КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23.10.2006 № 41/528
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Губенко Н.М.
суддів: Барицької Т.Л.
Ропій Л.М.
при секретарі:
За участю представників:
від позивача -Огренчук Г.О. (дов. № 01пр-21 від 01.03.06)
від відповідача -1 – Звєрєв М.А. (дов. № 10 від 20.01.06), 2 – Міхно М.В. (дов. б/н від 20.01.06)
від третьої особи: повідомлений, але не з’явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Шико-2004"
на рішення Господарського суду м.Києва від 26.07.2006
у справі № 41/528 (Пилипенко О.Є.)
за позовом Відкритого акціонерного товариства "Київгума"
до Закритого акціонерного товариства "Київгума"
ТзОВ "ШИКО-2004"
третя особа відповідача ТОВ "Галс-реєстр"
третя особа позивача
про визнання права власності
Під час розгляду апеляційної скарги представником ЗАТ «Київгума» булизаявлені відводи судді та колегії суддів.
Ухвалами в. о. Голови Київського апеляційного господарського суду від 17.10.2006 р. та від 20.10.2006 р. заяви про відвід судді та колегії суддів відхилено, оскільки викладені у них обставини не підпадають під ознаки зазначені у ст. 20 ГПК України, яка визначає підстави для відводу складу суду.
Відповідно до ухвали в.о. Голови Київського апеляційного господарського суду від 17.10.2006 р. строк розгляду апеляційної скарги продовжено.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.07.2006 р. у справі №41/528 позов задоволено повністю: визнано за ВАТ «Київгума» право власності на майновий комплекс, розташований за адресою: м. Київ, Столичне шосе, 151; визнано недійсним договір купівлі-продажу майнового комплексу, який розташовано за адресою: м. Київ, Столичне шосе, 151, укладений 01.08.2005 р. між ЗАТ «Київгума» та ТОВ «Шико-2004»; зобов’язано ТОВ «Шико-2004» повернути у власність ВАТ «Київгума» цілісний майновий комплекс, що знаходиться за адресою: м. Київ, Столичне шосе, 151; підлягає стягненню з ЗАТ «Київгума» на користь ТОВ «Шико-2004» 667000,00 грн.; зобов’язано ВАТ «Київгума» повернути у власність ЗАТ «Київгума» 408359 штук простих іменних акцій (емітент ЗАТ «Київгума»); підлягає стягненню з ВАТ «Київгума» на користь ЗАТ «Київгума» 132447,00 грн.; підлягає стягненню з ЗАТ «Київгума» на користь ВАТ «Київгума» 2704,03 грн. держмита та 59 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; підлягає стягненню з ТОВ «Шико-2004» на користь ВАТ «Київгума» 2704,03 грн. державного мита та 59 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач-2 - ТОВ «Шико-2004» подав до Київського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу та доповнення до неї, в яких просить рішення суду скасувати та прийняти нове рішення про визнання права власності за ТОВ «Шико-2004», як за добросовісним набувачем, а також зняти арешт з майнового комплексу, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Столичне шосе, 151, накладений відділом державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у м. Києві на підставі ухвали Господарського суду міста Києва від 03.08.2005 р. у справі № 41/528, оскільки вважає, що оскаржуване рішення таким, що не відповідає обставинам справи та прийняте з порушенням норм чинного законодавства. При цьому заявник вказує на те, що між ним та ЗАТ «Київгума» був укладений договір купівлі-продажу спірного майна. Правовстановлюючими документами, на підставі яких виникло право власності скаржника на спірне майно, є належним чином оформлений та нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу майнового комплексу, а також свідоцтво про право власності на цей комплекс. Отже, право власності ЗАТ «Київгума» на зазначене нерухоме майно припинилося згідно з пунктом 1 частини 1 статті 346 ЦК України, у зв’язку з відчуженням власником майна. Скаржник також звертає увагу на те, що господарським судом першої інстанції не прийнято до уваги той факт, що право власності ТОВ «Шико-2004» на спірне майно визнане в судовому порядку і рішення Господарського суду міста Києва від 29.12.2005 р. у справі № 3/704 набрало законної сили. Дана обставина не сприйнята судом як доказ на підставі статті 35 ГПК України, відповідно до якої факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони. В оскаржуваному рішенні господарським судом першої інстанції зазначено, що рішення від 29.12.2005 р. у справі для ВАТ «Київгума» не має преюдиціального значення, оскільки воно не було залучене до участі у справі № 3/704. Проте, господарський суд першої інстанції ухвалою від 08.06.206 р. зупиняв провадження у справі № 41/528 у зв’язку з неможливістю розгляду даної справи до вирішення пов’язаної з нею справи № 3/704 у Вищому господарському суді України, тобто існує протиріччя у позиції суду першої інстанції. Крім того, ТОВ «Шико-2004» зазначає, що господарським судом першої інстанції визнано недійсним договір купівлі-продажу майнового комплексу, укладений між ним та ЗАТ «Київгума» від 01.08.2005 р., однак