Справа № 298/378/25

Номер провадження 3/298/287/25

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

28 березня 2025 року                                                         с-ще. Великий Березний

Суддя Великоберезнянського районного суду Закарпатської області Тарасевич П.П., розглянувши матеріали, що надійшли з відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 »  ІНФОРМАЦІЯ_2 про притягнення до адміністративної відповідальності  ОСОБА_1 ,  ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянина України, уродженця та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , не працюючого,

-за ч.2 ст.204-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

За змістом протоколу ЗхРУ № 145622, складеного 09 лютого 2025 року складений офіцером (оперуповноваженим) прикордонного оперативно-розшукового відділу НОМЕР_1 прикордонного загону ОСОБА_2 , 08 лютого 2025 року, близько 22 год. 30 хв. на околиці населеного пункту Завосино (територія Дубриницько-Малоберезнянської територіальної громади Ужгородського району. Закарпатської області) в межах контрольованого прикордонного району на відстані близько 5100 метрів до державного кордону України, на напрямку 158 прикордонного знаку офіцером ПОРВ (з м.д.н.п. Великий Березний)  ОСОБА_2 був виявлений та затриманий гр. України ОСОБА_1  який здійснив спробу незаконного перетинання держаного кордон з України в Словацьку Республіку поза встановленими пунктами пропуску через державний кордон, у складі групи осіб спільно з  ОСОБА_3  та ОСОБА_4 в умовах воєнного стану.

Своїми діями порушив вимоги ст.9, ст.12 Закону України «Про державний кордон» від 04.11.1991 року. Дії ОСОБА_1 були кваліфіковані як правопорушення, передбачене ч.2 ст.204-1 КУпАП.

ОСОБА_1 на розгляд справи не з`явився, однак в матеріалах справи наявна заява про розгляд справи без його участі та письмові пояснення, в яких зазначив, що вину не визнає їхав спільно з друзями за машиною.

Дослідивши матеріали справи, подане клопотання, суддя приходить до наступного.

Згідно ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно ст.129 Конституції України, однією з основних засад судочинства, є забезпечення доведеності вини.

У відповідності до вимог ст.7 ч.1 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановленому законом.

Статтею 248 КУпАП визначено, що розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється на засадах рівності перед законом і органом (посадовою особою), який розглядає справу, всіх громадян незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мови та інших обставин.

Відповідно до вимог ст.280 КУпАП, суд, при розгляді справи про адміністративне правопорушення, крім іншого, зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення

Відповідно до вимог ст.ст. 251,252 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами.

Так відповідно до диспозиції ч.2 ст.204-1 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України, групою осіб або особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за одне з порушень, передбачених частиною першою цієї статті.

Об`єктивною стороною досліджуваного правопорушення, є перетин або спроба перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску або в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів або за документами, що містять недостовірні відомості про особу, чи без дозволу відповідних органів влади.

Суб`єктивна сторона незаконного перетинання державного кордону передбачає наявність прямого умислу, тобто виражається в навмисній формі вини, коли особа розуміє, що незаконно перетинає ДКУ та бажає вчинити такі протиправні дії.

Відповідно, досліджуючи докази по даній справі, суд повинен встановити чи перетинав ОСОБА_1 державний кордон України у незаконний спосіб та чи вчинив він ці незаконні дії навмисно.

Так охорона державного кордону України є невід`ємною складовою загальнодержавної системи захисту державного кордону і полягає у здійсненні Державною прикордонною службою України на суші, морі, річках, озерах та інших водоймах, а також Збройними Силами України у повітряному та підводному просторі відповідно до наданих їм повноважень заходів з метою забезпечення недоторканності державного кордону України.

Державний кордон України це лінія і вертикальна поверхня, що проходить по цій лінії, визначає межі державної території України, просторові рубежі дії державного суверенітету України. Охороною Державного кордону України займається Державна прикордонна служба України.

Так відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЗхРУ № 145622 від 09.02.2025 року: 08 лютого 2025 року, близько 22 год. 30 хв. на околиці населеного пункту Завосино (територія Дубриницько-Малоберезнянської територіальної громади Ужгородського району. Закарпатської області) в межах контрольованого прикордонного району на відстані близько 5100 метрів до державного кордону України, на напрямку 158 прикордонного знаку офіцером ПОРВ (з м.д.н.п. Великий Березний)  ОСОБА_2 був виявлений та затриманий гр. України ОСОБА_1  який здійснив спробу незаконного перетинання держаного кордон з України в Словацьку Республіку поза встановленими пунктами пропуску через державний кордон, у складі групи осіб спільно з  ОСОБА_3  та ОСОБА_4 в умовах воєнного стану.

Своїми діями порушив вимоги ст.ст.9,12 Закону України «Про державний кордон» від 04.11.1991 року, тобто вчинив правопорушення, відповідальність за яке передбачено ч.2 ст.204-1 КУпАП.

Також до протоколу про адміністративне правопорушення надано, протоколами про адміністративне затримання від 08.02.2025 р., довідкою щодо проведення оперативно-перевірочних заходів, письмових пояснень в яких зазначено що вину не визнає їхав спільно з друзями за машиною.

Однак, з наданих до суду доказів неможливо встановити наявність в діях ОСОБА_1 ознак адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.204-1 КУпАП, оскільки суду не надано жодного доказу (фото-, відеофіксації) того, що останній 14.02.2025 року намагався незаконно перетнути державний кордон України, та/або знаходився на лінії державного кордону.

Більш того, саме по собі перебування ОСОБА_1 на околиці населеного пункту Завосино, як зазначено в протоколі про адміністративне правопорушення, без надання належних та допустимих доказів, не може свідчити про те, що він намагався незаконно перетнути державний кордон України.

Так за ст.62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь.

Тому суддя приходить до висновку, що судді не надано належних, достовірних та переконливих доказів вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.204-1 КУпАП, а саме які б підтверджували перетинання чи спробу перетинання останнім державного кордону України, у складі групи осіб.

Тому суд приходить до висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад правопорушення, передбачений ч.2 ст.204-1 КУпАП, який встановлює відповідальність за перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України, групою осіб або особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за одне з порушень, передбачених частиною першою цієї статті, оскільки наданими суду доказами його винуватість та сам факт незаконного перетинання державного кордону України не доведений і тому в його діях відсутній склад та подія адміністративного правопорушення, передбаченого даною статтею.

Згідно ч.1 ст.247 КУпАП, провадження по справі належить закрити, якщо судом встановлено, що в діях особи у відношенні якої, складено протокол про адміністративні правопорушення, відсутні склад та подія адміністративного правопорушення.

Таким чином, суд вважає за необхідне провадження по даній справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності закрити, в зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.204-1 КУпАП.

На підставі викладеного, керуючись ч. 1 ст.247, 283, 284 КУпАП, суддя

ПОСТАНОВИВ:

Справу про адміністративне правопорушення у відношенні ОСОБА_1 за частиною 2 статті 204-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, закрити на підставі закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП у зв`язку з відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником до Закарпатського апеляційного суду через цей суд протягом 10 днів з дня її винесення.

Суддя Тарасевич П.П.