ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 квітня 2025 року   ЛуцькСправа № 140/1318/25

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Мачульського В.В.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинської області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,  

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 , позивач) звернувся з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі - ГУ ПФУ у Волинській області, відповідач) про визнання протиправними дій щодо відмови у перерахунку пенсії із збільшенням пенсії на один відсоток заробітку за кожен рік роботи понад стаж 20 років, відповідно до частини 2 статті 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»; зобов`язання здійснити з 04.08.2024 перерахунок та виплату пенсії в частині доплати за понаднормовий стаж відповідно до частини 2 статті 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», збільшивши пенсію на один процент заробітку за кожен рік роботи понад 20 років, з урахуванням проведених платежів.

Позивач вважає протиправними дії відповідача щодо відмови у перерахунку пенсії із збільшенням пенсії на один відсоток заробітку за кожний рік роботи. З наведених підстав просив позовні вимоги задовольнити повністю.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 14.02.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у даній справі, постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

У відзиві на позовну заяву від 26.02.2025 №0300-0802-7/13636 відповідач позовні вимоги не визнав та просив відмовити у їх задоволенні у зв`язку з неможливістю застосування до позивача положень пункту 2 статті 56 Закону №796-XII. Зазначає, що розмір пенсії визначається згідно зі статтею 27 Закону №1058-IV, а доплата за понаднормативний стаж - згідно зі статтею 28 цього ж Закону, якою передбачено, що за кожний повний рік страхового стажу понад 35 років чоловікам та понад 30 років жінкам (для пенсій, призначених до 01 жовтня 2011 року - понад 25 років чоловікам і 20 років жінкам), пенсія за віком збільшується на 1% розміру пенсії, обчисленої відповідно до статті 27 Закону №1058-IV, але не більш як на 1% мінімального розміру пенсії за віком. Тобто частину розміру пенсії за віком за період страхового стажу, набутого до дня набрання чинності Законом, в разі призначення пенсії за двоскладовою формулою, може бути визначено відповідно до раніше діючого законодавства, а частину розміру пенсії за період страхового стажу, набутого після набрання чинності Законом.

Отже, розмір доплати за понаднормовий стаж визначено відповідно до вимог чинного пенсійного законодавства. Підстави для здійснення перерахунку пенсії відсутні.

Інших заяв по суті справи на адресу суду від учасників справи не надходило.

Враховуючи вимоги статті 262 КАС України судом розглянуто дану справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення з таких мотивів та підстав.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є пенсіонером та перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Волинській області, отримує пенсію за віком, яка призначена відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Пенсія призначена із зниженням пенсійного віку відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 №796-ХІІ з 20.03.2008; розмір пенсії обчислено з урахуванням страхового стажу тривалістю 40 років 05 місяців 10 днів.

Позивач має статус особи, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи (категорія 3), що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 .

07.01.2025 позивач звернувся до відповідача з заявою щодо здійснення перерахунку пенсії відповідно до частини 2 статті 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

ГУ ПФУ у Волинській області листом від 28.01.2025 №1226-370/К-02/8-0300/25 відмовив позивачу в перерахунку пенсії зі збільшенням розміру на 1 % заробітку відповідно до частини 2 статті 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у зв`язку з відсутністю для того правових підстав.

Не погоджуючись з такими діями відповідача позивач звернувся до суду із даним позовом.

При вирішенні даного спору суд застосовує такі нормативно-правові акти.

Частиною другою статті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, визначає Закон України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи №796-ХІІ від 28.02.1991 (далі Закон №796-ХІІ).

У первісній редакції вказаного Закону передбачалося, що пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю (стаття 47). Статтею 53 передбачалося, що особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку. Стаття 55 встановлювала пільги по обчисленню середньомісячного заробітку, надаючи право тим, хто звернувся за пенсією, брати середньомісячний фактичний заробіток для обчислення пенсії за будь-який період із 12 місяців роботи на територіях радіоактивного забруднення.

Законом №2001-XII від 19.12.1991, що набрав чинності 15.02.1992, Закон №796-ХІІ викладено в новій редакції, відповідно до якої також були закріплені правила про надання особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсій із зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій (стаття 55).

Статтею 56 Закону в зазначеній редакції встановлювались пільги щодо обчислення стажу роботи (служби). Так, час роботи (служби) по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС зараховувався до трудового стажу, до вислуги років: до 1 січня 1988 року - у потрійному, а з 1 січня 1988 по 1 січня 1993 року - у полуторному розмірі (в тому числі за списком №1); з 1 січня 1993 року та в наступні роки пільги по обчисленню стажу роботи у зоні відчуження визначалися Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 2 цієї статті передбачалося, що право на пенсію в повному розмірі мають громадяни, віднесені до категорій 1, 2, 3, 4 за умови стажу роботи не менш як: чоловіки - 20 років, жінки - 15 років, із збільшенням пенсії на один процент заробітку за кожний рік роботи понад встановлений цим пунктом стаж, але не вище 75 процентів заробітку, а громадянам, які відпрацювали за списком №1, чоловіки - 10 років і більше, жінки - 7 років 6 місяців і більше - не вище 85 процентів заробітку.

