Справа № 22-6998/2006 рік Головуючий у 1 інстанції Бухтіярова І.О.
Категорія 30 Доповідач Маширо 0.П.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
6 вересня 2006 року Апеляційний суд Донецької області у складі:
головуючої Маширо О.П.
суддів Постолової В.Г., Троценко Л.І.
при секретарі Миснянко М.П. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Донецьку цивільну справу по апеляції ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 на рішення Ворошилівського районного суду м.Донецька від 6 червня 2006 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_5 про виселення та стягнення моральної шкоди; зустрічним позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні жилим приміщенням, тимчасової реєстрації та стягнення моральної шкоди,
установив:
До апеляційного суду звернулись ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_2 з апеляційною скаргою на рішення суду, яким були задоволені позовні вимоги ОСОБА_4 щодо виселення без надання іншого жилого приміщення ОСОБА_1 зі спірної квартири, а у задоволенні зустрічного позову, як і у задоволенні позову ОСОБА_4 в частині стягнення моральної шкоди, відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просили скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким відмовити ОСОБА_4 у задоволенні її позову, а їхні вимоги задовольнити, оскільки вони вважають, що суд фактично не розглянув їхні позовні вимоги, про усунення перешкод, які ОСОБА_4 вчиняє ОСОБА_1, у проживанні у спірній квартирі. ОСОБА_1 вважають, що квартира була придбана ОСОБА_4 незаконно, тому виселення ОСОБА_1 із цієї квартири також є незаконним.
Крім того, суд безпідставно виходив з того, що вони проживають у будинку АДРЕСА_1, де ОСОБА_1 забезпечений житлом. Насправді цей будинок належав бабусі ОСОБА_1. ІНФОРМАЦІЯ_1 бабуся померла, а будинок за заповітом успадкувала її онука ОСОБА_6.
Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_4, суд першої інстанції виходив з того, що у 1998 році сім"я ОСОБА_5, у тому числі і ОСОБА_1, який на той час був неповнолітнім і від імені якого діяла тоді його матір, продала позивачці квартиру АДРЕСА_2.
Рішенням Ворошилівського районного суду м.Донецька від 1 березня 2004 року було визнане право власності на вказану квартиру за ОСОБА_4 (на той час ОСОБА_4) та повнолітні члени сім"ї - ОСОБА_3, ОСОБА_2 і ОСОБА_5 виселені із цієї квартири без надання іншого жилого приміщення. Це рішення набрало законної сили і було виконане державними виконавцями.
Дослідивши матеріали справи, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що ОСОБА_4 як власниця квартири має право вимагати виселення ОСОБА_1, який безпідставно утримує жиле приміщення та незаконно проживає там.
Заслухавши пояснення представників сторін та відповідачки ОСОБА_2, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити, оскаржуване судове рішення залишити без змін, з таких підстав.
Згідно з вимогами ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На думку апеляційного суду оскаржуване рішення відповідає вимогам закону, тому підстав для його задоволення немає.
Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції підставно виходив з того, що за біржовим контрактом, укладеним 16 грудня 1998 року, ОСОБА_2, у тому числі і ОСОБА_1, продали квартиру АДРЕСА_2, яка належала їм на підставі свідоцтва про право власності НОМЕР_1 (а.с.8,9).
Оскільки ОСОБА_1 на той час був неповнолітнім, дозвіл на продаж його 1/4 частки квартири був виданий його батькам рішенням виконкому Ворошилівської районної у м.Донецьку ради НОМЕР_2 (а.с. 14) на підставі заяви від ОСОБА_2 і ОСОБА_3, у якій вони вказували, що свою квартиру вони хочуть продати з метою придбання жилого будинку АДРЕСА_1. Цей факт відображений і у рішенні виконкому, де вказано, що родина ОСОБА_5 після продажу квартири буде мешкати у вказаному жилому будинку.
Від імені неповнолітнього сина під час укладання контракту діяла його матір ОСОБА_2.
Рішенням Ворошилівського районного суду м.Донецька від 1 березня 2004 року, яке набрало законної сили, була підтверджена законність укладеного між сторонами контракту та задоволений позов ОСОБА_4 про визнання угоди дійсною, про визнання її права власності на придбану квартиру, про усунення перешкод у користуванні жилим приміщення та про виселення подружжя ОСОБА_5 та їхньої повнолітньої доньки ОСОБА_5 із спірної квартири. Цим же рішенням було відмовлено ОСОБА_2 у визнанні біржового контракту недійсним (а.с.6,7).
Державними виконавцями вказане рішення суду було виконане, про що складені відповідні акти (а.с. 16, 17, 18).
Проте як у рішенні суду від 1 березня 2004 року, так і у актах держаного виконавця йшлось про виселення подружжя ОСОБА_5 та їхньої повнолітньої доньки, тому ОСОБА_4 і звернулась з даним позовом до суду.
Суд першої інстанції ретельно дослідив надані сторонами докази та дійшов обґрунтованого висновку про те, що за таких обставин вимоги ОСОБА_4 щодо виселення ОСОБА_1, який ІНФОРМАЦІЯ_2 набув повноліття, є законними та підлягають задоволенню.
Апеляційний суд не може прийняти довід апеляційної скарги відповідачів щодо відсутності у них на теперішній час житла, оскільки будинок АДРЕСА_1, де вони проживали, після смерті власниці будинку був успадкований іншою особою, бо цей факт не впливає на ті правовідносини, що виникли між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 стосовно спірної квартири.
Інші доводи апеляційної скарги також не впливають на правильність висновків суду, тому апеляційну скаргу ОСОБА_5 слід відхилити, оскаржуване судове рішення залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 308, 314, 315 ЦПК України, апеляційний суд
ухвалив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Ворошилівського районного суду м.Донецька від 6 червня 2006 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.