КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25.06.2007 № 26/60
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Капацин Н.В.
суддів: Смірнової Л.Г.
Пашкіної С.А.
при секретарі: Кулачок О.А.
За участю представників:
від позивача -Володимирська О.М. (дов. б/н від 01.08.2006);
від відповідача – Чеберяк М.А. (дов. №01/07 від 09.01.2007);
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ЗАТ "Страхова компанія "Українські резерви"
на рішення Господарського суду м.Києва від 05.04.2007
у справі № 26/60 (Пінчук В.І.)
за позовом ЗАТ "Страхова компанія "Українські резерви"
до Відкрите акціонерне товариство "Українська перестрахувальна компанія "Гарант Ре"
про стягнення 14821,21 грн.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Господарського суду міста Києва у справі № 26/60 від 05.04.2007 в позові відмовлено.
Рішення суду першої інстанції ґрунтується на тому, що позивачем не доведено, що відповідачем вчасно не виконано зобов’язання відповідно до умов договору №ФП/2003/10.01-10 від 01.10.2003 про співпрацю в галузі факультативного перестрахування (ретроцесії).
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить Київський апеляційний господарський суд скасувати вищезазначене рішення та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю.
В апеляційній скарзі позивач посилається на те, що судом першої інстанції не було враховано, що відповідач погодився з умовами, викладеними у ковер-ноті № 193/7 від 21.04.2005 та прийняв на себе частину відповідальності, яка передбачена приписами ст. 12 Закону України “Про страхування”.
Також позивач наголошує, що в оскаржуваному рішенні зазначено, що страхова сума автомобіля є меншою, ніж вартість автомобіля Toyota Land Cruiser, державний номер 21515 КА на 43 488, 00 грн., а це є, на думку позивача, свідченням того, що страхова сума становить частку вартості застрахованого об’єкту.
Господарським судом м. Києва не прийнято до уваги того факту, що Відкрите акціонерне товариство “Українська перестрахувальна компанія “Гарант Ре” в односторонньому порядку призупинила відповідальності дня несплати перестрахувальної премії, згідно з умовами п. 3.6. та 4.2 Генерального Договору по Ковер - ноту № 211/7 тільки з 21.02.2006.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду розгляд апеляційної скарги призначений на 25.06.07.
Представники сторін в судове засідання з’явилися. Позивач підтримав доводи, які були викладені в апеляційній скарзі та просив оскаржуване рішення скасувати, прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, а відповідач заперечив проти доводів, які викладені в апеляційній скарзі , з тих самих підстав, що й у відзиві на позов.
Статтею 101 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі та додатково поданими доказами повторно розглядає справу.
Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів встановила наступне:
Між Закритим акціонерним товариством “Страхова компанія “Українські резерви” та Відкритим акціонерним товариством “Українська перестрахувальна компанія “Гарант Ре” був укладений договір №ФП/2003/10.01-10 від 01.10.2003 про співпрацю в галузі факультативного перестрахування (ретроцесії) (далі - Договір).
Відповідно до п. 1.1 Договору предметом є угода про порядок і умови співпраці в галузі факультативного перестрахування (ретроцесії) ризиків.
В п. 1.2 Договору зазначено, що даний договір є основним документом, який регулює та визначає принципи взаємодії сторін у сфері факультативного перестрахування (ретроцесії), а також права і обов’язки при укладанні та виконанні договорів факультативного перестрахування, взаємну відповідальність сторін, порядок врегулювання збитків та вирішення спірних питань.
Відповідно до п. 1.5 Договору у факультативне перестрахування (ретроцесію) передаються ризики, визначені в кожному конкретному випадку договором факультативного перестрахування (ковер-нота), що містить основні умови, необхідні для акцептування даного ризику.
Ковер-нот – це форма конкретного договору факультативного перестрахування у вигляді документа - підтвердження факту прийняття запропонованого в перестрахування ризику.
Пунктом 1.6 Договору встановлено, що кожна із сторін, що підписали даний договір, має право приймати і передавати ризики у факультативне перестрахування (ретроцесію) у визначеній долі, керуючись інтересами обох сторін. Конкретний договір факультативного перестрахування (ковер - нота) є юридичним документом, невід’ємним доповненням даного договору, що регулює перестрахування конкретного ризику.
