Віньковецький районний суд

Справа №  2-340/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

  16 листопада 2011 року                                                            смт. ВІНЬКІВЦІ.

          Місцевий Віньковецький районний суд, Хмельницької області

У складі головуючого судді Потапова О.О.

При секретарі  Приймак Л.О.

Розглянув у відкритому судовому засіданні в залі  суду цивільну справу за позовом   ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Віньковецькому районі  про визнання права власності на майно в порядку спадкування і витребування майна з чужого незаконного володіння.

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1. звернулась до суду з позовною заявою про визнання права власності на майно  в порядку спадкування і витребування майна з чужого незаконного володіння. Мотивує свої вимоги тим, що її мати - ОСОБА_2 маючи статус «дитини війни»перебувала на обліку в управлінні Пенсійного фонду України у Віньковецькому районі Хмельницької області та отримувала пенсію.

30.07.2010 року Віньковецьким районним судом було винесено рішення за яким зобовязанно Управління ПФУ вчинити дії  по нарахуванню та виплаті щомісячної державної соціальної надбавки до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком як дитині війни, з урахуванням раніше виплачених сум.

10.11.2010 року її мати померла  (свідоцтво про смерть серія 1-БВ № 152083 від 16.11.2010 року.

Маючи намір реалізувати свої спадкові права позивачка  звернулася до управління ПФУ з заявою про виплату недоотриманої пенсії за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 31.12.2009 року, але отримала відмову, у звязку з тим, що кошти які не були нараховані померлому, не є належною пенсійною виплатою.

Не погоджуючись з цим  ОСОБА_1 просить віднести суму невиплаченої пенсії в розмірі 2666,77 грн. до складу спадщини. Визнати за нею право власності на кошти в сумі 2666,77 грн, які протиправно управління Пенсійного фонду України у Віньковецькому районні не виплатило ОСОБА_2 за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 31.12.2009 року , та витребувати  2666,77 грн. з чужого незаконного володіння.

В судовому засіданні позивачка уточнила позовні вимоги підтримала , просить витребувати   у відповідача 2666,33 грн. виходячи з наданого ним розрахунку.  Послалась на ст. 41 Конституції України, ст.  1212 ЦК України  та  просить застосувати як джерело права Європейську конвенцію з прав людини, яка ототожнює поняття кошти з поняттям власність.

            Представник відповідача,  Управління Пенсійного фонду України у Віньковецькому районі Хмельницької області заперечував проти позову, просив  відмовити ОСОБА_1 в задоволенні  її вимог. Зазначив що кошти, які не були нараховані  померлому, не є належною пенсійною виплатою(недоотриманою пенсією). Зазначені кошти не можуть вважатись недоотриманою пенсією та не підлягають виплаті членам сім»ї  померлого в порядку, встановленому ст.. 52 ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

          Окрім того, відповідно до ст. 25 ЦК України цивільна правоздатність особи припиняється в момент  її смерті. Матір позивачки померла  10 листопада 2010 року,  а судове рішення зобов»язального характеру набуло чинності  31 березня 2011 року, тобто після її смерті.

           Суд, заслухавши позицію сторін, вивчивши надані ними докази, прийшов до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1  підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Померла 10 листопада  2010 року матір позивачки  ОСОБА_2 являлась «дитиною війни». Відповідно до ст. 6 Закону України «Про статус і соціальний захист дітей війни»за життя вона набула права на отримання НАДБАВКИ до пенсії. Зазначена   у статті 6 цього Закону 30% надбавка виплачувалась  ОСОБА_2 в меншому розмірі. У зв»язку з цим вона за захистом порушеного права звернулась до суду.

30 липня 2010 року Віньковецький районний суд поновив порушене право «дитини війни»і зобов»язав  пенсійний фонд нарахувати і виплатити  їх  надбавку в розмірі 30% до пенсії за період з  09 липня  по 31 грудня  2007року;  з 22 травня по 31 грудня 2008 року та з  01 січня по 31 грудня 2009 року.

Суд апеляційної інстанції рішення місцевого суду  ухвалою від  31 березня 2011 року залишив без змін. Проте, до часу винесення судового рішення ОСОБА_2 померла .

Відповідно до ст. 13 ч.2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», судові рішення що набрали законної сили є обов»язковими до виконання усіма органами державної влади , органами місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об»єднаннями на всій території України. Невиконання  їх  тягне відповідальність установлену законом.

Судом приймається  позиція сторони відповідача, про те, що  рішення не може бути виконане у зв»язку з  втратою  правоздатності ( смертю) фізичної особи.  Воно не може бути виконане, щодо померлої особи. Проте, ст. 37 ЦПК України допускає процесуальне правонаступництво у зв»язку зі смертю сторони.

Як з»ясувалось у судовому засіданні стороною у справі був прокурор. Саме він звернувся з позовом до УПФ у Віньковецькому районі  в інтересах ОСОБА_2 та інших осіб з вимогою, про зобов»язання здійснити виплату підвищення до пенсії  як дітям війни за 2007 -2009 роки. На час винесення ухвали судом апеляційної інстанції прокурор діяв в інтересах померлої ОСОБА_2, а відповідно і її правонаступника  пенсіонерки  –ОСОБА_1  В»ячеславівни .

Судові рішення набули сили і ніким не відмінені, вони  повинні виконуватись, відповідно до ст. 129  ч.3 п.9 Конституції України. На їх виконання видано виконавчий лист.

Відповідно до ст. 1218  ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов»язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Виходячи із отриманогоу нотаріуса  ОСОБА_1 свідоцтва про право на спадщину за законом, вона як спадкоємещь першої черги набула право  не тільки на майно померлої матері, але і на усі її права.

