РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  2-2397/2011

 27.07.2011   року                                                                                          м. Сімферополь

27  липня   2011 року                                                                                                 м. Сімферополь

Київський   районний   суд   м. Сімферополя  у   складі:  Головуючого,  судді   Харченко  І.О.,  при   секретарі  Гуляєвій  Г.В.,   розглянувши   у   відкритому   судовому    засіданні   цивільну   справу   за  позовом   ОСОБА_1  до  Сімферопольської  міської  ради,  ОСОБА_2,   ОСОБА_3,   ОСОБА_4,  про  визнання  прав  та  обов’язків  забудовника  на  будівлю  та  земельну  ділянку,  –

                                                                      в с т а н о в и в:

          ОСОБА_1 звернулася   до  суду  з  позовом   до   Сімферопольської  міської  ради,  ОСОБА_2,   ОСОБА_3,   ОСОБА_4 про  визнання  прав  та  обов’язків  забудовника  на  будівлю  та  земельну  ділянку. Свої  вимоги  мотивувала  тим, що   на   підставі   рішення   виконавчого   комітету  Сімферопольської міської ради  № 154  від  22.02.1991 року   її чоловіку  ОСОБА_5  було  надано  земельну   ділянку  для   будівництва   та   обслуговування  жилого  будинку  в  с. Каменка.  На  цій  земельній  ділянці  ними  збудовано тимчасову споруду,  жилий  будинок  так  і  не  було  ними  збудовано.  17.12.2010 року її чоловік помер.  Просить  визнати  за  нею   права  та  обов’язки    забудовника   на   будівлю  і  право  користування   земельною   ділянкою  по  вул. Аппазова, 5  в  м. Сімферополь.

          Позивачка  у  судовому  засіданні  свої   позовні  вимоги  підтримала  та  наполягала  на  їх  задоволенні

Представник   Сімферопольської    міської   ради   у  судовому  засіданні   позовні     вимоги  не  визнала  та   просила   відмовити  у   його  задоволенні,  оскільки    відсутні  проект  забудови,  договір,  право  на   земельну  ділянку  тощо,  тобто  ведеться   самочинно   будівництво.  За  таких  обставин  спадкування   прав  та  обов’язків   забудовника   неможливо.    

Відповідачі   ОСОБА_2,   ОСОБА_3,   ОСОБА_4 у  судовому засіданні   позовні   вимоги  визнали  та  не  заперечували  проти  їх  задоволення.

           Вислухавши   позивачку,  відповідачів, представника  відповідача,  дослідивши  матеріали  цивільної  справи  та  докази,  надані   сторонами   на   підставі   ст.ст. 10, 60 ЦПК  України,  суд   дійшов   до   наступного.

            Судовим   розглядом    встановлено, що   ОСОБА_5  на  підставі   рішення  виконавчого   комітету  Сімферопольської міської ради  № 154  від  22.02.1991 року   було  надано  земельну   ділянку  площею 600 та 194 кв.м. для   будівництва   та   обслуговування  жилого  будинку  в  с. Каменка.   (а.с. 8-10).   

Позивачка  ОСОБА_1 є  дружиною ОСОБА_5 з 10.04.1992 року, що  підтверджується   свідоцтвом   про   укладення  шлюбу (а.с. 6).  Відповідачі  ОСОБА_2,   ОСОБА_3,   ОСОБА_4  є  рідними   дітьми  позивачки   та  ОСОБА_1  

З   пояснень  позивачки  вбачається,  що   на   виділеній  земельній  ділянки  нею  та  чоловіком  було  збудовано   тимчасову  споруду.  Жилий   будинок  ними   так  і  не  збудовано, хоча  рішенням  виконкому  Сімферопольської  міської   ради № 1022 від 27.06.1997  року  ним  було  продовжено  строк   для  закінчення  будівництва    жилого   будинку  до   31.12.1999 року (а.с.11).

17.12.2010 року   чоловік   позивачки  ОСОБА_5    помер.  На  даний  час  позивачка  звернулася  до суду  та просить   визнати  за  нею   права  та  обов’язки    забудовника   на   будівлю  і  право  користування   земельною   ділянкою  по  вул. Аппазова, 5  в  м. Сімферополь. Однак   такі  вимоги  є  необґрунтованими   та  не  підлягають задоволенню.

