УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №283/1251/16-ц Головуючий у 1-й інст. Хомич В. М.

Категорія 68 Доповідач Шевчук А. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2025 року Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючої судді Шевчук А.М.,  

суддів: Григорусь Н.Й., Павицької Т.М.,

за участі секретаря судового засідання Бузган А.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі

цивільну справу №283/1251/16-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя та

за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права особистої приватної власності

за апеляційними скаргами ОСОБА_1 , поданою через адвоката Бойкініча Романа Сергійовича, та ОСОБА_2 , поданою через адвоката Яременка Дмитра Володимировича,

на рішення Малинського районного суду Житомирської області від 08 лютого 2024 року, яке ухвалене під головуванням судді Хомича В.М. у м. Малині,

в с т а н о в и в:

У червні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , який в ході розгляду справи уточнила, та остаточно просила поділити спільне майно подружжя, визнавши за нею право власності на частину наступного майна:

-земельної ділянки площею 17,301 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим номером 1823481400:02:000:0048, що знаходиться на території Луківської сільської ради Малинського (Коростенського) району Житомирської області;

-земельної ділянки площею 8,5883 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим номером 1823481400:02:000:0049, що знаходиться на території Луківської сільської ради Малинського (Коростенського) району Житомирської області;

-житлового будинку АДРЕСА_1 ;

-домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , що складається з одного житлового будинку загальною площею 353,1 кв.м із надвірними будівлями та спорудами, реєстраційний номер 25683035; двоквартирного жилого будинку загальною площею 353,1 кв.м, реєстраційний номер 26056376; домоволодіння загальною площею 46,2 кв.м, реєстраційний номер 603473;

-домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 ;

-об`єкта нерухомого майна – комплексу: комори, телятника, навіса для сіна, сінажної траншеї, артезіанської свердловини, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_4 ;

-мисливської нарізної зброї марки «Browning», калібру 22 LR, № НОМЕР_1 ;

-мисливської нарізної зброї марки «DPMSG2», калібру НОМЕР_2 Win, № НОМЕР_3 ;

-мисливської нарізної зброї марки «CZ-527», калібру НОМЕР_4 , № НОМЕР_5 ;

-мисливської нарізної зброї марки «Colt», калібру НОМЕР_4 , № НОМЕР_6 ;

-мисливської комбінованої зброї марки «Blaser R8», калібру НОМЕР_2 Win/ НОМЕР_7 Rem, № НОМЕР_8 ;

-мисливської гладкоствольної зброї марки «Fabarm Lion Н368 Comosit», калібру 12/76, № НОМЕР_9 ;

-мисливської гладкоствольної зброї марки «Beretta А400», калібру 12/89, № НОМЕР_10 ;

-Toyota Tundra, 5665 (2011) чорний, д.н.з. НОМЕР_11 , №куз. НОМЕР_12 ;

-Toyota Tundra, 5700 (2007) чорний, д.н.з. НОМЕР_11 , №куз. НОМЕР_13 ;

-саморобного причепу, (2002) синій, д.н.з. НОМЕР_14 ;

-Opel Senator (1989) білий, д.н.з. НОМЕР_15 , №куз. НОМЕР_16 ;

-Renault Kangoo 1.9D, (2002) жовтий, д.н.з. НОМЕР_17 , №куз. НОМЕР_18 ;

-ПГМФ 8904 (2006) синій, д.н.з. НОМЕР_19 , №шас. НОМЕР_20 ;

-ПР ОДИСЕЙ 5, (2011) зелений, д.н.з. НОМЕР_21 , №шас. НОМЕР_22 ;

-DAIMLER-CHRYSLER 902.6 КА, (2005) білий, д.н.з. НОМЕР_23 , №куз. НОМЕР_24 ;

-DAIMLER-CHRYSLER 313, (2006) білий, д.н. НОМЕР_25 , №куз. НОМЕР_26 ;

-ZHEJIANG LZX200GY-2, (2008) синій, д.н.з. НОМЕР_27 , №шас. НОМЕР_28 ;

-FAW СА1047, (2008) синій, д.н.з. НОМЕР_29 , №шас. НОМЕР_30 ;

-прогулянкового судна «Крим», бортовий реєстраційний номер судна НОМЕР_31 ;

-прогулянкового судна «Казанка 5м3», бортовий реєстраційний номер судна НОМЕР_32 ;

-прогулянкового судна «ВАLТ-550» №РLВАLТС003Е202, бортовий реєстраційний номер судна УКИ-108-К;

-прогулянкового судна «ТЕRHI VARIO» № НОМЕР_33 , бортовий реєстраційний номер судна НОМЕР_34 ;

-стягнути з ОСОБА_2 на її користь частину одержаних ним доходів, як учасником (засновником), в господарських товариствах: Товариство з обмеженою відповідальністю «Спеціалізоване мисливське господарство Лісомир», Товариство з обмеженою відповідальністю «Люкс.Нет», Товариство з обмеженою відповідальністю «Полісся-С», Товариство з обмеженою відповідальністю «Квадро-С»;

-стягнути з ОСОБА_2 на її користь частину одержаних ним доходів, як власником приватного малого підприємства «Полісся».

ОСОБА_1 свій позов обґрунтовувала тим, що спірне майно придбане сторонами за час шлюбу за їх спільні кошти. Також вона має право на поділ доходів, одержаних від здійснення господарської діяльності юридичними особами, учасником яких виступив ОСОБА_2 . Добровільно вирішити спір ОСОБА_2 відмовляється.

У серпні 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_1 , який в ході розгляду справи уточнив, та остаточно просив:

-визнати особистою власністю ОСОБА_1 статутний капітал та майно Малого приватного підприємства «Арго»;

-визнати його ( ОСОБА_2 ) особистою власністю статутний капітал та майно Приватного малого підприємства «Полісся»;

-стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 різницю вартості статутних капіталів Малого приватного підприємства «Арго» та Приватного малого підприємства «Полісся» в розмірі 399 999 грн 50 коп.;

-визнати за ним ( ОСОБА_2 ) право власності на частину квартири АДРЕСА_5 ;

-визнати за ним ( ОСОБА_2 ) право власності на частину нежитлового приміщення, площею 203,8 кв.м, по АДРЕСА_6 ;

-визнати за ним ( ОСОБА_2 ) право власності на частину земельної ділянки площею 0,1912 га з кадастровим номером 1821155400:01:001:0061 по АДРЕСА_6 .

Рішенням Малинського районного суду Житомирської області від 22 березня 2019 року первісний позов ОСОБА_1 був задоволений частково. Було визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину: саморобного причепу, 2002 року випуску, д.н.з. НОМЕР_14 ; автомобіля марки «Opel Senator»,1989 року випуску, д.н.з. НОМЕР_15 ; прогулянкового судна BALT-550 №PLBALTC003E202, бортовий, реєстраційний номер судна НОМЕР_35 . Було визнано за ОСОБА_2 право власності на частину: саморобного причепу, 2002 року випуску, д.н.з. НОМЕР_14 ; автомобіля марки «Opel Senator»,1989 року випуску, д.н.з. НОМЕР_15 ; прогулянкового судна BALT-550 №PLBALTC003E202, бортовий, реєстраційний номер судна УКИ-108-К. Було залишено саморобний причіп, д.н.з. НОМЕР_14 , автомобіля марки «Opel Senator», д.н.з. НОМЕР_15 , та прогулянкового судна BALT-550 №PLBALTC003E202, бортовий, реєстраційний номер судна НОМЕР_35 , у спільній частковій власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . У задоволенні іншої частини первісного позову було відмовлено. ОСОБА_2 у задоволенні зустрічного позову відмовлено. Житомирський апеляційний суд постановою від 19 березня 2020 року рішення суду першої інстанції від 22 березня 2019 року залишив без змін.

Постановою Верховного Суду від 21 жовтня 2020 року рішення Малинського районного суду Житомирської області від 22 березня 2019 року та постанова Житомирського апеляційного суду від 19 березня 2020 року в частині вирішення первісного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна скасовано, а справа передана в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.