При житті починаючи з  09 липня 2007року ОСОБА_2 мала право на нарахування і отримання надбавки до пенсії. Вона своє право  не реалізувала  по вині пенсійного фонду, що підтверджено судовими рішеннями двох судових інстанцій, які при розгляді цієї справи носять преюдиційний характер  у зв»язку зі вступом їх  в законну силу.

          Посилання відповідача на ст. 52  Закону « Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування» № 1058-4  в тій частині, що пенсія не нарахована, тому не можна її виплатити, судом не приймається, оскільки нарахування її не було проведено саме по вині відповідача, що також встановлено рішенням суду. Крім того, судом враховується та обставина, що не нарахована і не виплачена  не сама пенсія в чистому виді, а   надбавка до неї встановлена спеціальним Законом  (ст.6 Закону «Про статус і соціальний захист дітей війни) для певної категорії   пенсіонерів (дітей війни).

Фактично померлій в 2007, 2008, 2009 року ( при житті) не віддавали її кошти, що ототожнюється з поняттям майна.

           Саття 1 Протоколу до Європейської конвенції , підписаного в Парижі  в 1952 році, передбачає, що «кожна фізична  або юридична особа  має право мирно володіти своїм майном . Ніхто не може бути позбавлений  свого майна інакше як  в інтересах суспільства  і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Аналіз статті 1  Першого протоколу підтверджує наявність принципу безперешкодного володіння і користування майном.

Українська практика  підходить до права власності як до речового права, то Європейська  розглядає майно значно ширше і використовує цей термін як тотожний власності.

До майна належить крім рухомих і нерухомих речей: акції компаній; рішення арбітражного  органу у зв»язку зі спором; позови про відшкодування збитків за внутрішнім законодавством; законні розрахунки та те, що існує певне становище; господарські інтереси, пов»язані з управлінням бізнесом, а також управління клієнтурою ( ділова репутація, нематеріальні активи, тощо; право на пенсію ( якщо протягом якогось періоду робились внески). При  цьому  Суд самостійно оцінює визначення терміна «майно».

Оскільки за життя ОСОБА_2  реалізувала своє право на пенсію, як особа яка  здійснювала відрахування із  зарплати державі, - звернувшись до суду з позовом, і не отримала те, що їй належало за законом на вказане майно мають право її спадкоємці.

У справі «Беєлер проти Італії»від 05 січня 2000 року Суд зазначив, що поняття «майно»у статті 1 Першого протоколу має автономне значення, яке не обмежується власністю на фізичні речі. Воно є незалежним  від формальної класифікації  в національному праві: деякі інші права , що складають активи, можуть розглядатись як право власності  і, таким чином,  як «майно»в цілях даного положення.

          Визначальним критерієм для оцінки майна є економічна цінність, тобто грошова його оцінка, виходячи з об»єктивних чинників, а також ознака реальності майна –майно має бути наявним.( сторінка 726-728 книги «ЄКз ПЛ основні положення:; практика застосування; український контекст).

          Згідно ст. 17 ч.1 Закону України»Про визнання рішень та застосування практики  Європейського Суду з прав людини», суди України  застосовують при розгляду  справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та протоколи до неї , а також практику Європейського Суду як джерело права.

          Відповідно до ст. 1 Протоколу до Конвенції  кожна особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

          Розглядаючи борги у сенсі поняття «власності»яке міститься у ст1 ч.1 Протоколу №1 до Конвенції, і яке не обмежено лише власністю  на фізичні речі  та не залежить від формальної класифікації у національному законодавстві , борги, що становлять майно, можуть також розглядатись як «майнові права»і таким чином як власність.

          Відповідно до ст. 1227 ЦК України суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв»язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв»язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров»я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не бели ним одержані за життя, передаються членам його сім»ї, а у разі їх відсутності –входять до складу спадщини.

За сукупності  аналізу правових норм і досліджених доказів ОСОБА_1 вправі ставити питання про віднесення не нарахованої і не виплаченої її матері доплати до пенсії до складу спадщини і як член сім»ї і як спадкоємець.

Відповідно до ч.3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини , вважається таким, що прийняв спадщину. ОСОБА_1 проживала з матір»ю , що підтверджується довідкою Віньковецької селищної ради № 2454 від  16.11.2010 року.

За  розрахунками позивачки та розрахунками пенсійного фонду розмір доплати за 2007-2009 роки складає 2666,33 грн.( розрахунок наданий відповідачем). Саме на таку  суму коштів слід визнати право спадкоємця і витребувати її у відповідача, який  з 2009 року і до  цього часу незаконно володіє ними та передати їх спадкоємцю.

          Керуючись ст. 41 Конституції України, ст.  17 ч.1 Закону України»Про визнання рішень та застосування практики  Європейського Суду з прав людини», ст. ст.1227,  1261, 1268  ЦК України, ст. 52  ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», ст. ст 8,10, 60, 212, 213, 214, 215 ЦПК України , п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 "Про судову практику у справах про спадкування" суд, -

                                                  В И Р І  Ш И В :

          Позовні вимоги ОСОБА_1 В»ячеславівни задовольнити частково.

          Визнати за нею право як за спадкоємцем першої черги за законом  на неотриману  доплату до пенсії спадкодавцем ОСОБА_2  в розмірі 2666, 33 грн.

          Витребувати з Управління Пенсійного фонду України у Віньковецькому районі кошти в розмірі  2666( дві тисячі шістьсот шістдесят шість) грн.. 33 коп. та передати ОСОБА_1 В»ячеславівні.

В задоволені інших вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене в судову палату по цивільних справах апеляційного суду Хмельницької області, шляхом подачі апеляційної скарги через Віньковецький районний суд, протягом десяти днів з дня його проголошення, або в порядку ч.4 ст. 295 ЦПК України.  

Суддя                                                                                                    Потапов О.О.