Справа №2-1699/11

Рішення

Іменем України

08 листопада 2011 року                                                             м. Чернігів

Н о в о з а в о д с ь к и й  р а й о н н и й    с у д   м і с т а  Ч е р н і г о в а

в складі:  головуючого - судді          Деркача   О. Г.

              при секретарі                            Лящинська   М.  В.

          за участю: позивача                                                                      ОСОБА_1,          

                  представник відповідача                                           ОСОБА_2,

                  представника третьої особи на боці відповідача – ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті ОСОБА_4 цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до фізичної – особи підпиємця ОСОБА_5 про визнання дій незаконними та стягнення моральної та матеріальної шкоди, -

  В С Т А Н О В И В:  

           ОСОБА_1 звернулася з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 про визнання дії відносно відмови в пільговому проїзді, як інваліду 2-ї групи, що звужують її права – незаконними, стягнення моральної шкоди одну тисячу гривень, стягнення двадцять п»ять гривень за куплені білети на проїзд; стягнення судових витрат.  

Заявлені вимоги мотивує тим, що вона має статус ветерана праці, статус дитини війни та інвалід 2 групи. Зазначає, що у відповідності до законодавства має право безоплатного проїзду всіма видами міського пасажирського транспорту Але,  не зважаючи на передбачену в Законах пільгу, працівники-кондуктори, які працюють на міському маршруті № 1  ігнорують її право на безоплатний проїзд, вимагаючи від неї плати за проїзд в автобусі, аргументуюячи тим, що вона не належить до пільгових категорій для безоплатного поїзду, списки яких висять в автобусі. Позивачка звернулась із заявою до ОСОБА_6 транспорту та зв»язку Чернігівської міської ради із проханням роз»яснити, чи має вона право на безкоштовний проїзд міським пасажирським транспортом. 20.07.2011 року отримала відповідь, згідно якої вона має право на безоплатний проїзд, але перевезення пасажирів пільгових категорій на деяких маршрутах, в тому числі і на маршруті № 1 здійснюється не в повному обсязі, як те передбачено законодавством. Позивачка звернулась до головної транспортної інспекції з проханням зробити перевірку автобусів маршруту №1 перевізника ОСОБА_5 стосовно пільгового перевезення інвалідів 2-ї групи і 25.07.2011 року одержала відповідь про те, що 19.07.2011 року інспекцією була зроблена рейдова перевірка автобусів № 1 і були виявлені факти безпідставної відмови в пільговому перевезенні пасажирів, які мають право на пільговий проїзд. Позивач зазначає, що такими діями відповідача порушуються його права та принижується його честь та гідність.   

В ході судового розгляду було залучено до участі в справі в якості третьої особи на стороні відповідача ОСОБА_6  транспорту  та  зв»язку  Чернігівської  міської ради.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримала у повному обсязі, тобто у первинному їх вигляді, та пояснила, що у всіх автобусах по вказаному маршруту №1 їй відмовлялося у безкоштовному проїзді, як інваліду ІІ групи.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та пояснив, що держава взагалі не відшкодовує відповідачу кошти за пільговий проїзд населення, доповнивши,  що відповідач за власний рахунок здійснює перевезення всієї пільгової категорії населення. Також вказав, що позивачем в судовому засіданні не доведено, що відповідачем було відмовлено безпосередньо позивачу у безкоштовному його проїзді, як інваліду ІІ групи.   

Представник третьої особи в судовому засіданні пояснив, що на сьогодні, держава взагалі не компенсує виплат за пільговий проїзд фізичним особам – підприємцям. Перевізники – ФОП наділені правом, а не обов»язком, за власний рахунок здійснювати перевезення пільгової категорії населення.

Свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні розповіла, що їздила з позивачкою в міському транспорті по маршруту, вказаному останньою, і бачила, як позивачці відмовляли, безпосередньої особи, які називали себе «кондукторами», у безкоштовному її проїзді. Проте, коли останній раз спільно їздили, остання пригадати не змогла.

Вислухавши всіх учасників судового розгляду, показання свідка, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що позивач дійсно є інвалідом 2-ї групи, що підтверджується посвідченням (а.с. 4), і відповідно до Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» має право на безплатний проїзд, зокрема, у пасажирському міському транспорті.

Відповідно до Договору № 10 від 01.11.2010 року, відповідач ФОП ОСОБА_5 надає послуги з перевезення пасажирів на міському автобусному маршруті загального користування № 1 «ОСОБА_8 – Дачі (Старий Білоус)». Крім того, відповідно до 2.2.6. вказаного Договору відповідач забов»язаний забезпечити безкоштовний проїзд пільгових категорій громадян згідно з чинним законодавством України (а.с.14-18).