            Згідно   з   п.8    постанови   Пленуму    Верховного   Суду  України   від    30.05.2008 року  № 7 «Про судову  практику у   справах   про   спадкування»   якщо    будівництво    здійснювалося   згідно  із  законом,  то  у   разі  смерті  забудовника    до завершення   будівництва його права та  обов'язки як  забудовника   входять до   складу   спадщини.    Відповідно   до   п. 10  цієї    постанови   при   переході  до  спадкоємців   права   власності   на   житловій   будинок,   інші   будівлі  та    споруди   до   них   переходить   право   власності  або   право  користування  земельною  ділянкою,   на  якій  вони   розміщені, і  у   розмірі,  який    необхідний  для   їх   обслуговування, якщо   інший  її   розмір  не   визначений   заповітом,   необхідно  розуміти  так,   що  така   ділянка   переходить у  власність  або   користування    спадкоємців,   якщо   її    було    надано   в  установленому   порядку,   в  межах,   визначеннях   при   наданні.

             З    урахуванням   того,  що   у  позивачці  відсутні    документи   на    підтвердження    того,  що  будівництво    будинку  здійснювалося   згідно  із  законом,  тобто   на   підставі    узгодженого   проекту,   генерального   плану   тощо,   та   взагалі  у  судовому засіданні   встановлено, що  жилий  будинок  не  збудовано,  то  у зв’язку  зі    смертю  ОСОБА_5   не  виникає   прав  та  обов'язків  як   забудовника,  що   входять    до   складу   спадщини.    

          Вимог  про   визнання   права  на  будівельні   матеріали,  конструкції,  обладнання   тощо,  тощо,   які   були  використані  в  процесі  будівництва  будівлі   (тимчасової   споруди)   за   адресою:    м. Сімферополь,  вул. Аппазова, 5  в   порядку  спадкування  після  смерті  ОСОБА_5 позивачкою   не  заявлялося  та  не    обґрунтовувалося.

           Не   підлягають  також   задоволенню  вимоги  позивачки  щодо   визнання  її  прав  на  земельну  ділянку,   оскільки   суду  не  надано   належних  та  допустимих  доказів  прав  померлого  на    спірну   земельну  ділянки,  тобто  до   цих  пір  земельна  ділянка  є  власністю   територіальної   громади  в  особі   Сімферопольської   міської   ради.  В  судовому  засіданні   позивачка   пояснила,   що  до  Сімферопольської  міської  ради  з  приводу  виділення  їй   конкретної  земельної  ділянки    вона   не  зверталася, а  тому    у  суду  відсутні  правові   підстави    для  визнання   таких  її   прав  в  судовому  порядку.   

Суд  розглядає  цивільну   справу  не  інакше  як  за  зверненням  фізичних  чи  юридичних  осіб,  поданих   відповідно  до  цього  Кодексу,  в  межах  заявлених  ними  вимог і  на  підставі,  доказів  поданих   сторонами  та  іншими  особами,  які  беруть  участь  у  справі  (ст. 11 ЦПК  України).

Розглянувши    дану    цивільну   справу  за   участю  усіх   зацікавлених осіб,  у  рамках  заявлених   вимог,  на   основі   дотримання    принципів    диспозитивності,    змагальності   і  справедливості    судочинства,   всебічного  та  повного  дослідження   обставин  справи,  перевірки   їх   наданими    сторонами   доказами,  оцінивши  їх  у    сукупності,   виконавши   вимоги   процесуального  закону, суд    дійшов     висновку,   що   у   задоволенні    позову   слід  відмовити.

            На    підставі   ст. 1261 ЦК  України, постанови   Пленуму    Верховного   Суду  України   від    30.05.2008 року    № 7 «Про   судову    практику   у  справах  про  спадкування»,   керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 88, 209, 212, 214-215, 218   ЦПК  України,  с у д  -

В и р і ш и в:

У  задоволенні   позову  ОСОБА_1  до  Сімферопольської  міської  ради,  ОСОБА_2,   ОСОБА_3,   ОСОБА_4,  про  визнання  прав  та  обов’язків  забудовника  на  будівлю  та  земельну  ділянку  –  відмовити.

Рішення  може   бути  оскаржено  в   апеляційному   порядку   до  Апеляційного   суду  АР   Крим   через   суд    першої     інстанції   шляхом   подачі   в  10-денний   строк   з  дня    проголошення    рішення     апеляційної    скарги.

    Суддя