КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 12.09.2006                                                                                           № 8/138

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:                              Губенко Н.М.

 суддів:                                          Барицької  Т.Л.

                                        Ропій  Л.М.

 при секретарі:                              

 За участю представників:

 від позивача -повідомлений, але не з’явився

 від відповідача -Кукуть В.Й. (довіреність № б/н від 12.05.2004)

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ДП "Техноконверс"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 12.05.2006

 у справі № 8/138 (Катрич В.С.)

 за позовом                                

 до                                                   ДП "Техноконверс"

                                                  Одеськиого слідчого ізоляторуу № 21 управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Одеській області

 третя особа відповідача            

 третя особа позивача                      

 про                                                  стягнення 40 289,08 грн.

 

ВСТАНОВИВ:

 Рішенням Господарського суду м.Києва від12.05.2006 у справі №8/138позов задоволено повністю, на підставі рішення з Державного підприємства ”Техноконверс” підлягає стягненню на користь Одеського ізолятора № 21 управління Державного департаменту України з питань виконання покарань Одеської області 38 412 грн. основного боргу, 1 427,01 грн. пені, 450,07 грн. річних, 402,89 грн. держмита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач подав до Київського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати, оскільки вважає, що при прийнятті рішення господарським судом першої інстанції неповно з’ясовано обставини, які мають значення для справи, а висновки викладені в рішенні не відповідають обставинам справи. При цьому заявник вказує на те, що позивач, як на підставу виникнення зобов’язання по відшкодуванню заборгованості посилається на договір про надання послуг по охороні № 25 від 31.12.2004. Проте, договір № 25 від 31.12.2004 не укладався і не міг укладатися, оскільки за таким номером був укладений договір про надання послуг по охороні від 21.05.2004, термін дії якого закінчився 31.12.2004 і в подальшому не продовжувався, другий примірник договору у відповідача відсутній і незареєстрований. В порушення ст. 56 ГПК України позивачем при поданні позову не було надіслано копію жодного документа, в тому числі і самого договору.

Крім того, відповідач вказує на те, що ним не було отримано жодного рахунку на оплату послуг охорони, а відповідно до п. 3.1. договору підставою для оплати є виставлений позивачем рахунок, тобто законних підстав для перерахування коштів у відповідача не було, а доказів отримання відповідачем рахунків позивачем надано не було.

В письмових поясненнях, наданих представником відповідача в судове засідання 12.09.2006 на виконання вимог ухвали апеляційного господарського суду, останній також зазначив, що оплата послуг позивача по охороні за січень – березень 2005 року проведена помилково, без звіряння з договором. Коли було встановлено, що договір не діє, то подальші оплати не проводились, а через відсутність значний період юридичного обслуговування питання про повернення безпідставно сплаченої суми згідно із рахунком № 3 від 21.01.2005 не ставилося.

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення господарського суду першої інстанції без змін, оскільки вважає його правильним, законним та прийнятим відповідно до норм матеріального та процесуального права.

Позивач в судове засідання свого представника не направив, оскільки нез’явлення представника позивача не перешкоджає перегляду рішення господарського суду першої інстанції, справа розглядається відповідно до ст. ст. 75, 99 ГПК України, за наявними в ній матеріалами.

При розгляді апеляційної скарги апеляційним господарським судом були заслухані пояснення представника відповідача, досліджені наявні матеріали справи та встановлено наступне.

Позивач подав до господарського суду першої інстанції позов про стягнення з відповідача заборгованості за договором № 25 надання послуг з охорони від 31.12.2004 в розмірі 38 412,00 грн. за період з квітня по грудень 2005 року, пені в розмірі 1 427,01 грн. та річних в розмірі 450,07 грн..

Як вбачається з матеріалів справи, 31.12.2004 між позивачем та відповідачем на виконання вимог наказу Державного департаменту України з питань виконання покарань № 107 від 18.06.2003 та № 84 від 12.05.2004 був укладений договір № 25 надання послуг з охорони (далі договір), за умовами якого відповідач, як замовник, зобов’язувався передати, а позивач, як виконавець, прийняти під охорону об’єкти, перераховані в доданому до договору переліку (п. 1.1.). Охорона матеріальних цінностей проводиться цілодобово, з обов’язковим освітленням об’єкта в нічний час (п. 1.2.). Сума договору 51 216 грн. (п. 1.3.). Договір вступає в силу з моменту підписання і діє до 31.12.2005 (п. 7.1.).

В калькуляції до договору сторони погодили оплату за надання послуг з охорони (в місяць), що становить 4 268 грн..

Згідно із п 3.1. договору форма розрахунку – попередня оплата до 10 числа щомісячно відповідно до виставлених рахунків позивача.

Відповідно до п. 2.1. договору відповідач своєчасно оплачує послуги позивача.

В матеріали справи наявні виставлені позивачем відповідачу за послуги охорони по договору рахунки № 3 від 21.01.2005, № 7 від 29.03.2005, № 15 від 07.07.2005, № 16 від 04.08.2005, № 20 від 26.10.2005.

Як вбачається з матеріалів справи відповідач свої зобов’язання щодо оплати вартості наданих позивачем по договору послуг охорони не повністю виконав, з наявної в матеріалах справи виписки з особового рахунку позивача вбачається, що відповідач сплатив позивачу за надані по договору послуги охорони грошові кошти в розмірі 12 804,00 грн. за січень – березень 2005 року, у зв’язку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 38 412,00 грн. за період з квітня по грудень (включно) 2005 року.

