Справа № 22-8551/2006 рік                              Головуючий у 1 інстанції Кануриа О.Д.

Категорія     21                                                   Доповідач Маширо О.П.

УХВАЛА

іменем України

6 вересня 2006 року Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючої Маширо О.П.

суддів Постоловій В.Г., Троценко Л. І.

при секретарі Миснянко М.П. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Донецьку апеляційну скаргу ОСОБА_1, представника ОСОБА_2, на рішення Добропільського міськрайонного суду від 28 липня 2006 року у справі за позовом ОСОБА_2 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м.Добропілля про відшкодування моральної шкоди,

установив:

До апеляційного суду звернувся представник позивача з апеляційною скаргою на рішення Добропільського міськрайонного суду, яким були частково задоволені позовні вимоги Шевченка та з відділення Фонду на його користь стягнуто 12000 грн. у відшкодування моральної шкоди.

При цьому суд виходив з того, що позивач довгий час працював на підземних роботах на підприємствах вугільної промисловості.

Через важкі та небезпечні умови роботи позивач захворів на хронічний обструктивний бронхіт пилової етіології, другої стадії у фазі загострення, /що є професійним захворюванням.

Висновком МСЕК від 12 квітня 2005 року йому уперше було встановлено 40% втрати професійної працездатності та третю групу інвалідності безстроково.

В апеляційній скарзі представник позивача просить змінити рішення суду та збільшити суму морального відшкодування до 28 000 грн., як просив позивач у своїй позовній заяві, оскільки суд, ухвалюючи рішення, не врахував глибину та ступінь моральних страждань Шевченка у зв"язку з набутим професійним захворюванням, не врахував, що значно змінився звичний для позивача побут умови його життя.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити, оскаржуване судове рішення залишити без змін, з таких підстав.

Відповідно до вимог ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На думку апеляційного суду оскаржуване судове рішення відповідає вимогам закону, тому підстав для його скасування немає.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції всебічно, повно і об"єктивно дослідив надані сторонами докази, правильно встановив фактичні обставини справи та зробив правильні правові висновки про те, що вимоги позивача щодо його права на моральне відшкодування ґрунтуються на законі.

У рішенні наведені відповідні мотиви, з яких він його ухвалив. Ці мотиви в частині права позивача на моральне відшкодування не суперечать закону та не спростовуються доводами скарги.

Як було встановлено судом першої інстанції, внаслідок професійного захворювання позивач частково втратив професійну працездатність, став інвалідом.

За таких обставин у відповідності до вимог закону позивач має право на моральне відшкодування.

Враховуючи надані сторонами докази у їх сукупності, ступінь втрати позивачем професійної працездатності, його стан здоров"я, апеляційний суд вважає, що розмір морального відшкодування, встановлений судом, відповідає ступіню та тяжкості моральних страждань позивача, фактичним обставинам справи, а також принципам розумності та справедливості.

Апеляційний суд не може прийняти доводи апеляційної скарги про необхідність збільшення суми морального відшкодування, оскільки скарга не впливає на правильність висновків суду, не містить будь-яких доказів, які б спростували встановлене судом.

За таких обставин апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити, оскаржуване судове рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 308, 314, 315 ЦПК України, апеляційний суд

ухвалив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2, відхилити.

Рішення Добропільського міськрайонного суду від 28 липня 2006 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.