Охтирський міськрайонний суд Сумської області    

                            Справа № 2-96/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" жовтня 2011 р.                     Охтирський міськрайонний суд Сумської області

в складі:судді:          Ярошенко Т. О.  

                              при секретарі                               Шаміладзе В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Охтирка цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, треті особи Служба у справах дітей Охтирської міської ради, Охтирська міська рада Сумської області про встановлення факту проживання однією сім’єю, визнання права власності на майно, поділ спільного майна подружжя, встановлення порядку користування земельною ділянкою, вселення в будинок, зобов’язання не чинити перешкод в користуванні будинком,-

ВСТАНОВИВ:

Позивачка свої вимоги мотивує тим, що 31.08.1994 року уклала шлюб з відповідачем. За спільні кошти подружжя 02.08.1995 року придбали житловий будинок з господарськими спорудами за адресою АДРЕСА_1, який зареєстрували за ОСОБА_3

Від спільного життя народила дочку ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1. 08.09.1998 року позивачка прописалася у вказаний будинок.

26.12.2002 року шлюб між сторонами було розірвано. Просила визнати за нею право власності на Ѕ частину житлового будинку з господарськими спорудами за адресою АДРЕСА_1, розділити реально по Ѕ частині вказаний будинок з господарськими спорудами та встановити порядок користування земельною ділянкою за вказаною адресою.

В послідуючому позивачка неодноразово збільшувала свої позовні вимоги та зазначила, що після розірвання шлюбу вона з дітьми (сином від попереднього шлюбу та дочкою) залишилася проживати за цією ж адресою.

З 1999 року вона була зареєстрована як приватний підприємець, вид діяльності роздрібна торгівля, надання ритуальних послуг.

28.12.2002 року відповідач уклав шлюб із ОСОБА_4 у них народилася дочка ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, але ОСОБА_4 проживала за адресою АДРЕСА_2, так як шлюб виявився невдалим.

30.09.2004 року ОСОБА_3 був засуджений вироком суду за ст. 122 ч.1 КК України за спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_4

З травня 2004 року позивачка відновила шлюбні стосунки із ОСОБА_3, тому вважає, що фактично з ним проживала однією сім’єю.

За час спільного проживання ними здійснювалися добудови до вказаного житлового будинку.

18.10.2010 року позивачка переїхала проживати на АДРЕСА_3 через те, що відповідач створював нестерпні умови проживання.

Просила встановити факт проживання однією сім’єю без реєстрації шлюбу  ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в період з травня 2004 року по 18.10.2010 року.

Визнати спільним сумісним майном подружжя, набутого в період шлюбу та за час спільного проживання однією сім’єю ОСОБА_2 та ОСОБА_3, а саме: визнати житловий будинок з господарськими спорудами та надвірними будовами, а також побудованих без державної реєстрації прибудов під умовними позначеннями „а2”, „а3”, „а4”, літню кухню під умовним позначенням „Л”, „л”, гараж під умовним позначенням літерою АДРЕСА_1, автомобіль марки „NYSA 522”, 1988 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1,  коптильну шафу, два велосипеди „Україна”, віконні рами в кількості 10 штук, піаніно, електричну піч, піч газову, диван, пральну машинку, стіл, стільці в кількості 5 штук, мийку, черепицю глиняну, сітки рабицю 50 метрів, автоклаву, палатку військову, бензопилу, газовий балон, хот-дог, присадибний інструмент.

Визнати, що їх частки у вказаному майні є рівними та здійснити реальний поділ зазначеного майна по Ѕ частині.

Визнати, що майно у вигляді форм для заливки пам’ятників 4 штуки, сварочного апарату, болтів та гайок вагою 100 кг., двох пускозарядних пристроїв, металевих заготовок, в тому числі з кольорового металу, бочок пластикових 4 штуки, шальовки 2 куба, двох болгарок, двох перфораторів, форм резинових на плитку  у кількості 25 штук, дрилі, шиферу 15 листів, блоків, піску 3 тони, гранотсів 3 тони, бетономішалки, форми для заливки перемичок 6 штук, перемичок бетонних 40 штук, ємності для замішування розчину, плитки тротуарної площею 50 кв.м. є майном приватного підприємця ОСОБА_2 з визнанням права власності на дане майно за фізичною особою приватним підприємцем ОСОБА_2

Встановити порядок користування земельною ділянкою за адресою АДРЕСА_1, відповідно до часток в будинку.

