ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 березня 2008 р. | № 2-8/3235-2007 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого | Глос О.І., |
суддів: | Бакуліної С.В., |
Рогач Л.І. |
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної скарги | Фонду майна Автономної Республіки Крим |
на постанову | від 25.12.2007 року Севастопольського апеляційного господарського суду |
у справі господарського суду | № 2-8/3235-2007 Автономної Республіки Крим |
за позовом | Дочірнього підприємства “Сентінел” фірми “Пассат-Онікс” |
до третя особа: | Фонду майна Автономної Республіки Крим Товариство рятування на водах України відділ рятувально-водолазної служби України |
про | спонукання виконання певних дій |
в судовому засіданні взяли участь представники : |
від позивача: | не з’явились |
від відповідача: третя особа: | не з’явились Коваленко П.М. (юрист центральної ради Товариства рятування на водах України) |
В С Т А Н О В И В:
Рішенням Господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Чумаченко С.А.) від 18.10.2007 року, залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду (головуючий суддя –Заплава Л.М., судді –Дугаренко О.В., Фенько Т.П.) від 25.12.2007 року, у справі
№ 2-8/3235-2007 позов задоволено частково; вирішено спонукати Фонд майна Автономної Республіки Крим визнати пролонгованим договір оренди державного нерухомого майна –об’єктів рятувальної станції “Євпаторія-Новий пляж”, розташованих за адресою: м. Євпаторія, ст. “Новий пляж”, укладений 29.11.2004 року між Фондом майна Автономної Республіки Крим та Дочірнім підприємством “Сентінел” фірми “Пассат-Онікс” з моменту набрання рішенням по справі №2-8/3235-2007 законної сили; в іншій частині позову відмовлено.
В касаційній скарзі відповідач просить скасувати ухвалені по справі судові акти та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, а саме ст.764, ч.1 ст.785 ЦК України, п.30 ст. ст.6 Закону України “Про управління об’єктами державної власності”, ст.27 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”.
Відзиву на касаційну скаргу позивач та третя особа не надіслали.
Сторони не скористалися наданим процесуальним правом на участь в засіданні суду касаційної інстанції.
Заслухавши пояснення по касаційній скарзі представника третьої особи, який висловився на підтримку викладених в ній доводів, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
08.02.2007 року Дочірнє підприємство “Сентінел” фірми “Пассат-Онікс” (надалі - Підприємство) звернулося до суду з позовом про спонукання Фонду майна Автономної Республіки Крим (надалі - Фонд) пролонгувати договір оренди, укладений між Підприємством та Фондом від 29.11.2004 року державного нерухомого майна, а саме: групи інвентарних об’єктів рятувальної станції “Євпаторія –Новий пляж”, розташованих за адресою: м. Євпаторія, ст. “Новий пляж”, що знаходяться на балансі Кримської республіканської рятувально-водолазної служби, на той же термін і на тих же умовах.
В позові Підприємство посилається на наявність у нього переважного права, за інших рівних умов, на продовження договору оренди на новий строк та відсутність у Фонду будь-яких підстав для відмови від укладення договору оренди на новий строк. Позов обґрунтовано посиланням на п.1 ст.285 ГК України, ст.777 ЦК України, ст.17 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”.
10.08.2007 року Підприємство уточнило свої вимоги і просило спонукати Фонд визнати пролонгованим договір оренди, укладений між Підприємством та Фондом від 29.11.2004 року державного нерухомого майна, а саме: групи інвентарних об’єктів рятувальної станції “Євпаторія –Новий пляж”, розташованих за адресою: м. Євпаторія, ст. “Новий пляж”, що знаходиться на балансі Кримської республіканської рятувально-водолазної служби, з моменту набрання рішенням законної сили; зобов’язати Фонд не нараховувати Підприємству орендну плату за користування об’єктами рятувальної станції “Євпаторія –Новий пляж” за період з 24.11.2006 року до моменту набрання рішенням по справі №2-8/3235-2007 законної сили. Підстави позову позивачем не уточнювались і не змінювались, в клопотанні лише міститься посилання на визнання в адміністративному процесі дій Фонду стосовно розірвання договорів оренди, в тому числі і спірного договору, недійсними.
Колегія суддів відмічає, що задовольняючи позов частково, суди не дали будь-якої оцінки тому, чи відповідає предмет позову в даній справі передбаченим законом способам захисту прав та законних інтересів суб’єктів господарювання.