Так, послуги з перевезення пасажирів автобусними маршрутами загального користування за нормою ст.11 Закону України «Про автомобільний транспорт» є соціально значущими послугами автомобільного транспорту і надання таких послуг на пільгових умовах здійснюється відповідно до законодавства з питань поставки  продукції для державних потреб.

         Згідно ст. 37 Закону України «Про автомобільний транспорт» пільгові перевезення пасажирів, які відповідно до законодавства користуються такими правами, забезпечують автомобільні перевізники, які здійснюють перевезення пасажирів на  автобусних маршрутах загального користування. Види та обсяги пільгових перевезень установлюються замовленням, у якому визначається порядок компенсації автомобільним перевізникам, які здійснюють перевезення пасажирів на маршрутах загального користування, збитків від цих перевезень. Обов’язок з забезпечення компенсації витрат автомобільному перевізнику внаслідок перевезення пільгових категорій пасажирів та регулювання тарифів покладено ч. 2 ст. 7 Закону України «Про автомобільний транспорт» на органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.

Державними замовниками згідно абзацу 3 ч.1 ст.1 цього Закону, крім інших є обласні державні адміністрації, державні організації та установи, визначені законом про Державний бюджет України, а також державні організації та установи, уповноважені Кабінетом Міністрів України укладати державні контракти з виконавцями державного замовлення, а виконавцями державного замовлення є суб'єкти господарювання усіх форм власності (резиденти або нерезиденти), які виготовляють чи поставляють товари (роботи, послуги) для  задоволення пріоритетних  державних  потреб. Формування державного замовлення, відповідно до ст. 2 цього Закону здійснюється державними замовниками шляхом укладання з виконавцями державного замовлення державних контрактів і гарантом по зобов'язаннях державних замовників є Держава. Фінансове забезпечення виконання державного замовлення, відповідно до ч.2, ч.3 ст.1 та ст. 4 цього Закону здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України та інших джерел фінансування, що залучаються для цього. Обсяги коштів для закупівлі зазначених товарів, робіт і послуг передбачаються в Законі про Державний бюджет України на поточний рік та визначаються Кабінетом Міністрів України відповідними рішеннями про використання позабюджетних джерел фінансування.   

Таким чином, законодавство передбачає обов»язок перевізника здійснювати пільгові перевезення пасажирів тільки в разі наявності замовлення на такі перевезення та відшкодування здійснення таких перевезень за рахунок відповідного бюджету в залежності від статусу замовника перевезень. Між замовником перевезень маршруту № 1 та перевізником ФОП ОСОБА_5 не укладено замовлення, яким би було передбачено процедуру перевезення та компенсації збитків за перевезення пільгових категорій пасажирів за рахунок місцевого бюджету. Саме тому перевізник по маршруту № 1 ФОП ОСОБА_5 відшкодування з бюджету за перевезення пільгових категорій пасажирів не отримує, а пільгові категорії пасажирів перевозить виключно за власний рахунок.

           Крім того,  в судовому засіданні встановлено, що позивач  особисто не звертався до ФОП ОСОБА_5 з приводу  безкоштовного  її проїзду на маршруті  № 1 «ОСОБА_8 – Дачі (Старий Білоус)». Представлене позивачкою письмове звернення до ФОП ОСОБА_5 з приводу вказаної обставини, останнім не було отримане з невідомих суду причин (а.с.28,29).

          Більш того, надані в судовому засіданні показання свідка ОСОБА_7 та досліджені письмові докази (а.с.5), суд не вважає беззаперечними доказами відмови безпосередньо позивачу відповідачем у безкоштовному проїзді.

За таких обставин, суд не вбачає достатніх правових підстав для визнання дій відповідача ФОП ОСОБА_5 щодо відмови ОСОБА_1 в пільговому проїзді, як інваліду 2-ї групи, незаконними.

Щодо стягнення на користь позивачки моральної шкоди у зв’язку з незаконними діями відповідача, то в цій частині позовні вимоги також не підлягають задоволенню, оскільки останньою не доведено, що саме неправомірними діями ФОП ОСОБА_5 були спричинені їй моральні страждання.

Крім того, сама по собі наявність у позивачки відповідних квитків на проїзд (а.с.6) не дає правових підстав для відшкодування їх вартості відповідачем.

На підставі вищевикладеного, та  враховуючи, що позивач  вимог щодо ОСОБА_6   транспорту та  зв»язку  Чернігівської міської ради  не заявляв, суд вважає , що у задоволенні позову  необхідно відмовити повністю.

          Керуючись ст.ст. 10, 11, 57-62, 64, 88, 208, 209, 212-215, 218, 294 ЦПК України, Законом України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», Законом України  «Про автомобільний транспорт», ППВС України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», суд –

Вирішив:

              В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до фізичної – особи підприємця ОСОБА_5 про визнання дій незаконними та стягнення моральної та матеріальної шкоди - відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги  протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Новозаводського

районного суду міста ОСОБА_4   Деркач