Передані в перестрахування ризики вважаються перестрахованим на умовах оригінальних договорів страхування, якщо інше не обумовлено конкретними договорами факультативного перестрахування (п.1.7 Договору).
Між позивачем та відповідачем були укладені ковер - ноти № 193/7 від 21.04.2005 (далі – ковер – нот №193/7) об’єктом якого є автомобіль Toyota Land Cruiser, державний номер 21515 КА та № 211/7 від 06.05.2005 (далі – ковер – нот №211/7) об’єктом якого є автомобіль Mercedes – Benz S 500L4M, реєстраційний номер 079CDP001.
Між громадянином Глібовим С.Л. та Закритим акціонерним товариством “Страхова компанія “Українські резерви” був укладений поліс № 7/641/04/05 від 19.04.2005 добровільного страхування, яким був застрахований автомобіль Toyota Land Cruiser, державний номер 21515 КА. Поліс страхування укладено терміном на один рік 19.04.2005 по 18.04.2006.
21.04.2005 страхові ризики по застрахованому автомобілю Toyota Land Cruiser, державний номер 21515 КА були передані в ретроцесію відповідачу.
Відповідно до умов Договору позивачем у встановлені Договором строки було сплачено відповідачу перестрахувальну премію.
12.12.2005 сталась дорожньо – транспортна пригода за участю застрахованого автомобіля, внаслідок якої було пошкоджено автомобіль Toyota Land Cruiser, державний номер 21515 КА. Зазначена подія була визнана страховим випадком відповідно до полісу № 7/641/04/05 від 19.04.2005.
Пунктом 3.1.5 Договору передбачено, що протягом 3 днів, не враховуючи вихідні та святкові дні, з дня, коли перестрахувальнику стало відомо про страховий випадок і попередню суму збитку, він зобов’язаний повідомити рекомендованим листом, факсом або електронною поштою перестраховика.
Керуючись вищезазначеним пунктом Договору позивач листом за вих. № 499 від 13.12.2005 повідомив відповідача про настання страхового випадку та запропонував відповідачу взяти участь в огляді автомобіля Toyota Land Cruiser, державний номер 21515 КА.
Відповідно до висновку експертного дослідження, проведеного Товариством з обмеженою відповідальністю “Агенція “Експертиза та оцінка” вартість ремонтно - відновлювальних робіт автомобіля Toyota Land Cruiser, державний номер 21515 КА становить 136 480, 43 грн.
Позивач виплатив страхувальнику страхове відшкодування в розмірі 138 795, 67 грн.
Після повної виплати страхового відшкодування страховику позивач листом за вих. № 60 від 103.2006 звернувся до відповідача з проханням виплатити суму страхового відшкодування в розмірі 43838,11 грн.
Відповідачем було сплачено позивачу 33173, 47 грн.
Також між Посольством Республіки Індонезія в Україні та Закритим акціонерним товариством “Страхова компанія “Українські резерви” був укладений поліс № 7-654/04/05 від 29.04.2005 добровільного страхування автотранспорту, згідно якого застраховано легковий автомобіль Mercedes – Benz S 500L4M, реєстраційний номер 079CDP001.
06.05.2005 страхові ризики по застрахованому автомобілю Mercedes – Benz S 500L4M, реєстраційний номер 079CDP001 були передані в ретроцесію відповідачу.
02.09.2005 сталась дорожньо – транспортна пригода за участю застрахованого автомобіля, внаслідок якої було пошкоджено автомобіль Mercedes – Benz S 500L4M, реєстраційний номер 079CDP001. Зазначена подія була визнана страховим випадком відповідно до полісу № 7-654/04/05 від 29.04.2005.
На виконання п.3.1.5 Договору позивач листом за вих. № 351 від 06.09.2005 повідомив відповідача про настання страхового випадку та запропонував відповідачу взяти участь в огляді автомобіля.
Позивач виплатив страхувальнику страхове відшкодування в розмірі 8342, 02 грн.
Після повної виплати страхового відшкодування позивач листом за вих. № 440 від 03.11.2005 звернувся до відповідача з проханням виплатити суму страхового відшкодування і розмірі 2552,04 грн.
Відповідач на день подання позовної заяви не виплатив позивачу страхове відшкодування відповідно до умов, зазначених в полісі № 7-654/04/05 від 29.04.2005.
Відповідно до ст. 1 Закону України “Про страхування”, страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.
