КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26.04.2007 № 10/326/41
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Моторного О.А.
суддів: Кошіля В.В.
Алданової С.О.
при секретарі: О.В.Вінницька
За участю представників:
від позивача - ПацВ.О.
від відповідача - МатвієнкоТ.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ВАТ по газопостачанню та газифікації "Чернігівгаз"
на рішення Господарського суду Чернігівської області від 12.02.2007
у справі № 10/326/41 (Пашкіна С.А. (переведена до КАГС))
за позовом Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
до ВАТ по газопостачанню та газифікації "Чернігівгаз"
про стягнення 345026,70 грн.
ВСТАНОВИВ:
Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” звернулося з позовом про стягнення з Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Чернігівгаз” 345 026,70грн.
Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 12.02.2007 позов задоволено частково. Стягнуто з Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Чернігівгаз” на користь Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” 300 000грн. - борг, 13 330,00грн. - інфляційні, 2 789,60грн. – 3% річних, 6 974,00грн. - пені, 3 230,94грн. державного мита та 118грн. витрат інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В решті позову відмовлено. В задоволені клопотання Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Чернігівгаз” про надання розстрочки відмовлено.
Відповідач, не погоджуючись з рішенням суду, подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та постановити нове рішення, яким відмовити в позові в частині стягнення з Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Чернігівгаз” пені, інфляційних витрат та трьох відсотків річних у зв’язку з неповним з’ясуванням судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, а також у зв’язку з допущенням судом першої інстанції неправильного застосування норм матеріального та процесуального права.
Позивач відзив на апеляційну скаргу не надав.
Відповідно ст. 75 ГПК України, апеляційний господарський суд, вважає можливим розглянути справу за наявними матеріалами, що містять достатньо відомостей про права і взаємовідносини сторін.
Апеляційна інстанція переглядає справу відповідно до ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд у процесі перегляду справи за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв’язаний з доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представник сторін та проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, апеляційний господарський суд прийшов до наступного.
26.04.2001 року між позивачем та відповідачем було укладено договір позики № 14/351, предметом якого є надання відповідачу безвідсоткової цільової фінансової позики в сумі 300 000,00 грн. (п. 1.1 Договору).
Відповідно до п. 2.1. договору, позикодавець надає позику протягом двох місяців з дати підписання цього договору.
Пунктом 3.1. договору, позика відповідачу надається строком на п’ять років з дня надходження коштів на рахунок позичальника (ВАТ по газопостачанню та газифікації “Чернігівгаз”).
Як вбачається з матеріалів справи, позивач свої зобов’язання, як позикодавець виконав повністю, цю обставину підтверджує платіжне доручення про перерахунок коштів в період з 24.05.2001-01.10.2001 в повному обсязі.
Згідно до п. 4.1. договору, позика повертається у безготівковому порядку платіжним дорученням шляхом перерахування на рахунок позикодавця. Датою повернення позики вважається день зарахування коштів на рахунок позикодавця.
Відповідно до умов договору позики № 14/351 та платіжних доручень № 2893 від 24.05.2001 на суму 50 000,00грн., № 3240 від 20.06.2001 – 30 000,00грн., № 3998 від 01.08.2001 – 20 000,00грн., № 4041 від 02.08.2001 – 10 000,00грн., № 4811 від 13.09.2001 – 100 000,00грн., № 4984 від 25.09.2001 – 10 000,00грн., № 5075 від 01.10.2001 – 80 000,00грн. про перерахування коштів, які підтверджують, що позивач перерахував кошти на рахунок відповідача відбулося в період з 24.05.2001-01.10.2001, остаточний термін розрахунку відповідач мав провести не пізніше 01.10.2006.
На час розгляду справи у суді заборгованість відповідача перед позивачем складає 300 000,00грн.
Відповідності до ст. 526 ЦК України, зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 625 ЦК України передбачено як, що відповідач прострочивши виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за період з травня по грудень 2006 року, а також зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням три відсотка річних простроченої суми.
Статтями 525, 526 ЦК України передбачено, що зобов’язання повинні виконуватися належним чином та в строк обумовлений договором та одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається, а тому судом першої інстанції обґрунтовано стягнуто з відповідача суму боргу в розмірі 300 000 грн. за договором позики.
Також пунктом 6.2. договору позики № 14/351, відповідачу за несвоєчасне виконання зобов’язань нараховується пеня в розмірі 0,2% від несвоєчасно повернутої суми за кожен день прострочки.
Згідно до ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або визначений моментом пред’явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред’явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.
Як вбачається з матеріалами справи, відповідності до ч. 6 ст. 231 ГК України, позивачем було нарахував відповідачу штрафні санкції у розмірі 7 % від вказаної вартості.
Отже такі вимоги є необґрунтовані, оскільки штрафні санкції застосовуються тільки в випадках, якщо інше не передбачено законом або договором. Договором укладеним між позивачем та відповідачем передбачені штрафні санкції у вигляді пені, а тому штрафні санкції у вигляді 7% передбачені ст. 231 ГК України не підлягають застосуванню у даному випадку.
Зобов’язання повинні виконуватися належним чином та в строк обумовлений договором та одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається, а також стягненню підлягає сума боргу, сума пені, сума річних та сума інфляційних втрат.
Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.
Суд апеляційної інстанції вважає, що відповідачем було частинами переховано кошти (платіжні доручення № 2893 від 24.05.2001 на суму 50 000,00грн., № 3240 від 20.06.2001 – 30 000,00грн., № 3998 від 01.08.2001 – 20 000,00грн., № 4041 від 02.08.2001 – 10 000,00грн., № 4811 від 13.09.2001 – 100 000,00грн., № 4984 від 25.09.2001 – 10 000,00грн., № 5075 від 01.10.2001 – 80 000,00грн.) за договором позики позивачу тому за таких обставин пеня повинна нараховуватися з моменту виникнення заборгованості також три відсотка річних.
Отже нарахування пені виникає з 25.05.2006, 21.06.2006, 02.08.2006, 03.08.2006, 14.09.2006, 26.09.2006. Таким чином загальна сума пені по існуючої заборгованості відповідача перед позивачем складає 6 744,00грн.. яка складається з: 50 000*0,02%*184 = 1840,00грн.; 30 000*0,02%*174 = 1044,00грн.; 20 000*0,02%*132 = 528,00грн.; 10 000*0,02%*131 = 262,00грн.; 100 000*0,02%*89 = 1780,00грн.; 10 000*0,02%*77 = 154,00грн.; 80 000*0,02%*71 = 1136,00грн.
Також три відсотка річних від простроченої суми, які складають 2 771,39грн.: 50 000*3%*201 = 804,00грн.; 30 000*3%*174 = 417,60грн.; 20 000*3%*132 = 216,99грн.; 10 000*3%*131 = 104,80грн.; 100 000*3%*89 = 712,00грн.; 10 000*3%*77 = 61,60грн.; 80 000*3%*71 = 454,40грн.
За вище зазначених обставин суд апеляційної інстанції вбачає, що оскаржувальне рішення підлягає зміні в частині стягнення пені та трьох відсотків річних.
Таким чином, апеляційна скарга Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Чернігівгаз” підлягає частковому задоволенню, а рішення Господарського суду Чернігівської області від 12.02.2007 підлягає зміні в частині пені та 3% річних.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 101, 103, 104, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Чернігівгаз” задовольнити частково.
Рішення Господарського суду Чернігівської області від 12.02.2007 у справі № 10/326/41 змінити. Викласти другий абзац рішення в такій редакції: Стягнути з Відкритого акціонерного товариства по газифікації і газопостачанню “Чернігівгаз” 14021, м. Чернігів, вул. Любецька, 68 (поточний рахунок 26006639 в АППБ “Аваль” МФО 353348 код 03358104) на користь Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” 01001, м. Київ, вул. Б.Хмельницького,6 (поточний рахунок 260043022609 в ГОУ “Промінвестбанк України”, м. Київ, МФО 300012 код 20077720) 300 000,00грн. - боргу, 13 330 грн. - інфляційних, 2 771,39 грн. - 3% річних, 6 744,00 грн. пені, 3 230,94грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
В іншій частині рішення залишити без змін.
Матеріали справи № 10/326/41 повернути до Господарського суду Чернігівської області.
Головуючий суддя Моторний О.А.
Судді Кошіль В.В.
Алданова С.О.