КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 15.03.2007                                                                                           № 3/1

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:                              Моторного О.А.

 суддів:                                          Кошіля В.В.

                                        Алданової  С.О.

 при секретарі:                     О.В.Вінницька  

 від позивача          ЦимбалістВ.В.

від відповідача          ЧагінС.М.

 

 

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародна юридична компанія"Бізнес групп Консалтінг"

 на рішення Господарського суду міста Києва від 16.01.2007

 у справі № 3/1 (Хілінська В.В.)

 за позовом                               Комунального підприємства “Київжитлоспецексплуатація”

 до                                                   Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародна юридична компанія"Бізнес групп Консалтінг"

             

                       

 про                                                  дострокове розірвання договору оренди та виселення

 

ВСТАНОВИВ:

 Комунальне підприємство “Київжитлоспецексплуатація” звернулося до господарського суду з позовом про розірвання договору оренди № 08/1122 від 10.06.2003 та виселення Товариства з обмеженою відповідальністю “Міжнародна юридична компанія “Бізнес групп Консалтінг” з не житлового приміщення загальною площею 129,20 кв.м., що знаходиться в будинку № 104-Б літер А по проспекту Перемоги у м. Києві, повернувши вказане приміщення Комунальному підприємству “Київжитлоспецексплуатація”.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.01.2007 у справі № 3/1 позов задоволено повністю. Розірвано договір оренди № 08/1122 від 10.06.2003, укладений між Комунальним підприємством Комунальним підприємством “Київжитлоспецексплуатація” та ТОВ “Міжнародна юридична компанія “Бізнес групп Консалтінг”. Виселено ТОВ “Міжнародна юридична компанія “Бізнес групп Консалтінг” з нежитлового приміщення, що знаходиться в будинку № 104-Б літер А на проспект Перемоги у м. Києві, загальною площею 129,20 кв.м. повернувши зазначене приміщення Комунальному підприємству “Київжитлоспецексплуатація”.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення скасувати та прийняти нове рішення яким в позові відмовити. Відповідач вважає, що рішення прийняте без повного з’ясування обставин, що мають суттєве значення для справи та невідповідність висновків, викладених в рішенні суду першої інстанції і порушенням норм матеріального права.

Позивач відзив на апеляційну скаргу не надав, але представник позивача у судовому засіданні просить рішення Господарського суду міста Києва від 16.01.2007 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Апеляційний господарський суд дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, прийшов до наступного.

10.06.2003 між Комунальним підприємством “Київжитлоспецексплуатація” (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Міжнародна юридична компанія “Бізнес групп Консалтінг” (орендар) було укладено договір оренди № 08/1122 від 10.06.2003 нерухомого майна (нежилих будівель, споруд, приміщень) комунальної власності територіачьної громади міста Києва.

Пунктом 1.1. Договору оренди, орендодавець на підставі ч. 2 ст. 23 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”, протоколу засідання міської комісії по розгляду питань щодо використання нерухомого майна (приміщень, будівель, споруд) комунальної власності територіальної громади м. Києва від 09.07.2002 № 5 пункт 23, листа Головного управління комунальної власності м. Києва Київської міської державної адміністрації від 17.11.2003 № 042/10/9-407, договору оренди з ЖКУ Київського державного авіаційного заводу “Авіант” від 11.08.1998 № 462/057-98 та додаткової угоди від 03.07.2002 № 1 до договору від 11.08.1998 № 462/057-98 передав, а орендар прийняв в строкове платне користування вбудовані приміщення загальною площею 114,80 кв.м. розташовані за адресою: м. Київ, проспект Перемоги, 104-Б для розташування підприємства торгівлі, складу та офісу.

Пунктом 6.1 Договору оренди, термін дії був встановлений сторонами з 10.06.2003 до 11.08.2008.

15.02.2005, у в зв’язку із проведенням Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об’єкти нерухомого майна технічної інвентаризації будинку, сторонами внесено зміни до договору від 10.06.2003 № 08/1122 згідно яких в п. 1.1. договору оренди слова “ за адресою м. Київ, проспект Перемоги, будинок № 104-Б” замінено на “за адресою м. Київ, проспект Перемоги, будинок 104-Б літер А”.

Як вбачається з матеріалів справи, 07.02.2003 між ТОВ “Міжнародна юридична компанія “Бізнес групп Консалтінг” (орендар) та ТОВ “Флоріда-Трейд” (суборендар) було укладено договір суборенди, відповідно до умов якого відповідач передав ТОВ “Флоріда-Трейд” в строкове платне користування частин} нежилого приміщення.

Пунктом 6.5. договору оренди № 08/1122 від 10.06.2003, договір може бути розірваний на вимогу однієї з сторін за рішенням Господарського суду міста Києва у випадках передбачених чинним законодавством України.

Відповідно до ст. 1 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” майнові відносини між орендодавцями та орендарями щодо господарського використання майна, що перебуває у комунальній власності, регулюється цим Законом. Спірні договірні правовідносини виникли стосовно господарського використання об’єкта права комунальної власності територіальної громади м. Києва, а тому є предметом правового регулювання цього спеціального закону, що не було враховано судом при ухваленні оскаржуваного рішення.