Законом України Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи набрання чинності №3668-VI від 08.07.2011, що набрав чинності з 01.10.2011, було внесено ряд змін і доповнень в пенсійне законодавство, в тому числі в абзаці першому частини першої статті 55 Закону №796-ХІІ слова для одержання державних пенсій замінено словами і цифрами статтею 26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій №2148-VIII від 03.10.2017, що набрав чинності 11.10.2017, внесено зміни до певних законодавчих актів України, в тому числі і до Закону №796-ХІІ. Зокрема, абзац перший частини першої статті 55 викладено в такій редакції: Особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.

В свою чергу, у статті 56 пункт 2 доповнено словами і цифрами у разі призначення пенсії на умовах частини другої статті 27 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Цим же Законом викладено в новій редакції і статтю 28 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування №1058-IV від 09.07.2003.

Зокрема, абзацом другим частини першої статті 28 Закону №1058-IV у згаданій редакції встановлено, що за кожний повний рік страхового стажу понад 35 років чоловікам і 30 років жінкам пенсія за віком збільшується на 1 % розміру пенсії, обчисленої відповідно до статті 27 цього Закону, але не більш як на 1 % мінімального розміру пенсії за віком, передбаченого абзацом першим цієї частини. Наявний в особи понаднормовий страховий стаж не може бути обмежений.

На час призначення позивачу пенсії, діяла редакція пункту 2 статті 56 Закону №796-ХІІ, якою, зокрема, передбачалося право на доплату до пенсії за понаднормовий стаж в розмірі 1% заробітку за кожен рік роботи понад 15 років для жінок і понад 20 років для чоловіків, і це правило не ставилося в залежність від того, чи пенсія була призначена на умовах частини другої статті 27 Закону №1058-IV, чи на умовах частини першої статті 27 Закону №1058-IV.

За Законом №2148-VIII, який набрав чинності 11.10.2017, правове регулювання змінилося, позаяк право на доплату до пенсії за понаднормовий стаж на 1% заробітку за кожний рік роботи понад стаж, встановлений пунктом 2 статті 56 Закону №796-ХІІ, почало пов`язуватися з призначенням пенсії на умовах, визначених частиною другою статті 27 Закону №1058-IV.

Відповідно до цього, якщо пенсія особі була призначена на умовах, відмінних від тих, що визначені частиною другою статі 27 Закону №1058-IV, то доплата до пенсії за понаднормовий стаж почала обраховуватися на умовах, визначених абзацом другим частини першої статті 28 Закону №1058-IV, тобто на 1% розміру пенсії, за кожен рік страхового стажу понад 30 років для жінок і понад 35 років для чоловіків, але не більш як на 1 % мінімального розміру пенсії за віком.

Таким чином, Закон №2148-VIII, який набрав чинності 11.10.2017, погіршив становище тих, осіб, яким на той час вже була призначена пенсія.

За правилами частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду розглядаючи справу №300/3435/21 у постанові від 25.06.2024 наголосила на конституційному принципі незворотності дії законів та інших нормативно-правових актів у часі, який сформульований, зокрема, у рішеннях Конституційного Суду України. Так, згідно з висновками щодо тлумачення змісту статті 58 Конституції України, викладеними, зокрема у рішенні від 12.02.2019 №5-р(I)/2019 Конституційний Суд України підтримав раніше сформовану ним юридичну позицію щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів: закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце; дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом. Окрім того, у рішенні від 26.01.2011 №1-рп/2011 Конституційний Суд України вказав, що, положення частини першої статті 58 Основного Закону України передбачають загальновизнані принципи дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, а саме: принцип їх безпосередньої дії, тобто поширення тільки на ті відносини, які виникли після набуття чинності законами чи іншими нормативно-правовими актами, та принцип зворотної дії в часі, якщо вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи (абзац другий пункту 5 мотивувальної частини). До того ж, Конституційний Суд України у рішенні від 13.05.1997 №1-зп висловив позицію, згідно з якою закріплення принципу незворотності дії нормативно-правового акта у часі на конституційному рівні є гарантією стабільності суспільних відносин, у тому числі відносин між державою і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього закону чи іншого нормативно-правового акта.

