КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08.10.2007 № 22/374
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Григоровича О.М.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача -Ківшик О.П. – голова правління;
відповідача 1: не з’явились - про час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином (ст.98 ГПК України);
відповідача 2: Базовкіна Ю.Ю. (дов. від 11.01.07 б/н);
Косинський В.В. (дов. від 05.10.07 б/н);
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Полтавське відкрите акціонерне товариство "Облагропостач"
на рішення Господарського суду м.Києва від 20.02.2007
у справі № 22/374
за позовом Полтавського відкритого акціонерного товариства "Облагропостач"
до 1. Полтавської обласної партійної організації Народної Партії
2. Народної Партії
про стягнення 436 150, 68 грн.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.02.07 у справі № 22/374 позов задоволено частково.
Стягнуто з Полтавської обласної партійної організації Народної Партії на користь Відкритого акціонерного товариства «Облагропостач» 300 000 грн. боргу, 25 150,68 пені, 85 500 грн. інфляційних витрат, 25 500 грн. - 3% річних, 4 361,51 грн. держмита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
В частині позовних вимог до Народної Партії відмовлено повністю.
Не погоджуючись з рішенням суду, Полтавське відкрите акціонерне товариство «Облагропостач» звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Свою скаргу заявник мотивує тим, що Народна партія (Аграрна партія України) не виконала свої зобов'язання перед Полтавською обласною партійною організацією Народної Партії (Аграрної партії України) та не повернула кошти в термін до 31.12.2003 відповідно до умов договору позики №1 від 03.11.2000, що спричинило невиконання умов договору позики №12/6 Полтавською обласною організацією Народної Партії (Аграрної партії України) перед ВАТ „Облагропостач".
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач 2 заперечує проти неї і просить залишити рішення господарського суду без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Представники відповідача 1 повторно не з”явились в судове засідання.
Враховуючи те, що мають місце докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, неявка сторін не тягне перенесення розгляду справи на інші строки, в зв”язку з чим колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами та без участі представника відповідача 1.
Розглянувши мотиви апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
02 листопада 2000 року між Полтавським ВАТ «Облагропостач» (позикодавець) та Полтавською обласною організацією Аграрної партії України (позичальник) було укладено договір позики № 12/6.
У відповідності до п. 1.1 договору позикодавець зобов”язався здійснити на поворотній основі позику позичальнику у розмірі 300 000 грн., а позичальник прийняти та повернути на умовах цього договору без плати за користування.
Датою повернення позики сторони визначили 31.12.2003 (п. 1.2 договору).
На виконання умов договору позивач перерахував Полтавській обласній партійній організації Аграрної партії України зазначену суму позики, що підтверджується платіжним документом від 03.11.2000.
Відповідно до витягу з протоколу першого етапу VI позачергового з'їзду Аграрної партії України від 09.06.04 відбулася зміна назви партії з „Аграрної партії України" на назву „Народна аграрна партія України". Згідно Постанови VII (позачергового) з'їзду Народної аграрної партії України від 11.02.2005 Народна аграрна партія України перейменована в Народну Партію.
Стаття 1046 Цивільного кодексу України передбачає, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
У відповідності до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Статті 525 та 526 Цивільного кодексу України передбачають, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Доказів, які підтверджують виконання відповідачем 1 своїх зобов’язань, щодо повернення позики, не було надано ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції.
З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача 1 на користь позивача суми основного боргу в розмірі 300 000 грн..
На підставі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.
Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.
Пунктом 2.2 договору сторони передбачили, що за кожен день прострочення повернення позики позичальник сплачує позикодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми невчасно повернутої позики за кожен день прострочення.
Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Статтею 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Враховуючи те, що відповідач1 не виконав умови договору від 02.11.2000 № 12/6, міський суд правомірно стягнув пеню - 25 150,68 грн., індекс інфляції в розмірі 85 500 грн. та три проценти річних – 25 500 грн.
Аналізуючи заперечення заявника, які викладені в апеляційні скарзі та матеріали справи колегією суддів встановлено, що звертаючись з позовною заявою до Полтавської обласної партійної організації Народної Партії та Народної Партії підставою позовних вимог був договір від 02.11.00 № 12/6, укладений між Полтавським ВАТ «Облагропостач» та Полтавською обласною організацією Аграрної партії України.
Предметом позовних вимог є стягнення заборгованості, яка виникла в зв”язку з невиконанням відповідачем 1 вищезазначеного договору.
Під час розгляду апеляційної скарги з”ясовано, що позивач у відповідності до ст. 22 ГПК України не змінював підстави або предмет позовних вимог.
Таким чином, посилання позивача на договір від 03.11.2000 № 1, який укладено між Полтавською обласною організацією Аграрної партії України та Аграрною партією України є безпідставним.
Також, слід зазначити, що згідно п.2 ст.22 Статуту Народної Партії регіональні партійні організації після їх визнання уповноваженим центральним органом партії реєструються відповідними територіальними органами Міністерства юстиції України і набувають прав юридичної особи.
Відповідно до ч. 1 ст. 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.
Отже, Полтавська обласна партійна організація Народної Партії самостійно відповідає за своїми зобов’язаннями.
За таких обставин рішення Господарського суду міста Києва від 20.02.07 у справі № 22/374 відповідає матеріалам справи та діючому законодавству, доводи, на яких ґрунтується апеляційна скарга не є підставою для його скасування.
Керуючись ст.ст. 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,-
ПОСТАНОВИВ:
1. Рішення Господарського суду міста Києва від 20.02.07 у справі № 22/374 залишити без змін, а апеляційну скаргу Полтавського відкритого акціонерного товариства «Облагропостач» - без задоволення.
2. Матеріали справи № 22/374 повернути до Господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя
Судді
11.10.07 (відправлено)