КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 08.11.2007                                                                                           № 37/386

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Моторного О.А.

 суддів:             

 при секретарі:            

 За участю представників:

 від позивача - не з’явився,

 від відповідача - Єнік Є.В.,

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 24.09.2007

 у справі № 37/386  

 за позовом                               ПП "Укргазпром"

 до                                                   Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"

 про                                                  стягнення 103665,85 грн.

ВСТАНОВИВ:

 Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.09.2007 позов задоволено частково. Стягнуто з Дочірньої компанії “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” на користь Приватного підприємства “Укргазпром” 2162,63 грн. витрат від зміни індексу інфляції та 3% річних в сумі 421,01 грн., 1036,66 грн. витрат по сплаті держмита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В частині стягнення суми основного боргу в розмірі 98696,53 грн. провадження у справі припинено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням відповідач подав апеляційну скаргу до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення скасувати в частині стягнення інфляційних збитків і 3% річних та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Також відповідач в апеляційній скарзі посилається на те, що рішення було прийняте з порушеннями норм матеріального та процесуального права.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача та проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, апеляційний господарський суд прийшов до наступного.

12.01.2007 між позивачем, як виконавцем та відповідачем, як постачальником було укладено договір № 06/07-113 про надання послуг по транспортуванню природного газу в 2007 році.

На виконання умов вищезазначеного договору замовник зобов’язався передати у 2007 році в систему газопроводів, які знаходяться на балансі виконавця, природний газ, а виконавець зобов’язався здійснити його транспортування для підприємств комунальної теплоенергетики, теплових електростанцій, електроцентралей та котелень промислових підприємств, зокрема блочних (модульних) котелень, що виробляють теплову енергію для потреб населення, бюджетних установ та організацій, а також інших суб’єктів, а замовник у свою чергу зобов’язаний оплатити надані послуги.

Пунктом 2.1. договору передбачено, що виконавець повинен здійснити в 2007 році транспортування газу замовника в обсязі до 7301,812 тис. куб. м.

У відповідності до п. 5.2. договору, оплата послуг виконавця по транспортуванню газу здійснюється замовником на підставі акту виконання послуг з транспортування до 30 числа місяця, наступного за звітним.

Листами № 70 від 22.05.2007, № 79 від 18.06.2007, № 84 від 03.07.2007 та № 92 від 09.07.2007 позивач звертався до відповідача з вимогою погасити заборгованість за договором, яка підтверджується актами виконаних послуг із транспортування природного газу від 31.03.2007, 30.04.2007, 31.05.2007, підписаними уповноваженими представниками сторін і становить 98696,53 грн. Однак, відповіді на вищевказані листи позивач не отримав.

Як вбачається з наданих позивачем доказів, останній виконав свої зобов’язання за договором в повному обсязі.

Зокрема, відповідачем неодноразово наголошувалось на тому, що ДК “Газ України” НАК “Нафтогаз України” обмежена у своїх діях і не може розпоряджатися коштами, що надходять від споживачів природного газу, у зв’язку з тим, що вони установами банку розподіляються згідно з алгоритмом розподілу коштів і перераховуються на консолідований розподільний рахунок, а тому відповідач не несе відповідальності за порушення зобов’язання, яке сталось не з його вини.

Однак зазначений алгоритм, затверджений постановою НКРЕ від 12.07.2000 № 759 “Про затвердження алгоритму коштів, що находять на розподільчі рахунки газозбутових підприємств Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України”, визначає послідовність дій підприємств та банків при надходженні коштів за поставлений природний газ на розподільчі рахунки підприємств та не впливає на домовленість сторін договору щодо строків оплати вартості природного газу, а також не припиняє зобов’язань боржника щодо сплати боргу.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. І93 ГК України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним, чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь чає прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, у відповідності до матеріалів справи, з відповідача підлягають стягненню 2162,63 грн. інфляційних витрат та 421,01 грн. - 3% річних від простроченої суми за весь час прострочення платежу.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що підлягає припиненню вимога позивача в частині стягнення суми основного боргу оскільки, згідно платіжного доручення № 3668 від 30.07.2007 відповідачем було перераховано позивачу суму боргу у розмірі 98696,53 грн., однак це сталося вже після звернення позивача до суду першої інстанції.

Пунктом 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України встановлено, що господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на. яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші, обставини, які. мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи викладене, апеляційний господарський суд не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги Дочірньої компанії “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України”, а рішення Господарського суду міста Києва від 24.09.2007 у справі № 37/386 є обґрунтованим і таким, що прийняте без порушення норм матеріального та процесуального права.

          Керуючись ст. 101, п. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,     

ПОСТАНОВИВ:

 Апеляційну скаргу Дочірньої компанії “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 24.09.2007 у справі № 37/386 без змін.

Матеріали справи № 37/386 повернути до Господарського суду міста Києва.      

 Головуючий суддя                                                                      

 Судді