ЄУН: 336/1949/25

Провадження №: 2/336/1817/2025

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

       м. Запоріжжя                                                        31 березня 2025 року

Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

у складі: головуючого судді Зарютіна П.В.,

при секретарі Бублій Є.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та поділ майна подружжя, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулася до суду з вищевказаним позовом, за яким просить суд:

-шлюб укладений 23 серпня 2003 року між ОСОБА_3 ( ОСОБА_4 ) і ОСОБА_5 у Запорізькому міському відділі реєстрації актів громадянського стану Запорізького обласного управління юстиції актовий запис № 992 – розірвати;

-провести поділ спільного набутого майна подружжя ОСОБА_6 , визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на 1\2 ч. квартири АДРЕСА_1 в порядку поділу спільного сумісного майна подружжя.

Вищевказана справа була призначена до судового розгляду у порядку загального позовного провадження.

При цьому, сторона позивача не висловила заперечень проти вирішення справи у порядку заочного розгляду, тому суд без виходу до нарадчої кімнати ухвалив провести заочний розгляд вищевказаної справи.

У порядку ч.2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Всебічно з`ясувавши обставини справи, вивчивши її матеріали, дослідивши надані у справі докази у сукупності, суд дійшов до висновку, що заявлений позов підлягає задоволенню на підставі встановлених фактичних обставин справи та відповідних їм правовідносин.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується, що сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі з 23.08.2003 року.

Так, 23 серпня 2003 р. між позивачем і ОСОБА_5 у Запорізькому міському відділі реєстрації актів громадянського стану Запорізького обласного управління юстиції було укладено шлюб, про що зроблено актовий запис № 992 та видано свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_1 . Після реєстрації шлюбу відповідач змінила прізвище на « ОСОБА_6 ».

       Сторони від шлюбу мають неповнолітню дитину ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження названої дитини.

Як наголошує позивач у власному позові, шлюбні відносини між сторонами фактично припинені з листопада 2024 р. З даного часу сторони не ведуть спільне господарство, мають окремий бюджет, спільним побутом не пов`язані, матеріально один від одного не залежать, а також не підтримують стосунки, що притаманні подружжю, мешкають окремо. Після припинення шлюбних відносин син залишиться проживати разом з Позивачем. Натепер шлюб існує формально. Спільне життя не склалося, оскільки сторони мають різні погляди на життя та різні характери, що призвело до розпаду сім`ї, втрати почуття любові та поваги один до одного.

На такі обґрунтування стороною відповідача жодних заперечень до суду не надходило.

Згідно ст.110-112 Сімейного кодексу України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду.

       Отже, з`ясувавши фактичні взаємовідносини сторін, перераховані обставини їх життя, дійсні причини заявленого позову, враховуючи наявність у сторін дитини, суд дійшов висновку про те, що подальше спільне життя сторін та збереження їх шлюбу суперечить інтересам сторін, які мають непорозуміння між собою, що має суттєве значення для вирішення спору, зважаючи на те, що на відновлення подружнього життя ніхто бажання не виявив, через що вимоги позивача про розірвання шлюбу підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 60 СК України майно, набуте подружжям під час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них на мав з поважних причин (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба та т.і.) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута під час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно із ст. 69 СК України дружина та чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу, а відповідно до ст. 70 СК при поділі майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівні, якщо інше не визначене домовленістю між ними або шлюбним контрактом.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується, що під час перебування сторін у шлюбі ними на ім`я відповідача було придбане нерухоме майно - квартира АДРЕСА_1 , про що свідчить договір купівлі-продажу квартири від 13.02.2016 року, посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Салтан В.В. за № 536.

Як вже зазначалося судом, згідно до ст. 70 СК при поділі майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівні, якщо інше не визначене домовленістю між ними або шлюбним контрактом.

Відповідно, кожна сторона має право на рівну разом з іншою частку майна у спільній сумісній власності подружжя.

З викладеного суд вбачає законні підстави для задоволення позову.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 110-112 СК України, ст. ст. 57, 60, 69, 70, 71 СК України, ст.ст. 1-4, 5, 12, 13, 76-81 89, 258, 263-265, 280-283 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Задовольнити позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та поділ майна подружжя.

Розірвати шлюб, укладений 23 серпня 2003 року між ОСОБА_8 ( ОСОБА_4 ) і ОСОБА_2 , що був рареєстрований у Запорізькому міському відділі реєстрації актів громадянського стану Запорізького обласного управління юстиції, актовий запис № 992 від 23 серпня 2003 року.

У порядку поділу спільного сумісного майна подружжя визнати за ОСОБА_1 право власності на 1\2 частину квартири АДРЕСА_1 - на праві спільної часткової власності з ОСОБА_2 , яка також має право власності на рівну з ним 1\2 частину названої квартири.

Роз`яснити, що через неявку у судове засідання всіх учасників справи судове рішення підписано судом без його проголошення.

Роз`яснити, що датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення, що зазначена у вступній частині судового рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається через Шевченківський районний суд м. Запоріжжя до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частину другій статті 358 ЦПК України.

Суддя                                                                         П.В. Зарютін