Справа № 505/2850/23

Провадження № 1-кп/947/400/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.03.2025 року колегія суддів Київського районного суду  м. Одеси в складі:

Головуючого - судді ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю секретаря ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

захисників ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,

розглянувши  у закритому судовому засіданні  в залі  суду в  м. Одесі  обвинувальний  акт у  кримінальному  провадженні,  внесеного до Єдиного реєстру  досудових розслідувань за №22022200000000132 від 22.08.2022 року відносно ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , обвинувачених у кримінальних правопорушеннях, передбачених ч.2 ст.111, ч.2 ст.28 ч.2 ст.111 КК України, –

ВСТАНОВИЛА:

В провадженні Київського районного суду м. Одеси знаходиться кримінальне провадження за обвинуваченням  ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , обвинувачених у кримінальних правопорушеннях, передбачених ч.2 ст.111, ч.2 ст.28 ч.2 ст.111 КК України.

Прокурор звернувся з письмовим клопотанням про продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_8 строком на 60 днів, посилаючись на те, що ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні особливо тяжких кримінальних правопорушень, за скоєння яких передбачене покарання у виді довічного позбавлення волі, має тісні зв`язки з представником спецслужби рф, обізнаний про місце проживання свідків, місце знаходження речей і документів, які можуть мати значення для кримінального провадження. Тому він може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, знищити, сховати або спотворити докази, впливати на іншого обвинуваченого та свідків у кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, продовжити скоєння кримінальних правопорушень. Застосування до обвинуваченого більш м`яких запобіжних заходів, на думку прокурора, не може усунути існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України і не забезпечить належної процесуальної поведінки обвинуваченого ОСОБА_8 .

Прокурор звернувся з письмовим клопотанням про продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_10 строком на 60 днів, посилаючись на те, що ОСОБА_10 обвинувачується у вчиненні особливо тяжких кримінальних правопорушень, за скоєння яких передбачене покарання у виді довічного позбавлення волі, має тісні зв`язки з представником спецслужби рф, обізнаний про місце проживання свідків, місце знаходження речей і документів, які можуть мати значення для кримінального провадження. Тому він може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, знищити, сховати або спотворити докази, впливати на іншого обвинуваченого та свідків у кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, продовжити скоєння кримінальних правопорушень. Застосування до обвинуваченого більш м`яких запобіжних заходів, на думку прокурора, не може усунути існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України і не забезпечить належної процесуальної поведінки обвинуваченого ОСОБА_10 .

Захисник ОСОБА_11 заперечував проти задоволення клопотання прокурора про продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, у зв`язку з тим, що ризики на які посилається прокурор грунтуються на припущеннях, тяжкість майбутнього покарання не може виправдовувати застосування найсуворійшого виду запобіжного заходу, ризики зі спливом часу втрачають свою актуальність. Обвинувачений ОСОБА_8 має постійне місце мешкання, міцні соціальні зв`язки, тому слід відмовити в продовженні дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_8 .

Обвинувачений ОСОБА_8 підтримав думку свого захисника, заперечував проти продовження відносно нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, ризики на які посилається прокурор не підтверджені належними доказами.

Захисник ОСОБА_7 заперечував проти продовження дії запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_9 у вигляді тримання під вартою, ризики на які посилається прокурор не доведені належним чином, відсутні докази, що обвинувачений має намір переховуватися від суду, вчинити інший злочин. Обвинувачений ОСОБА_9 раніше не судимий, одружений, має місце мешкання в місті Подільск Одеської області, тому наявні підстави для застосування запобіжного заходу не пов`язанного з триманням під вартою.

Обвинувачений ОСОБА_9 підтримав думку свого захисника, та заперечував проти продовження відносно нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, ризики на які посилається прокурор не підтверджені належними доказами, є формальними.

Колегія суддів, вислухавши думку учасників провадження, дослідивши обвинувальний акт, клопотання прокурора, прийшла до наступного висновку.

Частиною 1 статті 183 КПК України встановлено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Відповідно до вимог ст. 177 КПК, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може перешкоджати кримінальному провадженню чи вчинити інше правопорушення.

При вирішенні клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченим ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , суд враховує вимоги ст. 29 Конституції України, ст. 9 Загальної Декларації прав людини, ст. 5 Європейської Конвенції про захист прав людини та основних свобод і ст. 12 КПК України, за змістом яких обмеження права особи на свободу й особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках, за встановленою процедурою, а також той факт, що взяття під варту є найбільш суворим запобіжним заходом. При цьому, ризик переховування обвинувачених від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це робиться з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув`язнення. Враховуються, зокрема, особистість обвинуваченого, його моральні переконання, майновий стан і зв`язки з державою, в якій він зазнає судового переслідування.

Відповідно до ст. 17 ЗУ "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 р. суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Так, у рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 р. Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.

Європейський суд з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

З урахуванням наведеного, посилання сторони захисту на відсутність ризику переховування обвинуваченими, колегія суддів визнає неспроможними, оскільки ОСОБА_9 , ОСОБА_8 обвинувачуються у скоєнні особо тяжких кримінальних правопорушень, за що передбачено покарання у виді довічного позбавлення волі.

Таким чином, обставини даного кримінального провадження, на думку суду, дають достатні підстави припускати, що обвинувачені, розуміючи можливість призначення суворого покарання, яке їм загрожує у разі доведеності їх вини за результатами розгляду кримінального провадження, можуть здійснити спроби переховування від суду з метою уникнення від кримінальної відповідальності.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що ризик, передбачений п.1 ч.1 ст.177 КПК України, не можна визнавати недоведеним.