Ухвалою Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 08.04.2011 року позовні вимоги ОСОБА_2 в частині визнання спільною сумісною власністю та реальний поділ майна у вигляді коптильної шафи, двох велосипедів „Україна”, віконних рам в кількості 10 штук, піаніно, електричної печі, печі газової, дивану, пральної машинки, столу, стільців в кількості 5 штук, мийки, черепиці глиняної, сітки рабиці 50 метрів, автоклава, палатки військової, бензопили, газового балону, хот-догу, присадибного інструменту залишено без розгляду ( а.с.106-108 т.с.1).

21.10.2011 року позивачка збільшила  свої вимоги  та остаточно просить встановити факт проживання  однією сім’єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в період з травня 2004 року по 18.10.2010 року.

Визнати будинковолодіння у вигляді житлового будинку А1Ж зі складовими коридору 1-1, кухні 1-2, житлових кімнат 1-3, 1-4, 1-5; літню кухню Г(ІУ) з ванною (У); гараж Б; сарай-літня кухня В,в; вбиральню Ж; погріб З; бесідку К; ворота і огорожу №№1,2,3,4,5; будівельні матеріали і конструктивні елементи, які були використані в процесі будівництва будинковолодіння з  господарськими спорудами та надвірними будівлями у вигляді самочинно побудованих прибудови до житлового будинку а, літньої кухні Л, гаражу Д, незавершених будівництвом ( в стадії забудови) тамбур а1 і самочинних прибудов до житлового будинку „а2”, „а3”, „а4” ( які також зазначаються в технічній документації як тамбур І, перехідний коридор ІІ, веранда ІІІ, сіни УІ і УІІ, тамбур УІІІ, санвузол ІХ і душова Х, сауна ХІ), прибудови до літньої кухні  л, розташованих на земельній ділянці Охтирської міської ради за адресою АДРЕСА_1 і автомобіль марки автомобіль марки „NYSA 522”, 1988 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 є спільною сумісною власністю ОСОБА_2 та ОСОБА_3

Визнати, що ідеальні частки ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у будинковолодінні у вигляді житлового будинку А1Ж зі складовими коридору 1-1, кухні 1-2, житлових кімнат 1-3, 1-4, 1-5; літньої кухні Г(ІУ) з ванною (У); гаражу Б; сараю-літньої кухні В, в; вбиральні Ж; погребу З; бесідки К; воріт і огорожі №№1,2,3,4,5; у будівельних матеріалах і конструктивних елементах, які були використані в процесі будівництва будинковолодіння з господарськими спорудами та надвірними будівлями у вигляді самочинно побудованих прибудови  до житлового будинку а, літньої кухні Л, гаражу Д, незавершених будівництвом (в стадії забудови) самочинних тамбуру а2,а3,а4 (які також зазначаються у технічній документації як тамбур І, перехідний коридор ІІ, веранда ІІІ, сіни УІ, УІІ, тамбур УІІІ, санвузол ІХ, душова Х, сауна ХІ), прибудови до літньої кухні л, розташованих на земельній ділянці Охтирської міської ради за адресою АДРЕСА_1 Сумської області; у автомобілі  марки «NYSA», 1988 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, є рівними , по Ѕ частині за кожним.

          Визнати за ОСОБА_2 право власності на Ѕ частину будинковолодіння у вигляді житлового будинку  А1Ж зі складовими коридору 1-1, кухні 1-2, житлових кімнат 1-3, 1-4, 1-5; літньої кухні Г(ІУ) з ванною (У); гаражу Б; сараю-літньої кухні В, в; вбиральні Ж; погребу З; бесідки К; воріт і огорожі №№1,2,3,4,5; у будівельних матеріалах і конструктивних елементах, які були використані в процесі будівництва будинковолодіння з господарськими спорудами та надвірними будівлями у вигляді самочинно побудованих прибудови  до житлового будинку а, літньої кухні Л, гаражу Д, незавершених будівництвом (в стадії забудови) самочинних тамбуру а2,а3,а4 (які також зазначаються у технічній документації як тамбур І, перехідний коридор ІІ, веранда ІІІ, сіни УІ, УІІ, тамбур УІІІ, санвузол ІХ, душова Х, сауна ХІ), прибудови до літньої кухні л, розташованих на земельній ділянці Охтирської міської ради за адресою АДРЕСА_1 Сумської області; у автомобілі  марки «NYSA», 1988 року випуску, державний реєстраційний номер ВМ НОМЕР_1.

Залишити за ОСОБА_3 право власності на Ѕ частину узаконеної частини будинковолодіння  у вигляді житлового будинку А1Ж зі складовими коридору 1-1, кухні 1-2, житлових кімнат 1-3, 1-4, 1-5; літньої кухні Г(ІУ) з ванною (У); тамбур а1, гараж Б; сарай-літня кухня В, в; вбиральню Ж; погріб З; бесідку К; ворота і огорожу №№1,2,3,4,5 розташованих на земельній ділянці Охтирської міської ради за адресою АДРЕСА_1 Сумської області.

          В порядку реального поділу майна подружжя залишити за ОСОБА_3 право володіння, користування та розпорядження автомобілем марки «NYSA», 1988 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, стягнувши на користь ОСОБА_2 грошову компенсацію вартості Ѕ частини даного автомобілю в розмірі 3589,03 гривни.

          Визнати майном приватного підприємця ОСОБА_2 майно у вигляді форм для заливки пам’ятників у кількості 4 штуки, сварочного апарату, болтів та гайок вагою 100 кг., двох пускозарядних пристроїв, металевих заготовок, в тому числі з кольорового металу, бочок пластикових у кількості 4 штуки, шальовки 2 куба, двох болгарок, двох перфораторів, форм резинових на плитку в кількості 25 штук, дрилі, шиферу у кількості 15  листів, блоків, три тони піску, з тони гранотосіву, бетономішалки, форм для заливки перемичок у кількості 6 штук, перемичок бетонних у кількості 40 штук, ємності для змішування розчину, плитки тротуарною площею 50 кв.м. з визнанням права власності на дане майно за фізичною особою –приватним підприємцем ОСОБА_2

          Встановити між землекористувачами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в режимі спільного загального використання  порядок користування земельною ділянкою площею 1225,4 кв.м., яка належить Охтирській міській раді на території подвір’я та огороді по АДРЕСА_1.   

          Вселити ОСОБА_2 та неповнолітню ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_5 у житловий будинок за адресою по АДРЕСА_1.   

          Зобов’язати ОСОБА_3 не створювати перешкод у вільному проживанні ОСОБА_2 разом з неповнолітньою ОСОБА_5 у житловому будинку, вільному володінні та користуванню господарськими спорудами і надвірними будівлями, вільному пересуванні по території земельної ділянки  під подвір’ям та городом загальною площею 1225,4 кв.м., за адресою по АДРЕСА_1.   

В судовому засіданні позивачка та її представник ОСОБА_8 свої вимоги підтримали повністю, пояснивши, що будучи в зареєстрованому шлюбі з відповідачем за спільні кошти набули житловий будинок з господарськими спорудами за адресою АДРЕСА_1, який добудували, збільшили нерухоме майно. Відповідач створює перешкоди в користуванні будинковолодінням, не визнає її прав на майно. Просила позов задовольнити.

Відповідач та його представник ОСОБА_9 проти позову заперечував, пояснивши, що він будинок придбав за власні кошти, які зібрав до реєстрації шлюбу і зареєстрував на себе, оскільки, мав та той час достатні доходи. Просив у позові відмовити повністю.

ОСОБА_4 в суді пояснила, що в період 2002-2005 років перебувала з ОСОБА_3 в зареєстрованому шлюбі, спільно проживати з ним почали в 2001 році, від спільного життя у них народилась дочка ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Представник служби у справах дітей Охтирської міської ради покладався на вирішення судом справи відповідно до закону.

