Справа №22-8575 Категорія-21

Головуючий в 1 інстанції- Наумик О.О. Доповідач- Бабенко П.М.

УХВАЛА іменем України

05 вересня 2006 року   Апеляційний суд Донецької області в складі: головуючого- судді -Висоцької B.C.

суддів- Бабенка П.М., Біляєвої О.М. при секретарі - Ставріновій Ю.М.

за участю позивача ОСОБА_1,представника відповідача- Шестерніної Н.П. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Донецьку цивільну справу за апеляційною скаргою відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань Микитівському районі м.Горлівки Донецької області на рішення Микитівського районного суду м.Горлівки Донецької області від 27 червня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_1 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у Микитівському районі м. Горлівки Донецької області про відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2006 року позивач звернувся з вказаним позовом до відповідача про стягнення на відшкодування моральної шкоди, яка йому спричинена одержаним в період роботи у вугільній промисловості професійним захворюванням,  в сумі 70 000 грн.

Рішенням Микитівського районного суду м.Горлівки Донецької області від 27 червня 2006 року вказаний позов задоволений частково. На користь позивача стягнуто з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробни-цтві та профзахворювань України у Микитівському районі м.Горлівки Донецької області 17 000 грн.

В апеляційній скарзі відповідач  просить скасувати рішення   суду та ухвалити нове, яким відповити позивачеві в задоволенні позову., посилаючись на те, що рішення постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Зазначив ,що суд невірно застосував норми матеріального права, не врахував ,що моральна шкода позивачеві може бути відшкодована лише на підставі висновку МСЕК, що відповідач не надав судові доказів про заподіяння йому моральної шкоди, судом не встановлено які саме негативні наслідки спричинили позивачеві моральну шкоду та що відповідальність за спричинену моральну шкоду повинно нести підприємство, де позивач отримав профзахворювання та що позивач пропустив строк звернення до суду за вирішенням спору.

Також зазначив ,що суд не врахував ту обставину, що відповідно до п.27 ст.77 Закону України „Про державний бюджет України на 2006 рік" зупинено на 2006 рік дію ст.ст. 21,34 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" в частині відшкодування моральної шкоди застрахованим і членам їх сімей.

В судовому засіданні представник відповідача доводи апеляційної скарги  підтримав.

Позивач просив апеляційну скаргу відхилити, рішення суду залишити без змін , зазначивши, що рішення суду відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи апеляційної скарги ,апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити, рішення суду залишити без змін з наступних підстав.

Ухвалюючи рішення суд першої інстанції встановив ,    що позивач тривалий працював    на підприємствах вугільної промисловості      підземним    гірничоробітником,    в результаті шкідливих умов виробництва отримав профзахворювання на виробництві- хронічний бронхіт.

За рішенням МСЕК від 17.09.01 року йому вперше встановлено втрату професійної працездатності в розмірі 40% , при повторному огляді у МСЕК з 20.03.04 року - 40% , та 17.04.06 року - 60% втрати професійної працездатності безстроково, йому встановлена З група інвалідності..

У зв'язку із втратою працездатності позивач зносить фізичні страждання, оскільки постійно відчуває фізичну біль від приступів кашлю, задуху , швидку втомленість ,через вказане також заподіяно душевні страждання ,а також через те ,що він змушений постійно проходити амбулаторне та стаціонарне лікування, приймати медичні препарати, що обмежує його можливості вести активний спосіб життя , та додавати додаткових зусиль для організації свого життя, що спричиняє йому моральні страждання,чим спричинено моральну шкоду.

За змістом ст.ст. 1,21,28,34 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" на Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України покладено обов'язок відшкодовувати застрахованим особам моральну шкоду у зв'язку з ушкодженням здоров'я; заподіяну умовами виробництва.

Відповідно до ст..23 ЦК України, п.З Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди ,якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення, при визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Встановлені судом першої інстанції обставини втрати професійної працездатності та спричинення позивачеві моральної шкоди підтверджені як письмовими доказами   (даними трудової книжки, актами розслідування профзахворювань висновками Донецької ОКОП та МСЕК, виписками з лікарняних карток) ,так і поясненнями сторін в судовому засіданні .

За вказаних обставин суд першої інстанції правильно вважав доведеним факт заподіяння потерпілому моральної шкоди.

Визначаючи розмір суми, що підлягає стягненню на відшкодування моральної шкоди, суд урахував конкретні обставини справи, а саме : характер захворювання та втрату можливості відновлення здоров'я позивача , характер та ступінь моральних страждань позивача, вплив на його душевний стан факту погіршення здоров'я , неможливість жити повноцінним життям, наявність інвалідності, ступеню втрати працездатності й з дотриманням вимог ч.З ст.34 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" суд  визначив таке відшкодування в розмірі 17 000 грн.

При встановленні зазначених фактів та постановленні рішення судом не було порушено норм процесуального права , правильно застосовано норми матеріального права. Суд всебічно, повно і об'єктивно дослідив надані сторонами докази, дав їм належну оцінку та дійшов до правильного висновку про підставність вимог позивача.

Доводи апелянта    про необхідність скасування рішення суду та    відмови в задоволенні позову про відшкодування моральної шкоди через зупинення дії ст.ст. 21,34 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" в частині відшкодування моральної шкоди застрахованим і членам їх сімей не ґрунтуються на законі, оскільки спірні правовідносини виникли до прийняття Закону України „Про державний бюджет України на 2006 рік", який зворотної сили не має.

Інші доводи апеляційної скарги не грунтуються на законі і   не впливають на висновки суду першої інстанції.

У відповідності частини 1 статті 308 ЦПК України суд апеляційної інстанції відхиляє апеляційну скаргу, якщо встановлює, що суд першої інстанції постановив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ЗОЗ, п.1 ч. ст.307 ,ч.1 ст.308 , ст.313-315 ЦПК України, апеляційний суд,

УХВАЛ И В:

 Апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань  у Микитівському районі м.Горлівки Донецької області відхилити.

Рішення Микитівського районного суду м.Горлівки Донецької області від 27 червня 2006 року  залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду України в строк два місяці з дня набрання  нею законної сили..