ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

          

19 жовтня 2006 р.

№ 1/900-28/342 (1/454-24/216)

 Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

головуючого

Дерепи В.І.

суддів                                                           Дунаєвської Н.Г.                                                                      Стратієнко Л.В.

з участю представників: позивача: відповідача: 3-ї особи

не з’явився Гентош Р.Є., Лобач О.М. не з’явився

розглянувши  у     відкритому              судовому засіданні  касаційні  скарги

відкритого акціонерного товариства “Універмаг “Львів”, закритого акціонерного товариства комерційний банк “ПриватБанк”

на рішення та  постанову

господарського суду Львівської області від 14 січня 2005 р. Львівського апеляційного господарського суду від 22 червня 2006 р.

у справі

№1/454-24/216

за позовом

товариства з обмеженою відповідальністю “Ресторан “Беркут”

до	відкритого акціонерного товариства “Універмаг “Львів”, закритого акціонерного товариства комерційний банк “ПриватБанк”

3-я особа на стороні позивача

відділ державної виконавчої служби Франківського районного управління юстиції м.Львова

про	визнання недійсними договорів

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2003 р. позивач звернувся в господарський суд з позовом про визнання недійсними на підставі ст. 48 ЦК УРСР договору застави майна від 25.04.2003 р. № 3/27 та договору застави нерухомого майна від 06.06.2003 р., укладеними між ВАТ “Універмаг Львів” та ЗАТ КБ “ПриватБанк” у зв’язку з укладенням їх в порушення вимог ч.3 ст.11 Закону України “Про заставу”, оскільки на момент їх укладення постановами державного виконавця було накладено арешт на майно ВАТ “Універмаг “Львів”.

В подальшому позивач доповнив свої позовні вимоги та просив також визнати недійсними на підставі ст. ст. 203, 215 ЦК України укладені між відповідачами кредитний договір від 03.02.2003 р. № 3/27 та додаткові угоди до нього №1 від 23.05.2003 р., без номера від 09.06.2003 р., № 2 від 27.06.2003 р., № 3 від 15.09.2003 р., № 4 від 11.11.2003 р.

Справа розглядалась господарськими судами неодноразово.

Рішенням господарського суду Львівської області від 14.01.2005 р. (суддя Морозюк А.Я.) позов задоволено. Визнано недійсними з моменту укладення кредитний договір від 03.02.2003 р. № 3/27 та додаткові угоди до нього №1 від 23.05.2003 р., без номера від 09.06.2003 р., № 2 від 27.06.2003 р., № 3 від 15.09.2003 р., № 4 від 11.11.2003 р. договір застави майна № 3/27 від 25.04.2003 р. та договір застави нерухомого майна від 06.06.2003 р., зареєстрований в реєстрі № 1516, укладені між ЗАТ КБ “ПриватБанк” та ВАТ “Універмаг “Львів”.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 22.06.2006 р. (головуючий –Дух Я.В., судді – Зданкевич З.І., Орищин А.В.) рішення господарського суду Львівської області від 14.01.2005 р. скасовано в частині п.2 резолютивної частини та прийнято в цій частині нове рішення, яким в задоволенні позову про визнання недійсними кредитного договору від 03.02.2003 р. № 3/27, укладеного ВАТ “Універмаг “Львів” і ЗАТ КБ “ПриватБанк” та  додаткових угод до нього №1 від 23.05.2003 р., без номера від 09.06.2003 р., № 2 від 27.06.2003 р., № 3 від 15.09.2003 р., № 4 від 11.11.2003 р. відмовлено. В решті рішення залишено без змін.

В касаційній скарзі ВАТ “Універмаг “Львів”, посилаючись на порушення господарськими судами при розгляді справи норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить постановлені у справі судові рішення скасувати та постановити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

ЗАТ КБ “ПриватБанк” з цих же підстав просить скасувати рішення господарського суду Львівської області від 14.01.2005 р. повністю, а постанову Львівського апеляційного господарського суду від 22.06.2006 р.- в частині залишення цього рішення без змін та постановити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення представників відповідачів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що касаційні скарги не підлягають задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи позов в частині визнання недійсними договорів застави, місцевий господарський суд, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з того, що на час укладення між відповідачами договорів застави від 25.04.2003 р. та від 06.06.2003 р. для забезпечення виконання зобов’язань ВАТ “Універмаг “Львів” за кредитним договором від 03.02.2003 р. № 3/27 на майно ВАТ “Універмаг “Львів” чинною була постанова державного виконавця відділу державної виконавчої служби Франківського РУЮ м.Львова від 16.08.2002 р. АА №908207, якою було накладено арешт та заборону на відчуження майна, постановлена на виконання судових рішень про стягнення коштів з ВАТ “Універмаг “Львів” на користь позивача.

Згідно з ч.3 ст.11 Закону України “Про заставу” заставодавцем при заставі майна може бути його власник, який має право відчужувати заставлене майно на підставах, передбачених законом, а, оскільки, ВАТ “Універмаг “Львів”  на час укладення цих договорів був власником майна, що не мав права його відчужувати, то договори застави є такими, що не відповідають вимогам закону, а тому згідно з вимогами ст. 48 ЦК УРСР є недійсними.

Укладення вказаних договорів порушило право позивача на одержання боргу від відповідача ВАТ “Універмаг “Львів” у сумі 1 105 307 грн. в процедурі визнання останнього банкрутом, тому що відповідно до ст. 31 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, в першу чергу задовольняються вимоги кредиторів, забезпечені заставою, а наявного у боржника майна недостатньо для задоволення вимог всіх кредиторів.

Визнаючи недійсними кредитний договір  від 03.02.2003 р. № 3/27 та додаткові угоди до нього №1 від 23.05.2003 р., без номера від 09.06.2003 р., № 2 від 27.06.2003 р., № 3 від 15.09.2003 р., № 4 від 11.11.2003 р., укладені між ЗАТ КБ “ПриватБанк” та ВАТ “Універмаг “Львів”, суд виходив з того, що Стельмах М.М., який підписав їх від імені ВАТ “Універмаг “Львів”, не мав повноважень на укладення цих угод, тобто зазначений договір та додаткові угоди підлягають визнанню недійсними на підставі ст. ст. 63, 48 ЦК України.

Скасовуючи рішення місцевого господарського суду в частині визнання недійсними кредитного договору та додаткових угод до нього, суд апеляційної інстанції правильно виходив з того, що позивачем не надані докази порушення його прав і охоронюваних законом інтересів внаслідок укладення кредитного договору.

Апеляційний господарський суд, відповідно до вимог ст. ст.99, 101, 104 ГПК України переглянув справу в апеляційному порядку, дав належну правову оцінку доводам і запереченням сторін на підставі зібраних у справі доказах та постановив законну і обгрунтовану постанову, підстав для скасування якої не вбачається.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 –11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги відкритого акціонерного товариства “Універмаг “Львів”, закритого акціонерного товариства комерційний банк “ПриватБанк”  залишити без задоволення, а рішення господарського суду Львівської області від 14 січня 2005 р. та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 22 червня 2006 р. у справі за № 1/900-28/342 (1/454-24/216) –без змін.

             

             Головуючий                                                              В.І. Дерепа

             

           

             Судді                                                                          Н.Г. Дунаєвська                                                                                                 

           

                                                                                                 Л.В. Стратієнко