Справа № 302/1045/23

П О С Т А Н О В А

Іменем України

       20 березня 2025 року м. Ужгород

       Закарпатський апеляційний суд у складі колегії суддів:

       Головуючого судді-доповідача: Мацунича М.В.

       суддів: Собослоя Г.Г., Кожух О.А.

       за участю секретаря судового засідання: Савинець В.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Круглов Сергій Сергійович на рішення Міжгірського районного суду Закарпатської області від 21 лютого 2024 року, ухвалене суддею Пухальським С.В. у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія «Зараз-5» про захист прав споживачів

встановив:

У червні 2023 року ОСОБА_1  звернувся до суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія «ЗАРАЗ-5» про захист прав споживача.

Позов мотивує тим, що позивач є власником квартири АДРЕСА_1 .

12.08.2021 позивач вчинив та зареєстрував розподіл квартири АДРЕСА_2 , 1/2, 1/3, 1/4.

В зв?язку із постійними обстрілами та воєнним станом, позивач вимушений був переселитись за межі Київської області.

01.10.2021 ОСОБА_1 приєднався до індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії № 21/4-Б від 01.10.2021 ТОВ «УК «Зараз-5».

Довідкою про нарахування та оплату за постачання теплової енергії від 30.09.2022 та рахунками на оплату за теплопостачання ТОВ «УК «Зараз-5» визначено заборгованість за теплопостачання ОСОБА_1 в розмірі 35 280,20 грн.

В свою чергу, за здійсненим позивачем перерахунком заборгованості за теплопостачання, дійсна сума заборгованості складає 26 244,85 грн. А сума незаконних, на його думку, нарахувань становить 10 032,40 грн.

Рішенням Міжгірського районного суду Закарпатської області від 21 лютого 2024 року у задоволенні позову було відмовлено.

Суд мотивував своє рішення тим, що при розрахунку вартості спожитої позивачем теплової енергії за 1 місяць враховується загальний показник спожитої теплової енергії у зазначених будинках.

Позивачем не було наведено доказів існування чотирьох різних адрес та відповідного рішення Борщагівської сільської ради про законне утворення квартир та існування по кожній із вказаних квартир окремих, поштових адрес. Таких доказів надано не було, тому нарахування в опалювальний період 2021-2022 років правомірно здійснювались по квартирі АДРЕСА_3 з опалювальною площею 248,9 м2.

Тому, суд дійшов висновку, що відповідач виконав всі взяті на себе зобов`язання за договором.

Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_1  подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду та прийняти нове рішення, яким задовольнити скаргу.

Вважає, що суд першої інстанції прийняв рішення, яке є незаконним та необґрунтованим, судом неправильно досліджено обставини справи та рішення прийняте в порушення норм процесуального права.

В своїх доводах посилається на те, що застосована судом методика розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг передбачає можливість пропорційного розподілу споживання теплової енергії, але такий підхід здійснюється тільки за відсутності у корпусів будинку індивідуальних засобів обліку.

Зазначає, що твердження відповідача про те, що лише в корпусах 3 та 6 наявні спільні вузли комерційного обліку теплової енергії немає ніякого доказового підтвердження. Посилання на те, що це підтверджується проектною документацією є припущенням, оскільки такої надано суду не було.

       Суд першої інстанції проводячи розрахунки по Методиці наданій Міністерством припустився помилки, оскільки корпуси є окремими будинками, мають окремі лічильники та мають обраховуватися окремо один від одного, а не по загальній площі та способом, яким обрахував суд.

       ТОВ «УК «ЗАРАЗ-5» подало відзив на апеляційну скаргу та в якому просить апеляційний суд залиши без задоволення апеляційну скаргу.

       Вважає, що подана скарга не відповідає нормам чинного законодавства, а фактичні обставини справи не відповідають фактам викладеним в апеляційній скарзі. Наведені доводи позивача не підтверджені діючими документами та не спростовують норми, які суд першої інстанції застосував.

       Позивачем не наведено нові доводи, не надано нові докази незаконності та необґрунтованості рішення суду, які б спростували нормативне обґрунтування рішення суду першої інстанції.

У дане судове засідання з`явився представник позивача – адвокат Круглов С.С., а також представник відповідача – адвокат Сіньков В.Г., які брали участь у судовому засіданні в режимі відеоконференцзв`язку з використанням власних технічних засобів.

