КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 12.10.2006                                                                                           № 3/237

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:                              Губенко Н.М.

 суддів:                                          Барицької  Т.Л.

                                        Ропій  Л.М.

 при секретарі:                              

 За участю представників:

 від прокуратури: повідомлений, але не з’явився

від позивача -Корж К.О. (довіреність № 10-УМ від 10.01.2006)

 від відповідача -Ковалець І.М. (довіреність №220/Д-493 від 13.12.2005)

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Міністерства оборони України

 на рішення Господарського суду м.Києва від 22.06.2006

 у справі № 3/237 (Хілінська В.В.)

 за позовом                               Заступника прокурора Оболонського району м.Києва

 до                                                   Міністерство оборони України

 третя особа відповідача            

 третя особа позивача                      

 про                                                  стягнення 7 522,04 грн.

 Рішенням Господарського суду м.Києва від22.06.2006 у справі №3/237позов задоволено повністю. Стягнуто з відповідача на користь позивача 7 522,04 грн. основного боргу, 102 грн. державного мита, 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати повністю з підстав порушення норм матеріального і процесуального права та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити. При цьому відповідач вказує на те, що господарським судом першої інстанції при прийнятті рішення не було враховано положення п. 6 ст. 762 ЦК України, відповідно до якого наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Також відповідач вказує на те, що оскільки після припинення дії договору оренди № 6009 від 01.01.1999 він неодноразово звертався до позивача з листами, в яких просив не укладати з ним на майбутнє договір оренди та посприяти розселенню людей, які не мають відношення до відповідача, але проживають в орендованому ним приміщенні, а відповідачем було вжито усіх можливих заходів для їх виселення, то відсутні законні підстави для стягнення з відповідача заборгованості по орендній платі.

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу та доповнення до відзиву, в яких просить відмовити відповідачу в задоволенні апеляційної скарги та залишити рішення господарського суду першої інстанції без змін. При цьому позивач зазначає, що відповідач після припинення дії договору оренди приміщення не повернув, а тому згідно із п.2.4 договору оренди № 6009 від 01.01.1999 орендну плату повинен сплачувати по день фактичної здачі приміщення. Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору, який згідно із ст.629 ЦК України є обов’язковим для виконання сторонами.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, заслухавши представників сторін, апеляційний господарський суд встановив наступне.

Між Управлінням майном Мінської районної державної адміністрації (правонаступником якого є позивач) та Військовою частиною А-0548 (правонаступником якої відповідно до наказу начальника Генерального штабу Збройних сил України від 27.09.2002 № 04 є Військова частина А-0324) 01.01.1999 був укладений договір оренди нежитлового будинку (приміщення) № 6009 (далі договір оренди), відповідно до умов якого позивач передав, а відповідач прийняв нежиле приміщення загальною площею 509,3 кв. м в будинку № 2-Д по вул. Маршала Тимошенка в м. Києві (п. 1.1.).

В ході проведення адміністративно-територіальної реформи районів м. Києва Київська міська рада прийняла рішення № 208/1642 від 27.12.2001 ”Про формування комунальної власності територіальних громад районів міста Києва”, відповідно до додатку № 6 якого нежитловий будинок № 2-Д по вул. Маршала Тимошенка віднесений до комунальної власності територіальної громади Оболонського району м. Києва.

Здійснення повноважень орендодавця нерухомого майна комунальної власності територіальної громади Оболонського району м. Києва згідно із Положенням про Управління комунального майна району виконавчого органу Оболонської районної у м. Києві ради (Оболонської районної у м. Києві державної адміністрації), затвердженого рішенням Оболонської районної у м. Києві ради № 30/3 від 30.06.2005, покладено на Управління комунального майна району виконавчого органу Оболонської районної у м. Києві ради (Оболонської районної у м. Києві державної адміністрації).

За умовами договору оренди (п. 2.1.) за користування орендованим приміщенням відповідач сплачує позивачу орендну плату згідно з розрахунком. На момент укладення договору орендна плата за місяць складає 96,77 грн.. Податок на додану вартість сплачується відповідачем додатково у визначених законодавством розмірах та порядку.