Таким чином, враховуючи положення статей 22, 58 Конституції України, можна стверджувати про те, що у разі, якщо в подальшому у чинному законодавстві відбуваються зміни щодо правового регулювання умов призначення пенсії в повному розмірі із доплатою за понаднормовий стаж відповідно до пункту 2 статі 56 Закону №796-XII, які запроваджують нові правила виплати такої надбавки в залежності від призначення пенсії на умовах визначення її розміру згідно із частиною другою статі 27 Закону №1058-IV, тобто за інших умов її призначення ніж ті, що діяли на час призначення, то такі зміни є такими, що звужують зміст та обсяг існуючих прав зазначеної категорії осіб (в яких таке право раніше виникло).

Верховний Суд наголосив на тому, що держава гарантувала, зокрема учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС особливі норми та умови пенсійного забезпечення як компенсацію особам, які постраждали внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, за втрачене здоров`я, моральні і фізичні страждання, обмеження в реалізації своїх здібностей та можливостей забезпечити собі гідний життєвий рівень, тому за особами, які набули право на призначення пенсії з урахуванням спеціального Закону №796-XII, редакцією пункту 2 статі 56 якого було визначено, що право на пенсію в повному розмірі мають громадяни, віднесені до категорій 1, 2, 3, 4, за умови стажу роботи не менш як: чоловіки - 20 років, жінки - 15 років, із збільшенням пенсії на 1 % заробітку за кожний рік роботи понад встановлений цим пунктом стаж, але не вище 75 % заробітку, а громадянам, які відпрацювали за списком № 1, чоловіки - 10 років і більше, жінки - 7 років 6 місяців і більше - не вище 85 % заробітку, таке право зберігається й у разі зміни нормативно-правового регулювання цих правовідносин. У разі зміни правового регулювання набуті такими особами права на пільги, компенсації і гарантії повинні бути збережені із забезпеченням можливості їх реалізації або запроваджені рівноцінні чи більш сприятливі умови соціального захисту. Тож, щодо осіб, яким на час призначення пенсії з урахуванням Закону №796-XII її розрахунок мав здійснюватися згідно із пунктом 2 статті 56 Закону №796-XII за кожний повний рік стажу роботи понад установлений для них мінімальний трудовий стаж для призначення пенсії (15 років - для жінок і 20 років - для чоловіків) шляхом збільшення пенсії на 1 % заробітку за рік, визнана норма повинна застосуватися у тій редакції, яка діяла на час призначення пенсії (окрім випадку покращення становища особи) та ця норма права зберігає юридичну силу як для пенсіонера так і для органу, який призначає пенсію. Поширення на таких осіб нових правил виплати надбавки за понаднормативний стаж залежно від призначення пенсії на умовах частини другої статі 27 Закону №1058-IV, запроваджених у зв`язку із внесенням до цієї норми змін Законом №2148-VIII, свідчило б про звуження змісту та обсягу існуючих прав таких осіб, що в силу статті 22 Конституції України, є неприпустимим.

За таких обставин, судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду вказала, що вважає висновки, які викладені в раніше ухвалених постановах Верховного Суду, зокрема від 23.10.2019 у справі №809/627/18, від 29.08.2022 у справі №300/1390/19, від 06.09.2023 у справі №300/2091/21, від 10.01.2024 у справі №300/168/21 та інших, у яких викладено правовий висновок про розповсюдження пункту 2 статті 56 Закону №796-ХІІ в редакції змін, внесених Законом №2148-VIII на правовідносини, які виникли до набрання ними чинності, та відповідно про те, що згідно із пунктом 2 статті 56 Закону №796-ХІІ (у редакції, що діяла на час її реалізації за заявою пенсіонера) умовою призначення надбавки за понаднормативний стаж є призначення пенсії на умовах частини другої статі 27 Закону №1058-IV; пенсіонер, щодо якого не дотримано цієї умови, не має права на отримання надбавки за понаднормовий стаж, є такими, що не ґрунтуються на правильному правозастосуванні, а відтак відступила від таких висновків та сформувала наступні висновки:

(1) держава гарантувала зокрема, учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС особливі норми та умови пенсійного забезпечення як компенсацію особам, які постраждали внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, за втрачене здоров`я, моральні і фізичні страждання, обмеження в реалізації своїх здібностей та можливостей забезпечити собі гідний життєвий рівень, тому за особами, які набули право на призначення пенсії з урахуванням спеціального Закону №796-XII, редакцією пункту 2 статі 56 якого було визначено, що право на пенсію в повному розмірі мають громадяни, віднесені до категорій 1, 2, 3, 4, за умови стажу роботи не менш як: чоловіки - 20 років, жінки - 15 років, із збільшенням пенсії на 1 % заробітку за кожний рік роботи понад встановлений цим пунктом стаж, але не вище 75 % заробітку, а громадянам, які відпрацювали за списком №1, чоловіки - 10 років і більше, жінки - 7 років 6 місяців і більше - не вище 85 % заробітку, таке право зберігається й у разі зміни нормативно-правового регулювання цих правовідносин.

