Справа №2-а-1177/2011

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

"25" листопада 2011 р.   

        Суддя Буського районного суду Львівської області Журибіда Б.М., розглянувши у порядку скороченого провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Буському районі Львівської області про поновлення пропущеного строку для звернення до суду та  стягнення суми невиплаченої  пенсії  дитині війни  за період з січня  2007 року по грудень 2008 року,-

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України у Буському районі Львівської області про поновлення пропущеного строку для звернення до суду та  стягнення суми невиплаченої  пенсії  дитині війни  за період з січня  2007 року по грудень 2008 року.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що він є дитиною війни і згідно статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»з 01.01.2006 року має право на щомісячну доплату до пенсії  в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, однак така допомога не виплачувалась. Крім цього, просить поновити строк звернення до суду за захистом порушених прав.

Ухвалою судді від 04.11.2011 року відкрито скорочене провадження по даній справі та запропоновано відповідачу подати заперечення проти позову та докази, яким вони обґрунтовуються або заяву про визнання позову безпосередньо до канцелярії суду.

На час розгляду справи представник відповідача подав заперечення проти позову, пояснивши, що на законодавчому рівні не прийнято жодного нормативного акту на виконання вимог ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», не визначено які органи повинні виплачувати підвищення пенсії, за рахунок яких коштів і джерел, в якому порядку і яким чином обчислювати його розмір за відсутності поняття «мінімальна пенсія за віком»як розрахункової величини. Жодних змін не було внесено до видаткової частини Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»і після прийняття Конституційним Судом України Рішення  від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007, тому кошти на виплату оскаржуваного підвищення в 2007 році були відсутні.  Крім цього, позивачу у 2008 році виплачувалася  щомісячна державна соціальна  допомога «Дітям війни»у розмірі 10%. Вважає позов безпідставним і просить відмовити у задоволенні такого.  

          Законом України «Про соціальний захист дітей війни» від 18 листопада 2004 року № 2195-VI встановлено правовий статус дітей війни, визначено основи їх соціального захисту та гарантовано їх соціальну захищеність шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки.

          Статтею першою цього Закону визначено, що дитиною війни є особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років.              

          Позивач народився  ІНФОРМАЦІЯ_1 року, є дитиною війни.

          Статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком.

         Відповідно до ч. 2 ст. 46 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування», нараховані суми пенсії, які не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження  будь-яким строком  із нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

         Частина 2 статті 8 Конституції України встановлює вимогу щодо законів України –усі вони приймаються виключно на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

         Частиною 3 статті 22 Конституції України встановлено, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

          Законами України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»та «Про Державний бюджет України на 2008 рік» дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»було обмежено.

           Однак, Рішеннями  Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) та від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), зокрема, положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»та  «Про Державний бюджет України на 2008 рік»якими обмежується дія ст. 6  Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

         З дня ухвалення Конституційним Судом України Рішень № 6-рп/2007 та № 10-рп/2008  визнані неконституційними положення  Законів України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», «Про Державний бюджет України на 2008 рік» втратили чинність, отже, з цього часу відновлено дію  статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

         Рішення Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 та  від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008  мають  преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли  внаслідок дії положень статей, що  визнані неконституційними.

Судом встановлено, що всупереч Рішенню Конституційного Суду України Управління Пенсійного фонду України в Буському районі Львівської області, оспорюване позивачем підвищення з 09 липня 2007 не виплачувалось, з 22 травня 2008 року   виплачувалось частково.   

Згідно ч. 2 ст. 85 Закону України «Про пенсійне забезпечення»від 05.11.2001 року № 1788-ХІІ, з наступними змінами та доповненнями, виплата пенсій проводиться за поточний місяць загальною сумою у встановлені строки, але не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія.

Відповідно до ч. 2 ст. 99 КАС України, для звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (в редакції, чинній на момент звернення позивача до суду).

У відповідності до ч.1 ст. 100 КАС України пропущення строку звернення до суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

Оскільки позивач звернувся з позовом лише 14.05.2009 р., тобто після спливу річного строку для звернення до суду, тому позовні вимоги за 2007 рік задоволенню не підлягають.

Посилання позивача на те, що йому стало відомо про факт порушення його прав лише після висвітлення зазначений подій у пресі є необґрунтованими, оскільки рішення Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09 липня 2007 року було опубліковане у «Віснику Конституційного Суду України»та «Офіційному віснику України» 27 липня 2007 року.          

                    Що стосується позовних вимог позивача в частині зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити підвищення до пенсії як дитині війни за період з  01.01.2008 року по 22.05.2008 року, то такі до задоволення не підлягають та суд мотивує це наступним.

Відповідно до Рішення  Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 положення закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік»визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним судом цього Рішення, тобто з 22 травня 2008 року.  Отже, саме з 22.05.2008 року відновлено дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Відсутність бюджетного фінансування на виплату підвищення до пенсії, на яке посилається представник відповідача, не може бути причиною невиконання відповідним суб’єктом  владних повноважень, покладених на нього зобов’язань і не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.

Подібне не суперечить практиці Європейського Союзу з прав людини, що слід застосовувати у відповідності до ч. 2 ст. 8 КАС України та ч.1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини»(справа Кечко проти України (заява № 63134/00).

Враховуючи наведені вище обставини, суд вважає, що дії (бездіяльність)  управління Пенсійного фонду України у Буському районі по невиплаті позивачу  підвищення до пенсії відповідно до вимог статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»протиправними. Оскільки правові положення, які передбачають виплату підвищення до пенсії особам, на яких поширюється дія Закону України «Про соціальний захист дітей війни»є чинними,  а позивач належить до вказаної групи осіб і має право на її отримання, органи державної влади не можуть свідомо зменшувати розмір такої допомоги.

       Відповідно до ст. 256 КАС України, постанови суду, яки прийняті в порядку скороченого провадження, підлягають негайному виконанню.

Керуючись ст. ст. 22, 55, 64, 95 Конституції України, ст. ст. 1, 3, 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове пенсійне страхування», ст. 62 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007, Рішенням Конституційного Суду України від  22 травня 2008 року № 10-рп/2008, ст. ст. 7- 14, 18, 19, 69 - 71, 86, 99, 100, 158, 160 –163, 183-2, 186, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в :

                    Адміністративний позов задовольнити частково.

                              Зобов’язати Управління Пенсійного Фонду України у  Буському  районі Львівської області нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 підвищення до пенсії (30 % мінімальної пенсії за віком) відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, з урахуванням ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»та виплачених сум.  

         У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

         Допустити негайне виконання постанови.

         Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження.

        Постанова за результатами скороченого провадження може бути оскаржена сторонами в апеляційному порядку до апеляційного адміністративного суду Львівської області через Буський районний суд Львівської області протягом 10-ти днів з дня отримання копії постанови.

                    Суддя                                                                      Б. М. Журибіда