питання дійсності договору не було предметом даного спору. При цьому скаржник посилається на хибну оцінку доказів судом першої інстанції. У рішенні від 29.12.2005 р. у справі № 3/704 зазначено, що сторонами у справі не надано доказів того, що договір купівлі-продажу майнового комплексу від 01.08.2005 р. розірваний або визнаний недійсним, отже саме питання про дійсність договору та визнання права власності на майно були предметом спору у справі № 3/704; спір вирішено на користь ТОВ «Шико-2004» і саме договір купівлі-продажу визнаний дійсним, а ТОВ «Шико-2004» визнане законним власником майнового комплексу. ТОВ «Шико-2004» вважає, що господарський суд першої інстанції повинен був врахувати рішення Господарського суду міста Києва від 29.12.2005 р. у справі № 3/704 та відмовити ВАТ «Київгума» у задоволенні позову у даній справі, оскільки встановлений єдиний та законний власник майнового комплексу, яким є ТОВ «Шико-2004».
Відповідач-1 – ЗАТ «Київгума» надав відзив на апеляційну скаргу, в якому повністю підтримує позицію ТОВ «Шико-2004», викладену у скарзі, також не погоджується з рішенням господарського суду першої інстанції, вважає його необґрунтованим, таким, що не відповідає дійсним обставинам справи, порушує законні інтереси та конституційні права відповідачів, прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права. Свою позицію ЗАТ «Київгума» обґрунтовує наступними доводами.
ЗАТ «Київгума» отримало майновий комплекс у власність шляхом його внесення позивачем до статутного фонду ЗАТ. Перехід права власності та оформлення права власності на спірне майно здійснювалось не за договором міни, як стверджує позивач, а на підставі статутних та інших документів, передбачених «Положенням про порядок оформлення права власності на об’єкти нерухомого майна», пунктом 12.11 розпорядження КМДА від 31.08.2001 р. № 1820, з яких видно, що передача майна була проведена на підставі акту прийому-передачі до статутного фонду ЗАТ. Стаття 144 ГК України передбачає підстави виникнення майнових прав не тільки з цивільно-правових угод, але й внаслідок створення та придбання майна з підстав, не заборонених законом. Щодо договору міни, на підставі визнання якого недійсним господарським судом першої інстанції робиться висновок про відсутність права власності у ЗАТ «Київгума», то у ньому не проставлено дату його укладення. Якщо вважати, що договір міг бути укладений на підставі прийнятого 19.11.2003 р. акціонерами ЗАТ рішення, то в цьому випадку такий договір вважається дійсним, оскільки ЦК УРСР, який діяв на той час, не передбачав нотаріального посвідчення таких правочинів. Якщо ж вважати, що договір був укладений після прийняття акціонерами рішення 10.02.2004 р., тобто після набрання чинності ЦК України, то відповідно до статті 220 цього кодексу суд має визнати його дійсним, оскільки сторони згідно з вимогами статті 203 ЦК України досягли згоди щодо всіх його істотних умов і фактично відбулося повне виконання договору. Про свідоме волевиявлення позивача щодо виконання договору міни свідчить продаж останнім 132447 штук акцій, отриманих від ЗАТ «Київгума», товариству «Техноторгсервіс». Позивач в ході розгляду справи не надав доказів, які б свідчили про те, що волевиявлення хоча б одного з учасників договору на час його укладення не було вільним і не відповідало його внутрішній волі, як не надав доказів і існуванню тих обставин, за наявності яких правочин може бути визнаний недійсним, як такий, що вчинений під впливом помилки. Господарський суд першої інстанції нехтував обставинами та вимогами закону і в цьому випадку посилання суду на відсутність нотаріального посвідчення договору міни, як на підставу вважати його нікчемним, не можна приймати до уваги, а сам висновок суду про те, що ЗАТ «Київгума» на момент укладення договору купівлі-продажу з ТОВ «Шико-2004» не було власником оспорюваного майна є невірним та таким, що не відповідає наявним матеріалам справи та положенням закону. Відповідно до положень статті 55 Закону України «Про нотаріат» нотаріуси посвідчують договори про відчуження майна лише за умови подання власником майна документів, що підтверджують його право власності на майно, що відчужується. На момент укладення договору купівлі-продажу майнового комплексу між ЗАТ «Київгума» та ТОВ «Шико-2004» цей майновий комплекс знаходився на балансі ЗАТ та був його власністю. При оформленні договору купівлі-продажу нотаріусу були надані всі необхідні документи, що засвідчують право власності продавця в тому числі і довідка БТІ, оригінал свідоцтва про право власності на майновий комплекс, яке було дійсним і зворотного визнано не було. Тобто правочин з відчуження майнового комплексу було вчинено з дотриманням всіх норм закону, а висновок господарського суду першої інстанції про визнання недійсним договору купівлі-продажу є невірним та таким, що не відповідає наявним матеріалам справи та положенням закону.
Позивач – ВАТ «Київгума» надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити апеляційну скаргу ТОВ «Шико-2004» без задоволення, а рішення господарського суду першої інстанції без змін, оскільки доводи, викладені в апеляційній скарзі, є необґрунтованими, а рішення прийняте господарським судом першої інстанції з дотриманням норм матеріального та процесуального права. При цьому позивач посилається на те, що укладений між ВАТ «Київгума» та ЗАТ «Київгума» договір міни (з обміну акцій ЗАТ «Київгума» на майновий комплекс ВАТ «Київгума») є нікчемним у зв’язку з відсутністю його нотаріального посвідчення. Факт нікчемності договору міни, а також того, що правовою підставою виникнення права власності на майно у ЗАТ «Київгума» міг бути тільки цивільно-правовий договір, не оспорюється ТОВ «Шико-2004». Як не власник спірного майна ЗАТ «Київгума» не могло продати ТОВ «Шико-2004» майновий комплекс, а тому договір купівлі-продажу майнового комплексу від 01.08.2005 р., укладений між ними має бути визнаний недійсним як такий, що порушує вимоги статей 319, 658 ЦК України. Посилання ТОВ «Шико-2004» щодо правомірності володіння спірним майном на підставі договору від 01.08.2005 р. є безпідставними, оскільки сам договір було визнано недійсним, будь-яких доводів відносно законності відчуження ЗАТ «Київгума» майнового комплексу апелянтом не надано. Матеріалами справи підтверджується, що правила щодо добросовісного набувача, встановлені статтею 388 ЦК України, не розповсюджуються на ТОВ «Шико-2004», оскільки товариство могло знати про те, що спірне майно не належить ЗАТ «Київгума». Доводи ТОВ «Шико-2004» відносно преюдиціальності рішення Господарського суду міста Києва від 29.12.2005 р. у справі № 3/704 щодо визнання за ТОВ «Шико-2004» права власності на спірне майно не можуть бути прийняті до уваги, оскільки ВАТ «Київгума» не брало участі у розгляді справи № 3/704. Згідно із статтею 35 ГПК України для рішень господарських судів важливою умовою преюдиціальності фактів, що містяться в рішенні господарського суду, є суб’єктний склад спору. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі сторони, що й у справі, яка розглядається. В основу рішення у справі № 3/704 покладено договір купівлі-продажу майнового комплексу від 01.08.2005 р., який судовим рішенням у справі № 41/528 було визнано недійсним.
Третя особа – ТОВ «Галс-реєстр» у судове засідання не з’явилася, незважаючи на те, що була належним чином повідомлена про час і місце розгляду справи, про що свідчать відповідні відмітки канцелярії суду на зворотному боці ухвал апеляційного господарського суду, відзиву на апеляційну скаргу не надала, що відповідно до ст. 96 ГПК України не перешкоджає перегляду рішення господарського суду першої інстанції.
При розгляді апеляційної скарги апеляційним господарським судом були заслухані пояснення представників сторін, досліджені наявні матеріали справи та встановлено наступне:
Позивач подав до Господарського суду міста Києва позов про визнання за ним права власності на майновий комплекс, розташований за адресою: м. Київ, вул. Столичне шосе, 151; зобов’язання ЗАТ «Київгума» повернути у власність позивача зазначений майновий комплекс; визнання недійсним наказу № 407-В від 14.03.2005 р.; свідоцтва про право власності на цей майновий комплекс, а згодом в ході розгляду справи господарським судом першої інстанції позивач уточнив свої позовні вимоги та просив суд визнати за ним право власності на вищевказаний майновий комплекс; визнати недійсним договір купівлі-продажу майнового комплексу, розташованого на вул. Столичне шосе, 151 у м. Києві, укладений 01.08.2005 р. між ЗАТ «Київгума» та ТОВ «Шико-2004»; зобов’язати ТОВ «Шико-2004» повернути у власність позивача зазначений майновий комплекс.
В ході розгляду справи господарським судом першої інстанції до участі у справі було залучене ТОВ «Галс-реєстр» у якості третьої особи на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог (ухвала Господарського суду міста Києва від 21.10.2005 р.).
В процесі розгляду позовних вимог у зв’язку із набранням чинності Кодексу адміністративного судочинства України за клопотанням позивача ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.12.2005 р. роз’єднано позовні вимоги у самостійні провадження.
Так, господарський суд першої інстанції ухвалив вимоги позивача про визнання недійсним наказу № 407-В від 14.03.2005 р. Головного управління комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та визнання недійсним свідоцтва про право власності на майновий комплекс, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Столичне шосе, 151, видане Головним управлінням комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) ЗАТ «Київгума» на підставі наказу № 407-В від 14.03.2005 р. розглядати у порядку адміністративного судочинства за правилами Кодексу адміністративного судочинства України. Справі за позовом ВАТ «Київгума» до Головного управління комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання недійсним наказу № 407-В від 14.03.2005 р. Головного управління комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та визнання недійсним свідоцтва про право власності на майновий комплекс, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Столичне шосе, 151, видане Головним управлінням комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) ЗАТ «Київгума» на підставі наказу № 407-В від 14.03.2005 р. присвоєно № 41/528-А. Провадження у справі № 41/528-А зупинено до розгляду справи № 41/528.
Вимоги про визнання за ВАТ «Київгума» права власності на майновий комплекс, розташований за адресою: м. Київ, вул. Столичне шосе, 151; визнання недійсним договору купівлі-продажу майнового комплексу, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Столичне шосе, 151, укладеного 01.08.2005 р. між ЗАТ «Київгума» та ТОВ «Шико-2004»; зобов’язання ТОВ «Шико-2004» повернути у власність ВАТ «Київгума» вказаного майнового комплексу суд ухвалив розглядати в порядку господарського судочинства за правилами Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до ухвали суду від 05.12.2005 р. у даній справі замінено неналежного відповідача – Головне управління комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) належним відповідачем – ТОВ «Шико-2004».
Розглянувши позовні вимоги про визнання за ВАТ «Київгума» права власності на майновий комплекс, розташований за адресою: м. Київ, вул. Столичне шосе, 151; визнання недійсним договору купівлі-продажу майнового комплексу, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Столичне шосе, 151, укладеного 01.08.2005 р. між ЗАТ «Київгума» та ТОВ «Шико-2004»; зобов’язання ТОВ «Шико-2004» повернути у власність ВАТ «Київгума» вказаний майновий комплекс, господарський суд першої інстанції прийняв рішення про їх задоволення у повному обсязі. При цьому господарський суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до статті 21 Закону України «Про власність», статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах не заборонених законом, зокрема, із правочинів. При цьому відповідно до частини 1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. Оскільки між позивачем та ЗАТ «Київгума» було укладено договір міни, то ні протокол загальних заборів акціонерів від 10.02.2004 р., ні статут ЗАТ «Київгума» не можуть розглядатися як правочини, ні на підставі якого у позивача та ЗАТ «Київгума» виникли відповідні зобов’язання щодо обміну майном, оскільки ці документи підписані між акціонерами ЗАТ «Київгума», яке як юридична особа, не є їх стороною, а тому не може брати на себе будь-яких зобов’язань. Вказані документи містять лише загальні умови щодо випуску акцій, істотні ж умови купівлі-продажу акцій (як окремого об’єкту цивільних прав) повинні відображатися в окремому цивільно-правовому договорі. Акт передачі-приймання від 10.02.2004 р. не є правочином в розумінні статті 202 ЦК України, оскільки він не спрямований на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків, а лише затверджує факт здійснення передачі-приймання майна. Відповідно до Положення про порядок реєстрації випуску акцій закритих акціонерних товариств, затвердженого рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 11.06.2002 р. № 167 рішення про випуск акцій, що оформлено протоколом, повинно містити, зокрема, наступну інформацію, строк і порядок розміщення акцій та їх оплати (подання заяви до уповноваженого органу управління товариства, укладання договору, здійснення оплати акцій, видача уповноваженим органом управління товариства документів, які підтверджують внесення внеску), що також підтверджується змістом частини 1 статті 28 Закону України «Про господарські товариства». Враховуючи вимоги статей 11, 202, 328, 509 ЦК України, статті 21 Закону України «Про власність, та зміст Попереднього договору від 04.11.2003 р., протоколу від 10.02.2004 р., основним документом, який регулює взаємовідносини з приводу обміну акцій на майновий комплекс, є договір міни, який було укладено між позивачем та ЗАТ «Київгума». До договору міни відповідно до статті 716 ЦК України застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, договір поставки, договір контрактації або інші договори, елементи яких містяться в договорі міни, якщо це не суперечить суті зобов’язання. Згідно із статтею 657 ЦК України договір купівлі-продажу єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації. Сторонами при укладанні договору міни було дотримано лише письмову форму, і всупереч вимогам статті 657 ЦК України нотаріального посвідчення договору міни та його державної реєстрації здійснено не було. Відповідно до статті 220 ЦК України договір щодо якого сторонами не додержано вимоги закону про нотаріальне посвідчення є нікчемним, а згідно з частиною 2 статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Оскільки відносини щодо передачі права власності від позивача до ЗАТ «Київгума» на спірний майновий комплекс регулювалися договором міни, а він є нікчемним, то останній не набув право власності на майновий комплекс, розташований за адресою: м. Київ, вул. Столичне шосе, 151, а отже належним власником майна є позивач. Згідно із статтею 216 ЦК України у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов’язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину. Оскільки ЗАТ «Київгума» не набуло права власності на спірне майно, то укладаючи договір купівлі-продажу майнового комплексу від 01.08.2005 р. з ТОВ «Шико-2004», ЗАТ «Київгума» порушило вимоги статті 658 ЦК України. Договір купівлі-продажу від 01.08.2005 р. вчинено з порушенням статей 317, 319, 658 ЦК України, а тому відповідно до статті 216 ЦК України ЗАТ «Київгума» зобов’язаний повернути ТОВ «Шико-2004» отриману ним грошову суму в розмірі 667000 грн. в рахунок оплати за майновий комплекс. Оскільки ЗАТ «Київгума» не було належним власником спірного майна, то майновий комплекс згідно із статтею 388 ЦК України підлягає поверненню належному власнику – позивачу.
Апеляційний господарський суд з рішенням господарського суду першої інстанції погоджується та вважає, що фактичні обставини справи встановлено вірно, їм дано належну правову оцінку у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, виходячи з наступного.
Відповідно до чинного законодавства України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема, із правочинів (ч. 1 ст. 328 ЦК України).
Частинами 1, 2 статті 202 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов”язків; правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори), тобто дво- чи багатосторонній правочин вчиняється у формі договору.
Матеріали справи свідчать, що між ВАТ „Київгума” та ЗАТ „Київгума” був укладений договір міни, яким регулювалися правовідносини сторін щодо обміну майнового комплексу, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Столичне шосе, 151 вартістю 540806 грн., власником якого є ВАТ „Київгума” на прості іменні акції ЗАТ „Київгума” в кількості 540806 штук номінальною варістю 1 гривня кожна, власником яких є ЗАТ „Київгума”.
Відповідно до пунктів 3, 4 договору міни майно, яке підлягає обміну, передається сторонами одна одній протягом 10 днів з моменту отримання ЗАТ „Київгума” свідоцтва про реєстрацію другого випуску акцій в кількості 540806 штук; право власності на майно виникає у сторін з моменту його прийняття, що оформлюється актами приймання передач, які підписуються повноважними представниками сторін.
Про передачу сторонами майна свідчить акт передачі-приймання майна, яке передається ВАТ „Київгума” в обмін на прості іменні акції ЗАТ „Київгума” від 10.02.2004 р.
Як вбачається з матеріалів справи вказаний договір міни був укладений сторонами на виконання попереднього договору від 04.11.2003 р., укладеного між ВАТ „Київгума”, ТОВ „МАС” та ЗАТ „Київгума”, а також рішення загальних зборів акціонерів ЗАТ „Київгума”, викладеного у протоколі від 10.02.2004 р.
За умовами попереднього договору від 04.11.2003 р. для кожної із сторін встановлювалися певні зобов”язання.
