Справа № 1/2218/1327/11

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2011 року                                                                               м. Хмельницький

Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області в складі:

головуючого - судді Піндрака О.О.,

при секретарі Цибульському Д.В.,

з участю прокурора Лазарева В.В.,  

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Хмельницькому кримінальну справу про обвинувачення ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та мешканця ІНФОРМАЦІЯ_2 а, Хмельницького району Хмельницької області, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, одруженого, на утриманні неповнолітня дитина, приватного підприємця, раніше не судимого,

за ч. 1 ст. 172 КК України,

встановив:

ОСОБА_1, будучи приватним підприємцем, здійснюючи підприємницьку діяльність в належному йому магазині "Поділля-продукт", що по вул. Антонівське шосе, 2а в смт. Чорний острів Хмельницького району Хмельницької області, та використовуючи в період часу з 01 квітня 2011 року до 27 вересня 2011 року найману працю працівників, грубо порушив законодавство про працю.

Так, на початку квітня 2011 року до ОСОБА_1 звернулися ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з проханням працевлаштування їх на посаду різноробочого у вказаний магазин. За усним погодженням ОСОБА_1 останні з 01.04.2011 р. приступили до виконання роботи на посаді різноробочих в магазині "Поділля-продукт", що по вул. Антонівське шосе, 2а в смт. Чорний острів Хмельницького району Хмельницької області, без офіційного укладання трудових угод та реєстрації їх в центрі зайнятості.

Незважаючи на неодноразові прохання ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про укладання трудової угоди та внесення відомостей у їх трудові книжки, ОСОБА_1 умисно трудові угоди не укладав, відомості в трудову книжку не заносив.

ОСОБА_1, грубо порушуючи законодавство про працю, в порушення вимог  ст.ст. 24 п. 6, 24-1, 48 КЗпП України, не уклавши трудових угод з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 і не зареєструвавши їх в центрі зайнятості та не зробивши відповідних записів у трудові книжки, використовував їх найману працю з 01.04.2011 р. до 27.09.2011 р., при цьому щомісячно виплачуючи їм заробітну плату.

Разом з цим, ОСОБА_1 умисно, в порушенням вимог ст.ст. 1, 4 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування", ст.ст. 1, 21             ч. 1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", ст.ст. 6 - 8 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", п. 1.17 ст. 1 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", не проводив виплат обов'язкових внесків до пенсійного фонду України, фондів соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, на випадок безробіття, від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, місцевих бюджетів за використання найманої праці        ОСОБА_2 та ОСОБА_3

Внаслідок несплати до бюджету та інших фондів вказаних виплат, ОСОБА_1 позбавив ОСОБА_2 та ОСОБА_3 права користуватись своїми законними основними трудовими правами, а саме: державними гарантіями в оплаті праці та соціальному захисті, правом на обрахування трудового стажу, правом на гарантований державою за рахунок сплати роботодавцем страхових соціальних внесків соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття та інших випадках, передбачених законом.

В суді ОСОБА_1 свою вину у вчиненні злочину визнав повністю, щиро розкаявся та показав, що дійсно, будучи приватним підприємцем, за вищевказаних обставин в період з 01 квітня 2011 року до 27 вересня 2011 року використовував найману працю ОСОБА_2 та ОСОБА_3, не оформляючи з ними трудових відносин.

Ці фактичні обставини справи в судовому засіданні ніким не оспорюються.

Таким чином, дії ОСОБА_1 слід кваліфікувати за ч. 1 ст. 172 КК України, як грубе порушення законодавства про працю.

В ході судового розгляду ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про звільнення його від кримінальної відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 172 КК України, на підставі ст. 45 цього Кодексу, у зв’язку з дійовим каяттям.

Заслухавши думку потерпілих та прокурора, які проти звільнення ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності з вказаної підстави не заперечили, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 слід звільнити від кримінальної відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 172 КК України, на підставі ст. 45 цього Кодексу, оскільки він вперше вчинив злочин невеликої тяжкості, щиро покаявся та активно сприяв розкриттю злочину.

Керуючись ст.ст. 7-2, 282 КПК України, ст. 45 КК України, суд

постановив:

ОСОБА_1 на підставі ст. 45 КК України від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 172 КК України звільнити, а провадження по справі закрити.

Міру запобіжного заходу, яка обрана ОСОБА_1 у виді підписки про невиїзд, - скасувати.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом семи діб з моменту її проголошення.

Суддя: