ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ

           УХВАЛА          

        

09 жовтня 2006 р.

№ 2-26/6983.1-2006(2-1/6263.2-2005,2-1/8527-2005)

     Колегія суддів  Вищого господарського суду України у складі:

Головуючого судді         Кузьменка М.В.,

судді                                   Васищака І.М.,

судді                                    Палій В.М,

розглянувши

касаційну скаргу           Товариства з обмеженою відповідальністю

“Шовковий путь”

на постанову                  Севастопольського апеляційного господарського суду від 25.07.2006р.  

у справі                            №2-26/6983.1-2006 господарського суду АР Крим

за позовом                       Товариства з обмеженою відповідальністю

                                           “Шовковий путь”

до                                       Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України “Укрпрофоздоровниця”

третя особа                      Дочірнє підприємство Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України “Укрпрофоздоровниця” “Санаторій “Україна”

про                                     визнання дійсним договору купівлі-продажу та  визнання права власності

та за  

зустрічним позовом          Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України “Укрпрофоздоровниця”

до                                          Товариства з обмеженою відповідальністю

                                          “Шовковий путь”

третя особа                    Дочірнє підприємство  закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України “Укрпрофоздоровниця” “Санаторій “Україна”

про                                           розірвання договору купівлі-продажу та визнання недійсним свідоцтва

в с т а н о в и л а :

Товариство з обмеженою відповідальністю “Шовковий путь” звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою на постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 25.07.2006р., прийняту у справі №2-26/6983.1-2006 господарського суду Автономної Республіки Крим.

Вказана скарга не може бути прийнята до розгляду і підлягає поверненню  скаржнику з таких підстав.

Відповідно до п.4 ст.111 ГПК України, до касаційної скарги додаються, зокрема, докази сплати державного мита.

В силу ч.2 ст.34 ГПК України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Державне мито сплачується в порядку і розмірі, встановлених законодавством України, що визначено ст.46 ГПК України.

Порядок сплати державного мита визначений Інструкцією про порядок обчислення та справляння державного мита, яка затверджена наказом Головної державної податкової інспекції України від 22 квітня 1993р. №15. Так, відповідно до п.14 Інструкції:

-          при сплаті державного мита готівкою до документа, щодо якого вчиняється відповідна дія, додається оригінал квитанції кредитної установи, яка прийняла платіж;

-          при перерахуванні мита з рахунку платника - останній примірник платіжного доручення з написом (поміткою) кредитної установи про зарахування мита до бюджету;

-          при перерахуванні мита з рахунку вкладника у кредитній станові - довідка, засвідчена підписом контролера і відтиском печатки кредитної установи.

Таким чином, допустимими доказами сплати державного мита, в залежності від способу сплати, є: квитанція, платіжне доручення з написом кредитної установи або довідка кредитної установи.

В якості доказів сплати державного мита, до касаційної скарги скаржником доданий меморіальний ордер №4 від 22.08.2006р., відповідно до якого списано з рахунку КРУ Приватбанку 892,50грн та лист, направлений електронною поштою щодо зміни реквізитів призначення платежу.

Між тим, меморіальний ордер, що визначено п.1.4 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, яка затверджена постановою правління НБУ від 21.01.2004р. №22 (зареєстрована в Міністерстві юстиції України 29.03.2004р. березня 2004 р. за N 377/8976), - це розрахунковий документ, який складається за ініціативою банку для оформлення операцій щодо списання коштів з рахунку платника і внутрішньобанківських операцій відповідно до Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" та нормативно-правових актів Національного банку.

При цьому, інших документів, які можуть бути доказами сплати державного мита, з огляду на вимоги ст.34 ГПК України, скаржником до касаційної скарги не додано.

Допущене скаржником порушення є підставою для повернення касаційної скарги.

На підставі викладеного, керуючись ст.86, п.4 ст.1113 ГПК України,  колегія суддів

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Шовковий путь” на постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 25.07.2006р. у справі №2-26/6983.1-2006 господарського суд Автономної Республіки Крим та додані до неї документи повернути.

Головуючий суддя                                                  М.Кузьменко                                            Суддя                                                                           І.Васищак

   Суддя                                                                              В.Палій