Представники обох сторін зазначили, що не заперечують проти розгляду справи за відсутності позивача ОСОБА_1 , оскільки останній знає про судове засідання та не заперечує про розгляд справи у його відсутності.

Враховуючи зазначене та керуючись нормою ч. 2 ст. 372 ЦПК України, колегія суддів дійшла до думки, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

В судовому засіданні адвокат Круглов С.С. просив задовольнити апеляційну скаргу та скасувати рішення суду першої інстанції.

Адвокат Сіньков В.Г. просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що така не підлягає задоволенню, виходячи з наступних доводів.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

З приписів ст. 76, ст. 77, ч.ч. 1, 2, ст.ст. 78, 79, 80, ст. 81 ч.ч. 1, 4 ЦПК України вбачається, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що 30.10.2019 було укладено договір між ТОВ «Керуюча компанія «Реформа» та між ТОВ «Зараз-8» згідно якого ТОВ «Керуюча компанія «Реформа» взяло на себе зобов`язання здійснювати послугу постачання теплової енергії на індивідуальний тепловий пункт для потреб опалення.

26.07.2021 було винесено Висновок №156 щодо технічної можливості поділу об`єкта нерухомого майна.

Згідно витягу від 18.08.2021 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ОСОБА_1 є співвласником квартири АДРЕСА_4 , 1/2, АДРЕСА_5 . Таким квартирам окремої адреси присвоєно не було, рішення місцевого органу про присвоєння окремої адреси також немає.

01.10.2021 було укладено індивідуальний договір приєднання №21/4-Б про надання послуги з постачання теплової енергії, згідно якого здійснювалося постачання теплової енергії споживачу.

У період з 01.11.2021 по 01.03.2022 ОСОБА_1 користувався послугами енергопостачання. Апелянту приходили квитанції про нарахування теплопостачання, показники працівниками знімались у період з листопада 2021 року по лютий 2022 року.

Помітивши неправильність обрахування плати за користування енергопостачанням ОСОБА_1 звернувся з актом-претензією 30.04.2023 та надав власні розрахунки і просив провести пере розрахунок використаного енергопостачання.

У відповіді на дане обрахування надане апелянтом відповідач вказує, що опалювальна площа становить 7033,4 кв. м., система постачання теплової енергії у даних корпусах є спільною, тому розрахунки мають здійснюватися за спільним вузлом, а не по окремих.

26.06.2023 ТОВ «Управляюча компанія «Зараз-5» надала довідку в якій вказує, що за опалювальні сезони 2021-2023 років загальна заборгованість споживача складає 72 699,21 грн.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до наступного.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з частиною першою статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється у порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Частинами 1 та 2 статті 627 ЦК України передбачено, що Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.

       Договір є обов?язковим для виконання сторонами. Всі умови договору — істотні, звичайні та випадкові — з моменту його укладення стають однаково обов?язковими для виконання сторонами. В цьому полягає сенс цивільно-правового договору, як правової форми узгодження волі сторін, спрямованої на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов?язків.

       Преамбулою Закону України «Про захист прав споживачів» чітко визначено, що Цей Закон регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

       Держава забезпечує споживачам захист їх прав, надає можливість вільного вибору продукції, здобуття знань і кваліфікації, необхідних для прийняття самостійних рішень під час придбання та використання продукції відповідно до їх потреб, і гарантує придбання або одержання продукції іншими законними способами в обсязі, що забезпечує рівень споживання, достатній для підтримання здоров`я і життєдіяльності(частина 1 статті 5 Закону України «Про захист прав споживачів»).

       З матеріалів справи вбачається, що між ОСОБА_1 та ТОВ «УК «ЗАРАЗ-5» наявні договірні відносини в сфері надання послуги з постачання теплової енергії. Даний факт не оспорюється ні позивачем, ні відповідачем.

Зокрема, 01.10.2021 було укладено індивідуальний договір приєднання №21/4-Б про надання послуги з постачання теплової енергії, згідно якого здійснювалося постачання теплової енергії споживачу.

       Спір між сторонами стосується правильності нарахування плати за постачання теплової електроенергії.

       Пунктом 4 Індивідуального договору приєднання №21/4-Б про надання послуги з постачання теплової енергії від 01.10.2021 передбачається, що фактом приєднання споживача до умов Договору (акцептування Договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти Договір, зокрема сплата рахунка за надану послугу, факт отримання послуги, надання виконавцю підписання заяви-приєднання.

