ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
|
17 жовтня 2006 р. |
№ 2-19/4675.1-2006 (2-10/3621-2004, 2-10/856-2005) |
Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:
Головуючого судді Кузьменка М.В.,
суддів Васищака І.М.,
Палій В.М.,
розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Стоун Україна” на постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 22.06.2006р. та рішення господарського суду АР Крим від 13.04.2006р.
у справі №2-19/4675.1-2006 господарського суду АР Крим
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю
“Стоун Україна”
до Товариства з обмеженою відповідальністю “Кримпроектстрой”
треті особи Відділ капітального будівництва Алуштинської міської ради,
Дочірнє підприємство акціонерного товариства закритого типу “Мостопромбуд”,
Будівельно-виробниче підприємство Будівельник”
про стягнення 79 267,60грн.
за участю представників:
ТОВ “Стоун Україна” -Гуренко М.В.;
ТОВ “Кримпроектстрой” -не з'явилися;
Відділу капітального будівництва Алуштинської міської ради - не з'явилися;
Будівельно-виробничого підприємства “Будівельник” - не з'явилися
в с т а н о в и л а :
Приватне підприємство “Стоун Україна” звернулося до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом та просило суд стягнути з відповідача -Товариства з обмеженою відповідальністю “Кримпроектстрой” 79 267,60грн. заборгованості за виконані роботи відповідно до умов договору №40 від 01.08.2003р.
Вимоги позивача обгрунтовані порушенням відповідачем умов договору в частині повної та своєчасної оплати виконаних і прийнятих відповідачем робіт за цим договором (т.1 а.с.3).
Заперечуючи проти заявлених вимог, ТОВ “Кримпроектстрой” у відзиві на позов зазначає, що:
- договір №40 від 01.08.2003р. є мнимою угодою, оскільки при його укладенні сторони не мали наміру створити юридичні наслідки;
- фактично роботи виконані іншими особами -БВП “Будівельник” та ДП АТЗТ “Мостпромбуд”, а не позивачем;
- умовами договору передбачено виконання робіт з матеріалів ТОВ “Кримпроектстрой”, які не надавались позивачу, що спростовує факт виконання ним робіт за договором;
- у позивача відсутня ліцензія на виконання робіт, передбачених договором №40 від 01.08.2003р. (т.1 а.с.57-58, т.3 а.с.60).
Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 22.03.2004р. до участі у справі в якості третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору залучені Відділ капітального будівництва Алуштинської міської ради, ДП АТЗТ “Мостпробуд”, БВП “Будівельник” (т.1 а.с.100-102).
Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 19.04.2005р. позивач у справі -ПП “Стоун Україна” замінений правонаступником -ТОВ “Стоун Україна” (т.2 а.с.126).
Справа розглядалась судами неодноразово.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 13.04.2006р. у позові відмовлено (т.3 а.с.79-82).
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем не доведено і матеріалами справи не підтверджено факт виконання позивачем робіт за договором підряду №40 від 01.08.2003р.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від
22.05.2006р. рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 13.04.2006р. залишено без змін (т.3 а.с.107-114).
Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими актами, ТОВ “Стоун Україна” звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою та просить їх скасувати, а позов задовольнити. При цьому, скаржник просить зупинити провадження у справі та направити матеріали справи до Генеральної прокуратури України для прийняття рішення за фактом розкрадання бюджетних коштів.
Вимоги скаржника мотивовані порушенням та неправильним застосуванням судами норм матеріального та процесуального права.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оспорюваних судових актів, знаходить касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.
При вирішенні даного спору по суті заявлених вимог та перегляді прийнятого рішення в апеляційному порядку, судами встановлено, що між сторонами у справі -ТОВ “Кримпроектбуд” та ПП “Стоун Україна” укладено договір підряду №40, предметом якого є оплатне виконання за замовленням відповідача берегоукріплювальних робіт в селищах Солнечногірське, Малореченське відповідно до проекту, наданого відповідачем.
Згідно ст. 4 ЦК УРСР (в редакції, чинній на момент укладення договору), цивільні права і обов'язки виникають з підстав, передбачених законодавством, а також з дій громадян і організацій, які хоч і не передбачені законом, але в силу загальних начал і змісту цивільного законодавства породжують цивільні права і обов'язки. Відповідно до цього цивільні права і обов'язки виникають, зокрема, з угод, передбачених законом, а також з угод, хоч і не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Відповідно до ст.151 ЦК УРСР, договір (багатостороння угода) є однією з підстав виникнення зобов'язань.