За положеннями частини п`ятої ст.411 та частини першої ст.417 ЦПК України висновки та вказівки суду касаційної інстанції, у зв`язку з якими скасовано судові рішення, є обов`язковими для суду першої чи апеляційної інстанції під час нового розгляду справи.

Скасовуючи судові рішення в частині вирішення первісного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна, Верховний Суд дійшов висновку, що, вирішуючи питання щодо правового режиму спільного нажитого майна подружжя, суди попередніх інстанції дійшли передчасного висновку, що таким може бути майно, набуте сторонами у період із 11 жовтня 1987 року по 10 січня 2006 року, оскільки питання щодо фактичної дати припинення сімейних відносин Малинським районним судом Житомирської області в межах справи про розірвання шлюбу між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не досліджувалося, мотивувальна частина не містить висновку про припинення сторонами ведення спільного господарства з січня 2006 року, а тому рішення Малинського районного суду Житомирської області від 21 червня 2016 року не має преюдиційного значення під час вирішення цієї справи та не є доказом припинення шлюбних відносин з січня 2006 року. Крім того, не погоджуючись із твердженням ОСОБА_2 про припинення шлюбних відносин з січня 2006 року, ОСОБА_1 звернулася до суду першої інстанції із заявою про виклик свідків, але протокольною ухвалою від 12 липня 2018 року ОСОБА_1 у задоволенні заяви про виклик свідків відмовлено, чим допущено порушення норм процесуального права, зокрема, частини четвертої ст.91 ЦПК України. За таких обставин, ОСОБА_2 , заперечуючи презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу, повинен надати відповідні докази, довівши їх переконливість, та вказане питання має вирішальне значення для розгляду цієї справи. Також Верховний Суд звернув увагу, що матеріали справи не містять відомостей про дату набуття ОСОБА_2 права власності на мисливські зброї, які є неподільною річчю.

Частиною четвертою ст.49 ЦПК України унормовано, що у разі направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції зміна предмета, підстав позову не допускається, крім випадків, визначених цією статтею.

Зміна предмета або підстав позову при новому розгляді справи допускається в строки, встановлені частиною третьою цієї статті, лише у випадку, якщо це необхідно для захисту прав позивача у зв`язку із зміною фактичних обставин справи, що сталася після закінчення підготовчого засідання, або, якщо справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження, - після початку першого судового засідання при первісному розгляді справи (абзац другий частини четвертої ст.49 ЦПК України).

Отже, ОСОБА_1 у червні 2016 року звернулася до суду із первісним позовом до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя. ОСОБА_1 подана заява від 30 листопада 2016 року про збільшення розміру позовних вимог (а.с.95-100 т.1); 26 грудня 2016 року до суду першої інстанції надійшла заява ОСОБА_1 від 26 грудня 2016 року про збільшення розміру позовних вимог (а.с.139-140 т.1); 06 березня 2018 року до Малинського районного суду Житомирської області надійшла заява ОСОБА_1 від 05 березня 2018 року про збільшення розміру позовних вимог (а.с.29-31 т.3); 06 червня 2018 року до суду першої інстанції надійшла заява ОСОБА_1 від 29 травня 2018 року про збільшення розміру позовних вимог (а.с.118-124 т.3), а 21 червня 2018 року до Малинського районного суду Житомирської області надійшла заява ОСОБА_1 від 19 червня 2018 року про збільшення розміру позовних вимог (а.с.141-147 т.3).

Також до Малинського районного суду Житомирської області 12 січня 2021 року надійшла заява ОСОБА_1 від 05 січня 2021 року про збільшення розміру позовних вимог (а.с.3-14 т.6). Ухвалою Малинського районного суду Житомирської області від 12 січня 2021 року заява ОСОБА_1 про збільшення розміру позовних вимог від 05 січня 2021 року прийнята до розгляду в частині поділу спільного сумісного майна подружжя та визнання за ОСОБА_1 права власності на 1/2 частину щодо наступного майна: нерухомого майна, переліченого у п.1 заяви; транспортних засобів, перелічених у п.3 заяви; водного транспорту, переліченого у п.4 заяви; зброї, переліченої у п.5 заяви. Ухвалою також відмовлено у прийнятті до розгляду заяви про збільшення позовних вимог щодо визнання за ОСОБА_1 права власності на частину майна Приватного малого підприємства «Полісся», оскільки ОСОБА_1 та її представником при зміні предмета позову (заявлені нові позовні вимоги) на цьому етапі (після передання справи на новий розгляд до суду першої інстанції) не наведено жодного доводу на обґрунтування такої зміни, як це передбачає абзац другий частини четвертої ст.49 ЦПК України (а.с.49-50 т.6).

Ухвалою Малинського районного суду Житомирської області від 18 червня 2021 року задоволена заява представника ОСОБА_1 про залишення без розгляду пунктів 2 та 3 позовної заяви ОСОБА_1 в редакції від 19 червня 2018 року (а.с.216 т.6). Так, суд першої інстанції залишив без розгляду позовні вимоги ОСОБА_1 (п.2 позовної заяви від 19 червня 2018 року) про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 частини одержаних доходів ОСОБА_2 , як учасником (засновником), в наступних господарських товариствах: Товариство з обмеженою відповідальністю «Спеціалізоване мисливське господарство Лісомир»; Товариство з обмеженою відповідальністю «Люкс.Нет»; Товариство з обмеженою відповідальністю «Полісся –С»; Товариство з обмеженою відповідальністю «Квадро-С». Також ухвалою залишені без розгляду позовні вимоги ОСОБА_1 (пункт 3 позовної заяви від 19 червня 2018 року) про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 частини одержаних ОСОБА_2 доходів, як власником Приватного малого підприємства «Полісся». Ухвала в апеляційному порядку не оскаржувалася.

Отже, ОСОБА_1 , звертаючись із первісної позовом до ОСОБА_2 , про поділ майна подружжя просить поділити спільне майно подружжя, визнавши за нею право власності на 1/2 частину наступного майна:

-земельної ділянки площею 17,301 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим номером 1823481400:02:000:0048, що знаходиться на території Луківської сільської ради Малинського (Коростенського) району Житомирської області;

-земельної ділянки площею 8,5883 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим номером 1823481400:02:000:0049, що знаходиться на території Луківської сільської ради Малинського (Коростенського) району Житомирської області;

-земельної ділянки площею 2,4903 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим номером 1823481400:02:000:0054, що знаходиться на території Луківської сільської ради Малинського (Коростенського) району Житомирської області;

-земельної ділянки площею 1,5902 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим номером 1823481400:02:000:0055, що знаходиться на території Луківської сільської ради Малинського (Коростенського) району Житомирської області;

-земельної ділянки площею 3,5055 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим номером 1823481400:02:000:0053, що знаходиться на території Луківської сільської ради Малинського (Коростенського) району Житомирської області;

-земельної ділянки площею 4,0565 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим номером 1823481400:02:000:0050, що знаходиться на території Луківської сільської ради Малинського (Коростенського) району Житомирської області;

-житлового будинку АДРЕСА_1 , загальною площею 51,8 кв.м, житловою площею 32,2 кв.м ;

-домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 46,2 кв.м, житловою площею 15,1 кв.м;

-об`єкта нерухомого майна – комплексу: комори, телятника, навісу для сіна, сінажної траншеї, артезіанської свердловини, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_4 ;

-мисливської нарізної зброї марки «Browning», калібру 22 LR, № НОМЕР_1 ;

-мисливської нарізної зброї марки «DPMSG2», калібру НОМЕР_2 Win, № НОМЕР_3 ;

-мисливської нарізної зброї марки «CZ-527», калібру НОМЕР_4 , № НОМЕР_5 ;

-мисливської нарізної зброї марки «Colt», калібру НОМЕР_7 Rem, № НОМЕР_6 ;

-мисливської комбінованої зброї марки «Blaser R8», калібру НОМЕР_2 Win/223Rem, № НОМЕР_8 ;

