ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 жовтня 2006 р. | № 24/116 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого –судді | Дерепи В.І. |
суддів : | Грека Б.М. –(доповідача у справі) Подоляк О.А. |
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги | Центрального спеціалізованованого будівельного управління Міністерства оборони України |
на постанову | Київського апеляційного господарського суду від 25.07.06 |
у справі | № 24/116 |
господарського суду | м. Києва |
за позовом | Центрального спеціалізованованого будівельного управління Міністерства оборони України |
до | Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” |
про | визнання недійсним договору |
за участю представників від: |
позивача | Коваль О.Б. (дов. від 10.01.06) |
відповідача | Демченко Л.А. (дов. від 15.09.06) |
В С Т А Н О В И В :
В лютому 2006 Центральне спеціалізоване будівельне управління звернулось до суду з вимогою про визнання недійсним договору купівлі-продажу цінних паперів від 22.01.01. Ухвалою господарського суду м. Києва від 03.04.06 позов залишено без розгляду на підставі п.5 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 25.02.06 зазначену ухвалу залишено без змін.
Постанова Київського апеляційного господарського суду мотивована тим, що позивачем не виконано вимоги суду щодо надання оригіналу договору № 14/3 від 22.01.01, а копія договору не може бути належним доказом, оскільки не засвідчена належним чином.
Не погоджуючись з постановою Київського апеляційного господарського суду, скаржник просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.07.06 та ухвалу господарського суду м. Києва від 03.04.06, справу направити на новий розгляд. Касаційна скарга обґрунтована невірним застосуванням положень п.5 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України.
Заслухавши доповідь судді –доповідача, розглянувши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд, у визначеному законом порядку, встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Згідно ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Судовими актами встановлено, що позивач звернувся до суду з вимогами про визнання недійсним договору. В процесі підготовки справи до розгляду, на підставі положень ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, місцевий господарський суд ухвалою від 24.02.06 зобов'язав позивача надати оригінали доданих до позовної заяви документів.
Матеріалами справи стверджується та обставина, що ухвала про порушення справи (а.с. 1) надіслана сторонам (позивачу та відповідачу). Доказом надіслання ухвали про прийняття позовної заяви до розгляду та зобов'язання вчиняти певні дії є відмітка на зворотній сторінці ухвали; також даний факт підтверджується явкою представника позивача в судове засідання та в наступні судові засідання –14.03.06, 20.03.06, 23.03.06, 29.03.06, 03.04.06. (а.с.68, 79, 84, 86, 98 ), а також вимогою про зміну підстав позовної заяви (а.с. 80-83).
Суд першої та апеляційної інстанції, залишаючи позов без розгляду на підставі п.5 ст.81 Господарського процесуального кодексу України, зазначили, що позивачем не виконано вимогу суду щодо надання доказу, необхідного для вирішення спору, оскільки договір, який надано позивачем під час звернення з вимогою до суду, не може вважатися належним доказом в розумінні положень ст. 36 Господарського процесуального кодексу України.
Колегія суддів вважає, що висновки, зроблені судами першої та апеляційної інстанцій є обґрунтованими, оскільки необхідною умовою нормального правосуддя виступають судові докази. Особливістю судових доказів є наявність процесуальної норми, які виступають в якості гарантії достовірності, одержаної судової інформації. Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Таким чином, законодавче обмеження, що певні відносини повинні бути підтверджені за допомогою допустимих засобів доказування, судом першої та апеляційної інстанцій, застосовано правомірно, оскільки позивачем не наданий оригінал чи належним чином засвідчений оспорюваний договір.
Доводи скаржника про порушення процесуальних прав та невірне застосування положень п.5 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України спростовуються, наведеними вище доводами. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що оспорювана постанова є законною і обґрунтованою, тому правових підстав для її скасування не вбачається.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 1115 , 1117, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В :
Касаційну скаргу Центрального спеціалізованого будівельного управління Міністерства оборони України залишити без задоволення, постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.07.06 у справі №24/116 залишити без змін.
Головуючий - суддя В. Дерепа
Судді Б. Грек
О. Подоляк