У разі зміни правового регулювання набуті такими особами права на пільги, компенсації і гарантії повинні бути збережені із забезпеченням можливості їх реалізації або шляхом запровадження рівноцінних чи більш сприятливих умов соціального захисту.

(2) до осіб, яким на час призначення пенсії з урахуванням Закону №796-XII її розрахунок мав здійснюватися згідно із пунктом 2 статті 56 Закону №796-XII за кожний повний рік стажу роботи понад установлений для них мінімальний трудовий стаж для призначення пенсії (15 років - для жінок і 20 років - для чоловіків) шляхом збільшення пенсії на 1 % заробітку за рік, вказана норма повинна застосуватися у тій редакції, яка діяла на час призначення пенсії (окрім випадку покращення становища особи). Розповсюдження на таких осіб нових правил виплати надбавки за понаднормовий стаж в залежності від призначення пенсії на умовах частини другої статі 27 Закону №1058-IV, запроваджених у зв`язку із внесенням до цієї норми змін Законом №2148-VIII, свідчило б про звуження змісту та обсягу існуючих прав таких осіб, що в силу статті 22 Конституції України, є неприпустимим.

Застосовуючи наведені вище правові висновки Верховного Суду до спірних відносин, суд зауважує, що оскільки пенсія за віком призначена позивачу до внесення змін в пункт 2 статті 56 Закону №796-XII, то в силу вимог статті 58 Конституції України, такі зміни не повинні позбавляти позивача права на пенсію в повному розмірі із доплатою за понаднормовий стаж, оскільки таке право набуте значно раніше, ніж набрав чинності Закон №2148-VIII, яким внесено зміни до пункту 2 статті 56 Закону №796-XII.

З огляду на вищевикладене суд дійшов висновку, що дії відповідача щодо відмови у нарахуванні та виплати позивачу пенсії з її збільшенням на 1% заробітку за кожен рік роботи понад мінімальний стаж 20 років відповідно до положень частини 2 статті 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в редакції від 01.01.2013 є протиправними.

Відповідно до статті 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846, днем звернення за перерахунком пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, заяви з усіма необхідними документами. Право на перерахунок пенсії реалізується особою на підставі власного волевиявлення шляхом подання до органу Пенсійного фонду України відповідної заяви.

Як встановлено частиною 4 статті 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», перерахунок призначеної пенсії, крім випадків, передбачених частиною першою статті 35, частиною другою статті 38, частиною третьою статті 42 і частиною п`ятою статті 48 цього Закону, провадиться, зокрема, в такі строки: у разі виникнення права на підвищення пенсії - з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа.

Як вбачається судом з матеріалів справи, з заявою щодо перерахунку пенсії позивач звернувся 07.01.2025. Отже, пенсія позивача підлягає перерахунку з 01.01.2025.

З урахуванням встановлених обставин справи, наведених норм чинного законодавства України, виходячи із наданих частиною другою статті 245 КАС України повноважень, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог шляхом визнання протиправними дій відповідача щодо відмови позивачу у перерахунку пенсії із збільшенням пенсії на один відсоток заробітку за кожний рік роботи понад стаж 20 років відповідно до частини другої статті 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та зобов`язання здійснити з 01.01.2025 перерахунок та виплату пенсії позивачу в частині доплати за понаднормовий стаж відповідно до пункту 2 статті 56 Закону №796-ХІІ, збільшивши пенсію на один відсоток заробітку за кожний рік роботи понад стаж 20 років, з урахуванням виплачених сум.

Відповідно до вимог статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Відповідно до частини статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як слідує з матеріалів справи при зверненні до суду позивач сплатив судовий збір в сумі 1211,20 грн., що підтверджується квитанцією від 04.02.2025.

Отже, на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 1211,20 грн.

Керуючись статтями 2, 72-77, 139, 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинської області (43026, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Кравчука, будинок 22В, код ЄДРПОУ 13358826) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії, задовольнити.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Волинської області щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку пенсії із збільшенням пенсії на один відсоток заробітку за кожен рік роботи понад стаж 20 років, відповідно до частини 2 статті 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинської області здійснити з 01.01.2025 перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії за віком, в частині доплати за понаднормовий стаж відповідно до пункту 2 статті 56 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи №796-XII від 28.02.1991, збільшивши пенсію на 1 % заробітку за кожен рік роботи понад 20 років, з урахуванням проведених платежів.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Волинської області на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1211,20 грн (тисячу двісті одинадцять гривень двадцять копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий

Суддя                                                                                                   В.В. Мачульський