ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 березня 2008 р. | № 10/0216 |
Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П.- головуючий, судді Бенедисюк І.М. і Львов Б.Ю.
розглянув касаційну скаргу Львівського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, м. Львів (далі –територіальне відділення АМК)
на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 18.12.2007
зі справи № 10/0216
за позовом дочірнього підприємства “Архбуд” закритого акціонерного товариства “Львівська ПМК-73”, м. Львів (далі –ДП “Архбуд”)
до територіального відділення АМК
про визнання недійсним рішення від 07.08.2007 № 32.
Судове засідання проведено за участю представників сторін:
позивача – не з’яв.,
відповідача – Оленюка С.Л.
За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України
ВСТАНОВИВ:
Ухвалою господарського суду Львівської області від 09.10.2007 (суддя Довга О.І.) повернуто без розгляду позовну заяву ДП “Архбуд” та додані до неї документи з посиланням на пункт 3 частини першої статті 63 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України). В обґрунтування ухвали зазначено, що “позивачем допущено порушення господарсько-процесуального законодавства: у позовній заяві не вказано обставин, на яких ґрунтується позовна вимога, доказів, що підтверджують викладені в заяві обставини”.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 18.12.2007 (колегія суддів у складі: Краєвська М.В. –головуючий, судді Галушко Н.А. і Орищин Г.В.) відповідну ухвалу скасовано, а справу передано на розгляд місцевого господарського суду. У прийнятті зазначеної постанови апеляційний господарський суд виходив з неправильного застосування місцевим господарським судом під час винесення скасованої ухвали норм матеріального і процесуального права, в тому числі статей 55, 124 Конституції України, статей 33, 38, 63 ГПК України.
У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України територіальне відділення АМК просить скасувати оскаржувану постанову апеляційної інстанції та залишити в силі ухвалу місцевого господарського суду. Скаргу мотивовано неправильним застосуванням апеляційною інстанцією норм матеріального і процесуального права, в тому числі статті 55 Конституції України і статті 63 ГПК України.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Сторони відповідно до статті 1114 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.
Згідно з частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб’єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження. А згідно з частиною другою статті 4 названого Кодексу юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення. Відповідно ж до приписів статті 60 Закону України ”Про захист економічної конкуренції” рішення органів Антимонопольного комітету України оскаржуються до господарського суду.
У пункті 4 Інформаційного листа Верховного Суду України від 26.12.2005 № 3.2-2005 також зазначено: “Закони України можуть передбачати вирішення певних категорій публічно-правових спорів в порядку іншого судочинства (наприклад, стаття 60 Закону України “Про захист економічної конкуренції” встановлює, що заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення)”.
Отже, розгляд даної справи здійснюється за правилами ГПК України.
Перевіривши правильність застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального і процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 63 ГПК України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо у позовній заяві не вказано, зокрема, обставин, на яких ґрунтується позовна вимога, доказів, що підтверджують викладені в заяві обставини.
Зі змісту наявного в матеріалах справи оригіналу позовної заяви ДП “Архбуд” від 28.10.2007 № 10 (а. с. 12 - 16), яка надходила до господарського суду Львівської області (про це свідчить відбиток штемпеля останнього на зазначеній заяві), вбачається, що:
- у цій заяві вказано обставини і докази, на яких ґрунтується позовна вимога;
- у додатку до заяви наведено перелік доказів, поданих в обґрунтування відповідних обставин, у тому числі зазначено й копію “рішення адміністративної колегії ЛОТВ Антимонопольного комітету України від 07.08.2007р. № 32”; ця копія наявна і в матеріалах справи у числі додатків до позовної заяви (а. с. 34). Водночас у цих матеріалах немає акта господарського суду Львівської області, що складався б з приводу відсутності серед додатків до позовної заяви копії згаданого рішення територіального відділення АМК.
Незазначення про копію такого рішення у додатках до того примірника позовної заяви, який надійшов на адресу відповідача –територіального відділення АМК (а. с. 39 - 43), не спростовує наявності цього документа (копії рішення) в числі додатків до позовної заяви, яка надходила до місцевого господарського суду.
З урахуванням наведеного господарський суд Львівської області у винесенні згаданої ухвали від 09.10.2007 припустився неправильного застосування пункту 3 частини першої статті 63 ГПК України, а апеляційний господарський суд дійшов загалом вірного висновку про необхідність скасування цієї ухвали та передачі справи на розгляд місцевого господарського суду, хоча й не обґрунтував цей висновок належним чином.
Керуючись статтями 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 18.12.2007 зі справи № 10/0216 залишити в силі, а касаційну скаргу Львівського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України – без задоволення.
Суддя В. Селіваненко
Суддя І. Бенедисюк
Суддя Б. Львов