Документи, які б свідчили про те, що відповідач розрахувався з позивачем за надані ним послуги охорони в повному обсязі в матеріалах справи відсутні, не надав їх останній і в ході розгляду апеляційної скарги.

Згідно із п. 1 ст. 193 ГК України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, а відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Таким чином, оскільки наявними в матеріалах справи документами доведено, що відповідач свого обов’язку щодо оплати вартості наданих позивачем по договору послуг не виконав, апеляційний господарський суд вважає, що вимога позивача про стягнення з відповідача 38 412,00 грн. обґрунтовано задоволена господарським судом першої інстанції.

Щодо тверджень відповідача про те, що договір № 25 від 31.12.2004 не укладався і не міг укладатися, оскільки за таким номером був укладений договір про надання послуг по охороні від 21.05.2004, термін дії якого закінчився 31.12.2004 і в подальшому не продовжувався, договір № 25 від 31.12.2004 у відповідача відсутній і незареєстрований, апеляційний господарський суд зазначає наступне.

Керуючись ст. ст. 99, 101 ГПК України апеляційним господарським судом з метою з’ясування всіх обставин справи ухвалою від 21.08.2006 було зобов’язано позивача, зокрема, надати оригінал договору № 25 від 31.12.2004.

На виконання вимог вказаної ухвали позивач надав оригінал договору № 25 від 31.12.2004.

Оглянувши наданий позивачем оригінал договору № 25 від 31.12.2004, апеляційний господарський суд встановив, що на ньому містяться підписи генерального директора відповідача А.Н. Чубатенко та начальника позивача Ю.В. Рябцева, які скріплені печатками позивача та відповідача, що свідчить про те, що даний договір сторонами укладений.

Про укладення договору № 25 від 31.12.2004 та його виконання сторонами свідчить здійснена в березні 2005 року відповідачем оплата послуг позивача по охороні за січень – березень 2005 року з посилання в платіжних документах на договір № 25 від 31.12.2004 та рахунок № 3 від 23.01.2005 (виписка з особового рахунку позивача від 18.03.2005).

Таким чином, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що договір № 25 від 31.12.2004 є укладеним та відповідачем частково виконувався, а тому вищевказані твердження відповідача не заслуговують на увагу.

Оскільки відповідач своєчасно не виконав свого зобов’язання щодо оплати вартості наданих позивачем по договору послуг, то позивач нарахував за несвоєчасне виконання відповідачем грошового зобов’язання 1 427,01 грн. пені та 450,07 грн. 3% річних.

Згідно із ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 4.2. договору відповідач за несвоєчасну оплату сплачує позивачу  штраф в розмірі облікової ставки НБУ за кожен день прострочки платежу.

Відповідно до п. 2 ст. 193 ГК України порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Статтею 1 Закону України ”Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.

Враховуючи, що відповідач, як підтверджується матеріалами справи, своєчасно свого обов’язку щодо оплати вартості наданих позивачем по договору послуг не виконав, апеляційний господарський суд вважає, що вимога позивача про стягнення з відповідача 1 427,01 грн. пені та 450,07 грн. 3% річних є обґрунтованою та правомірно задоволеною господарським судом першої інстанції.

Посилання відповідача, як на підставу для скасування рішення, на те, що позивачем при поданні позову не було надіслано відповідачу копію жодного документа, в тому числі і самого договору не приймаються до уваги, оскільки ст. 56 ГПК України зобов’язує позивача при поданні позову надсилати сторонам копії позовної заяви та доданих до неї документів, якщо цих документів у сторін немає. До позовної заяви позивачем доданий фіскальний чек № 2058 від 28.02.2006, який свідчить про направлення позивачем копії позовної заяви та доданих до неї документів відповідачу; відповідно до п. 7.2. договору договір складений у двох примірниках. Тобто, оскільки сторонами договір укладено у двох примірниках, то у відповідача має бути його примірник договору, а тому позивач не зобов’язаний був надсилати копію договору відповідачу.

Твердження відповідача про те, що ним не було отримано жодного рахунку на оплату послуг охорони, а відповідно до п. 3.1. договору підставою для оплати є виставлений позивачем рахунок, тобто законних підстав для перерахування коштів у відповідача не було, не заслуговують на увагу, враховуючи наступне. В матеріалах справи містяться виставлені та направлені позивачем відповідачу копії рахунків на оплату послуг охорони по договору, один з яких, як свідчать матеріали справи, відповідач оплатив, а саме рахунок № 3 від 23.01.2006 за січень – березень 2005 року в розмірі 12 804,00 грн.. Крім того, не виставлення позивачем рахунків ніяким чином не могло вплинути на неможливість виконання договірних зобов’язань з боку відповідача, оскільки в договорі сторони встановили строк оплати, а саме: щомісячно до 10 числа, а в калькуляції до договору погодили суму оплати за надані позивачем послуги з охорони (в місяць) в розмірі 4 268,00 грн..

Виходячи з викладеного, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що немає підстав визнати доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, переконливими та такими, що спростовують докази позивача, надані в обґрунтування своїх позовних вимог, а тому вважає, що при прийнятті рішення господарський суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, яке не підлягає зміні чи скасуванню.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105  ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

 1. Рішення Господарського суду м Києва від 12.05.2006 у справі № 8/138 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Матеріали справи № 8/138 повернути до Господарського суду м. Києва.

 Головуючий суддя                                                                      Губенко Н.М.

 Судді                                                                                          Барицька  Т.Л.

                                                                                          Ропій  Л.М.