-мисливської гладкоствольної зброї марки «Fabarm Lion Н368 Comosit», калібру 12/76, № НОМЕР_9 ;

-мисливської гладкоствольної зброї марки «Beretta А400», калібру 12/89, № НОМЕР_10 ;

-саморобного причепу, (2002) синій, д.н.з. НОМЕР_14 ;

-Opel Senator (1989) білий, д.н.з. НОМЕР_15 , №куз. НОМЕР_16 ;

-Renault Kangoo 1.9D, (2002) жовтий, д.н.з. НОМЕР_17 , №куз. НОМЕР_18 ;

-ПГМФ 8904 (2006) синій, д.н.з. НОМЕР_19 , №шас. НОМЕР_20 ;

-ПР ОДИСЕЙ 5, (2011) зелений, д.н.з. НОМЕР_21 , №шас. НОМЕР_22 ;

-DAIMLER-CHRYSLER 902.6 КА, (2005) білий, д.н.з. НОМЕР_23 , №куз. НОМЕР_24 ;

-DAIMLER-CHRYSLER 313, (2006) білий, д.н. НОМЕР_25 , №куз. НОМЕР_26 ;

-ZHEJIANG LZX200GY-2, (2008) синій, д.н.з. НОМЕР_27 , №шас. НОМЕР_28 ;

-FAW СА1047, (2008) синій, д.н.з. НОМЕР_29 , №шас. НОМЕР_30 ;

-прогулянкового судна «Крим», бортовий реєстраційний номер судна НОМЕР_31 ;

-прогулянкового судна «Казанка 5м3», бортовий реєстраційний номер судна НОМЕР_32 ;

-прогулянкового судна «ВАLТ-550» №РLВАLТС003Е202, бортовий реєстраційний номер судна УКИ-108-К;

-прогулянкового судна «ТЕRHI VARIO» № НОМЕР_33 , бортовий реєстраційний номер судна НОМЕР_34 .

Первісний позов обґрунтований тим, що з 11 жовтня 1987 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі. Рішенням Малинського районного суду Житомирської області від 21 червня 2016 року в цивільній справі №283/939/16-ц шлюб між сторонами розірваний. Спірне рухоме та нерухоме майно набуте сторонами за час шлюбу та за їх спільні кошти, а тому є спільною сумісною власністю подружжя, але ОСОБА_2 добровільно вирішити спір не бажає.

У січні 2021 року ОСОБА_2 через представника Яременка Д.В. звернувся до ОСОБА_1 із зустрічним позовом. Просить визнати особистою приватною власністю ОСОБА_2 наступне майно:

-земельну ділянку площею 17,301 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим номером 1823481400:02:000:0048, що знаходиться на території Луківської сільської ради Малинського (Коростенського) району Житомирської області;

-земельну ділянку площею 2,4903 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим номером 1823481400:02:000:0054, що знаходиться на території Луківської сільської ради Малинського (Коростенського) району Житомирської області;

-земельну ділянку площею 3,5055 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим номером 1823481400:02:000:0053, що знаходиться на території Луківської сільської ради Малинського (Коростенського) району Житомирської області;

-земельну ділянку площею 4,0565 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим номером 1823481400:02:000:0050, що знаходиться на території Луківської сільської ради Малинського (Коростенського) району Житомирської області;

-земельну ділянку площею 8,5883 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим номером 1823481400:02:000:0049, що знаходиться на території Луківської сільської ради Малинського (Коростенського) району Житомирської області;

-земельну ділянку, площею 1,5902 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим номером 1823481400:02:000:0055, що знаходиться на території Луківської сільської ради Малинського (Коростенського) району Житомирської області;

-житловий будинок АДРЕСА_1 ;

-житловий будинок (домоволодіння), загальною площею 353,1 кв.м, житловою площею 122,4 кв.м, із надвірними будівлями і спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер 603473;

-комплекс, який складається з: комори, телятника, навісу для сіна, сінажної траншеї, артезіанської свердловини, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_4 ;

-мисливську нарізну зброю марки «Colt», калібру НОМЕР_7 Rem, № НОМЕР_6 (дозвіл на право носіння та зберігання № НОМЕР_36 , виданий УМВС України в Житомирській області 16 лютого 2015 року);

-мисливську нарізну зброю марки «DPMSG2», калібру НОМЕР_2 Win, № НОМЕР_3 (дозвіл на право носіння та зберігання № НОМЕР_37 , виданий УМВС України в Житомирській області 23 квітня 2015 року);

-мисливську нарізну зброю марки «Browning», калібру 22 LR, № НОМЕР_38 (дозвіл на право носіння та зберігання № НОМЕР_39 , виданий ГУНП в Житомирській області 31 травня 2016 року);

-мисливську нарізну зброю марки «CZ-527», калібру 223 Rem, № НОМЕР_5 (дозвіл на право носіння та зберігання № НОМЕР_40 , виданий УМВС України в Житомирській області 16 жовтня 2014 року);

-мисливську комбіновану зброю марки «Blaser R8», калібру НОМЕР_2 Win/ НОМЕР_7 Rem, № НОМЕР_8 (дозвіл на право носіння та зберігання № НОМЕР_41 , виданий УМВС України в Житомирській області 16 листопада 2011 року);

-мисливську гладкоствольну зброю марки «Fabarm Lion Н368 Comosit», калібру 12/76, № НОМЕР_9 (дозвіл на право носіння та зберігання № НОМЕР_42 , виданий Малинським МВ УМВС України в Житомирській області 30 березня 2011 року);

мисливську гладкоствольну зброю марки «Beretta А400», калібру 12/89, № НОМЕР_10 (дозвіл на право носіння та зберігання № НОМЕР_43 , виданий Малинським МВ УМВС України в Житомирській області 21 вересня 2015 року);

-автомобіль Renault Kangoo 1.9D, 2002 року випуску, жовтого кольору, д.н.з. НОМЕР_44 , кузов № НОМЕР_18 , дата реєстрації 06 вересня 2007 року;

-причіп ПГМФ 8904, 2006 року випуску, синього кольору, д.н.з. НОМЕР_45 , №шас. НОМЕР_20 , дата реєстрації 16 березня 2007 року;

-причіп ПР ОДИСЕЙ 5, 2011 року випуску, зеленого кольору, д.н.з. НОМЕР_46 , №шас. НОМЕР_47 , дата реєстрації 22 квітня 2011 року;

-автомобіль DAIMLER-CHRYSLER 902.6 КА, 2005 року випуску, білого кольору, д.н.з. НОМЕР_48 , №куз. НОМЕР_24 , дата реєстрації 27 вересня 2007 року;

-автомобіль DAIMLER-CHRYSLER 313, 2006 року випуску, білого кольору, д.н.з. НОМЕР_49 , №куз. НОМЕР_50 , дата реєстрації 01 жовтня 2008 року;

-мотоцикл ZHEJIANG LZX200GY-2, 2008 року випуску, синього кольору, д.н.з. НОМЕР_51 , №шас. НОМЕР_52 , дата реєстрації 22 липня 2011 року;

-автомобіль FAW СА1047, 2008 року випуску, синього кольору, д.н.з. НОМЕР_53 , №шас. НОМЕР_30 , дата державної реєстрації 28 липня 2012 року;

-автомобіль TOYOTA Tundra, 5665, 2011 року випуску, чорного кольору, д.н.з. НОМЕР_11 , №шас. НОМЕР_12 , дата державної реєстрації 21 січня 2013 року;

-автомобіль TOYOTA Tundra, 5700, 2007 року випуску, чорного кольору, д.н.з. НОМЕР_11 , №шас. НОМЕР_13 , дата реєстрації 11 серпня 2012 року;

-прогулянкове судно «ТЕRHI VARIO» № НОМЕР_33 , бортовий реєстраційний номер судна НОМЕР_34 , дата реєстрації у судновій книзі 04 квітня 2006 року;

-прогулянкове судно «Крим», бортовий реєстраційний номер судна НОМЕР_31 , дата реєстрації у судновій книзі 24 жовтня 2009 року;

-прогулянкове судно «Казанка 5мЗ», бортовий реєстраційний номер судна НОМЕР_32 , дата реєстрації у судновій книзі 20 червня 2010 року.

