ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

_________________________________________________________________________

У Х В А Л А

31 березня 2025 р.                                                                            Справа № 902/560/20  

Господарський суд Вінницької області у складі судді Маслія І.В. при секретарі судового засідання Андрущенко Г.В.

за участю представників

ТОВ "Браїлівське" - Стороженко С.С., ордер серії АВ №1029994 від 25.05.2023;

ПП "Спецземтехніка" - Стороженко С.С., довіреність №б/н від 20.11.2023;

ФГ "Кальній" – Ланецький І.Є; Ковальчук Ю.М.

боржника ФГ "Ланецького" - Красномовець Н.П., довіреність №б/н від 21.11.2022;

Арбітражного керуючого Томашука М.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду заяву ФГ «Кальній» №б/н від 15.12.2024 (вх. №01-36/1263/24 від 16.12.2024) про визнання кредиторських вимог у справі

за заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінінтелект-Плюс" (код 32983524)  

до: Фермерського господарства "Ланецького" (код 36244177)

про визнання банкрутом  

В С Т А Н О В И В :

В провадженні Господарського суду Вінницької області перебуває справа №902/560/20 про банкрутство ФГ "Ланецького".

Так, ухвалою суду від 19.09.2024 за наслідками попереднього засідання встановлено перелік та розмір визнаних судом вимог кредиторів, що підлягають внесенню арбітражним керуючим (розпорядником майна) Томашуком М.С. до реєстру вимог кредиторів Фермерського господарства "Ланецького" (код 36244177) у справі № 902/560/20, а також призначено справу до розгляду в підсумковому судовому засіданні.

Розгляд справи в підсумковому судовому засіданні неодноразово відкладався з підстав викладених у відповідних ухвалах, зокрема ухвалою суду від 12.03.2025 повторно витребувано у боржника копії оспорюваних угод; відкладено розгляд заяв ФГ "Кальній" про визнання кредиторських вимог до боржника №б/н від 15.12.2024 (вх. №01-36/1263/24 від 16.12.2024),  про визнання правочинів (договорів) недійсними №б/н від 17.12.2024 та підсумкове судове засідання у справі №902/560/20 на 24.03.2025.

20.03.25 р. до суду надійшло повідомлення арбітражного керуючого про результати розгляду заяви ФГ "Кальній" про визнання кредиторських вимог до боржника №б/н від 15.12.2024 (вх. №01-36/1263/24 від 16.12.2024), відповідно до якого розпорядником майна заперечуються заявлені вимоги повністю.

В судовому засіданні арбітражний керуючий (розпорядник майна) Томашук М.С. підтримав викладені у повідомлення обставини, та заперечив проти визнання судом кредиторських вимог до боржника повністю.   

Заслухавши пояснення присутніх учасників справи, розглянувши заяву ФГ «Кальній» №б/н від 15.12.2024  та дослідивши додані до неї письмові докази суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 3 ГПК України, судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Частина 1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) передбачає, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України. Застосування положень Господарського процесуального кодексу України та інших законодавчих актів України здійснюється з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 1 КУзПБ, конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника.

Порядок звернення кредиторів із вимогами до боржника та розгляду судом відповідних заяв регламентовані нормами ст. 45-47 КУзПБ.

Згідно з ч. 1 ст. 45 КУзПБ, конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство. Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.

Для кредиторів, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, усі дії, вчинені у судовому процесі, є обов`язковими так само, як вони є обов`язковими для кредиторів, вимоги яких були заявлені протягом встановленого строку. Вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, задовольняються в порядку черговості, встановленої цим Кодексом. Кредитори, вимоги яких заявлені після завершення строку, визначеного частиною 1 цієї статті, є конкурсними, однак не мають права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів. Якщо кредитор заявив вимоги після здійснення розрахунків з іншими кредиторами, то сплачені таким кредиторам кошти поверненню не підлягають (ч. 4 ст. 45 КУзПБ).

Згідно з ч. 5 ст. 45 КУзПБ, розпорядник майна не пізніше ніж на 10 день з дня закінчення встановленого частиною 1 цієї статті строку з урахуванням результатів розгляду вимог кредиторів боржником повністю або частково визнає їх або відхиляє з обґрунтуванням підстав визнання чи відхилення, про що письмово повідомляє заявників і господарський суд, а також подає до суду письмовий звіт про надіслані всім кредиторам боржника повідомлення про результати розгляду грошових вимог та їх отримання кредиторами разом з копіями повідомлень про вручення поштового відправлення та описів вкладення у поштове відправлення або інших документів, що підтверджують надсилання повідомлення кредиторам.

У відповідності до ч. 6 ст. 45 КУзПБ, заяви з вимогами конкурсних кредиторів або забезпечених кредиторів, подані в межах строку, визначеного частиною першою цієї статті, розглядаються господарським судом у попередньому засіданні суду. За результатами розгляду зазначених заяв господарський суд постановляє ухвалу про визнання чи відхилення (повністю або частково) вимог таких кредиторів. Вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, розглядаються господарським судом у порядку черговості їх отримання у судовому засіданні, яке проводиться після попереднього засідання господарського суду. За результатами розгляду зазначених заяв господарський суд постановляє ухвалу про визнання чи відхилення (повністю або частково) вимог таких кредиторів. Ухвала господарського суду набирає законної сили негайно після її оголошення, може бути оскаржена у встановленому цим Кодексом порядку та є підставою для внесення відомостей про таких кредиторів до реєстру вимог кредиторів.

За змістом ч. 3 ст. 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

В силу ч. 1, ч. 2 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно ч.1, ч.2 ст. 79 ГПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За змістом ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах від 13.03.2018, від 24.04.2019, від 05.03.2020 Верховного Суду по справах № 910/13407/17, № 915/370/16 та № 916/3545/15.

Частиною 4 ст. 236 ГПК України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

За змістом постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 01 грудня 2022 року у справі №918/1154/21, розглядаючи кредиторські вимоги, суд має належним чином дослідити сукупність поданих заявником доказів (договори, накладні, акти, судові рішення, якими вирішено відповідний спір, тощо), перевірити їх, надати оцінку наявним у них невідповідностям (за їх наявності), та аргументам, запереченням щодо цих вимог з урахуванням чого з`ясувати, чи є відповідні докази підставою для виникнення у боржника грошового зобов`язання (аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 21.06.2022 у справі № 902/90/21).

Водночас, заявник сам визначає докази, які на його думку підтверджують заявлені вимоги (постанови Верховного Суду від 26.02.2019 у справі №  908/710/18, від 25.06.2019 у справі № 922/116/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 24.10.2019 у справі №910/10542/18, від 07.11.2019 у справі № 904/9024/16).

Проте, обов`язок надання правового аналізу поданих кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог, покладений на господарський суд, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство. Під час розгляду заявлених грошових вимог суд користується правами та повноваженнями наданими йому процесуальним законом. Суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора (подібні правові позиції викладені у постановах Верховного Суду від 18.04.2018 у справі № 914/1126/14, від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, від 24.10.2019 у справі № 910/10542/18, від 02.06.2022 у справі № 917/1384/20).

Так, 15.12.24 року до суду надійшла заява ФГ «Кальній» про визнання кредиторських вимог у загальній сумі 52 887,80 грн. (48043,00 грн. + 4 844,80 грн), що підлягають внесенню до реєстру вимог кредиторів у справі №902/560/20 у наступній черговості: 48043,00 грн. – четверта черга; 4 844,80 грн – перша черга.

Як вбачається з поданої заяви та доданих до неї доказів, між ФГ «Кальній» (Новий кредитор) та філією "ЛИПОВЕЦЬКИЙ РАЙАВТОДОР" ДП "ВІННИЦЬКИЙ ОБЛАВТОДОР" ВАТ "ДЕРЖАВНА АКЦІОНЕРНА КОМПАНІЯ "АВТОМОБІЛЬНІ ДОРОГИ УКРАЇНИ" (Первісний кредитор) 20.11.24 року було укладено договір № 20/11/24-В про відступлення права вимоги.

Відповідно до п.п. 1.2.,1.5 вказаного договору Новий кредитор повністю одержує право від Первісного кредитора вимагати від Боржника належного виконання зобов`язань за Основним договором у сумі 48043,00 грн. Новий кредитор набуває права вимоги за цим Договором з моменту його підписання. Дане право вимоги виникає на підставі договору             № 31/18 виконання робіт від 06.08.2018 року, укладеним між Первісним кредитором та Боржником на загальну суму 48043 ,00 грн. За цим договором Первісним кредитором було виконано роботи по влаштуванню площадки ФГ «Ланецького», що підтверджується Актом виконаних робіт від 20.12.18 року та № 17/18. Крім того між сторонами підписано Акт звірки взаємних розрахунків, відповідно до якого боржником повністю визнано відповідні вимоги.

