КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03.10.2006 № 3/318
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Губенко Н.М.
суддів: Барицької Т.Л.
Ропій Л.М.
при секретарі:
За участю представників:
від позивача -Дудік Ф.Є. (довіреність б/н від 06.04.2006)
від відповідача - 1.повідомлений, але не з’явився, 2. Гронацька Л.В. (довіреність № 155/03-39 від 12.01.2006)
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Науково - виробничого комерційног центру у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Тандем"
на рішення Господарського суду м.Києва від 27.07.2006
у справі № 3/318 (Хілінська В.В.)
за позовом Науково - виробничого комерційного центру у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Тандем"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Святослав"
Державного комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація"
третя особа відповідача
третя особа позивача
про розірвання договору оренди та зобов"зання звільнити приміщення
Рішенням Господарського суду м.Києва від27.07.2006 у справі №3/318в позові відмовлено повністю.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач подав до Київського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю, оскільки вважає, що воно прийняте при неповному з’ясуванні обставин справи. При цьому заявник вказує на те, що, оскільки п. 125 Додатку № 1 до рішення Київської міської ради № 208/1642 від 27.12.2001 та п. 125 розпорядження Київської міської державної адміністрації № 347 від 22.02.2002 визнано недійсними в частині передачі прибудови загальною площею 124,8 кв. м. по вул. Полярна, 8 літера А в м. Києві до комунальної власності територіальної громади м. Києва рішення Господарського суду м. Києва у справі № 30/47 від 26.04.2004, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 09.06.2004, то відповідач-2 не може бути орендодавцем зазначеного приміщення за договором оренди № 05/1237 від 10.02.2004, укладеного між відповідачами. Також, позивач посилається на те, що господарський суд першої інстанції безпідставно послався на норми Закону України ”Про оренду державного та комунального майна”, оскільки спірне приміщення не є державним чи комунальним і відносини за договором оренди № 05/1237 від 10.02.2004 не підпадають під сферу дії Закону України ”Про оренду державного та комунального майна”.
Відповідач-2 надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити рішення господарського суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. При цьому відповідач-2 вказує на те, що договір оренди був укладений відповідачами 10.02.2004, тобто, до набрання законної сили рішенням Господарського суду м. Києва у справі № 30/47 від 26.04.2004, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 09.06.2004.
Також, відповідач-2 зазначає, що договір оренди було укладено у повній відповідності з вимогами Закону України ”Про оренду державного та комунального майна” та на підставі рішення Київської міської ради від 25.09.2003 № 49/923. Дане рішення не є оскарженим чи визнаним недійсним і є чинним на даний час.
Крім того, відповідач-2 зазначає, що відповідно до ч. 2 п. 1 ст. 23 Закону України ”Про оренду державного та комунального майна” в разі переходу права власності до інших осіб договір оренди зберігає чинність для нового власника.
Відповідач-1 у судове засідання не з’явився, незважаючи на те, що був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, про що свідчить відповідна відмітка канцелярії суду на зворотному боці ухвали апеляційного господарського суду від 04.09.2006 про прийняття апеляційної скарги до провадження та повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення за № 487903, відзиву на апеляційну скаргу не надав, що відповідно до ст. 96 ГПК України не перешкоджає перегляду рішення господарського суду першої інстанції.
При розгляді апеляційної скарги апеляційним господарським судом були заслухані пояснення представників сторін, досліджені наявні матеріали справи та встановлено наступне.
Позивач звернувся до господарського суду першої інстанції з позовом про розірвання договору оренди № 05/1237 від 10.02.2004, укладеного між відповідачами та зобов’язання відповідача -1 звільнити орендоване ним приміщення за вказаним договором.
Рішенням господарського суду першої інстанції в позові відмовлено повністю. Рішення суду мотивоване тим, що позовні вимоги не ґрунтуються на діючому законодавстві, оскільки відповідно до ч. 2 п. 1 ст. 23 Закону України ”Про оренду державного та комунального майна” в разі переходу права власності до інших осіб договір оренди зберігає чинність для нового власника. Отже, договір оренди є обов’язковим для виконання позивачем.
Апеляційний господарський суд із вказаним висновком господарського суду першої інстанції погоджується з огляду на наступне.
Як вбачається із матеріалів справи 10.02.2004 між відповідачем-1 та відповідачем-2 було укладено договір № 05/1237 оренди нерухомого майна комунальної власності територіальної громади міста Києва (далі договір оренди), за умовами якого відповідач-2, як орендодавець, на підставі рішення Київської міської ради від 25.09.2003 № 49/923 додаток № 1 пункт 8 передав, а відповідач-2, як орендар, прийняв в оренду нежиле приміщення, загальною площею 124,80 кв. м., за адресою: вул. Полярна, буд. № 8 літера А під аптеку (п. 1.1., 2.1.).
Пунктом 9.1. договору оренди строк дії договору встановлений до 25.09.2006.