       Виконавець зобов`язується надавати споживачу послугу відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження будинку, а споживач зобов`язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, що визначені цим Договором. Обсяг спожитої споживачем послуги визначається як частина обсягу теплової енергії, спожитої у будинку для потреб опалення, визначеної та розподіленої згідно з вимогами Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», та складається з: обсягу теплової енергії на опалення приміщення споживача безпосередньо; частини обсягу теплової енергії на задоволення загально будинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку; та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньо будинкових систем опалення. Обсяг теплової енергії на задоволення загально-будинкових потреб на опалення розподіляється також на споживачів, приміщення яких обладнані індивідуальними системами опалення (пункт 5 Договору).

       Як зазначено в абзаці другому пункту 7 Договору № 21/4-Б, постачання теплової енергії на індивідуальні теплові пункти для потреб опалення та приготування гарячої води здійснюється безперервно, крім часу перерв, визначених частиною першою статті 16 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».

       Пунктом 11 Договору № 21/4-Б передбачено, що якщо будинок оснащено двома та більше вузлами комерційного обліку теплової енергії відповідно до вимог Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», обсяг спожитої послуги у будинку визначається як сума показань таких вузлів обліку (абзац 2).

       Згідно з положеннями Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» від 22.06.2017 № 2119-VIII, комерційний облік теплової енергії, спожитої у багатоквартирному будинку, здійснюється вузлами комерційного обліку теплової енергії, що забезпечує загальний облік її споживання, згідно з показаннями даних засобів вимірювальної техніки (частина перша статті 9 Закону).

За змістом абзацу 2 пункту 19 Правил надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року № 830, якщо будівлю (будинок) оснащено двома та більше вузлами комерційного обліку послуги відповідно до вимог Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», то визначення обсягу спожитої послуги та її розподіл здійснюються за сумою показань всіх вузлів комерційного обліку послуги у будівлі (будинку). За рішенням співвласників багатоквартирного будинку розподіл здійснюється для кожної окремої частини будинку, обладнаної вузлом комерційного обліку послуги.

Пунктом 29 Договору № 21/4-Б визначено, що у разі приготування гарячої води на індивідуальному тепловому пункті будівлі/будинку обсяг теплової енергії для потреб опалення визначається за комерційним обліком з урахуванням кількості теплової енергії, витраченої на приготування гарячої води.

Відповідно до підпункту 11 пункту 40 Договору № 21/4-Б, відключення від систем (мереж) централізованого опалення (теплопостачання) не звільняє споживача від зобов`язання відшкодовувати частину обсягу теплової енергії на задоволення загально-будинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньо-будинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції).

У статті 1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» надано визначення місць загального користування (допоміжних приміщень): «Допоміжні приміщення багатоквартирного будинку – це приміщення, призначенні для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців (колясочні, комори, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші підсобні і технічні приміщення».

Відповідно до частини 2 статті 382 Цивільного кодексу України усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

       З вищенаведеного слідує, що тільки якщо будівлю (будинок) оснащено двома та більше вузлами комерційного обліку послуги відповідно до вимог Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», то визначення обсягу спожитої послуги та її розподіл здійснюються за сумою показань всіх вузлів комерційного обліку послуги у будівлі (будинку).

       Спільні вузли комерційного обліку теплової енергії, що знаходяться у корпусах 3 та 6 (кв. 16-31), крім обліку спожитої теплової енергії на опалення своїх корпусів обліковують ще і підігрів води у всіх корпусах 3, 4, 5, 6 (кв. 1-13) та 6 (кв. 16-31) будинку 21 свідчить різниця у показниках лічильників теплової енергії, що знімаються щомісячно представниками ТОВ «Техно-універсал» та яка відображена у бухгалтерській довідці долученій до відзиву в суді першої інстанції(а.с.83).

       Саме з вищезазначених особливостей внутрішньо-будинкової системи та оснащення спільних вузлів комерційного обліку теплової енергії у зазначених корпусах будинку АДРЕСА_6 та з метою справедливого нарахування всім споживачам вказаних корпусів будинку АДРЕСА_6 оплати за теплопостачання, в тому числі і підігрів гарячої води, відповідно до розділу VI Методики УК розраховується загальний обсяг теплової енергії, який розподіляється пропорційно до опалювальних площ приміщень кожного з корпусів 3,4,5,6 за виключенням опалювальних площ приміщень, оснащених окремими вузлами комерційного обліку теплової енергії.