Для відмови в звільненні обвинувачених ОСОБА_9 , ОСОБА_8 з-під варти також слід враховувати і ризик перешкоджання з боку обвинувачених, у випадку їх звільнення, процесові здійснення правосуддя (рішення ЄСПЛ у справі «Вемгофф проти Німеччини» від 27.06.1968), оскільки вони, володіючи відомостями щодо осіб свідків, які ще не допитані, можуть вплинути на них з метою схилення до зміни показів та відмови від показів взагалі, що вказує на наявність ризиків, передбачених п.п. 3), 4) ч. 1 ст. 177 КПК України. Ці ж обставини вказують на недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів обвинуваченим.

Також, суд враховує наявність дійсної необхідності захисту суспільних інтересів, яка, незважаючи на презумпцію невинуватості, має переважне значення порівняно з вимогою поваги до особистої свободи відповідно до ст. 5 Конвенції (рішення ЄСПЛ «Харченко проти України», «Лабіта проти Італії»).

Ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що обвинувачений може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч.1 ст.177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій.

При цьому, КПК України не вимагає доказів того, що обвинувачений обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому, оскільки під поняттям «ризик» -слід розуміти обґрунтовану ймовірність протидії підозрюваного кримінальному провадженню у формах, передбачених ч.1 ст.177 КПК України.

Запобіжний захід застосовується з метою попередження ризиків здійснення такої поведінки обвинуваченого та, як наслідок, унеможливлення здійснення негативного впливу на хід та результати кримінального провадження. Тобто в даному випадку, слідчий, прокурор, слідчий суддя чи суд мають зробити висновки прогностичного характеру, коли доказування спрямоване не на подію, яка відбулася в минулому, а на встановлення фактичних даних, які дозволять стверджувати про подію, яка може статися з достатньою долею ймовірності у майбутньому.

Відповідно до правової позиції, викладеної у п. 80 рішення Європейського суду з прав людини від 10 лютого 2011 року у справі «Марченко проти України», при розгляді клопотання про обрання, зміну або продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, має бути розглянута можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів.

Однак, розглядаючи можливість застосування до обвинувачених альтернативних запобіжних заходів, враховуючи вищезазначене, тяжкість, характер та ступінь суспільної небезпеки кримінальних правопорушень, які має надзвичайно високий ступінь суспільної небезпеки, наявність реальних ознак справжнього суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистості, суворість покарання  за кримінальні  правопорушення у вчиненні яких  обвинувачуються

ОСОБА_8 ,   ОСОБА_9 ,  які передбачають покарання у вигляді довічного позбавлення волі, можливість вчинити інше кримінальне правопорушення, можуть знищити, сховати або спотворити речі, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінальних правопорушень у вчиненні яких вони обвинувачуються, впливати на свідків, що на думку суду, є підставою для продовження кожному обвинуваченому саме виключного виду запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки інші більш м`які запобіжні заходи, передбачені ст. 176 КПК України, не забезпечать виконання процесуальних обов`язків і їх належну поведінку.

Судом було досліджене питання щодо зменшення ризиків, які існували на момент обрання обвинуваченим запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, однак доказів, які б підтверджували вказані обставини, суду не надано та не зазначено про існування таких доказів. Будь-яких обставин, які б свідчили про те, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, з урахуванням наявності ризиків, не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинувачених ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , суд на теперішній час не встановив.

Суд, також приймає до уваги і стадію даного судового провадження, в межах якого свідки на даний час судом не допитані, відтак докази, на яких може ґрунтуватися або якими може спростовуватися обвинувачення, судом в повному обсязі не досліджені. В разі переховування обвинувачених, ризик якого залишається високим, стане неможливим подальше судове провадження та реалізація принципу змагальності сторін під час судового розгляду, що також зумовлює подальше застосування тримання під вартою щодо обвинувачених.

Відповідно до частини четвертої статті 183 КПК України під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені  статтями  177 та 178 КПК України, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 КПК України.

Вирішення питання щодо можливості визначення застави, як альтернативного запобіжного заходу, належить до дискреційних повноважень суду, який визначає розмір застави з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану обвинувачених, інших даних про їх особу та ризиків, передбачених статтею 177 КПК України. З огляду на обставини, встановлені судом та існування правового режиму воєнного стану, колегія суддів не вбачає достатніх підстав для визначення обвинуваченим ОСОБА_8  та ОСОБА_9 застави, оскільки такий запобіжний захід не забезпечить виконання обвинуваченими покладених на них процесуальних обов`язків, що узгоджується з положеннями КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 177-178,183,184,194,196,197,331,350,369-372 КПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Задовольнити клопотання прокурора про продовження відносно ОСОБА_8 та ОСОБА_9 дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Продовжити відносно ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в ДУ «ОСІ» строком на 60 днів, тобто до 29.05.2025 року.   

Продовжити відносно ОСОБА_9 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в ДУ «ОСІ» строком на 60 днів, тобто до 29.05.2025 року.   

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Копія ухвали вручається обвинуваченим, прокурору та направляється уповноваженій особі місця ув`язнення.

Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом п`яти днів.  

Головуючий                                                 ОСОБА_1

Судді ОСОБА_2

ОСОБА_3