Представник Охтирської міської ради Сумської області до судового засідання не з’явився,  надав письмову заяву про слухання справи у його відсутність.

Суд проаналізував матеріали справи, вислухавши пояснення сторін, свідків, дослідивши письмові докази, вважає, що  позов ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 31.08.1994 року уклали шлюб  ( т.с.1 а.с.5).

Від спільного життя народилася дочка ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_5 ( т.с.1 а.с.6).

За час шлюбу подружжям набуте майно, що складається з житлового будинку та господарських споруд, що розташований на земельній ділянці за адресою АДРЕСА_1, вказаний житловий будинок зареєстрований  на ОСОБА_3, згідно договору купівлі-продажу від 02.08.1995 року ( т.с.1, а.с.8).

Як вбачається із договору купівлі-продажу від 02.08.1995 року був придбаний житловий будинок одноповерховий дерев’яний жилою площею 34,6 кв.м. та побутові споруди веранда а, с. прибудова Б, сарай-літня кухня В, с.прибудова в, літня кухня Г, огорожа, колодязь К ( т.с. 2 а.с.223-225).

Земельна ділянка за вказаною адресою рішенням  виконкому  Охтирської міської ради від 21.08.1996 року № 466 передана ОСОБА_3 у приватну власність площею 1000 кв.м. ( а.с.110-111 т.с.2), земельна ділянка на даний час не приватизована.

Відповідно до ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини самостійного заробітку.

Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Такі ж положення передбачалися і в ст. 22 КпШС України ( в редакції 1969 року), яка на той час регулювала дані правовідносини.

Відповідно до положень ст. 61 СК України об’єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи одержані одним із подружжя і внесені до сімейного бюджету.

Відповідно до ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю  між ними або шлюбним договором.

Як встановлено судом, шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 був розірваний 26.12.2002 року ( а.с.7 т.с.1).

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 народила  дочку ОСОБА_1 від спільного життя з ОСОБА_3, який записаний її батьком (т.с. 2 а.с.220).

28.12.2002 року ОСОБА_3 уклав шлюб із ОСОБА_4, який було розірвано 29.07.2005 року.

Суд вважає, що в житловому будинку за адресою АДРЕСА_1 ОСОБА_2 має право на частку майна, набутого за час шлюбу з ОСОБА_3, однак, враховуючи, що в ньому здійснено самочинні переобладнання та знесено перегородки  між приміщеннями 1-2; 1-3 та ІІІ по експлікації внутрішніх площ, прибудова під літерою а2 (веранда) фактично поєднана з приміщенням кухні та  житлової кімнати без відповідного на те дозволу, то суд вважає, що  з цих підстав неможливо визнати за ОСОБА_2 право  власності на Ѕ частину житлового будинку за вказаною адресою.

Відповідно до ст. 152 ЖК України переобладнання та перепланування жилого будинку, що належить громадянинові на праві приватної власності, проводяться з дозволу виконавчого комітету місцевої ради народних депутатів.

Таких дозволів, як зазначили сторони в суді, ними не отримувалося та перегородки дійсно знесені самочинно. Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок»не підлягають судовому розгляду вимоги про визнання права власності на самовільно збудовані жилі будинки (прибудови) і господарські та побутові будівлі (споруди) або про їх знесення.

Про це також зазначається у висновку судової комісійної будівельно-технічної експертизи від 21.09.2011 року (т.с.2 а.с.135-143), згідно якого зазначено, що знесенням перегородок в житловому будинку (літера А-1) змінено фактичну площу будинку та житлову площу.

З цих же підстав неможливо провести реальний поділ  будинку з господарськими спорудами та встановити порядок  користування  земельною ділянкою за  вказаною адресою.

Доводи ОСОБА_3 про те, що нібито він придбав житловий будинок за вказаною адресою за власні кошти, отримані від продажу квартири в липні 1995 року не можуть бути в даному випадку прийняті судом до уваги, оскільки, це не знайшло свого підтвердження в суді, так як суду не було надано належних, допустимих та переконливих доказів.