Отже, зазначений договір є підставою для виникнення у його сторін визначених ним зобов'язань.
За своєю правовою природою зобов'язання, що виникли в силу укладення зазначеного договору, є підрядними.
Предметом спору у даній справі є виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за вищевказаним договором в частині оплати виконаних робіт.
В силу ст.161 ЦК УРСР, зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору, а при відсутності таких вказівок - відповідно до вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічне положення містять і норми, що діяли на момент прийняття рішення у даній справі судом першої інстанції, а саме ст.526 ЦК України.
Договір підряду за своєю правовою природою відноситься до двосторонніх договорів, за якими у кожній із сторін виникають взаємні зобов'язання, при цьому відповідний обов'язок однієї сторони кореспондується з правом іншої сторони - вимагати виконання такого обов'язку.
Згідно ст.171 ЦК УРСР, взаємні зобов'язання за договором повинні виконуватися одночасно, якщо з закону, договору або змісту зобов'язання не випливає інше.
Встановлений вказаною нормою порядок виконання зобов'язань передбачає вчинення певних дій, направлених на виконання відповідних зобов'язань сторонами одночасно або безпосередньо одне за одним. Таким чином, кожна з сторін має право затримати виконання зобов'язання, яке вона взяла за умовами договору, до моменту, коли виконання свого зобов'язання запропонує інша сторона, якщо інший порядок виконання зобов'язання не визначений законом, договором або витікає із змісту зобов'язання.
Загальний принцип виконання зобов'язань збережений і у ЦК України, який був чинний на момент прийняття судових актів у цій справі.
Так, в силу ст.538 ЦК України, виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання; при зустрічному виконанні зобов'язання сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту. При цьому, у відповідності з ч.3 цієї норми, у разі невиконання однією із сторін у зобов'язанні свого обов'язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов'язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково або у повному обсязі.
Обов'язок повністю оплатити роботу за договором у відповідача наступає, згідно з умовами договору (п.6.1 договору), вимогами ст.345 ЦК УРСР, ст.854 ЦК України, після виконання позивачем обумовлених договором робіт та їх здачі.
Вирішуючи спір у даній справі по суті заявлених вимог та переглядаючи прийняте рішення в апеляційному порядку, суди не встановили факту виконання таких робіт на підставі наданих сторонами доказів.
Між тим, відповідно до ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Однак, позивачем не доведено належними та допустимими доказами факту виконання робіт за договором.
В силу ст.1117 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. При цьому, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Судами встановлено, що фактично берегоукріплювані роботи виконані іншими особами.
За таких обставин, суди дійшли правильного висновку щодо безпідставності заявлених вимог.
Посилання скаржника на необхідність зупинення провадження у справі та направлення її до слідчих органів безпідставні.
Так, в силу ч.1 ст.79 ГПК України, провадження у справі підлягає обов'язковому зупиненню у разі неможливості розгляду справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом. Також, господарському суду надано право зупинити провадження у справі у випадках направлення матеріалів до слідчих органів.
Разом з тим, суди першої та апеляційної інстанції не визнали за необхідне направити матеріали до слідчих органів, у зв'язку з чим підстав для зупинення провадження у цій справі не було.
Крім того, необхідність зупинення провадження у справі скаржником обґрунтовується тим, що у висновку судово-бухгалтерської експертизи зазначено про розходження обсягів виконаних робіт СПП “Будівельник” та ДП АТЗТ “Мостпромбуд” за даними ТОВ “Кримпроектбуд” та експерта.
Однак, предметом спору у даній справі не є підрядні взаємовідносини відповідача з третіми особами, у зв'язку з чим дослідження таких обставин не входить до предмету доказування у даній справі та не впливає на результат розгляду спору у цій справі.
Враховуючи зазначене, підстав для зміни чи скасування прийнятих у справі судових актів не має.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119- 11111 ГПК України, колегія суддів
П О С Т А Н О В И Л А :
постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 22.06.2006р. у справі №2-19/4675.1-2006 господарського суду Автономної Республіки Крим залишити без змін, а касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Стоун Україна” -без задоволення.
Головуючий суддя Кузьменко М.В.
Судді Васищак І.М.
Палій В.М.