Як вбачається із матеріалів справи, позивач підставою для розірвання вищезазначеного договору оренди, укладеного між відповідачами зазначив те, що рішенням Господарського суду м. Києва у справі № 30/70 від 26.04.2004, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 09.06.2004, на спірне приміщення, яке є предметом договору оренди визнано право власності за позивачем.
Відповідно до п. 3 ст. 26 Закону України ”Про оренду державного та комунального майна” договір оренди може бути розірвано за погодженням сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду, арбітражного суду у разі невиконання сторонами своїх зобов’язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.
Згідно із ч. 3 ст. 291 ГК України договір оренди може бути достроково розірваний на вимогу однієї із сторін з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму в порядку, встановленому статтею 188 цього кодексу.
Частиною 2 ст. 651 ЦК України передбачено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Відповідно до ст. 783 ЦК України наймодавець має право вимагати розірвання договору найму, якщо: наймач користується річчю всупереч договору або призначенню речі; наймач без дозволу наймодавця передав річ у користування іншій особі; наймач своєю недбалою поведінкою створює загрозу пошкодження речі; наймач не приступив до проведення капітального ремонту речі, якщо обов’язок проведення капітального ремонту був покладений на наймача.
Отже, наведені правові норми не передбачають такої підстави для розірвання договору оренди, як зміна власника приміщення, яке є предметом договору оренди.
Відповідно до ч. 1 ст. 770 ЦК України у разі зміни власника речі, переданої у найм, до нового власника переходять права та обов’язки наймодавця.
Згідно із абзацом 2 п. 1 ст. 23 Закону України ”Про оренду державного та комунального майна” в разі переходу права власності до інших осіб договір оренди зберігає чинність для нового власника.
Таким чином, з визнанням права власності на нежитлове приміщення загальною площею 124,80 кв. м., за адресою: вул. Полярна, буд. № 8 літера А за позивачем, до останнього перейшли всі права та обов’язки орендодавця за договором оренди, а тому позивач зобов’язаний виконувати його умови, а в разі небажання продовжувати дію договору оренди не позбавлений права звернутись до відповідача-1 у встановленому законом порядку із заявою про припинення дії договору.
Щодо тверджень позивача про те, що відносини за договором оренди № 05/1237 від 10.02.2004 не регулюються норми Закону України ”Про оренду державного та комунального майна”, оскільки спірне приміщення не є державним чи комунальним і тому господарський суд першої інстанції безпідставно послався на те, що в разі переходу права власності до інших осіб договір оренди зберігає чинність для нового власника, апеляційний господарський суд зазначає, що перехід прав та обов’язків орендодавця до нового власника на орендоване приміщення передбачено не лише п. 1 ст. 23 Закону України ”Про оренду державного та комунального майна”, але й нормами Цивільного кодексу України (ст. 770 ЦК України), який регулює оренду найм майна інших форм власності.
Посилання позивача на те, що п. 125 Додатку № 1 до рішення Київської міської ради № 208/1642 від 27.12.2001 та п. 125 розпорядження Київської міської державної адміністрації № 347 від 22.02.2002 визнано недійсними в частині передачі прибудови загальною площею 124,8 кв. м. по вул. Полярна, 8 літера А в м. Києві до комунальної власності територіальної громади м. Києва рішенням Господарського суду м. Києва у справі № 30/47 від 26.04.2004, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 09.06.2004, а тому відповідач-2 не може бути стороною договору оренди № 05/1237 від 10.02.2004, апеляційний господарський суд не приймає до уваги, оскільки, як було вказано вище, чинне законодавство України передбачає, що у разі зміни власника речі, переданої у найм, до нового власника переходять права та обов’язки наймодавця, а тому, оскільки відповідно до рішення Господарського суду м. Києва у справі № 30/47 від 26.04.2004 за позивачем визнано право власності на спірне приміщення, то саме позивач став орендодавцем за спірним договором оренди.
Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. У даному разі це стосується позивача, який мав довести наявність підстав для дострокового розірвання договору оренди.
За таких обставин, з урахуванням викладеного, апеляційний господарський суд вважає, що господарський суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність передбачених законом підстав для дострокового розірвання договору оренди.
Враховуючи викладене, апеляційний господарський суд вважає, що господарським судом першої інстанції в процесі розгляду справи в достатній мірі з’ясовані та доведені обставини, що мають значення для справи, і рішення прийняте судом у повній відповідності з матеріалами справи та з дотриманням норм процесуального і матеріального права, а доводи позивача, викладені в апеляційній скарзі, не можуть бути підставою для його зміни чи скасування.
ВСТАНОВИВ:
Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,-
ПОСТАНОВИВ:
1. Рішення Господарського суду м Києва від 27.07.2006 у справі №3/318 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Матеріали справи №3/318 повернути до Господарського суду м. Києва.
Головуючий суддя Губенко Н.М.
Судді Барицька Т.Л.
Ропій Л.М.