Так, виходячи із змісту ст.16 ЦК України цей Кодекс не передбачає такого способу захисту цивільних прав та інтересів, як визнання договору пролонгованим, і такий спосіб не встановлений ані договором, з приводу якого виник спір, ані будь-яким законом України. Також, наведена норма не передбачає такого способу захисту цивільного права, як зобов’язання не здійснювати дій по нарахуванню орендних платежів у певному періоді.
Касаційний суд звертає увагу на те, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб’єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов’язку зобов’язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути суб’єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв’язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
По суті, прийняте судом рішення носить декларативний характер, оскільки не може бути виконане шляхом державно-примусової діяльності, яка (діяльність) не може відбутись шляхом спонукання особи визнати певні обставини або не вчинювати певних дій, що фактично лежить в площині її особистого волевиявлення.
В даній ситуації способом захисту могло б бути зобов’язання відповідача укласти договір на новий строк на певних умовах, але за наявності передбачених законом обставин і за умови вчинення позивачем певних дій (зокрема, направлення Фонду тексту договору, який позивач пропонує укласти на новий строк). В разі якщо позивач вважає, що договір є продовженим на той же строк, на тих же умовах, то це є юридичний факт, який підлягає встановленню за умови наявності спорів, які ініціюються у зв’язку з невизнанням відповідачем цього факту, наприклад, про виселення позивача тощо. Визнання договору продовженим (пролонгованим) на той же строк і на тих же умовах, по суті, є встановленням юридичного факту. Отже, такий спосіб захисту цивільного права не передбачено законом, при тому, що в господарському процесі справи розглядаються виключно у позовному провадженні.
Крім того судами не встановлені обставини, які мають відношення до обставин на які посилався позивач, оскільки договір від 29.11.2004 року щодо оренди об’єктів рятувальної станції “Євпаторія –Новий пляж” в матеріалах справи відсутній. Проте, судами на підставі наявних в матеріалах справи доказів (а.с.10-16), встановлені обставини що 29.11.2004 року між Фондом –орендодавцем та Підприємством –орендарем укладений договір оренди державного нерухомого майна, відповідно до якого, орендодавець на підставі наказів Фонду майна Автономної Республіки Крим від 23.07.2004 року № 841 “Про передачу в оренду Дочірньому підприємству “Сентінел” Фірми “Пасат-Онікс” групи інвентарних об’єктів рятувальної станції “Сімеїз”, розташованих за адресою: м. Ялта, смт. Сімеїз, вул. Луговського, 26, які знаходяться на балансі Кримської республіканської рятувально-водолазної служби, визначених як державне майно“, передає державне майно - двоповерхову будівлю (літ. А) з цокольним поверхом та заскленою верандою (літ.а) площею 364,3 кв.м., яке знаходиться на балансі Кримської республіканської рятувально-водолазної служби, розташованих за адресою: м. Ялта, смт. Сімеїз, вул. Луговського, 26, а орендар приймає їх у строкове платне користування по акту приймання-передачі, строком дії договору з 29.11.2004 року по 27.11.2005 року.
Касаційна інстанція звертає увагу судів і на те, що визнання дій Фонду неправомірними не є підставою для висновку про втрачання чинності листом Фонду, який спрямований на припинення договору оренди (а.с.110).
Зазначене неповне встановлення обставин справи є суттєвим порушенням ст.43 ГПК України та виключає можливість висновку касаційної інстанції щодо правильності застосування судом норм матеріального права при вирішенні спору. У зв’язку з цим постановлені у справі судові рішення підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд. Під час нового розгляду справи суду першої інстанції слід взяти до уваги наведене в цій постанові, вжити всі передбачені законом засоби для всебічного, повного і об’єктивного встановлення обставин справи, прав і обов’язків сторін і в залежності від встановленого та у відповідності з чинним законодавством вирішити спір.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1118, п.3 ч.1 ст. 1119, ч.1 ст. 11110, ст. 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Фонду майна Автономної Республіки Крим на постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 25.12.2007 року у справі № 2-8/3235-2007 задовольнити частково.
Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 25.12.2007 року та рішення Господарського суду Автономної Республіки Крим від 18.10.2007 року у справі № 2-8/3235-2007 –скасувати.
Справу № 2-8/3235-2007 направити до Господарського суду Автономної Республіки Крим на новий розгляд.
Головуючий-суддя | О.Глос |
С у д д і | С.Бакуліна Л.Рогач |