КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01.03.2007 № 18/440
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Моторного О.А.
суддів: Кошіля В.В.
Алданової С.О.
при секретарі: Вербицькій О.В.
За участю представників:
від позивача -ГалієваІ.Ю.
від відповідача - не з'явились
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Українсько-американського спільного підприємства у формі товариства зобмеженою відповідальністю "Каіс"
на рішення Господарського суду міста Києва від 22.11.2006
у справі № 18/440 (Мандриченко О.В.)
за позовом Українсько-американського спільного підприємства у формі товариства зобмеженою відповідальністю "Каіс"
до Закритого акціонерного товариства "Виробничо-торгова фірма "Радосинь"
про визнання векселя дійсним
ВСТАНОВИВ:
Українсько-американське спільне підприємство у формі товариства з обмеженою відповідальністю “КАІС” було подано позовну заяву до господарського суду про визнання простого векселя № 3222831790 номінальною вартістю 424 010,90грн. строком платежу 29.06.2005 дійсним.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.11.2006 у справі № 18/440 у задоволенні позову Українсько-американське спільне підприємство у формі товариства з обмеженою відповідальністю “КАІС” відмовлено повністю
Не погоджуючись із вказаним рішенням, позивач звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення скасувати та прийняти нове рішення яким позовні вимоги задовольнити. Позивач вважає, що рішення прийняте без повного з’ясування обставин, що мають суттєве значення для справи та з порушенням норм матеріального і процесуального права.
Відповідач відзив на апеляційну скаргу не надав.
Сторін було повідомлено належним чином (а.с. 47,48), причини неявки представника відповідача у судове засідання суду не відомо.
Відповідно ст. 75 ГПК України, апеляційний господарський суд, вважає можливим розглянути справу у відсутності представника відповідача за наявними матеріалами, що містять достатньо відомостей про права і взаємовідносини сторін.
Апеляційна інстанція переглядає справу відповідно до ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд у процесі перегляду справи за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв’язаний з доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Апеляційний господарський суд дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, прийшов до наступного.
17.03.2005 між позивачем та відповідачем було укладено договір купівлі-продажу № 17/03-Р за умовами якого відповідач зобов’язався передати, а позивач прийняти та оплатити товар.
26.04.2005 між позивачем та відповідачем було укладено додаткова угода № 4 до договору № 17/03-Р від 17.03.2005 відповідно до умов якої відповідач з метою забезпечення договірних зобов’язань зобов’язався передати простий вексель на суму 593 080,10 грн. зі строком 30.05.2005.
14.06.2005 між позивачем та відповідачем укладена угода про порядок виконання зобов’язань (проведення кінцевих розрахунків) між сторонами. Відповідно до пункту 3, забезпечення зобов’язань, що витікають з договору купівлі-продажу № 17/03-Р від 17.03.2005 відповідач з моменту підписання даної угоди передає в заставу позивачеві простий вексель на суму 424 010,90 грн. зі строком платежу 29.06.2005.
Відповідно до акту приймання-передачі векселів від 28.07.2005 відповідач передав, а позивач прийняв простий вексель № 3222831790 від 28.07.2005 вартістю 424 010,90 грн., строком платежу - 15.08.2005.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся з позовною вимогою про визнання простого векселя № 3222831790 номінальною вартістю 424 010,90грн. строком платежу 29.06.2005 дійсним.
Статтею 12 ГПК України передбачено, що господарським судам підвідомчі:
1) справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав, крім: спорів про приватизацію державного житлового фонду; спорів, що виникають при погодженні стандартів та технічних умов; спорів про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін; спорів, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів; інших спорів, вирішення яких відповідно до законів України та міжнародних договорів України віднесено до відання інших органів;
2) справи про банкрутство.
3) справи за заявами органів Антимонопольного комітету України, Рахункової палати з питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції.
4) справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, що пов'язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів.
Апеляційний господарський суд погоджується з судом першої інстанції, що позивачем заявленні позовні вимоги про визнання векселя дійсним, виходячи з вимог ст. 16 Цивільного кодексу України не є позовом про захисту права, а - про встановлення юридичного факту.
Вимога позивача про визнання векселя дійсним є встановлення факту, що має юридичне значення. Цей факт може встановлюватися господарськими судами лише при існуванні та розгляді між сторонами спору про право цивільне. Його встановлення елементом оцінки фактичних обставин справи та обґрунтованості вимог.
Отже посилання позивача на те, що згідно до положень ст. 1 ГПК України та ч. 1 ст. 55, ст. 41 Конституції України порушено його право на звернення до суду є не обґрунтовані та безпідставними, так як висновок щодо встановлення факту дійсності векселя не може бути предметом спору та самостійно розглядатися в окремій справі положення Конституції України, та зокрема, щодо поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі.
Обов’язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 33 ГПК України розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. У даному разі це стосується позивача, який мав довести наявність тих обставин, на підставі яких він просив скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 22.11.2006 року.
За таких обставин, апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга Українсько-американського спільного підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю “КАІС” не підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду міста Києва від 22.11.2006 у справі № 18/440 було прийнято з повним з’ясуванням обставин, що мають суттєве значення для справи та без порушення норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до викладеного та керуючись ст. 101, п. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Українсько-американського спільного підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю “КАІС” залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 22.11.2006 у справі № 18/440 без зміни.
Матеріали справи № 18/440 повернути до Господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя Моторний О.А.
Судді Кошіль В.В.
Алданова С.О.