З викладеного вище, кредитор, ФГ «Кальній», просить суд визнати грошові вимоги до боржника у загальній сумі 52 887,80 грн. (48043,00 грн.- сума боргу + 4 844,80 грн- судові витрати).

20.03.25 р. до суду надійшло повідомлення арбітражного керуючого про результати розгляду заяви ФГ "Кальній" про визнання кредиторських вимог до боржника №б/н від 15.12.2024 (вх. №01-36/1263/24 від 16.12.2024), відповідно до якого розпорядником майна заперечуються заявлені вимоги повністю.

Зокрема звертає увагу суду на те, згідно отриманої від боржника відповіді на запит, у ФГ «Ланецького» відсутні первинні документи надані до заяви кредитора, а саме Договір виконання робіт №31/18 від 06.08.2018р. на загальну суму 48043,00 грн., Акт виконаних робіт №17/18 від 20.12.2018р. на загальну суму 48043,00 грн., Акти звірок розрахунків, претензії від первинного кредитора Філії «Погребищенський райавтодор» ДП «Вінницький облавтодор» та його правонаступника філії «Липовецький облавтодор» ДП «Вінницький облавтодор», повідомлення про реорганізацію кредитора Філії «Погребищенський райавтодор» ДП «Вінницький облавтодор» шляхом його приєднання до філії «Липовецький облавтодор» ДП «Вінницький облавтодор» та ін.

Крім того арбітражний керуючий зазначає, що відповідно Акту виконаних робіт №17/18 від 20.12.2018р. на загальну суму 48043,00 грн. сторонами визначено розмір податку на додану вартість, в зв`язку із чим Філія «Погребищенський райавтодор» ДП «Вінницький облавтодор», як платник ПДВ зобов`язаний був сформувати та подати на реєстрацію податкову накладну, а ФГ «Ланецького» відобразити податкову накладну в податкові декларації із ПДВ.

Боржником було повідомлено розпорядника майна про те, що на підставі наданих ФГ «Кальній» первинних документів: Договору виконання робіт №31/18 від 06.08.2018р. на загальну суму 48043,00 грн. та Акту виконаних робіт №17/18 від 20.12.2018р. на загальну суму 48043,00 грн., виконавцем робіт Філією «Погребищенський райавтодор» ДП «Вінницький облавтодор» не подавалась на реєстрацію податкова накладна та відповідно в декларації з ПДВ у ФГ «Ланецького» така операція не була відображена.

Разом із тим на вимогу ухвали суду від 08.01.2025р. про витребування доказів ДП «Вінницький облавтодор» не надано податкової накладної та квитанції про реєстрацію податкової накладної в ЄРПН складеної на підставі Договору виконання робіт №31/18 від 06.08.2018р. та Акту виконаних робіт №17/18 від 20.12.2018р. на загальну суму 48043,00 грн

Також арбітражний керуючий звертає увагу суду на те, що відповідно до матеріалів заяви кредитора, Договір виконання робіт №31/18 від 06.08.2018року від імені ФГ «Ланецького» підписано його головою Ланецьким Ігором Євгенійовичем.

Акт №17/18 від 20.12.2018р. від імені ФГ «Ланецького» також підписано його головою Ланецьким Ігором Євгенійовичем.

Оглянувши та дослідивши матеріали реєстраційної справи ФГ "Ланецького" та первинні документи на підставі яких проводились реєстраційні дії щодо зміни керівників ФГ «Ланецького» арбітражним керуючим встановлено, що в матеріалах реєстраційної справи міститься опис документів справи під реєстраційним № 1_163_000414_14 (арк.103) .

В межах даних реєстраційних дій 28.02.2018р. реєстратору було подано на реєстрацію заяву про внесення змін до відомостей про юридичну особу, на арк. 105 реєстраційної справи наявна заява про зміну керівних органів ФГ "Ланецького" відповідно до яких ОСОБА_1 виключено, як керівника господарства, а ОСОБА_2 включено керівником ФГ "Ланецького".