Також у зустрічному позові ОСОБА_2 просить визнати спільною сумісною власністю його та ОСОБА_1 трикімнатну квартиру АДРЕСА_5 .

Вимоги зустрічного позову аргументовані тим, що перебуваючи у зареєстрованому шлюбі з 1987 року, сторони спільно проживали у смт Іршанськ. Між сторонами 07 січня 2006 року стався серйозний конфлікт, за наслідками якого ОСОБА_2 припинив спільне проживання з ОСОБА_1 та переїхав проживати до своїх батьків. Тобто, з 07 січня 2006 року сторони не проживали однією сім`єю та не вели спільного господарства, а шлюбні відносини бути припинені. Сторони мають від шлюбу двоє повнолітніх доньок: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . ОСОБА_1 пояснювала небажання розривати шлюб через органи РАЦС тим, що ОСОБА_2 має забезпечити її існування надалі та побудувати автозаправочну станцію, а також прагнула передати своє майно, що їй належало, та майно, яке набув ОСОБА_2 після припинення шлюбних стосунків, спільним дітям. Рішенням Малинського районного суду Житомирської області від 21 червня 2016 року (справа №283/939/16-ц) за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 шлюб розірваний. Хоча шлюб між сторонами розірваний в судовому прядку в 2016 році, але фактичні шлюбні відносини між сторонами були припинені з січня 2006 року, тобто з дня народження доньки ОСОБА_5 . Отже, фактично шлюб між сторонами тривав з 11 жовтня 1987 року по 07 січня 2006 року. Майно, набуте ОСОБА_6 після 07 січня 2006 року є його особистою приватною власністю. Земельні ділянки з кадастровими номерами 1823481400:02:000:0048, 1823481400:02:000:0049, 1823481400:02:000:0050, 1823481400:02:000:0053, 1823481400:02:000:0054, 1823481400:02:000:0055 не можуть бути визнані об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, адже ОСОБА_2 були подаровані земельні частки (паї) та технічна документація на земельні ділянки розроблялася на підставі подарованих сертифікатів. Житловий будинок АДРЕСА_1 , ОСОБА_2 набув на підставі свідоцтва про право власності від 18 вересня 2012 року в період окремого проживання сторін. Право власності на житловий будинок в АДРЕСА_2 , набуте ОСОБА_2 у 2009 році. Передумовою набуття права власності на вказане домоволодіння став договір дарування земельної ділянки від 15 червня 2005 року, а вже тільки потім купівля за власні кошти будинку з подальшим його знесенням для будівництва нового. Об`єкт нерухомого майна у виді комплексу (комори, телятника, навісу для сіна, сінажної траншеї, артезіанської свердловини в АДРЕСА_4 ) був набутий ОСОБА_2 у 2008 році, тобто також після припинення шлюбних відносин з ОСОБА_1 та жодних спільних коштів на його придбання не витрачалося. Стосовно зброї, то вона є річчю індивідуального використання, оскільки перед її придбанням необхідно отримати спеціальний дозвіл Національної поліції. Крім того, мисливська зброя набута ОСОБА_2 у період із 2011 року по 2016 рік. Мисливська нарізна зброя марки «DPMSG2», калібру НОМЕР_54 , № НОМЕР_3 та мисливська нарізна зброя марки «COLT», калібру НОМЕР_7 Rem, № НОМЕР_6 , знята з обліку в зв`язку з її переоформленням на нового власника. Транспортні колісні та водні засоби також були придбані за час фактично припинених шлюбних відносин та за кошти, які належали ОСОБА_2 особисто. Разом із тим, за спільні кошти сторін придбана квартира АДРЕСА_5 . Проте, відомості про ОСОБА_1 , як власницю квартири, до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесені не були.

Ухвалою Малинського районного суду Житомирської області від 12 січня 2021 року зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права особистої власності прийнятий до спільного розгляду з первісним позовом.

Рішенням Малинського районного суду Житомирської області від 08 лютого 2024 року первісний позов про поділ майна подружжя задоволений частково. Проведений поділ майна подружжя та визнано за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 право приватної власності по 1/2 (ідеальній) частці за кожним на:

-житловий будинок, загальною площею 46,2 кв.м, житловою площею 15,1 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ;

-саморобний причіп, 2002 року випуску, синього кольору, д.р.н. НОМЕР_14 ;

-автомобіль OPEL Senator, 1989 року випуску, білого кольору, д.р.н. НОМЕР_15 , №кузова НОМЕР_16 ;

-прогулянкове судно "ВАLТ-550"  №РLВАLТС003Е202, бортовий реєстраційний номер судна УКИ-108-К, зареєстроване у Судновій книзі України СК 001 від 13 червня 2002 року.

Залишено житловий будинок, загальною площею 46,2 кв.м, житловою площею 15,1 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ; саморобний причіп, 2002 року випуску, синього кольору, д.р.н. НОМЕР_14 ; автомобіль OPEL Senator, 1989 року випуску, білого кольору, д.р.н. НОМЕР_15 , №кузова НОМЕР_16 ; прогулянкове судно "ВАLТ-550" № НОМЕР_55 , бортовий реєстраційний номер судна НОМЕР_35 , зареєстровано у Судновій книзі України СК 001 від 13 червня 2002 року, в спільній частковій власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

У задоволенні решти вимог первісного позову відмовлено.

Зустрічна позовна заява ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права особистої приватної власності задоволена частково.

Визнано особистою приватною власністю ОСОБА_2 :

-земельну ділянку площею 17,301 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим номером 1823481400:02:000:0048, що знаходиться на території Луківської сільської ради Малинського (Коростенського) району Житомирської області;

-земельну ділянку площею 8,5883 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим номером 1823481400:02:000:0049, що знаходиться на території Луківської сільської ради Малинського (Коростенського) району Житомирської області;

-земельну ділянку площею 4,0565 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим номером 1823481400:02:000:0050, що знаходиться на території Луківської сільської ради Малинського (Коростенського) району Житомирської області;

-земельну ділянку площею 3,5055 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим номером 1823481400:02:000:0053, що знаходиться на території Луківської сільської ради Малинського (Коростенського) району Житомирської області;

-земельну ділянку площею 2,4903 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим номером 1823481400:02:000:0054, що знаходиться на території Луківської сільської ради Малинського (Коростенського) району Житомирської області;

-земельну ділянку площею 1,5902 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим номером 1823481400:02:000:0055, що знаходиться на території Луківської сільської ради Малинського (Коростенського) району)Житомирської області;

-житловий будинок із господарськими будівлями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 51,8 кв.м, житловою площею 32,2 кв.м;

-житловий будинок загальною площею 353,1 кв.м, житловою площею 122,4 кв.м із надвірними будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ;

-об`єкт нерухомого майна – комплекс: комора, телятник, навіс для сіна, сінажна траншея, артезіанська свердловина, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_4 ;

-мисливську нарізну зброю марки «Browning», калібру 22 LR, № НОМЕР_38 ;

-мисливську нарізну зброю марки «DPMSG2», калібру НОМЕР_2 Win, № НОМЕР_3 ;

-мисливську нарізну зброю марки «CZ-527», калібру НОМЕР_4 , № НОМЕР_5 ;

-мисливську нарізну зброю марки «Colt», калібру НОМЕР_7 Rem, № НОМЕР_6 ;

-мисливську комбіновану зброю марки «Blaser R8», калібру НОМЕР_2 Win/ НОМЕР_7 Rem, № НОМЕР_8 ;

-мисливську гладкоствольну зброю марки «Fabarm Lion Н368 Comosit», калібру 12/76, № НОМЕР_9 ;

-мисливську гладкоствольну зброю марки «Beretta А400», калібру 12/89, № НОМЕР_10 ;