       Позивач помилково вважає, що в рахунках на сплату за послугу з постачання теплової енергії багатоквартирного будинку зазначається показник вузла комерційного обліку кожного вузла, оскільки таке нарахування здійснюється в загальному за корпусами 3,4,5,6 будинку 21 і тому, такий обсяг спожитої послуги та її розподіл здійснюються за сумою показань всіх вузлів комерційного обліку послуги у будинку.

       Апеляційний суд погоджується з позицією суду першої інстанції в частині розрахунку вартості спожитої споживачем ТЕ за 1 місяць по спірним квартирам та таке нарахування слід проводити як по одній квартирі загальною площею 256,7 м. кв., оскільки в матеріалах справи відсутні докази такого поділу на окремі квартири, таким не надано окремого поштового індексу, відсутня проектна документація та рішення відповідних органів щодо поділу такої квартири.

       Тобто, загальна площа квартири АДРЕСА_3 згідно висновку про технічні можливості №156 від 26.07.2021 складає 256,7 кв.м., а відповідно до рахунку на сплату КП опалювальна площа квартири АДРЕСА_3 – 248,9 кв.м., що не заперечується позивачем. З врахуванням показників опалювальних площ всіх квартир по будинку АДРЕСА_7 було вирахувано і загальну опалювальну площу будинку, яка дорівнює 7 033,40 кв.м. і саме цей показник є вірним, що не спростовано позивачем.

       Таким чином, доводи ОСОБА_1 в частині неправильного застосування судом першої інстанції методики розподілу між споживачами обсягу спожитих у будівлі комунальних послуг спростовуються наявними матеріалами справи та діючим законодавством, яке регулює дані правовідносини.

       Крім цього, щодо твердження позивача, що в матеріалах справи немає доказів підтвердження факту наявності спільних вузлів комерційного обліку теплової енергії тільки в корпусах 3 та 6, то з таким колегія суддів не погоджується.

       Суд першої інстанції вірно зазначив, що підтвердженням того, що спільні вузли комерційного обліку теплової енергії, що знаходяться у корпусах 3 та 6 (кв. 16-31), крім обліку спожитої теплової енергії на опалення своїх корпусів обліковують ще і підігрів води у всіх корпусах 3, 4, 5, 6 (кв. 1-13) та 6 (кв. 16-31) будинку 21 свідчить різниця у показниках лічильників теплової енергії, що знімаються щомісячно представниками ТОВ «Техно-універсал» та яка відображена у бухгалтерській довідці долученій до відзиву (а.с. 83).

        Щодо відсутності проектної документації в матеріалах справи, то наявність такої і не вимагається, щоб довести наявності спільних вузлів комерційного обліку теплової енергії тільки в корпусах 3 та 6, оскільки достатньо наявності різниці у показниках лічильників теплової енергії, яка відображена у бухгалтерській довідці долученій до відзиву.

       Цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням балансу вірогідностей. Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує на довіру(Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 23.10.2024 у справі №753/25081/21).

       З усього вищенаведеного слідує, що позивачем не наведено нові доводи, не надано нові докази незаконності та необґрунтованості рішення суду, які б спростували нормативне обґрунтування рішення суду першої інстанції, а тому порушень прав споживача в діях відповідача судом не констатовано.

       Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у своїй постанові від 20.12.2024 у справі №9140/21682/15(910/17038/21) виснував, що обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів. Всебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування всіх юридично значущих обставин та надання доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язками, відносинами і залежностями. Таке з`ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного і обґрунтованого рішення.

       Отже, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, ухваленим з дотриманням чинного процесуального та матеріального права, судом правильно досліджено всі обставини справи, які мають значення для її правильного вирішення, з урахуванням принципів всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів. Суд оцінив доводи обох сторін спору та був об`єктивним під час ухвалення оскаржуваного рішення.

Виходячи з наведеного та керуючись нормами статей 12, 18, 367, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд

ухвалив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Круглов Сергій Сергійович, залишити без задоволення.

Рішення Міжгірського районного суду Закарпатської області від 21 лютого 2024 року, залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 28 березня 2025 року.

Суддя-доповідач:

Судді: