ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 жовтня 2006 р. | № 40/351 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого | Кривди Д.С., |
суддів: | Жаботиної Г.В., Уліцького А.М. |
розглянувши касаційну скаргу | ВАТ “Київгума” |
на постанову | від 13.07.2006 Київського апеляційного господарського суду |
у справі | №40/351 |
господарського суду | м. Києва |
за позовом | ВАТ “Київгума” |
до | 1. ЗАТ “Київгума” 2. ТОВ “Шико-2004” |
про | заборону вчиняти певні дії |
за участю представників сторін |
від позивача: | Можаєв С.О., Задорожна К.С., дов. |
від відповідача 1: | Зверєв М.А., дов. |
від відповідача 2: | у засідання не прибули |
ВСТАНОВИВ:
ВАТ “Київгума” звернулось до господарського суду м. Києва з позовом до ЗАТ “Київгума” та ТОВ “Шико-2004” про заборону перешкоджати позивачу у доступі та користуванні земельною ділянкою, місце розташування якої м. Київ, Столичне шосе, 151, розміром 5,8725 га; зобов’язання відповідачів за власний рахунок звільнити вказану земельну ділянку; зобов’язання відповідачів демонтувати бетонний паркан, самовільно побудований на вказаній земельній ділянці; заборону відповідачам здійснювати будь-які вишукувальні та будівельні роботи на цій земельній ділянці.
Також позивачем заявлено клопотання про забезпечення позову шляхом заборони відповідачам, а також будь-яким іншим особам, крім позивача, користуватися земельною ділянкою, розташованою за адресою: м. Київ, Столичне шосе, 151.
Ухвалою від 14.06.2006 господарський суд м. Києва (суддя Смірнова Л.Г.) вказане клопотання задовольнив, заборонивши відповідачам, а також будь-яким іншим особам, крім позивача, користуватися земельною ділянкою, розташованою за адресою: м. Київ, Столичне шосе, 151.
Постановою від 13.07.2006 Київський апеляційний господарський суд (колегія суддів у складі: Зеленін В.О. –головуючий, Рєпіна Л.О., Синиця О.Ф.) ухвалу суду першої інстанції скасував.
Ухвалою від 19.09.2006 Вищий господарський суд України порушив касаційне провадження за касаційною скаргою позивача, в якій заявлені вимоги про скасування постанови суду апеляційної інстанції та залишення без змін рішення суду першої інстанції.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, судова колегія вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до положень ст.ст. 66, 67 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду. Позов забезпечується, зокрема, забороною відповідачеві вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору. Про забезпечення позову виноситься ухвала.
Тобто необхідною умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред’явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Відповідно, забезпечення позову полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів. При цьому господарський суд має точно зазначити, які саме дії забороняється вчиняти відповідачу.
Стаття 86 ГПК України передбачає, що ухвала господарського суду має містити, зокрема, стислий виклад суті спору або зміст питання, з якого виноситься ухвала; мотиви винесення ухвали з посиланням на законодавство.
Мотивувальна частина оскаржуваної ухвали суду першої інстанції містить лише посилання на вимоги позивача та положення ст. 66 ГПК України. Щодо підстав задоволення клопотання про забезпечення позову зазначено, що оскільки позивач є орендарем спірної земельної ділянки, то використання її іншими особами за відсутністю контролю з боку позивача може призвести до погіршення стану земельної ділянки.
Тобто суд в ухвалі не зазначив, яким чином невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливими виконання рішення господарського суду, а також яким чином користування спірною земельною ділянкою може погіршити її стан.
Разом з тим, предметом спору в даній справі є усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, а також забороні вчиняти певні дії щодо цієї земельної ділянки, що відповідає способу захисту цивільних прав, передбаченому п. 3 ч. 2 ст. 16 ЦК України – припинення дії, яка порушує право. В даному випадку позивач доводить порушення відповідачем його права володіння і користування спірною земельною ділянкою та вимагає припинення дій, які порушують ці права. Тобто визначений судом спосіб забезпечення позову певним чином співпадає з предметом позовних вимог у справі.
Проте забороняючи відповідачам та будь-яким іншим особам, крім позивача, користуватися спірною земельною ділянкою, суд не встановив обставин наявності у позивача відповідних прав на спірну земельну ділянку, а також відсутності таких прав у відповідачів. Наявність або відсутність відповідних прав на спірну земельну ділянки у позивача та відповідачів саме підлягає встановленню при вирішенні даної справи на підставі розгляду в сукупності всіх обставин справи. За відсутністю встановлення таких обставин заборона користуватися спірною земельною ділянкою є неправомірною.
Слід також зазначити, що суд в своїй ухвалі не зазначив строк, протягом якого діє визначена в ухвалі заборона на вчинення дій.
Суд апеляційної інстанції в своїй постанові зазначив, що заборона відповідачам користуватися спірною земельною ділянкою позбавляє ТОВ “Шико-2004” можливості користуватися належним йому майновим комплексом, розташованим на цій земельній ділянці, що порушує його права як власника. Правові підстави такого висновку в постанові суду не зазначені, тому цей висновок судовою колегією не може бути прийнятий до уваги.
Разом з тим, зважаючи на вищевикладене, судова колегія вважає, що суд апеляційної інстанції правомірно скасував ухвалу суду першої інстанції, тому постанова у справі підлягає залишенню без змін, а касаційна скарга без задоволення.
Керуючись ст.ст. 108, 1115, 1117, 1119, 11111, 11113 ГПК України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.07.2006 у справі №40/351 залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.
Головуючий Д.Кривда
Судді Г.Жаботина
А.Уліцький