-автомобіль Renault Kangoo 1.9D, 2002 року випуску, жовтого кольору, д.р.н. НОМЕР_44 , №кузова НОМЕР_18 ;

- причіп ПГМФ 8904, 2006 року випуску, синього кольору, д.р.н. НОМЕР_45 , № шасі НОМЕР_20 ;

-причіп ПР ОДИСЕЙ 5, 2011 року випуску, зеленого кольору, д.р.н. НОМЕР_46 , №шасі НОМЕР_56 ;

- автомобіль DAIMLER-CHRYSLER 902.6 КА, 2005 року випуску, білого кольору, д.р.н. НОМЕР_48 , №кузова НОМЕР_24 ;

- автомобіль DAIMLER-CHRYSLER 313, 2006 року випуску, білого кольору, д.р.н. НОМЕР_49 , №кузова НОМЕР_50 ;

- мотоцикл ZHEJIANG LZX200GY-2, 2008 року випуску, синього кольору, д.н.з. НОМЕР_57 , №шасі НОМЕР_52 ;

- автомобіль FAW СА1047, 2008 року випуску, синього кольору, д.р.н. НОМЕР_53 , №шасі НОМЕР_30 ;

- автомобіль TOYOTA Tundra, 5665, 2011 року випуску, чорного кольору, д.р.н. НОМЕР_11 , №шасі НОМЕР_12 ;

- автомобіль TOYOTA Tundra, 5700 (2007), чорний, д.н.з. НОМЕР_11 , №шасі НОМЕР_13 ;

- прогулянкове судно «Крим», бортовий реєстраційний номер судна НОМЕР_31 ;

- прогулянкове судно «Казанка 5м3», бортовий реєстраційний номер судна НОМЕР_32 ;

- прогулянкове судно «ТЕRHI VARIO» № НОМЕР_33 , бортовий реєстраційний номер судна НОМЕР_34 .

У задоволенні решти вимог зустрічної позовної заяви відмовлено.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 через представника адвоката Бойкініча Р.С. подала апеляційну скаргу. Посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким поділити спільне майно подружжя та визнати за ОСОБА_1 право власності на частину наступного майна:

-об`єкт нерухомого майна-комплекс: комору, телятник, навіс для сіна, сінажну траншею, артезіанську свердловину, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 ;

-житловий будинок АДРЕСА_7 ;

-домоволодіння, загальною площею 46,2 кв.м, житловою площею 15,1 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ;

-земельної ділянки площею 17,301 га із кадастровим номером 1823481400:02:000:0048;

-земельної ділянки площею 2,4903 га із кадастровим номером 1823481400:02:000:0054;

-земельної ділянки площею 1,5902 га із кадастровим номером 1823481400:02:000:0055;

-земельної ділянки площею 3,5055 га із кадастровим номером 1823481400:02:000:0053;

-земельної ділянки площею 4,0565 га із кадастровим номером 1823481400:02:000:00650;

-земельної ділянки площею 8,5883 га із кадастровим номером 1823481400:02:000:0049;

-об`єкт нерухомого майна-комплексу, загальною площею 3438,8 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1 ;

-об`єкт нерухомого майна-нежилого приміщення, допоміжних приміщень для обслуговування кар`єру по видобуванню габро, загальною площею 826,1 кв.м, за адресою: АДРЕСА_8 ;

-об`єкт нерухомого майна – цеху по обробці каменю, загальною площею 638,4 кв.м, за адресою: АДРЕСА_9 ;

-земельної ділянки площею 1,4557 га із кадастровим номером 1823481400:06:000:0047;

-об`єкт нерухомого майна-нежилого приміщення, допоміжних приміщень для обслуговування кар`єру по видобуванню габро, загальною площею 826,1 кв.м, за адресою: АДРЕСА_10 ;

-об`єкт нерухомого майна-комплексу, загальною площею 3 468,4 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1 ;

-саморобного причепу, (2002) синій, д.н.з. НОМЕР_14 , дата реєстрації – 08 червня 2002 року;

-Opel Senator (1989) білий, д.н.з. НОМЕР_15 , №куз. НОМЕР_16 , дата реєстрації – 26 вересня 1995 року;

-Renault Kangoo 1.9D, (2002) жовтий, д.н.з. НОМЕР_17 , №куз. НОМЕР_18 , дата реєстрації – 13 березня 2008 року;

-ПГМФ 8904 (2006) синій, д.н.з. НОМЕР_19 , №шас. НОМЕР_20 , дата реєстрації – 16 березня 2006 року;

-ПР ОДИСЕЙ 5, (2011) зелений, д.н.з. НОМЕР_21 , №шас. НОМЕР_22 , дата реєстрації – 22 квітня 2011 року;

-DAIMLER-CHRYSLER 902.6 КА, (2005) білий, д.н.з. НОМЕР_23 , №куз. НОМЕР_24 , дата реєстрації -13 березня 2008 року;

-DAIMLER-CHRYSLER 313, (2006) білий, д.н. НОМЕР_25 , №куз. НОМЕР_26 , дата реєстрації – 17 жовтня 2008 року;

-ZHEJIANG LZX200GY-2, (2008) синій, д.н.з. НОМЕР_27 , №шас. НОМЕР_28 , дата реєстрації – 22 липня 2011 року;

-FAW СА1047, (2008) синій, д.н.з. НОМЕР_29 , №шас. НОМЕР_30 , дата реєстрації – 28 липня 2012 року;

-прогулянкового судна «Крим», бортовий реєстраційний номер судна НОМЕР_31 ;

-прогулянкового судна «Казанка 5м3», бортовий реєстраційний номер судна НОМЕР_32 ;

-прогулянкового судна «ВАLТ-550» №РLВАLТС003Е202, бортовий реєстраційний номер судна УКИ-108-К;

-прогулянкового судна «ТЕRHI VARIO» № НОМЕР_33 , бортовий реєстраційний номер судна НОМЕР_34 ;

-мисливської нарізної зброї марки «Browning», калібру 22 LR, № НОМЕР_1 (дозвіл на право насіння та зберігання № НОМЕР_58 , виданий ГУНП в Житомирській області 31 травня 2016 року);

-мисливської нарізної зброї марки «DPMSG2», калібру НОМЕР_2 Win, № НОМЕР_3 (дозвіл на право носіння та зберігання № НОМЕР_37 , виданий УМВС України в Житомирській області 23 квітня 2015 року);

-мисливської нарізної зброї марки «CZ-527», калібру 223 Rem, № НОМЕР_5 (дозвіл на право носіння та зберігання № НОМЕР_40 , виданий УМВС України в Житомирській області 16 жовтня 2014 року);

-мисливської нарізної зброї марки «Colt», калібру НОМЕР_7 Rem, № НОМЕР_6 (дозвіл на право носіння та зберігання № НОМЕР_36 , виданий УМВС України в Житомирській області 16 лютого 2015 року);

-мисливської комбінованої зброї марки «Blaser R8», калібру НОМЕР_2 Win/ НОМЕР_7 Rem, № НОМЕР_8 (дозвіл на право носіння та зберігання № НОМЕР_41 , виданий УМВС Україїни в Житомирській області 16 листопада 2011 року);

-мисливської гладкоствольної зброї марки «Fabarm Lion Н368 Comosit», калібру 12/76, № НОМЕР_9 (дозвіл на право носіння та зберігання № НОМЕР_42 , виданий Малинським МВ УМВС України в Житомирській області 30 березня 2011 року;