Відповідно до п. 2.2 договору оренди розмір орендної плати за наступні місяці визначається шляхом коригування суми орендної плати згідно з п. 2.1. договору на індекс інфляції за період від дати експертної оцінки до моменту укладення договору оренди або перегляду орендної плати та на індекс інфляції за поточний місяць.

Згідно із п. 2.3. договору оренди орендна плата сплачується відповідачем позивачу незалежно від результатів фінансово-господарської діяльності відповідача щомісячно до 15 числа поточного місяця.

Заступник прокурора Оболонського району міста Києва звернувся до господарського суду першої інстанції в інтересах позивача з позовом про стягнення з відповідача 7 522,04 грн. орендної плати по вищевказаному договору оренди за період з 01.11.2004 по 01.04.2006.

Рішенням господарського суду першої інстанції позов задоволено повністю з посиланням на те, що згідно із актом обстеження приміщення в будинку № 2-Д по вул. Маршала Тимошенка, складеним комісією в складі представників Управління майном Оболонської районної у м. Києві державної адміністрації, нежитлове приміщення площею 509,30 кв.м. станом на 28.03.2006 відповідачем не звільнено, по акту приймання-передачі відповідач спірне приміщення не здав, не зважаючи на те, що рішенням Господарського суду м. Києва від 12.04.2005 у справі № 3/160 виселено Міністерство оборони України в особі Військової частини А-0324, яка є правонаступником Військової частини А-0548, з нежитлового приміщення, що знаходиться в м. Києві по вул. Маршала Тимошенка, 2-Д, загальною площею 509,30 кв. м., оскільки встановлено, що договір оренди № 6009 від 01.01.1999 припинив свою дію 30.12.2004; пунктом 2.4 договору передбачено, що орендна плата сплачується орендарем по день фактичної здачі будинку (приміщення) по акту; відповідач в порушення умов договору, не виконує основного обов’язку орендаря, орендну плату повністю не вносить, в результаті чого виникла заборгованість, яка відповідно до наданого позивачем розрахунку за період з 01.11.2004 по 01.04.2006 складає 7 522,04 грн..

Апеляційний господарський суд не погоджується з рішенням господарського суду першої інстанції в частині стягнення з відповідача орендної плати по договору оренди № 6009 за період з 01.01.2005 по 01.04.2006, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 12.04.2005 у справі № 3/160, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 27.09.2005 було встановлено, що договір оренди № 6009 від 01.01.1999, на підставі якого в орендному користуванні відповідача знаходилось нежитлове приміщення загальною площею 509,30 кв. м., розташоване в будинку № 2-Д по вул. Маршала Тимошенка, припинив свою дію 30.12.2004.

Звертаючись з даним позовом до суду, заступник прокурора Оболонського району міста Києва в позовній заяві просив стягнути з відповідача заборгованість з орендної плати за договором оренди № 6009 від 01.01.1999 за період з 01.11.2004 по 01.04.2006, тобто вимога була заявлена, як за період дії договору оренди (листопад, грудень 2004 ), так і за період після припинення його дії (з 01.01.2005 по 01.04.2006 ).

Оскільки матеріалами справи підтверджується, що відповідач свої зобов’язання за договором оренди щодо сплати орендної плати за листопад, грудень 2004 не виконав, а рішенням Господарського суду м. Києва від 12.04.2005 у справі № 3/160 встановлено факт припинення дії договору оренди № 6009 31.12.2004, апеляційний господарський суд вважає, що орендна плата за користування орендованим приміщенням за період з 01.11.2004 по 31.12.2004 у сумі 813,40 грн. обґрунтовано стягнута з відповідача господарським судом першої інстанції.

Твердження відповідач про те, що спірним приміщенням він не користувався не заслуговує на увагу, оскільки останній не надав суду жодних доказів того, що мали місце обставини, через які відповідач повністю був позбавлений можливості користуватися орендованим ним приміщенням у період з 01.11.2004 по 30.12.2004.

Що стосується заборгованості відповідача по орендній платі за період з 01.01.2005 по 01.04.2006, то апеляційний господарський суд вважає, що господарський суд першої інстанції неправомірно стягнув з відповідача орендну плату по договору оренди № 6009 від 01.01.1999 у сумі 6 708,64 грн. за вказаний період, оскільки з припиненням 30.12.2004 дії договору оренди № 6009 позивач не мав правових підстав для нарахування та стягнення з відповідача орендної плати, передбаченої вищезазначеним договором оренди.