На арк. 108 реєстраційної справи наявне рішення №1/18 зборів засновників ФГ "Ланецького" від 28.02.2018 року, відповідно до якого вирішено звільнити з посади голови ФГ "Ланецького" ОСОБА_1 з 28.02.2018 року та призначено на посаду голови ФГ "Ланецького" ОСОБА_2 з 29.02.2018 року.

Відповідно до ч.1 Ст.4 ЗУ «Про фермерське господарство» Головою фермерського господарства є його засновник або інша визначена в Статуті особа. Тобто відомості про голову господарства мають бути зазначені в статуті господарства. В метеріалах реєстраційної справи на арк. 109 наявний статут ФГ "Ланецького" в редакції від 28.02.2018р. де на арк. 110 головою ФГ "Ланецького" визначено ОСОБА_2 .

01.03.2018 року державним реєстратором Погребищенської районної державної адміністрації Вінницької області проведено державну реєстрацію змін до установчих документів ФГ "Ланецького", про що здійснено запис № 11631050015000414 та внесено зміни до відомостей про ФГ "Ланецького", зокрема відомості про зміну керівника юридичної особи та зміни складу підписантів, про що свідчить запис №11631050016000414.

Отже, як встановлено матеріалами реєстраційної справи із 29.02.2018 року на посаду голови ФГ "Ланецького" було призначено ОСОБА_2 .

В метеріалах реєстраційної справи на арк. 122 наявний статут ФГ "Ланецького" в редакції від 15.04.2019р. де на арк. 123 головою ФГ "Ланецького" визначено ОСОБА_2 .

В метеріалах реєстраційної справи на арк. 150 наявний статут ФГ "Ланецького" в редакції від 14.12.2019р. де на арк. 151 головою ФГ "Ланецького" визначено ОСОБА_2 .

Рішенням господарського суду Вінницької обл. від 18.07.2019р. у справі №902/196/19 судом серед іншого вирішено: Визнати недійсним Рішення зборів засновників Фермерського господарства "Ланецького" (код 36244177), оформлене рішенням №1/18 від 28.02.2018 року, на підставі якого до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено записи за реєстраційними номерами № 11631050015000414 та № 11631050016000414 від 01.03.2018 року.

Після виконання судового рішення від 18.07.2019р. у справі №902/196/19 та виключення з державного реєстру запису № 11631050015000414, яким внесено зміни до відомостей про ФГ "Ланецького", зокрема відомості про зміну керівника юридичної особи, відомості про призначення ОСОБА_2 головою ФГ "Ланецького" із 29.02.2018р. перестали існувати в державному реєстрі , в зв`язку із чим в реєстрі відображено відомості від 2010р. відповідно до яких головою ФГ «Ланецького» із 2010р. по грудень 2019р. є ОСОБА_1 .

Однак матеріали реєстраційної справи ФГ «Ланецького» свідчать про те, що у період із 29.02.2018р. по грудень 2019р. головою ФГ "Ланецького" був ОСОБА_2 .

В зв`язку із цим Договір виконання робіт №31/18 від 06.08.2018року та Акт №17/18 від 20.12.2018р. підписано ОСОБА_1 , як головою ФГ «Ланецького» повноваження якого були припинені на зборах засновників ФГ "Ланецького", що оформлене рішенням №1/18 від 28.02.2018 року.

Таким чином договір виконання робіт №31/18 від 06.08.2018року та Акт №17/18 від 20.12.2018р. є такими, що підписані особою, яке на мала права їх підписувати.

З викладеного арбітражний керуючий вважає, що Договір виконання робіт №31/18 від 06.08.2018 року та Акт №17/18 від 20.12.2018р. є фіктивними та такими, що не породжують жодних юридичних наслідків для ФГ «Ланецького» .

В судовому засіданні, представник ФГ «Кальній» Ланецький І.Є., повідомив, що він на час укладання договору виконання робіт діяв від імені господарства на підставі довіреності, а через постійні судові спори та рейдерські захоплення господарства неможливо було провести збори та внести зміни у реєстрі.

Судом встановлено, що 06.08.2018 між ФГ "Ланецького" (в договорі Замовник) та Філією «Погребищенський райавтодор» дочірнього підприємства «Вінницький облавтодор» ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (в договорі Підрядник), укладено Договір виконання робіт №31/18 (далі - Договір виконання робіт).