-мисливської гладкоствольної зброї марки «Beretta А400», калібру 12/89, № НОМЕР_10 (дозвіл на право носіння та зберігання № НОМЕР_43 , виданий Малинським МВ УМВС України в Житомирській області 21 вересня 2015 року.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 обґрунтовані тим, що суд першої інстанції при задоволенні зустрічного позову не з`ясував джерело придбання спірного майна та не врахував постанову Пленуму Верхового Суду України від 21 грудня 2007 року №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», у якій роз`яснено, що вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання. ОСОБА_2 не доведено факту придбання майна за рахунок власних коштів. Обов`язок спростувати презумпцію права спільної сумісної власності покладений саме на ОСОБА_2 . Все майно, придбане сторонами за час перебування у шлюбі з 11 жовтня 1987 року по 21 червня 2016 року є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя та частки майна чоловіка та дружини є рівними. При вирішенні питання про правовий режим майна подружжя з`ясуванню підлягають як підстави й час набуття такого майна, так і обставини, що свідчать про окреме проживання подружжя у зв`язку з фактичним припиненням шлюбних відносин до розірвання шлюбу. Крім того, матеріали справи не містять доказів вартості майна на час його придбання та розміру доходів ОСОБА_2 , який би дорівнював або перевищував вартість придбаного сторонами майна, а тому ОСОБА_2 не доведено факту придбання майна за рахунок власних коштів. Необізнаність ОСОБА_1 про обсяг майна жодним чином не підтверджує факту його придбання ОСОБА_2 за особисті кошти. Крім того, суд першої інстанції порушив норми процесуального права, зокрема принцип змагальності сторін, оскільки прийняв зустрічний позов щодо частини вимог, які вже були предметом розгляду цього спору, а заяву ОСОБА_1 про збільшення розміру позовних вимог від 12 січня 2021 року прийняв до розгляд лише в певній частині, відмовивши у прийнятті до розгляду в частині визнання права власності на частину майна Приватного малого підприємства «Полісся». По-перше, у зустрічному позові однією із вимог є визнання квартири АДРЕСА_5 , об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, але заявлені вимоги вже були предметом розгляду цього спору та ОСОБА_2 рішення в цій частині про відмову в їх задоволенні не оскаржувалося. По-друге, суд відмовив ОСОБА_1 у прийнятті заяви про збільшення розміру позовних вимог від 12 січня 2021 року в частині визнання права власності на частину майна Приватного малого підприємства «Полісся», посилавшись на те, що вимоги є фактично зміною предмета позову. Натомість статутний капітал та майно приватного підприємства є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. ОСОБА_2 є власником цього підприємства, яке засноване 30 грудня 1991 року та його частка у статутному капіталі складає 500 000 грн. ПМП «Полісся» є власником нерухомого майна: комплексу будівель і споруд № НОМЕР_59 загальною площею 3 438,8 кв.м на підставі свідоцтва про право власності від 27 березня 2015 року; нежилого приміщення та допоміжних приміщень для обслуговування кар`єру по видобуванню габро загальною площею 826,1 кв.м – комплексу будівель і споруд № НОМЕР_60 , приміщення 3 на підставі свідоцтва про право власності від 23 грудня 2008 року; цеху по обробці каменю загальною площею 638,4 кв.м – комплексу будівель і споруд № НОМЕР_60 на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 24 січня 2014 року; земельної ділянки площею 1,4557 га з кадастровим номером 1823481400:06:000:0047 на підставі договору купівлі-продажу від 13 грудня 2012 року; об`єкта нерухомого майна - нежилого приміщення, допоміжних приміщень для обслуговування кар`єру по видобуванню габро, загальною площею 826,1 кв.м по АДРЕСА_11 на підставі свідоцтва про право власності від 23 грудня 2008 року; об`єкта нерухомого майна - комплексу загальною площею 3 468,4 кв.м будівель і споруд №4 на підставі свідоцтва про право власності від 07 квітня 2006 року. Нерухоме майно Приватного малого підприємства «Полісся» придбане підприємством за час перебування сторін у шлюбних відносинах і є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Якщо суд першої інстанції вважав, що вимоги ОСОБА_2 про визнання майна особистою приватною власністю подружжя, які не були заявлені під час першого судового засідання, є обґрунтованими, то мав прийняти до розгляду й позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання права власності на частину майна ПМП «Полісся». На переконання представника ОСОБА_1 , суд упереджено поставився до заявлених останньою вимог та не прийняв їх до розгляду, тоді як прийняв до розгляду заявлені ОСОБА_2 вимоги, чим обмежив права ОСОБА_1

ОСОБА_2 частково не погодився із рішенням суду першої інстанції. Через представника адвоката Яременка Л.В. подав апеляційну скаргу. Посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення Малинського районного суду Житомирської області від 08 лютого 2024 року в частині відмови у задоволенні позовної вимоги зустрічного позову про визнання трикімнатної квартири АДРЕСА_5 , об`єктом права спільної сумісної власності подружжя скасувати та ухвалити у цій частині зустрічного позову нове, яким вимогу про визнання цієї квартири об`єктом права спільної сумісною власності сторін задовольнити.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 аргументовані тим, що 17 вересня 1993 року між ОСОБА_7 та ОСОБА_1 укладений договір купівлі-продажу квартири, за умовами якого ОСОБА_7 продав, а ОСОБА_1 купила квартиру АДРЕСА_5 . Після придбання цієї квартири сторони проживали у ній, несли витрати на її утримання та ОСОБА_1 відкриті особові рахунки на оплату комунальних послуг. Допитані в суді першої інстанції свідки ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , які неодноразово були у сторін у гостях, показали, що сторони проживали разом із доньками у цій квартирі. Отже, умови договору були виконані з обох сторін у повному обсязі та після придбання квартири сторони проживали у ній та були зареєстровані разом із своїми спільними дітьми. Договір купівлі-продажу укладався сторонами у сільській місцевості та посвідчення договору здійснено секретарем виконкому Іршанської селищної ради, що відповідає Закону. Так, ст.2 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій виконавчими комітетами міських, селищних, сільських рад депутатів трудящих, затвердженої наказом Міністра юстиції Української РСР від 19 січня 1976 року №1/5, яка діяла на час укладення договору купівлі-продажу, передбачала, що нотаріальні дії у виконавчих комітетах міських, селищних, сільських Рад народних депутатів трудящих вчиняють голова, заступник голови або секретар виконавчого комітету, на яких за рішенням виконавчого комітету відповідної ради трудящих покладено вчинення нотаріальних дій. За таких обставин, спірна квартира була набута сторонами в шлюбі, а тому є спільною сумісною власністю та підлягає поділу між колишнім подружжям. ОСОБА_1 не зацікавлена здійснити дії щодо державної реєстрації за собою права власності на цю квартиру. Суд першої інстанції при розгляді цієї вимоги помилково послався на те, що укладений у 1993 році у сільській місцевості договір купівлі-продажу квартири обов`язково мав посвідчувати нотаріус, але така дія на законних підставах цілком могла вчинятися секретарем виконкому відповідної ради, що не суперечило Закону УРСР «Про державний нотаріат». Відтак, висновки суду першої інстанції стосовно спірної квартири є помилковими та суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні зустрічної позовної заяви в частині вимоги про визнання за сторонами права спільної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_5 .

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 представник ОСОБА_1 адвокат Бойкініч Р.С. просить апеляційну скаргу протилежної сторони залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 про визнання квартири спільною сумісною власність сторін – без змін.

