ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
10 жовтня 2006 р. | № 2-5/9847-2003 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого –судді | Дерепи В.І. |
суддів : | Грека Б.М. –(доповідача у справі), Стратієнко Л.В. |
розглянувши клопотання про відновлення пропущеного процесуального строку та матеріали касаційної скарги | Товариства з обмеженою відповідальністю “Дайріс” |
на рішення | господарського суду Автономної Республіки Крим від 10-15.07.03 |
у справі | № 2-5/9847-03 |
господарського суду | Автономної Республіки Крим |
за позовом | Товариства з обмеженою відповідальністю “Маглів” |
до | Акціонерного товариства закритого типу “Книга” |
про | зобов'язання усунути перешкоди |
В С Т А Н О В И В:
Подана касаційна скарга не може бути розглянута Вищим господарським судом України, оскільки подана з пропуском встановленого строку на касаційне оскарження, а клопотання про відновлення цього строку не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Оспорювана постанова була прийнята 10-15.07.03. З 16.07.03 почався перебіг місячного строку, встановленого для її оскарження в касаційному порядку (відповідно до ст. 110 Господарського процесуального кодексу України). Застосування цього місячного строку є обов’язковим для всіх учасників судового процесу, в тому числі і для господарського суду. Таким чином останнім днем для подання касаційної скарги був 16.08.03, після цього процесуальний строк вважається таким, що пропущений.
14.09.06 заявник звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою та з клопотанням, в якому просить визнати причини пропуску процесуального строку для подання касаційної скарги поважними. В обґрунтування клопотання скаржник посилається на те, що він не був залучений до участі у справі, відтак, не знав про існування даного судового акту.
Скаржник вважає, що він мав бути залучений до участі у справі, оскільки прийняте рішення стосується його прав і обов'язків, як власника частини майна, щодо якого прийнято оскаржуване рішення. Разом з тим, як вбачається зі змісту касаційної скарги, право власності, на яке посилається заявник виникло у нього 09.11.05 після укладення з ТОВ “Лазурний берег” договору купівлі-продажу нерухомого майна; в той же час, рішення було прийнято набагато раніше, 10-15.07.03.
Таким чином, на момент прийняття рішення у справі, Товариство з обмеженою відповідальністю “Дайріс” не було власником майна, яке було предметом спору, а отже, дане судове рішення не стосувалося його прав та обов'язків. На момент укладення 09.11.05 купівлі-продажу нерухомого майна з ТОВ “Лазурний берег” існування рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 10-15.07.03 у цій справі (яке вступило в законну силу) розглядалося як юридичний факт і мало бути враховане при вчиненні правочинів щодо нерухомого майна, яке було предметом цього спору.
Відповідно до частини статті 55 Конституції України, кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. Втім, норми Цивільного кодексу України та Господарського процесуального кодексу України визначають способи, якими це право може бути захищене. Так, зокрема, приписи Господарського процесуального кодексу України встановлюють розумні строки на оскарження судових актів, що забезпечує відносну сталість та стабільність господарського обороту.
Втім скаржник звертається з касаційною скаргою на рішення, при прийнятті якого його права ще не існувало, з пропуском строку касаційного оскарження понад три роки, не мотивуючи, яким чином на момент прийняття рішення були порушені його права та законні інтереси, а відтак, які норми процесуального та матеріального права були порушені судом.
В силу статті 53 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за заявою сторони, прокурора може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк. Проте, виходячи із змісту вказаної статті, поважними визнаються лише ті обставини, які є об’єктивно непереборними і пов’язані з дійсними істотними труднощами для вчинення процесуальних дій. Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.
З поданого клопотання та доданих до нього доказів не вбачається існування переконливих обставин, що могли б бути причиною, яка зумовила пропуск встановленого ст.110 Господарського процесуального кодексу України процесуального строку для подання касаційної скарги. Оскільки скаржником не подано належних доказів пропуску строку на подання касаційної скарги з поважних причин, колегія суддів, згідно приписів ст.53 Господарського процесуального кодексу України, не вбачає у даному випадку підстав для відновлення пропущеного скаржником процесуального строку.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 53, 110, 111, п. 5 ч. 1 ст. 1113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, –
У Х В А Л И В :
Відхилити клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю “Дайріс” про відновлення пропущеного процесуального строку для подання касаційної скарги. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Дайріс” на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 10-15.07.03 у справі №2-5/9847-03 повернути скаржнику без розгляду.
Головуючий - суддя В. Дерепа
Судді Б. Грек
Л. Стратієнко