Посилання ОСОБА_3 на документи, надані в справу у  формі виписок, накладних на будівельні матеріали ( а.с.95-100 т.с.2) також з вищевикладених підстав не можуть бути прийняті судом до уваги.

Отже, суд прийшов до висновку, що в частині вимог про визнання за позивачкою права власності на Ѕ частину  житлового будинку з господарськими спорудами, реальний  його поділ та встановлення порядку користування земельною ділянкою слід відмовити з вищевикладених підстав.

Позивачка зазначає, що в період з  травня 2004 року по 18.10.2010 року вона  нібито з ОСОБА_3 проживала однією сім’єю без реєстрації шлюбу, тому просила встановити такий факт в судовому порядку.

В цій частині позовних вимог суд не знаходить законних підстав для задоволення виходячи з наступного.

Відповідно до положень ст.3 СК України сім’ю складають особи, які спільно проживають, пов’язані спільним побутом, мають взаємні права та обов’язки.

Відповідно до вимог ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

В даному випадку як встановлено судом, ОСОБА_3 в період з 28.12.2002 року перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_4, який було розірвано 29.07.2005 року (а.с.221 т.с.2).

Суд вважає, що в даному випадку позивачкою не надано належних, переконливих доказів того, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з травня 2004 року вели спільне господарство, були пов’язані  сімейним побутом, мали взаємні права та обов’язки, які зумовлені їх спільним господарством.

Як пояснював ОСОБА_3 у суді, що він дозволив проживати ОСОБА_2 в спірному будинку, однак, фактичних шлюбних стосунків з нею не підтримував.

Надані в справу  копії документів ( а.с.197-209 т.с.1), покази свідків ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20 не  підтверджують факту спільного проживання ОСОБА_2 та ОСОБА_3 однією сім’єю без реєстрації шлюбу, незважаючи на те, що ОСОБА_2 за цією ж адресою АДРЕСА_1 прописана. Тому в цій частині суд не знаходить законних підстав для задоволення вимог.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 зареєстрована як приватний підприємець, вид діяльності роздрібна торгівля, надання ритуальних послуг (а.с.29-34 т.с.2), продовжувала здійснювати підприємницьку діяльність за адресою АДРЕСА_1.

Законних підстав для визнання майна у вигляді  форм для заливки пам’ятників у кількості 4 штуки, сварочного апарату, болтів та гайок вагою 100 кг., двох пускозарядних пристроїв, металевих заготовок, в тому числі з кольорового металу, бочок пластикових у кількості 4 штуки, шальовки 2 куба, двох болгарок, двох перфораторів, форм резинових на плитку в кількості 25 штук, дрилі, шиферу у кількості 15  листів, блоків, три тони піску, з тони гранотосіву, бетономішалки, форм для заливки перемичок у кількості 6 штук, перемичок бетонних у кількості 40 штук, ємності для змішування розчину, плитки тротуарною площею 50 кв.м. майном приватного підприємця ОСОБА_2 суд не знаходить, так як в цій частині суду не надано належних, допустимих  доказів з боку позивачки у відповідності до положень ст.60 ЦПК України  про придбання нею спірного майна як приватного підприємця та його наявність. Тому в цій частині необхідно відмовити за необґрунтованістю.

Вирішуючи спір в частині поділу  автомобіля марки «NYSA»1988 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1, суд вважає, що даний автомобіль не є спільним майном подружжя, а тому поділу не підлягає, так як згідно свідоцтва про державну реєстрацію транспортного засобу, вказаний автомобіль придбаний ОСОБА_3 24.04.2009 року за власні кошти не перебуваючи з ОСОБА_2 в шлюбі, тому в цій частині позову слід відмовити за необґрунтованістю.

Вирішуючи спір в частині вселення в будинок ОСОБА_2 разом з неповнолітньою дитиною ОСОБА_5 суд виходить зі слідуючого.