Згідно з п. 2 ст. 22 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” орендар має право передати в суборенду нерухоме та інше окреме індивідуально визначене майно, якщо інше не передбачено договором оренди. При цьому строк надання майна у суборенду не може перевищувати терміну дії договору оренди.

Відповідно до ст. 774 ЦК України: Передання наймачем речі у користування іншій особі (піднайм) можливе лише за згодою наймодавця, якщо інше не встановлено договором або законом; Строк договору піднайму не може перевищувати строку договору найму; До договору піднайму застосовуються положення про договір найму.

Відносно права орендаря на передачу орендованого майна в суборенду передбачено ч. 1 ст. 288 ГК України. Судом першої інстанції не було враховано положення ч. 6 ст. 283 ГК України, якою визначено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України, саме до яких і відноситься оренда і суборенда державного та комунального майна.

Договір оренди № 08/1122 від 10.06.2003 що був укладений між позивачем та відповідачем, не містить будь-яких застережень щодо необхідності узгодження з орендодавцем передачі орендованого приміщення (його частини) в суборенду третім особам, умовами Договору оренди також не накладено заборону на передачу орендованого приміщення в суборенду. Тобто жодних підстав для обмеження реалізації орендарем своїх прав, наданих законодавством, щодо передачі орендованого майна в суборенду в Договорі оренди відсутні.

Суд апеляційної інстанції не може погодиться з висновком суду першої інстанції, що ненадання орендодавцем або органом уповноваженим управляти майном, згоди на передачу об’єкта оренди в суборенду є підставою для дострокового розірвання Договору оренди. Оскільки норма ст. 774 ЦК України не є імперативною і такою що допускає інший порядок передачі майна в піднайом, встановлений договором або законом. Право передачі об’єкта оренди в суборенду (щодо державної та комунальної власності) визначене за орендарем ст. 22 Закону України “Про оренду державного та комунального майна та ст. 288 ГК України, вимогами яких не визначено необхідність згоди орендодавця на суборенду, у випадку якщо така передача не суперечить вимогам закону або договору.

Також в оскаржувальному рішенні зазначено, що між відповідач (орендар) та ТОВ “Флоріда-Трейд” (суборендар) було укладено договір суборенди від 07.02.2003, відповідно до умов якого відповідач передав ТОВ “Флоріда-Трейд” в строкове платне користування частину нежилого приміщення площею 100 кв.м. в редакції змін до вищевказаного Договору № 5 від 01.08.2004 за станом на 01.08.2004 - 80 кв.м. При цьому не вказано в оскаржувальному рішенні, що на час розгляду справи та винесення рішення вищевказаний договір втратив свою чинність в зв’язку з закінченням його строку.

Як вбачається з матеріалів справи на час розгляду справи між відповідачем та ТОВ “Флоріда-Трейд” діяв договір суборенди нежилого приміщення від 07.10.2006, за яким ТОВ “Флоріда-Трейд” на умовах суборенди здійснював користування частиною орендованих приміщень площею 80 кв.м. Але судом першої інстанції в оскаржувальному рішенні не зазначено, що раніше в суборенду орендоване відповідачем приміщення було передано частково - 100 кв.м. - з 07.02.2003, і відповідно із змінами до Договору суборенди № 5 від 01.08.2004 - 80 кв.м. Користування частиною приміщення, що не була передана в суборенду здійснювалось відповідачем згідно умов Договору оренди підтверджують акти обстеження (10.06.2003, 28.03.2006) за його призначенням.

Отже апеляційний господарський суд не погоджується з висновком суду першої інстанції, що з розірванням договору відповідач втрачає статус орендаря і. оскільки інших доказів щодо підтвердження права користування спірними приміщеннями не має, то виселення відповідача з орендованого приміщення є обґрунтованим.

Обов’язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 33 ГПК України розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. У даному разі це стосується позивача, який мав довести наявність тих обставин, на підставі яких він просив розірвати договір оренди № 08/1122 від 10.06.2003 та виселити відповідача з не житлового приміщення.

Також як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не було порушено норм та вимог чинного законодавства, як і умов договору оренди. Апеляційний господарський суд вважає, що відповідачем було реалізовано свої законні права, як орендаря комунальної власності.

На підставі викладеного, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю “Міжнародна юридична компанія “Бізнес групп Консалтінг” підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду міста Києва від 16.01.2007 – скасуванню.

Відповідно до викладеного та керуючись ст. 101, п. 2 ст. 103, ст. 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

 Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Міжнароднаюридична компанія “Бізнес групп Консалтінг” задовольнити. Рішення Господарського суду міста Києва від 16.01.2007 скасувати. В позові відмовити.

Матеріали справи № 3/1 повернути до Господарського суду міста Києва.

 Головуючий суддя                                                                      Моторний О.А.

 Судді                                                                                          Кошіль В.В.

                                                                                          Алданова  С.О.