У обґрунтування такої позиції посилається на те, що по-перше, зміст оригіналу та копії договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_5 від 17 вересня 1993 року містять розбіжності у ціні договору та договір не відповідає вимогам ст.227 ЦК УРСР, яка була чинною на час його укладення, і передбачала обов`язкове нотаріальне посвідчення, а також реєстрацію договору у виконавчому комітеті місцевої Ради народних депутатів. За довідкою, виданою 15 травня 2018 року КП «Житомирське обласне міжміське БТІ», станом до 2003 року право власності на квартиру АДРЕСА_5 зареєстроване за ОСОБА_7 . Інших доказів, які б підтверджували набуття ОСОБА_1 вказаної квартири під час шлюбу, суду не надано. По-друге, прийняття судом першої інстанції ухвалою від 12 січня 2021 року зустрічного позову ОСОБА_2 у частині вимог про визнання квартири об`єктом права спільної сумісної власності подружжя безпідставне, оскільки такі вимоги були предметом розгляду і щодо цих вимог суд касаційної інстанції ухвалив остаточне судове рішення. Так, ОСОБА_2 зустрічним позовом були заявлені вимоги про визнання за ним права власності на частину спірної квартири. Рішенням Малинського районного суду Житомирської області від 22 березня 2019 року, яке постановою Житомирського апеляційного суду від 19 березня 2020 року залишено без змін, ОСОБА_2 у задоволенні зустрічного позову до ОСОБА_1 відмовлено. Постановою Верховного Суду від 21 жовтня 2020 року рішення судів в частині вирішення первісного позову про поділ майна скасовано та справа в цій частині передана на новий розгляд до суду першої інстанції. У зустрічному позові ОСОБА_2 від 12 січня 2021 року однією із позовних вимог є визнання спірної квартири об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. На переконання представника ОСОБА_1 заявлені ОСОБА_2 вимоги є ідентичними, ці вимоги були предметом розгляду та ОСОБА_2 рішення про відмову в їх задоволенні в цій частині не оскаржувалося.

ОСОБА_2 подав відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 . Просить ОСОБА_1 у задоволенні апеляційної скарги відмовити.

При цьому зазначає про те, що письмовими доказами та показаннями свідків ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_8 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , які допитувалися за клопотанням ОСОБА_20 , доведений факт окремого проживання сторін та припинення ними сімейних відносин з 07 січня 2006 року. Окрім того, 25 грудня 2016 року зустрічним позовом були заявлені вимоги про визнання за ним права власності на частину квартири АДРЕСА_5 , а в зустрічному позові від 12 січня 2021 року ним заявлені вимоги по визнання спірної квартири об`єктом права спільної сумісної власності його та ОСОБА_1 . Вимоги не є тотожними, а тому порушення норм процесуального права в частині зустрічної позовної заяви не допущено. Також наголошено на тому, що у своїй апеляційній скарзі ОСОБА_1 вказує на те, що нерухоме майно ПМП «Полісся» придбане підприємством за час перебування сторін у шлюбних відносинах і є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, але майно приватного підприємства не є об`єктом спільної сумісної власності подружжя та інший із подружжя має право лише на частку одержаних доходів від цієї діяльності. Пред`явлення ним зустрічної позовної заяви зумовлено тим, щоб остаточно вирішити питання поділу всього майна. Це відповідатиме принципу процесуальної економії, згідно з яким штучне подвоєння судового процесу є неприпустимим, бо вирішення справи у суді має усунути необхідність у новому зверненні до суду для вжиття додаткових засобів захисту. Обраний ним спосіб захисту, такий як визнання права особистої приватної власності на майно, яке набуто за час окремого проживання, є ефективним способом захисту, який спрямований на усунення в майбутньому необхідності повторного звернення до суду.

У судовому засіданні, проведеному в режимі відеоконференції, ОСОБА_1 та її представник адвокат Бойкініч Р.С. свою апеляційну скаргу підтримали та просять її задовольнити, - рішення суду першої інстанції скасувати, крім частини, якою ОСОБА_2 відмовлено у задоволенні зустрічного позову про визнання квартири об`єктом права спільної сумісної власності подружжя та ухвалити нове, яким поділити спільне майно подружжя та визнати за нею право власності на 1/2 частину заявленого нею майна (нерухомого (нежитлового, житлового, земельних ділянок), майна ПМП «Полісся», транспортних колісних та водних засобів, зброї). У задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_21 просить відмовити та рішення суду першої інстанції в частині зустрічного позову, яким ОСОБА_2 відмовлено у визнанні квартири об`єктом права спільної сумісною власністю подружжя, залишити без змін.

Представник ОСОБА_2 адвокат Яременко Д.В. апеляційну скаргу ОСОБА_2 підтримав та просить її задовольнити, - рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні зустрічного позову про визнання квартири об`єктом права спільної сумісної власності подружжя скасувати та ухвалити в цій частині зустрічного позову нове, яким визнати квартиру АДРЕСА_5 , об`єктом права спільної сумісної власності сторін, тобто ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , а у решті рішення суду першої інстанції – залишити без змін. Також просить ОСОБА_1 у задоволенні її апеляційної скарги відмовити.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до положень ст.367 ЦПК України, колегія суддів апеляційного суду доходить висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволеною бути не може, а апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст.22 КпШС України, чинної на час набуття майна, майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном. Подружжя користується рівними правами на майно і в тому разі, якщо один з них був зайнятий веденням домашнього господарства, доглядом за дітьми або з інших поважних причин не мав самостійного заробітку.

У частині першій ст.24 КпШС України, зазначено, що майно, яке належало кожному з подружжя до одруження, а також одержане ним під час шлюбу в дар або в порядку успадкування, є власністю кожного з них.

Згідно зі ст.28 КпШС України в разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, їх частки є рівними. Суд може визнати майно, нажите кожним із подружжя під час їх роздільного проживання при фактичному припиненні шлюбу, власністю кожного з них.

Набуття майна за час шлюбу створює презумпцію права спільної сумісної власності майна подружжя, яка не потребує доказування та не потребує встановлення інших обставин, крім набуття майна за час шлюбу, та існує поки не спростована.

Відповідно до ст.60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності. Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Таке ж положення містить і стаття 368 ЦК України.

Згідно зі ст.ст.69, 70 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності. У разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (ст.ст.60,69 СК України, частина третя ст.368 ЦК України), відповідно до частин другої, третьої ст.325 ЦК України можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.

За положеннями ст.57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є, зокрема, майно набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування; майно набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти які належали їй, йому особисто.

Суд може визнати особистою приватною власністю дружини, чоловіка майно, набуте нею, ним за час їхнього окремого проживання у зв`язку з фактичним припиненням шлюбних відносин (частина шоста ст.57 СК України).

Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі з 11 жовтня 1987 року, який рішенням Малинського районного суду Житомирської області від 21 червня 2016 року розірваний.

За положеннями ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

При новому розгляді справи суд першої інстанції на виконання вказівок Верховного Суду ретельно дослідив обставини, які стосуються проживання сторін. Оцінивши відповідно до положень ст.89 ЦПК України зібрані у матеріалах справи на засадах змагальності належні та допустимі письмові докази, а також численні показання свідків від обох сторін, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про доведення ОСОБА_2 факту окремого проживанням із ОСОБА_1 у зв`язку з фактичним припиненням сімейних відносин із січня 2006 року, тобто задовго до розірвання шлюбу в судовому порядку, що спростовує презумпцію спільності права власності сторін після січня 2006 року.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 , які стосуються часу фактичного припинення сторонами шлюбних відносин грунтуються на переоцінці доказів та правильність висновків суду першої інстанції не спростовують.

Отже, встановивши час набуття майна з жовтня 1987 року та джерела його придбання, врахувавши спростування презумпції спільності права власності подружжя на майно після січня 2006 року, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що за ОСОБА_2 та ОСОБА_1 належить визнати в порядку поділу право приватної власності на ід.ч. за кожним із них на: житловий будинок загальною площею 46,2 кв.м, житловою площею 15,1 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ; саморобний причіп, 2022 року випуску, синього кольору, д.р.н. НОМЕР_14 ; автомобіль OPEL Senator, 1989 року випуску, білого кольору, д.р.н. НОМЕР_15 , №кузова НОМЕР_16 ; прогулянкове судно "ВАLТ-550"  №РLВАLТС003Е202, бортовий реєстраційний номер судна НОМЕР_35 , зареєстроване у Судновій книзі України СК 001 від 13 червня 2002 року, залишивши це майно у спільній частковій власності сторін.

У апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилається на те, що Малинський районний суд Житомирської області ухвалою від 12 січня 2021 року безпідставно відмовив їй у прийнятті до розгляду заяви про збільшення позовних вимог, зокрема, про поділ спільного майна подружжя та визнання за ОСОБА_22 права власності на частину майна Приватного малого підприємства «Полісся».

