ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 жовтня 2006 р. | № 38/139 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого | Кривди Д.С., |
суддів: | Жаботиної Г.В., Уліцького А.М. |
розглянувши касаційну скаргу | ТОВ “Компанія “Основа” |
на постанову | від 11.07.2006 Київського апеляційного господарського суду |
у справі | №38/139 |
господарського суду | м. Києва |
за позовом | ТОВ “Компанія “Основа” |
до | АТ “Банк Велес” |
третя особа | ТОВ “Фондова компанія “Константа” |
про | визнання недійсним договору та застосування правових наслідків |
за участю представників сторін |
від позивача: | Ковтун О.М., дов. |
від відповідача: | Захаркевич Т.С., дов. |
від третьої особи: | у засідання не прибули |
ВСТАНОВИВ:
Рішенням від 11.04.06 господарський суд м. Києва (суддя Власов Ю.Л.) задовольнив позов ТОВ “Компанія “Основа” до АТ “Банк Велес” за участю в якості третьої особи ТОВ “Фондова компанія “Константа”: визнав недійсним укладений між позивачем та відповідачем договір купівлі-продажу цінних паперів від 09.10.02 №К-33/34; зобов'язано позивача протягом 15 календарних днів з дня набрання даним рішенням суду законної сили повернути відповідачу спірні векселі, емітовані Здолбунівським акціонерним товариством відкритого типу по виробництву цементу і шиферу «Волинь»; зобов'язано відповідача протягом 15 календарних днів з дня набрання даним рішенням суду законної сили повернути позивачу грошові кошти в сумі 2500000 грн.
Постановою від 11.04.06 Київський апеляційний господарський суд (колегія суддів у складі: Отрюх Б.В. –головуючий, Верховець А.А., Тищенко А.І.) рішення суду першої інстанції скасував, а в задоволенні позову відмовив.
Суд апеляційної інстанції визнав, що договір від 09.10.02 за правовою природою є договором уступки вимог, пов’язаних з обігом веселів, визначених у позові, які визнані недійсними, а інформація про недійсність векселів була відома сторонам, що укладали оспорену угоду.
Ухвалою від 19.09.06 Вищий господарський суд України порушив касаційне провадження за касаційною скаргою позивача, в якій заявлені вимоги про скасування постанови суду першої інстанції та залишення без змін рішення суду першої інстанції.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, судова колегія вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, рішенням господарського суду м. Києва від 12.03.02 у справі №23/156 визнані такими, що втратили силу, прості векселі, зазначені в договорі, укладеному 09.10.02 ТОВ “Константа” (на виконання укладеного з відповідачем договору доручення №К-33 від 09.10.02) з позивачем про купівлю продаж цінних паперів.
30 січня 2006р. позивач звернувся до господарського суду з позовом про визнання договору від 09.10.02 недійсним у зв’язку з обманом згідно з положеннями ст. 230 ЦК України.
Відповідно до 230 ЦК України, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування. Сторона, яка застосувала обман, зобов'язана відшкодувати другій стороні збитки у подвійному розмірі та моральну шкоду, що завдані у зв'язку з вчиненням цього правочину.
Суд першої інстанції, задовольняючи позов, виходив з того, що позивач довів обставини, передбачені ст.230 ЦК України.
Суд апеляційної інстанції не погодився з таким висновком, встановивши, що сторони при укладені договору були обізнані про те, що прості векселі, визначені у договорі, визнані недійсними і рішення суду, яким ці векселі визнані недійсними (втратившими силу) оскаржується у касаційному порядку.
Обставини оскарження вказаних векселів сторони обумовили у п. 2.1 договору, і ризик негативних наслідків претензійно-позовної робити щодо чинності векселів обумовлений у пп. 2.2.2., п. 2.3 договору.
Одночасно, згідно з пп. 3.1.2 договору позивач має право не приймати векселі, оформлені або індосовані з порушенням вимог законодавства України про простий вексель.
Проте позивач 28.02.03 по акту прийняв векселі від відповідача без застережень.
Оскільки умови договору визначали умовний стан обігу векселів, їх можливе обтяження за рішенням суду, слід визнати, що обман при укладенні договору не доведений.
Посилання позивача на дії посадових осіб, які містять ознаки обману органів управління позивача, не містять обставин і підстав, передбачених у ст. 230 ЦК України для визнання угоди недійсною, зважаючи на положення ст. 627 ЦК України щодо свободи договору, якщо не доведено обставини злочинного наміру, який став підставою для здійснення правочину.
Відповідно до п. 3 ст. 16 ЦК України суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин 2-5 ст. 13 цього Кодексу.
Не довівши обставин обману, враховуючи наявність у договорі застереження щодо сили векселів, позивач, за висновком судової колегії, втратив право на захист своїх цивільних прав по оспореній ним угоді.
На підставі викладеного судова колегія не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги та скасування постанови апеляційної інстанції у справі.
Керуючись ст.ст. 108, 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.07.2006 у справі №38/139 залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.
Головуючий Д.Кривда
Судді Г.Жаботина
А.Уліцький