, про те, що ОСОБА_1 рухався в напрямку державного кордону, оминаючи населені пункти, що давало б підстави стверджувати, що він мав намір уникнути зустрічі із працівниками прикордонної служби, і таким чином незаконно перетнути кордон.

Крім того, суддя враховує ту обставину, що ОСОБА_5 затриманий на значній відстані від державного кордону, а також доводи захисника Богословця Д.А., підтверджені відповідними доказами, доданими до матеріалів справи про адміністративне правопорушення.

       В силу положень ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

При цьому із врахуванням положень і тлумачень ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя.

Обов`язок органу (особи), який склав протокол про адміністративне правопорушення нести тягар доказування, що є складовою презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини в сенсі ст. 62 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, та звільняє особу від обов`язку доводити свою непричетність до вчинення порушення.

Згідно з пункту 4 Рішення Конституційного Суду України від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010 конституційний принцип правової держави передбачає встановлення правопорядку, який повинен гарантувати кожному утвердження і забезпечення прав і свобод людини (статті 1, 3, частина друга статті19 Основного Закону України). Конституція України визначає основні права і свободи людини і громадянина та гарантії їх дотримання і захисту, зокрема: … юридична відповідальність особи має індивідуальний характер (частина друга статті 61); обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь (частина третя статті 62); конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України (частина перша статті 64).

Відповідно до п.п. 4.1 п. 4 вказаного Рішення,Конституційний Суд України на підставі наведеного дійшов висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Отже, винуватість особи у вчиненні правопорушення повинна бути доведена поза розумним сумнівом, а усі сумніви тлумачаться на користь правопорушника. Таким чином, суд зобов`язаний дослідити усі докази з точки зору їх належності, допустимості, достовірності та достатності.

Зважаючи на наведене, суддя позбавлена можливості констатувати про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 204-1 КУпАП, поза розумним сумнівом.

Тому суддя приходить до висновку, що до суду не надано належних, допустимих, достатніх та переконливих доказів вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 204-1 КУпАП, які б беззаперечно свідчили про наявність в його діях складу вказаного правопорушення.

Згідно з ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю в разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Враховуючи положення ст. 40-1 КУпАП, судовий збір стягненню з ОСОБА_1 не підлягає.

Керуючись ст. ст. 247, 283 КУпАП, суддя

ПОСТАНОВИЛА:

Справу про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за ч. 2 ст.204-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення до Закарпатського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Великоберезнянський районний суд Закарпатської області.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку її оскарження.

Суддя  Ротмістренко О.В.