Так, ОСОБА_2 є власником Приватного малого підприємства «Полісся» (ідентифікаційний код:13552267). Дата заснування приватного підприємства 30 грудня 1991 року. ПМП «Полісся» є власником нерухомого майна: комплексу будівель і споруд №4 загальною площею 3 438,8 кв.м на підставі свідоцтва про право власності від 27 березня 2015 року; нежилого приміщення та допоміжних приміщень для обслуговування кар`єру по видобуванню габро загальною площею 826,1 кв.м – комплексу будівель і споруд №3, приміщення 3 на підставі свідоцтва про право власності від 23 грудня 2008 року; цеху по обробці каменю загальною площею 638,4 кв.м – комплексу будівель і споруд № НОМЕР_60 на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 24 січня 2014 року; земельної ділянки площею 1,4557 га з кадастровим номером 1823481400:06:000:0047 на підставі договору купівлі-продажу від 13 грудня 2012 року; об`єкта нерухомого майна - нежилого приміщення, допоміжних приміщень для обслуговування кар`єру по видобуванню габро, загальною площею 826,1 кв.м по АДРЕСА_11 на підставі свідоцтва про право власності від 23 грудня 2008 року; об`єкта нерухомого майна - комплексу загальною площею 3 468,4 кв.м будівель і споруд №4 на підставі свідоцтва про право власності від 07 квітня 2006 року (а.с.22-29 т.6).

За положеннями частини четвертої ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові від 10 квітня 2024 року №760/20948/16-ц Велика Палата Верхового Суду виснувала про наявність підстав для відступу від висновку, сформульованому Верховним Судом України у постановах від 03 липня 2013 року в справі №6-61цс13, від 02 жовтня 2013 року в справі №6-79цс13, від 03 червня 2015 року в справі №6-38цс15, а також Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової падати Касаційного цивільного суду в постанові від 07 травня 2019 року в справі №490/1408/15-ц. Вказаний відступ полягає у тому, що один з подружжя при поділі спільного сумісного майна може претендувати на виплату частки у статутному капіталі, що є відмінним від виплати половини вартості внеску засновника у статутному капіталі цього товариства.

Приватне мале підприємство «Полісся» є єдиним власником переліченого вище нерухомого майна.

Оскільки у частині первісного позову ОСОБА_1 обраний неналежних спосіб захисту, то заявлені первісним позовом вимоги про поділ спільного майна подружжя та визнання за ОСОБА_1 права власності на частину переліченого вище нерухомого майна Приватного малого підприємства «Полісся» задоволеними бути не можуть.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 стосовно того, що при новому розгляді її первісного позову про поділ майна суд першої інстанції безпідставно ухвалою від 12 січня 2021 року прийняв зустрічний позов ОСОБА_2 у редакції від 11 січня 2021 року в частині вимоги про визнання спільною сумісною власністю ОСОБА_2 та ОСОБА_1 трикімнатну квартиру АДРЕСА_5 , не свідчать про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, які б були обов`язковою підставою для скасування рішення суду першої інстанції, приймаючи до уваги, що зустрічним позовом у редакції від 01 серпня 2016 року стосовно цієї квартири були заявлені інші позовні вимоги, а саме, про визнання за ОСОБА_2 права власності на частину квартири АДРЕСА_5 . Отже, судовими рішеннями від 22 березня 2019 року та від 19 березня 2020 року відмовлено ОСОБА_2 у задоволенні зустрічного позову, у тому числі, за вимогою про визнання за ним права власності на частину квартири АДРЕСА_5 , а судового рішення з вимоги ОСОБА_2 про визнання квартири АДРЕСА_5 об`єктом права спільної сумісної власності подружжя на момент прийняття судом першої інстанції зустрічного позову ОСОБА_2 у редакції від 11 січня 2021 року ще не існувало.

Разом із тим, суд першої інстанції, відмовляючи ОСОБА_23 у задоволенні зустрічного позову в частині вимоги про визнання квартири АДРЕСА_5 об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, виходив із того, що договором купівлі-продажу квартири від 17 вересня 1993 року ОСОБА_7 продав, а ОСОБА_1 купила квартиру АДРЕСА_5 ; зміст оригіналу та копії договору містять розбіжності у ціні договору; зазначений договір не відповідає вимогам ст.227 ЦК УРСР, яка була чинною на час його укладення та передбачала обов`язкове нотаріальне посвідчення та реєстрацію договору у виконавчому комітеті місцевої Ради народних депутатів; станом до 2003 року право власності на квартиру зареєстроване за ОСОБА_7 та інших доказів, які б підтверджували позицію ОСОБА_2 про набуття ОСОБА_1 вказаної кватири під час шлюбу, суду не надано.

Колегія суддів не може погодитися із підставами відмови у задоволенні вимоги зустрічного позову про визнання квартири об`єктом права спільної сумісної власності подружжя з наступних мотивів.

Велика Палата Верховного Суду в своїй постанові від 23 січня 2024 року в справі №523/14489/15-ц виклала висновок про те, що при розгляді справ про поділ спільного сумісного майна подружжя (жінки та чоловіка, які проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі) встановлення обсягу спільно нажитого майна є передусім питаннями доведення відповідних обставин, спростування чи неспростування презумпції спільної сумісної власності, які суд вирішив в мотивувальній частині свого рішення. Більш того, відповідне судове рішення лише підтверджує наявність режиму спільного сумісного майна, і для такого підтвердження заявлення вимоги про визнання певних об`єктів спільним сумісним майном та, як наслідок, зазначення в резолютивній частині судового рішення про таке визнання не є необхідним. Ефективним способом захисту за таких умов є саме вирішення вимоги про поділ спільного сумісного майна.

За таких обставин, не можна вважати вимогу зустрічного позову ОСОБА_2 про визнання квартири АДРЕСА_5 , об`єктом права спільної сумісної власності подружжя ефективним способом захисту, а тому в задоволенні такої вимоги слід відмовити саме із цієї підстави.

Відповідно до положень до ст.376 ЦПК України апеляційний суд рішення суду першої інстанції в частині вимоги зустрічного позову ОСОБА_23 до ОСОБА_1 про визнання спільною сумісною власністю трикімнатної квартири АДРЕСА_5 змінює, викладаючи підстави відмови у задоволенні такої вимоги у редакції цієї постанови.

Державні акти на земельні ділянки видані ОСОБА_2 взамін сертифікатів на право на земельну частку (пай), які були йому подаровані, мисливська зброя також не є об`єктом права спільною сумісною власністю подружжя, а є особистою власністю ОСОБА_2 , оскільки дозволи на право її носіння та зберігання видані останньому після січня 2006 року, те саме стосується решти колісних та водних транспортних засобів, житлового будинку АДРЕСА_1 ; житлового будинку загальною площею 353,1 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ; комплексу, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Решта доводів апеляційних скарг висновків суду першої інстанції не змінює та додаткового обґрунтуванням з огляду на викладене вище не потребує, а тому рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні первісного позову та у частині задоволення зустрічного позову також залишається без змін.

Із огляду на положення частин сьомої та дев`ятої ст.158 ЦПК України клопотання представника ОСОБА_2 адвоката Яременка Д.В. про скасування заходів забезпечення позову задоволеним бути не може.

Керуючись ст.ст.259,268,367-368,374,376,381-384 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану через адвоката Бойкініча Романа Сергійовича, залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , подану через адвоката Яременка Дмитра Володимировича, задовольнити частково.

Рішення Малинського районного суду Житомирської області від 08 лютого 2024 року в частині решти вимог зустрічної позовної заяви ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , якою відмовлено у визнанні спільною сумісною власністю трикімнатної квартири АДРЕСА_5 змінити, виклавши мотивувальну частину рішення суду першої інстанції в редакції цієї постанови.

У решті рішення залишити без змін.

Відмовити представнику ОСОБА_2 адвокату Яременку Дмитру Володимировичу в задоволенні клопотання про скасування заходів забезпечення позову.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Дата складання повного судового рішення - 31 березня 2025 року.

Головуюча Судді: