КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28.11.2006 № 05-5-22/11205
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Губенко Н.М.
суддів: Барицької Т.Л.
Ропій Л.М.
при секретарі:
За участю представників:
від позивача -Більдін О.В. – юрист (дор. б/н від 16.05.2006)
від відповідача -Лєвін В.О. – представник (дов. № 879820 від 30.05.2006)
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Українсько-Білоруського товариства з обмеженою відповідальністю фірма"Луксор"
на рішення Господарського суду м.Києва від 18.09.2006
у справі № 05-5-22/11205 (Шкурат А.М.)
за позовом Українсько-Білоруського товариства з обмеженою відповідальністю фірма"Луксор"
до Закритого акціонерного товариства "Дніпровський універмаг"
про стягнення 277 153,89 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.09.2006 № 05-5-22/11205 позовну заяву Українсько-білоруського товариства з обмеженою відповідальністю фірми ”ЛУКСОР” повернено без розгляду на підставі п. 3 ст. 63 ГПК України.
Не погоджуючись з винесеною ухвалою, позивач подав до Київського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу суду скасувати з підстав неправильного застосування норм процесуального права. При цьому позивач вказує на те, що твердження господарського суду першої інстанції про порушення позивачем п. 3 ст. 63 ГПК України не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки до позовної заяви було додано договір, згідно з яким відповідачу були поставлені килимові вироби, і двосторонній акт звірки взаємних розрахунків, в якому зазначено вартість поставленого товару, суму сплачених відповідачем за нього грошових коштів та розмір заборгованості. В тексті позовної заяви є детальний розрахунок суми основного боргу, який обґрунтований і документально підтверджений вищевказаним актом.
Позивач також посилається на те, що судом порушено ст. 43 ГПК України, яка зобов’язує суд оцінювати докази ґрунтуючись на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, а також безпідставно не застосована ст. 38 ГПК України яка передбачає, що якщо подані сторонами докази є недостатніми, господарський суд зобов’язаний витребувати документи і матеріали, необхідні для вирішення спору.
Відповідач відзив на апеляційну скаргу не надав, що відповідно до ч. 2 ст. 96 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду ухвали місцевого господарського суду.
При розгляді апеляційної скарги апеляційним господарським судом були заслухані пояснення представників сторін, досліджені наявні матеріали справи та встановлено наступне.
Позивач подав до господарського суду першої інстанції позовну заяву за № 03/09 від 11.09.2006 про стягнення з відповідача 27 753,89 грн. заборгованості за договором консигнації № 202 П/213 від 26.10.2001.
Ухвалою господарського суду першої інстанції від 18.09.2006 позовну заяву було повернуто позивачу без розгляду на підставі п. 3 ст. 63 ГПК України.
Ухвала суду мотивована тим, що у позовній заяві не вказано доказів, що підтверджують викладені в заяві обставини. До позовної заяви не додано обґрунтованого та документально підтвердженого розрахунку суми основного боргу.
Апеляційний господарський суд не погоджується із вказаною ухвалою господарського суду першої інстанції з наступних підстав.
Відповідно до п. 5 ст. 54, п. 4 ст. 57 ГПК України позовна заява повинна містити виклад обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, зазначення доказів, що підтверджують позов, обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються, законодавство, на підставі якого подається позов; до позовної заяви додаються документи, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.
Суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду згідно з п. 3 ст. 63 ГПК України, якщо у позовній заяві не вказано обставин, на яких грунтується позовна вимога, доказів, що підтверджують викладені в заяві обставини, обґрунтований розрахунок стягуваної чи оспорюваної суми.
Відповідно до п. 3.3 роз’яснення Вищого арбітражного суду України № 02-5/289 від 18.09.1997 ”Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України” підставою для повернення позовної заяви є відсутність викладу обставин, на яких ґрунтується позовна вимога, та не зазначення доказів, що підтверджують викладені в заяві обставини. Господарський суд повертає позовну заяву, що не містить обґрунтованого розрахунку стягуваної чи оспорюваної суми, або такий розрахунок не доданий до заяви.
Із змісту позовної заяви вбачається, що вона містить усі відомості передбачені ст. 54 ГПК України, в ній викладено обставини на яких ґрунтуються позовні вимоги, а саме зазначено про невиконання відповідачем своїх зобов’язань щодо оплати вартості реалізованих товарів за договором консигнації № 202 П/213 від 26.10.2001, укладеного між позивачем та відповідачем. В позовній заяві позивачем також наведено розрахунок стягуваної суми. Крім того, до позовної заяви серед інших документів позивачем додано складений та підписаний акт звірки взаєморозрахунків між ним та відповідачем від 29.06.2006, з якого вбачається, що позивачем передано на комісію товар на суму 69 157,21 грн., перераховано відповідачем грошових коштів в розмірі 9 169,81 грн., повернуто відповідачем товар по накладним на суму 32 230,74 грн., сума боргу відповідача за реалізований товар складає 27 756,66 грн..
Згідно із п.п. 3.2 п. 3 роз’яснення Вищого арбітражного суду України № 02-5/289 від 18.09.1997 ”Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України” якщо у позовній заяві є посилання на докази, що підтверджують викладені обставини, але самі докази до позовної заяви не додані, таку заяву не можна повертати з посиланням на статтю 63 ГПК України. У цьому випадку суддя у процесі підготовки справи до розгляду ухвалою витребовує ці докази від позивача чи відповідача. Крім того, суд не вправі повернути позовну заяву також з мотиву недодання документів, що є доказами, оскільки позивач може їх надавати, а суд - вимагати їх надання до закінчення розгляду справи.
Слід також звернути увагу на те, що відповідно до п. 1 ст. 38 ГПК України якщо подані сторонами докази є недостатніми, господарський суд зобов’язаний витребувати від підприємства та організацій незалежно від їх участі у справі, документи та матеріали, необхідні для вирішення спору.
Таким чином, апеляційний господарський суд вважає, що позивачем при оформленні позовної заяви за № 03/09 від 11.09.2006 були дотримані вимоги п. 5 ст. 54 та п. 4 ст. 57 ГПК України, а якщо позивач недодав до позовної заяви частину документів, що є доказами, то господарський суд першої інстанції міг і повинен був витребувати недодані документи чи належним чином завірені їх копії у процесі підготовки справи до розгляду.
Таким чином, з огляду на викладене та матеріали справи, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що підстав у господарського суду першої інстанції для повернення позовної заяви № 03/09 від 11.09.2006 згідно із п. 3 ст. 63 ГПК України не було, а тому ухвала про повернення позовної заяви від 18.09.2006 підлягає скасуванню, а справа, відповідно до ст. 106 ГПК України, передачі на розгляд місцевого господарського суду
ВСТАНОВИВ:
Керуючись ст.ст.99, 101, 103 – 106 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,-
ПОСТАНОВИВ:
1. Рішення Господарського суду м Києва від 1. 18.09.2006 за №05-5-22/11205 скасувати.
2. Справу № 05-5-22/11205 передати на розгляд до Господарського суду м. Києва.
Головуючий суддя Губенко Н.М.
Судді Барицька Т.Л.
Ропій Л.М.