Так, ЗАТ „Київгума” зобов”язувалося у строк до 10.11.2003 р. прийняти рішення щодо збільшення його статутного фонду шляхом додаткового випуску акцій у кількості 540806 штук, кожна номінальною вартістю 1 грн. за рахунок внеску до статутного фонду від ВАТ „Київгума” майнового комплексу, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Столичне шосе, 151 вартістю 540806 грн. та внеску ТОВ „МАС” у вигляді грошових коштів, цінних паперів, тощо.
ВАТ „Київгума”, в свою чергу, було зобов”язане укласти з ЗАТ „Київгума” договір міни протягом трьох днів з моменту додаткового випуску останнім акцій для обміну вищезазначеного майнового комплексу вартістю 540806 грн. на 540806 штук акцій додаткового випуску ЗАТ „Київгума”.
Відповідно до протоколу загальних зборів акціонерів ЗАТ „Київгума” від 10.11.2004 р. (далі – протокол зборів) загальні збори акціонерів ЗАТ „Київгума” прийняли рішення про здійснення випуску акцій ЗАТ „Київгума”; збільшення статутного капіталу товариства на вартість майнового комплексу, який передається у власність ЗАТ „Київгума” в рахунок оплати додатково випущених акцій існуючої номінальної вартості, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Столичне шосе, 151. Додатково випускається 540806 штук простих іменних акцій номінальною вартістю 1,00 грн. кожна, на загальну номінальну вартість 540806 грн.
Оплата акцій відповідно до протоколу зборів здійснюється шляхом передачі майна на суму 540806 грн. Майно на суму 100% вартості акцій повинно бути передано до реєстрації змін до статуту товариства, пов”язаних із збільшенням статутного фонду. На підставі внеску, особі, яка придбала акції додаткового випуску, видається тимчасове свідоцтво. Не пізніше шести місяців після реєстрації випуску акцій видається сертифікат акцій. Продаж акцій здійснюється на підставі заяви особи, що бажає придбати акції додаткового випуску, яка подається на ім”я директора і містить дані про кількість акцій, яку акціонер бажає придбати і прямо свідчить про згоду особи придбати акції за номінальною вартістю, після чого укладаються договори купівлі-продажу цінних паперів на купівлю заявителем обумовленої в заяві кількості акцій.
Законом України „Про господарські товариства” (стаття 28) встановлено, що акції купуються учасниками при створенні акціонерного товариства на підставі договору з його засновником, а при додатковому випуску акцій у зв”язку із збільшенням статутного фонду – з товариством.
З оглядну на наведені обставини, апеляційний господарський суд погоджується з висновками господарського суду першої інстанції про те, що правовою підставою для виникнення у ВАТ „Київгума” та ЗАТ „Київгума” цивільних прав та обов”язків з приводу обміну цілісного майнового комплексу на акції є саме договір міни, оскільки про необхідність укладення договору між ВАТ „Київгума” та ЗАТ „Київгума” щодо здійснення обміну майнового комплексу на акції зазначено у попередньому договорі від 04.11.2003 р. та у протоколі загальних зборів акціонерів ЗАТ „Київгума” від 10.02.2004 р. Не можуть розглядатися як правочини протокол загальних зборів акціонерів ЗАТ „Київгума” та його статут, оскільки ці документи підписані акціонерами ЗАТ, саме товариство як юридична особа, не є стороною за цими документами, тому не може брати на себе будь-яких зобов”язань. Вказані документи містять лише загальні умови щодо випуску акцій, а істотні умови купівлі-продажу акцій відображені в окремому цивільно-правовому документі, яким є у даному випадку договір міни. Акт передачі-приймання від 10.02.2004 р. не є правочином в розумінні статті 202 ЦК України, оскільки він не спрямований на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов”язків, а лише затверджує факт здійснення приймання-передачі майна.
У зв”язку з наведеним не заслуговують на увагу посилання ЗАТ „Київгума”, викладені у відзиві на апеляційну скаргу стосовно того, що перехід права власності та оформлення права власності на спірне майно здійснювався не за договором міни, а на підставі статутних та інших документів, передбачених «Положенням про порядок оформлення права власності на об’єкти нерухомого майна», пунктом 12.11 розпорядження КМДА від 31.08.2001 р. № 1820, з яких видно, що передача майна була проведена за актом прийому-передачі до статутного фонду ЗАТ.
Статтею 716 ЦК України встановлено, що до договору міни застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, договір контрактації або інші договори, елементи яких містяться в договорі міни, якщо це не суперечить суті зобов”язання.
