Справа № 2а - 8444 -2011 року

У  Х  В  А  Л  А

                        І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

31 жовтня 2011 року Суддя Соснівського райсуду м. Черкаси –Євтушенко П. М. розглянувши матеріали адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в Соснівському районі м. Черкаси про визнання причин пропущення строку для звернення до суду поважними, поновлення пропущеного строку, стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни з 01.01.2006 року по 30.09.2011 року та виплачувати її в подальшому,    

В  С  Т  А  Н  О  В  И  В:

          24 жовтня 2011 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення недоплаченої державної соціальної допомоги дітям війни з 01.01.2006 року по 30.09.2011 року та виплачувати її в подальшому.

Згідно ч. 1 ст. 107 КАС України суддя після одержання позовної заяви з’ясовує, чи подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтею 106 цього Кодексу; належить позовну заяву розглядати в порядку адміністративного судочинства; подано адміністративний позов у строк, установлений законом (якщо подано заяву про поновлення цього строку, то чи є підстави для її задоволення); не має інших підстав для повернення позовної заяви, залишення її без розгляду або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.   

Згідно приписів частини 2 статті 5 КАС України, провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.    

Відповідно ч.2 ст. 99 КАС України (із змінами і доповненнями, внесеними згідно із Законом України «Про судоустрій та статус суддів»від 07.07.2010 №2453-VI) для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк.

Позивачем заявляються позовні вимоги за період з 01.01.2006 року по 30.09.2011 року та виплачувати її в подальшому. Тобто, позивач звернувся до суду з пропуском встановленого ст. 99 КАС України строку в періоді часу з 01.01.2006 року до 25.02.2011 року включно.

Рішеннями Конституційного Суду України від 09.07.2007 за №6-рп/2007 року та від 22.05.2008 за №10-рп/2008 року визнавались неконституційними окремі положення Законів України «Про Державний бюджет на 2007 рік», «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», якими було зупинено дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».   

Відповідно до ч.2 ст. 73 Закону України «Про Конституційний Суд України»у разі якщо Закони, інші правові акти або їх окремі положення визнаються такими, що не відповідають Конституції України (неконституційними), вони оголошуються не чинними і втрачають чинність від дня прийняття Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.   

Згідно ч. 2 і ч. 3 ст. 67 Закону України «Про Конституційний Суд України»ухвали, рішення і висновки Конституційного Суду України разом з окремою думкою суддів Конституційного Суду України протягом наступного робочого дня після їх підписання оприлюднюються на офіційному веб-сайті Конституційного Суду України і направляються Президенту України, Верховній Раді України та Кабінету Міністрів України. Рішення і висновки Конституційного Суду України разом з окремою думкою суддів Конституційного Суду України публікуються у "Віснику Конституційного Суду України" та в інших офіційних виданнях України.   

Таким чином, рішення Конституційного Суду України є загальновідомими та доступними для ознайомлення та вивчення актами для усього кола громадян України, у тому числі і для позивача.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що про порушення своїх прав «як дитини війни»позивач повинен був дізнатись з часу прийняття Конституційним судом України рішень від 09.07.2007 за №6-рп/2007 року та від 22.05.2008 за №10-рп/2008, тому причини, на які посилається позивач у позовній заяві про поновлення строку, суд не може визнати поважними.

Таким чином, до заяви про поновлення строку звернення із позовом позивачем доказів поважності його пропуску суду не надано, тому суд вважає, що підстави для поновлення строку звернення з адміністративним позовом в частині періоду з 01.01.2006 року до 25.02.2011 року включно відсутні.

Згідно ч.1 ст. 100 КАС України  адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що виноситься ухвала.

Оскільки відсутні підстави для задоволення заяви позивача про поновлення строку для звернення до суду, адміністративний позов повинен бути залишений без розгляду.  

Відповідно до ч.5 ст.107 КАС України, про залишення позовної заяви без розгляду суддя постановляє ухвалу.   

          Керуючись ч.2 ст. 99, ч.1  ст.100, ч. 5, 7, 8 ст.107,  ст. 165  КАС України, суддя –

У  Х  В  А  Л  И  В:

ОСОБА_1 в задоволенні клопотання про поновлення строку звернення до адміністративного суду –відмовити.

Позовну заяву  в частині  стягнення щомісячної соціальної допомоги дітям війни за період з 01.01.2006 року до 25.02.2011 року включно –залишити без розгляду.   

Залишення позовної заяви без розгляду не позбавляє позивача права повторно звернутися з адміністративним позовом до суду, подавши разом з позовом клопотання  про поновлення строків для звернення до суду, докази наявності поважності причин його пропуску.   

           Ухвала про залишення позовної заяви без розгляду може бути оскаржена особою, яка подала позовну заяву.   

           Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається до Київського апеляційного адміністративного суду протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали. Якщо ухвалу було постановлено у письмовому провадженні або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.   

   Суддя  Соснівського

районного суду м. Черкаси                                                                                П. М. Євтушенко.