Дійсно, ОСОБА_2 як член сім’ї з 08.09.1998 року зареєстрована за вказаною адресою в спірному будинку (а.с.11-12 т.с. 1), який подружжям набутий за час шлюбу, однак, відповідач створює перешкоди в користуванні жилим будинком, так як змінив замки, не визнає її право на частку в майні, вчиняє сварки з цього приводу, в зв’язку з чим позивачка з дитиною в даний час не проживає в спірному будинку.

З огляду на вказані обставини суд вважає, що позивачка з неповнолітньою дитиною з поважних причин не проживає в спірному будинку, оскільки, відповідач створює перешкоди в користуванні будинком та господарськими спорудами.

Відповідно до ст. 156 ЖК України члени сім’ї власника жилого будинку, які проживають  разом з ним у будинку, що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.

До членів сім’ї власника будинку належать особи, зазначені в частині другій ст. 64 цього кодексу.

Припинення сімейних відносин з власником будинку не позбавляє їх права користування займаним приміщенням.

Суд вважає, що маються законні підстави для вселення позивачки з її неповнолітньою дитиною у спірний будинок та зобов’язання відповідача не чинити перешкод в користуванні будинком з вищевикладених підстав..

По справі маються судові витрати за надання правової допомоги ОСОБА_2 в розмірі 3000 гривень представником ОСОБА_8 (а.с.46-56, а.с.208-217 т.с.2).

Відповідно до ст. 88 ЦПК  України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру  задоволених позовних вимог,  а відповідачеві -  пропорційно  до  тієї  частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Згідно Постанови Кабінету Міністрів України № 590 від 27.04.2006 року «Про граничний розмір компенсації витрат, пов’язаних із розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави»граничний розмір компенсації витрат не повинен перевищувати суму, що обчислюється виходячи з того, що стороні на користь якої ухвалено судове рішення, витрати, пов’язані з правовою допомогою не можуть перевищувати 40 % розміру мінімальної заробітної плати за годину роботи представника. Враховуючи складність справи, виходячи із принципів об’єктивності, розумності та справедливості, з урахуванням часу витраченого на складання позову та часу витраченого на участь у судовому засіданні суд вважає, що маються законні підстави для стягнення судових витрат в розмірі 1000 гривень на правову допомогу, оскільки, вони підтверджується договором про надання правової допомоги, актами виконаних робіт та квитанцією про оплату правової допомоги та 17 гривень сплаченого судового збору при подачі позову.

Крім того, по справі маються витрати на експертизу (участь двох експертів у суді 24.10.2011 року), вартість яких складає 900, 48 гривень ( а.с.177-178 т.с.2), які відповідно до ст. 88 ЦПК України необхідно стягнути із ОСОБА_2 на користь експертної установи.

Відповідно до положень ст. 154 ЦПК України необхідно скасувати заходи забезпечення позову, вжиті за ухвалою Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 04.11.2010 року.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. ст. ст. 10, 60, 88,  212-215 ЦПК, ст. 156 ЖК України, суд-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_2  задовольнити частково.

Вселити ОСОБА_2 з неповнолітньою дитиною ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_5 у житловий будинок  за адресою АДРЕСА_1 Сумської області.

 Зобов’язати ОСОБА_3 не чинити перешкод в користуванні житловим будинком та господарськими спорудами ОСОБА_2 з неповнолітньою ОСОБА_5 за адресою АДРЕСА_1.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 понесені судові витрати в розмірі 1017 гривень.

Стягнути з ОСОБА_2 судові витрати у розмірі 900 гривень 48 копійок на користь Сумського відділення при Харківському науково-дослідному інституті судових експертиз імені засл. проф. М.С. Бокаріуса.

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім’єю, визнання права власності на майно, поділ спільного майна, встановлення порядку користуванням земельною ділянкою відмовити за необґрунтованістю.

Скасувати заходи забезпечення позову, вжиті за ухвалою Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 04.11.2010 року  про накладення арешту на майно та визначення місця зберігання майна за адресою АДРЕСА_3.

Рішення суду може бути оскаржено в Сумський апеляційний суд через Охтирський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

СуддяТ. О. Ярошенко