Апеляційний господарський суд вважає правомірним висновок господарського суду першої інстанції про те, що укладений між ЗАТ „Київгума” та ВАТ „Київгума” договір міни містить елементи договору купівлі-продажу, а тому до нього підлягають застосуванню положення цивільного законодавства, що регулюють правовідносини у сфері купівлі-продажу.
Стаття 657 ЦК України встановлює вичерпний перелік договорів купівлі-продажу, які укладаються у письмовій формі і підлягають нотаріальному посвідченню та державній реєстрації. До цього піреліку відносяться договори купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна.
З матеріалів справи слідує, що ВАТ „Киїгума” та ЗАТ „Київгума” при укладенні договору міни не дотрималися вимог зазначеної норми цивільного законодавства, оскільки не здійснили нотаріального посвідчення договору міни та його державної реєстрації. Документи, які б свідчили про нотаріальне посвідчення договору міни та його державну реєстрацію в матеріалах справи відсутні, не надали їх сторони і в ході розгляду справи апеляційною інстанцією.
Статтею 203 ЦК України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.
Чинне законодавство України передбачає правові наслідки недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору. Так відповідно до статті 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним, а згідно з частиною 2 статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, відповідно до статті 236 ЦК України є недійсним з моменту його вчинення.
Отже, оскільки договір міни був укладений сторонами з порушенням вимог закону щодо його нотаріального посвідчення та державної реєстрації, то відповідно до вищенаведених норм чинного законодавства цей договір є нікчемним, тобто недійсним з моменту його вчинення, що дає підстави стверджувати, що ЗАТ „Київгума” не набуло права власності на майновий комплекс, розташований у м. Києві по вул. Столичне шосе, 151, який передавався ВАТ „Київгума” в обмін на акції ЗАТ „Київгума” за договором міни.
Таким чином, власником спірного майнового комплексу є позивач – ВАТ „Київгума”.
Законом України „Про власність” та Цивільним кодексом України, зокрема, статтею 321 встановлено, що право власності є неопрушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Згідно із статтею 50 Закону України „Про власність” і статтею 387 ЦК України власник вправі вимагати повернення свого майна з чужого незаконного володіння, а також належного йому майна, придбаного володільцем від особи, яка не мала права його відчужувати.
Отже, з урахуванням наведених норм ЗАТ „Київгума” має повернути спірний майновий комплекс ВАТ „Київгума” як законному його власнику.
Однак, як вбачається з матеріалів справи, ЗАТ „Київгума” уклало з ТОВ „Шико-2004” договір купівлі-продажу від 01.08.2005 р., за умовами якого ЗАТ „Київгума” продало, а ТОВ „Шико-2004” купило майновий комплекс, розташований за адресою: м. Київ, вул. Столичне шосе, 151.
Оскільки, як встановлено судом, майновий комплекс, розташований за адресою: м. Київ, вул. Столичне шосе, 151, є власністю ВАТ „Київгума”, а відповідно до чинного законодавства України лише власник на власний розсуд володіє, користується та розпоряджається належним йому майном, то ЗАТ „Київгума” не мало права укладати зазначений договір купівлі-продажу з ТОВ „Шико-2004”. У зв”язку з цим апеляційний господарський суд погоджується з господарським судом першої інстанції стосовно того, що укладаючи договір купівлі-продажу від 01.08.2005 р. , ЗАТ „Київгума” порушило вимоги статті 658 ЦК України, якою встановлено, що право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару, якщо продавець товару не є його власником, покупець набуває право власності лише у випадку, якщо власник не має права вимогати його повернення, а тому враховуючи норми ст. 215 ЦК України господарський суд першої інстанції обгрунтовано дійшов висновку про задоволення вимог ВАТ „Київгума” в частині визнання недійсним договору купівлі-продажу від 01.08.2005 р., укладеного між ЗАТ „Київгума” та ТОВ „Шико-2004”.
Відповідно до статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов”язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов”язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Таким чином, з визнанням недійсним договору купівлі-продажу від 01.08.2005 р., ЗАТ „Київгума” зобов”язане відповідно до вищенаведених норм чинного законодавства повернути ТОВ „Шико-2004” грошові кошти, сплачені ним в рахунок оплати за майновий комплекс, а спірний майновий комплекс має бути повернутий належному власнику, яким є ВАТ „Київгума”, як було встановлено в процесі розгляду даного спору.
Що стосується доводів ТОВ „Шико-2004”, викладених в апеляційній скарзі та у доповненнях до неї, то апеляційний господарський суд зазначає, що вони не спростовують докази ВАТ „Київгума”, надані в обґрунтування своїх позовних вимог та висновків господарського суду першої інстанції. Крім того, наведені в апеляційній скарзі та в доповненнях доводи були предметом дослідження під час розгляду даної справи господарським судом першої інстанції, їм дана відповідна оцінка, про що відображено в оскаржуваному рішенні.
Щодо посилання ТОВ „Шико-2004” на те, що господарським судом першої інстанції не прийнято до уваги той факт, що право власності ТОВ «Шико-2004» на спірне майно визнане в судовому порядку і договір купівлі-продажу від 01.08.2004 р. визнаний дійсним рішенням Господарського суду міста Києва від 29.12.2005 р. у справі № 3/704, яке набрало законної сили, апеляційний господарський суд вважає необхідним зазначити, що предметом позову у справі № 3/704 не було визнання недійсним договору купівлі-продажу від 01.08.2005 р. Як вбачається з залученого до матеріалів даної справи рішення Господарського суду міста Києва від 29.12.2005 р. у справі № 3/704 предметом спору у вказаній справі було визнання за ТОВ „Шико-2004” права власності на майновий комплекс, придбаного за договором купівлі-продажу від 01.08.2005 р., який на час розгляду цієї справи відповідно до статті 204 ЦК України був правомірним, оскільки не був визнаний в судовому порядку недійсним. Однак, наявність рішення у справі № 3/704 не свідчить про те, що правомірність договору купівлі-продажу від 01.08.2004 р. не може бути оспорена однією із сторін або іншою заінтересованою особою, а відтак – правочин може бути визнаний судом недійсним в іншому судовому процесі, про що також зазначив Вищий господарський суд України у своїй постанові від 06.07.2006 р. у справі № 3/704.
Стосовно твердження ЗАТ „Київгума” у відзиві на апеляційну скаргу про те, що договір міни не містить дату його укладення, а тому якщо вважати, що договір міг бути укладений на підставі прийнятого 19.11.2003 р. акціонерами ЗАТ рішення, то в цьому випадку такий договір вважається дійсним, оскільки ЦК УРСР, який діяв на той час, не передбачав нотаріального посвідчення таких правочинів; якщо ж вважати, що договір був укладений після прийняття акціонерами рішення 10.02.2004 р., тобто після набрання чинності ЦК України, то відповідно до статті 220 цього Кодексу суд має визнати його дійсним, оскільки сторони згідно з вимогами статті 203 ЦК України досягли згоди щодо всіх його істотних умов і фактично відбулося повне виконання договору, апеляційний господарський суд зазначає, що договір міни не міг бути укладений у 2003 році, виходячи з того, що про збільшення розміру статутного капіталу ЗАТ „Київгума” на вартість майнового комплексу, розташованого по вул. Столичне шосе, 151 в м. Києві, яке передається ЗАТ та додатковий випуск 540806 штук простих іменних акцій було прийняте рішення загальними зборами акціонерів ЗАТ „Київгума”, яке проводилося 10.02.2004 р. За умовами договору міни приймання відповідного майна між сторонами оформлюється актами приймання передач; як вбачається з матеріалів справи акт передачі майна, яке передається ВАТ „Київгума” в обмін на прості іменні акції ЗАТ „Київгума”, був складений та підписаний 10.02.2004 р. Стаття 220 ЦК України передбачає не лише досягнення сторонами домовленості щодо усіх істотних умов договору та наявність повного або часткового виконання договору, але й ухилення однієї із сторін від його нотаріального посвідчення. Про дійсність такого договору може бути прийняте судом рішення на вимогу добросовісної сторони, яка виконала повністю або частково договір. Однак, ЗАТ „Київгума” не надано рішення суду про те, що договір міни визнаний дійсним.
Враховуючи викладене, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що господарським судом першої інстанції в процесі розгляду справи в достатній мірі з’ясовані та доведені обставини, що мають значення для справи, і рішення прийняте судом у повній відповідності з матеріалами справи та з дотриманням норм процесуального і матеріального права, а доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, не можуть бути підставою для його зміни чи скасування.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,-
ПОСТАНОВИВ:
1. Рішення Господарського суду м Києва від від 26.07.2006 р. у справі № 41/528 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Справу № 41/528 повернути до Господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя Губенко Н.М.
Судді Барицька Т.Л.
Ропій Л.М.