Крім того, апеляційний господарський суд вважає, що наданий позивачем в підтвердження перебування відповідача у спірному приміщенні акт від 28.03.2006 не є належним доказом, оскільки складений зацікавленими особами - представниками позивача, тобто є одностороннім. Відповідно ж до акту державного виконавця  державної виконавчої служби в Оболонському районі міста Києва від 24.01.2006 та постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві державного виконавця  державної виконавчої служби в Оболонському районі міста Києва від 13.02.2006 відповідач у приміщенні загальною площею 509,30 кв. м., що розташоване в будинку № 2-Д по вул. Маршала Тимошенка не знаходиться, зазначене приміщення займають фізичні особи.

Статтею 19 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” встановлено, що орендна плата вноситься орендарем за користування об’єктом оренди.

В силу ст. 283 ГК України, до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно із ст.762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором.

На підставі викладеного, враховуючи те, що при вирішенні даного спору господарським судом першої інстанції не було досліджено всіх обставин справи в їх сукупності, апеляційний господарський суд вважає, що господарський суд першої інстанції передчасно дійшов висновку про наявність підстав для задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача орендної плати по договору оренди № 6009 від 01.01.1999 у сумі 6 708,64 грн.  за період з 01.01.2005 по 01.04.2006.

Посилання позивача на те, що відповідач після припинення дії договору оренди приміщення не повернув, а тому згідно із п.2.4 договору оренди № 6009 від 01.01.1999 орендну плату повинен сплачувати по день фактичної здачі приміщення, так як відповідно до ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору, який згідно із ст.629 ЦК України є обов’язковим для виконання сторонами не приймаються апеляційним господарським судом до уваги, оскільки з припиненням 31.12.2004 договору оренди № 6009 від 01.01.1999 його умови не діють і відповідно не можуть бути застосовані у подальших взаємовідносинах сторін стосовно спірного приміщення.

Виходячи з наведеного, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що рішення Господарського суду м. Києва від 22.06.2006 у справі № 3/237 підлягає зміні.

Відповідно до ст. 49 ГПК України розподіл господарських витрат при частковому задоволенні позову покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

ВСТАНОВИВ:

 Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 104, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

 1. Рішення Господарського суду м Києва від22.06.2006 у справі №3/237 змінити, виклавши його резолютивну частину в наступній редакції:

”Позов задовольнити частково.

Стягнути з Міністерства оборони України (м. Київ, Повітрофлотський пр-кт, 6, код 00034022) на користь Управління комунального майна району виконавчого органу Оболонської районної у місті Києві ради (Оболонської районної у місті Києві державної адміністрації) (м. Київ, вул. Тимошенка, 16, код 26064061) 813,40 грн. основного боргу.

В решті позову відмовити.

Стягнути з Міністерства оборони України (м. Київ, Повітрофлотський пр-кт, 6, код 00034022) в доход Державного бюджету України 11,03 грн. витрат по сплаті державного мита.

Стягнути з Міністерства оборони України (м. Київ, Повітрофлотський пр-кт, 6, код 00034022) на користь Державного підприємства ”Судовий інформаційний центр” (м. Київ, пр-кт. Перемоги, 34, код 30045370) 12,75 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.”.

Стягнути з Управління комунального майна району виконавчого органу Оболонської районної у місті Києві ради (Оболонської районної у місті Києві державної адміністрації) (м. Київ, вул. Тимошенка, 16, код 26064061) на користь Міністерства оборони України (м. Київ, Повітрофлотський пр-кт, 6, код 00034022) витрат по сплаті державного мита в розмірі 45,48 грн. за розгляд апеляційної скарги.

Видачу наказу доручити Господарському суду м. Києва.

Матеріали справи № 3/237 повернути до Господарського суду м. Києва.

 Головуючий суддя                                                                      Губенко Н.М.

 Судді                                                                                          Барицька  Т.Л.

                                                                                          Ропій  Л.М.