Стаття 9 Закону України “Про страхування” передбачає, що страхова сума - це грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов’язаний провести виплату при настанні страхового випадку.
Страхова виплата - грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку.
Розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством.
Страхову суму узгоджують між собою страховик та страхувальник під час укладання договору страхування на підставі інформації, наданої страхувальником, а страховик маючи можливість огляду заявленого на страхування майна несе відповідальність за правильність встановленої вартості заявленого на страхування майна та перевірку співвідношення страхової суми і дійсної на момент укладення договору страхування вартості заявленого на страхування майна (автомобіля).
У разі, коли страхова сума становить певну частку вартості застрахованого об’єкта, страхове відшкодування виплачується у такій же частці від визначених по страховій події збитків, якщо інше не передбачено умовами страхування (ст. 9 Закону України “Про страхування”).
Статтею 8 Закону України “Про страхування” визначено, що страховий ризик - це певна подія, на випадок якої проводиться страхування і яка має ознаки ймовірності та випадковості настання. Страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов’язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.
Статтею 12 Закону України “Про страхування” встановлено, що перестрахування – це страхування одним страховиком (цедентом, перестрахувальником) на визначених договором умовах ризику виконання частини своїх обов’язків перед страхувальником у іншого страховика (перестраховика) резидента або нерезидента, який має статус страховика або перестраховика, згідно з законодавством країни, в якій він зареєстрований.
Стаття 979 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) встановлює, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов’язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов’язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Згідно ст. 987 ЦК України за договором перестрахування страховик, який уклав договір страхування, страхує в іншого страховика (перестраховика) ризик виконання частини своїх обов’язків перед страхувальником. Страховик, який уклав договір перестрахування, залишається відповідальним перед страхувальником у повному обсязі відповідно до договору страхування.
Після настання страхового випадку 12.12.2005 і встановлення рівня збитку було документально встановлено, що на момент укладання договору страхування і подальшого укладання договору перестрахування № 193/7 від 21.04.2006р. вартість автомобіля Toyota Land Cruiser, державний номер 21515КА фактично дорівнювала 187 398, 00 грн.
Розбіжність між страховою сумою і вартістю автомобіля на момент укладення Договору становила 43 488, 00 грн.
Згідно зробленого відповідачем розрахунку сума страхового відшкодування складає 33173, 47 грн., яка була сплачена відповідачем позивачу, що не заперечується останнім.
Що стосується відшкодування по ковер - ноту № 211/7 від 06.05.2005, то у відповідності до п.3.6 Договору, у випадку, коли договором передбачена оплата частково і перестрахувальник порушив передбачені ковер - нотом терміни оплати премії, відповідальність перестраховика призупиняється на весь період порушення терміну оплати. Пунктом 18 ковер - нота №211/7 від 06.05.2005 було визначено оплату частинами, а саме - перша частина протягом 15 робочих днів з дати підписання договору, тобто 23.05.2005, друга -20.08.2005, третя -20.11.2005, четверта - 20.02.2006.
Проте, позивачем був порушений термін оплати другої частини премії, що в свою чергу призвело до призупинення відповідальності відповідачем з 20.08.2005 по 01.12.2005, а страхова подія відбулася 02.09.2005, тобто як раз у зазначений період.
Зважаючи на вищезазначене місцевим судом правомірно відмовлено у задоволенні позовних вимог.
Обов’язок доказування, відповідно до приписів статті 33 ГПК України, розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні обставини як на підставу своїх вимог та заперечень. Це стосується і позивача, який повинен довести, що відповідачем неналежно виконувалися умови Договору.
За таких обставин колегія суддів вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 05.04.2007 по даній справі відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи, підстав для її скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст. 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,-
ПОСТАНОВИВ:
1.Апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства “Страхова компанія “Українські резерви” залишити без задоволення, а рішення господарського суду м. Києва від 05.04.2007 у справі № 26/60 за позовом Закритого акціонерного товариства “Страхова компанія “Українські резерви” до Відкритого акціонерного товариства “Українська перестрахувальна компанія “Гарант Ре” без змін.
2. Матеріали справи № 26/60 повернути до Господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя Капацин Н.В.
Судді Смірнова Л.Г.
Пашкіна С.А.
26.06.07 (відправлено)