Згідно пункту 1.1. Договору виконання робіт, Підрядник зобов`язується виконати роботи по влаштуванню площадки ФЕРМЕРСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА «ЛАНЕЦЬКОГО» за адресою: 22252, Україна, Вінницький р-н, Вінницька обл., село Плисків, вулиця Центральна, будинок, 2.

Відповідно до пункту 2.1 Договору виконання робіт, загальна вартість виконаних робіт становить 48043,00 грн.

Пунктом 3.1. Договору виконання робіт, визначено, що порядок розрахунків по даному договору передбачено; а) розрахунок проводиться перерахуванням коштів через банк в повному обсязі після виконання робіт.

Цей договір набирає чинності з дня підписання і діє до моменту коли сторони виконають свої зобов`язання по даному договору (п. 5.1. Договору виконання робіт).

До матеріалів заяви додано Акт №17/18 від 20.12.2018р. форми каб2в в якому вказано найменування робіт і витрат на суму 48043,00 грн.

Однак ФГ “Ланецького” зобов`язання не виконав, оплату не здійснив, таким чином, заборгованість ФГ “Ланецького” перед Філією «Погребищенський райавтодор» дочірнього підприємства «Вінницький облавтодор» ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» за договором виконання робіт №31/18 від 06.08.2018 року склала 48   043,00 грн.

У зв`язку з припиненням (реорганізацією) шляхом приєднання  Філії «Погребищенський райавтодор» дочірнього підприємства «Вінницький облавтодор» ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» до Філії «Липовецький райавтодор» дочірнього підприємства «Вінницький облавтодор» ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» всі права та обов`язки з 01.10.2021 перейшли до останньої.

В подальшому 20.11.2024  між ФГ «Кальній» (Кредитор та/або Новий Кредитор) та Філією «Липовецький райавтодор» дочірнього підприємства «Вінницький облавтодор» ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (Первісний кредитор)  укладено договір про відступлення права вимоги, згідно з п. 1.1. якого Первісний кредитор відступає, а Новий кредитор повністю приймає на себе право вимоги, що належать Первісному кредиторові та виникли із зобов`язань ФГ «ЛАНЕЦЬКОГО» (далі - Боржник) з правовідносин між Первісним кредитором та Боржником по влаштуванню площадки ФЕРМЕРСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА «ЛАНЕЦЬКОГО» за адресою: 22252, Україна, Вінницький р-н, Вінницька обл., село Плисків, вулиця Центральна, будинок, 2, на підставі Договору № 31/18 виконання робіт від 06.08.2018 року (далі - Основний договір), укладеним між Первісним кредитором та Боржником.

Пунктом 1.2. Договору визначено, що за цим Договором Новий кредитор повністю одержує право (замість Первісного кредитора) вимагати від Боржника належного виконання зобов`язань за Основним договором у сумі 48043,00 грн.

Наявність у Первісного кредитора права вимоги, що відступається, підтверджується Договором № 31/18 виконання робіт від 06.08.2018 року, який переданий Новому кредиторові в момент підписання даного Договору (п. 1.3. Договору).

За відступлення права вимоги Новий кредитор зобов`язується сплатити Первісному кредиторові кошти у сумі 48043,00 грн шляхом безготівкового розрахунку та/чи в інший незаборонений чинним законодавством спосіб протягом 30 (тридцяти) днів з дня підписання цього Договору. Новий кредитор набуває права вимоги за цим Договором з моменту підписання даного Договору. Моментом переходу права вимоги Первісного кредитора за Основним зобов`язанням до Нового кредитора є підписання даного Договору. За цим Договором Новий кредитор одержує право (замість Первісного кредитора) отримати від Боржника належне виконання зобов`язання, зазначеного у цьому Договорі. Одночасно з підписанням цього Договору Первісний кредитор передає Новому кредитору обов`язок повідомлення Боржника про відступлення права вимоги за основним зобов`язанням. Обов`язок направлення повідомлення Боржнику покладається на Нового кредитора (п. 1.4. – 1.8. Договору).

Відповідно до частини 1 статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (частина 1 статті 514 Цивільного кодексу України). Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (частина 1 статті 513 Цивільного кодексу України).

В разі заміни кредитора у зобов`язанні первісний кредитор повністю або у визначеній частині вибуває із зобов`язання, а на його місце приходить новий кредитор. При цьому зміст зобов`язання, тобто обсяг прав та обов`язків його сторін залишається незмінним.

Розрахунок за договором про відступлення права вимоги проведено частково 12.12.2024, що підтверджується доданою до кредиторської заяви платіжною інструкцією №469 на суму 20   000,00 грн.

Відповідно до умов договору відступлення права вимоги з 20.11.2024 року (дати укладення Договору) Фермерське господарство "КАЛЬНІЙ" набуло право вимоги за Договором № 31/18 виконання робіт від 06.08.2018 року.

ФГ "КАЛЬНІЙ було надіслано ФГ “ЛАНЕЦЬКОГО” повідомлення про відступлення права вимоги (про заміну кредитора у зобов`язанні) від 13.12.2024, яким повідомлено про відступлення права вимоги за Договором виконання робіт № 31/18 від 06.08.2018.

Таким чином, предмет та зміст кредиторських вимог, обумовлений правом вимоги, що перейшло до ФГ "КАЛЬНІЙ за вищенаведеним договором про відступлення права вимоги від 20.11.2024, та полягає у стягненні основної заборгованості з боржника ФГ “Ланецького”, яка на момент подачі даної заяви є простроченою та Боржником не сплаченою за Договором виконання робіт № 31/18 від 06.08.2018.

Однак, Боржник заборгованість Кредитору не сплатив.

Таким чином боржник всупереч умовам вищевказаних договорів та взятих на себе договірних зобов`язань в порушення строків виконання грошових зобов`язань допустив прострочення виконання таких зобов`язань строк виконання, яких настав.

Твердження арбітражного керуючого, про те що Договір виконання робіт №31/18 від 06.08.2018 року та Акт №17/18 від 20.12.2018р. є фіктивними та такими, що не породжують жодних юридичних наслідків для ФГ “Ланецького”, судом оцінюються критично, оскільки суд дослідивши наявні в справі докази встановив, що договір виконання робіт №31/18 від 06.08.2018 та Акт №17/18 від 20.12.2018 має підписи сторін та скріплені їх печатками, також судом встановлено, що роботи передбачені даним договором виконані та прийняті боржником, а розрахунок за виконані роботи не проведено.

Таким чином боржник всупереч умовам вищевказаних договорів та взятих на себе договірних зобов`язань в порушення строків виконання грошових зобов`язань допустив прострочення виконання таких зобов`язань строк виконання, яких настав.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Крім того у частині третій статті 2 ГПК України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у       статті 13 цього Кодексу.

Відповідно до частин третьої-четвертої статті 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд наголошує щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, це й принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Реалізація принципу змагальності сторін в процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у    статті 129 Конституції України.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час вирішення судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

До того ж, господарський суд наголошує, що 17.10.2019 набув чинності Закон України від 20.09.2019 № 132-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до ГПК України та змінено назву статті 79 ГПК України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції з фактичним впровадженням у господарський процес стандарту доказування "вірогідність доказів".

Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.

Відповідно до    статті 79 ГПК України    наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Відповідно до    статті 73 ГПК України    доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша). Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно зі    статтею 77 вказаного кодексу обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина перша).

Допустимість доказів має загальний і спеціальний характер. Загальний характер полягає в тому, що незалежно від категорії справ слід дотримуватися вимоги щодо отримання інформації з визначених законом засобів доказування з додержанням порядку збирання, подання і дослідження доказів. Спеціальний характер полягає в обов`язковості певних засобів доказування для окремих категорій справ чи заборона використання деяких з них для підтвердження конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Шабельник проти України" (заява № 16404/03) від 19.02.2009 зазначається, що хоча стаття 6 (Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод) гарантує право на справедливий судовий розгляд, вона не встановлює ніяких правил стосовно допустимості доказів як таких, бо це передусім питання, яке регулюється національним законодавством (див. рішення у справі "Шенк проти Швейцарії" від 12.07.1998 та у справі "Тейшейра ді Кастру проти Португалії" від 09.06.1998).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (стаття 76 ГПК України).

Принцип належності доказів полягає в тому, що господарський суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Господарський суд відзначає, що правило належності доказів обов`язкове не лише для суду, а й для осіб, які є суб`єктами доказування (сторони, треті особи), і подають докази суду. Питання про належність доказів остаточно вирішується судом.

З огляду на викладене, на переконання суду, сума заборгованості Фермерського господарства "Ланецького" перед ФГ “Кальній” за вказаними вище договорами  у загальній сумі складає 52 887,80 грн.

За змістом ст. 1 КУзПБ, грошове зобов`язання (борг) - зобов`язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України.  

Кредитор - юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника, а також адміністратор за випуском облігацій, який відповідно до Закону України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки" діє в інтересах власників облігацій, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 64 КУзПБ, кошти, одержані від продажу майна банкрута, спрямовуються на задоволення вимог кредиторів у порядку, встановленому цим Кодексом. При цьому, у четверту чергу задовольняються вимоги кредиторів, не забезпечені заставою.

Судом встановлено, що станом на момент розгляду поданої кредиторської заяви, доказів щодо погашення Боржником заборгованості перед ФГ “Кальній” в сумі 52 887,80 грн не надано.

Отже, зважаючи на викладене, судом встановлено, що кредиторські вимоги ФГ “Кальній” нараховані у відповідності до вимог чинного законодавства, доведені належними і достатніми доказами, а відтак є обґрунтованими, правомірними та такими, що підлягають визнанню в сумі 48043,00  грн - основного боргу, з віднесенням їх до 4 черги задоволення.

Відповідно до ч. 6 ст. 45 КУзПБ, заяви з вимогами конкурсних кредиторів або забезпечених кредиторів, подані в межах строку, визначеного частиною першою цієї статті, розглядаються господарським судом у попередньому засіданні суду. Вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, розглядаються господарським судом у порядку черговості їх отримання у судовому засіданні, яке проводиться після попереднього засідання господарського суду. За результатами розгляду зазначених заяв господарський суд постановляє ухвалу про визнання чи відхилення (повністю або частково) вимог таких кредиторів. Ухвала господарського суду набирає законної сили негайно після її оголошення, може бути оскаржена у встановленому цим Кодексом порядку та є підставою для внесення відомостей про таких кредиторів до реєстру вимог кредиторів.

Враховуючи викладене та встановлені обставини справи у їх сукупності, суд дійшов висновку, що заява Фермерського господарства “Кальній” №б/н від 15.12.2024 (вх. №01-36/1263/24 від 16.12.2024) про визнання кредиторських вимог у справі № 902/560/20, підлягає задоволенню, а вимоги в розмірі 52 887,80 грн. - визнанню, як такі, що підтверджені наданими доказами.

Крім того, визнанню підлягають вимоги в розмірі  4 844,80 грн - судового збору за подання кредиторської заяви, з віднесенням їх до першої черги задоволення.

Керуючись ст. 1, 2, 9, 45, 64 Кодексу України з процедур банкрутства, ст. 2, 3, 13, 18, 42, 73, 74, 76-79, 86, 232-236, 242, 326 ГПК  кодексу України, суд  -

ПОСТАНОВИВ:

1. Задовольнити заяву Фермерського господарства “Кальній” №б/н від 15.12.2024 (вх. №01-36/1263/24 від 16.12.2024) про визнання кредиторських вимог у справі № 902/560/20.

2. Визнати кредиторські вимоги Фермерського господарства “Кальній” (вул. Центральна, будинок 2, с. Плисків, Вінницький р-н, Вінницька обл., 22252, код ЄДРПОУ 37926701) до Фермерського господарства "Ланецького" (вул. Центральна, буд. 2, с. Плисків, Вінницький район, Вінницька обл., 22252, код ЄДРПОУ 36244177) в зальному розмірі 52   887,80 грн, що складається з 48 043,00  грн - основного боргу, з віднесенням їх до 4 черги задоволення та 4844,80 грн - витрати зі сплати судового збору, з віднесенням їх до 1 черги задоволення у справі № 902/560/20.

3. Арбітражному керуючому (розпоряднику майна) Томашуку М.С. внести відповідні кредиторські вимоги до реєстру вимог кредиторів Боржника по справі №902/560/20

4. Примірник ухвали вручити присутнім на оголошенні представникам та надіслати учасникам в зареєстровані електронні кабінети в підсистемі ЄСІТС «Електронний суд».  

Ухвала набирає законної сили негайно після проголошення та може бути оскаржена до Північно-західного апеляційного господарського суду в порядку та строки встановлені статтями 254-257 ГПК України.

Повний текст ухвали підписано 31.03.2025

Суддя                                         Ігор МАСЛІЙ

віддрук. прим.:

1 - до справи