У х в а л а ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 жовтня 2006 року м.Київ

Суддя Верховного Суду України Сенін Ю.Л., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Апеляційного суду Одеської області від 17 травня 2006 року,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про визнання недійсними довіреності та договору дарування, посилаючись на те, що 18 травня 2004 року його батько ОСОБА_3 видав відповідачкам довіреність і уповноважив їх управляти та розпоряджатись всім його майном; 28 жовтня 2004 року ОСОБА_1 від імені ОСОБА_3 подарувала належну йому Ѕ частину квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_2, однак такий договір дарування та довіреність є недійсними на підставі ч. 4 ст. 720 ЦК України.

ОСОБА_1 звернулася із зустрічним позовом до ОСОБА_4 про відшкодування моральної шкоди, посилаючись на те, що ОСОБА_4 своїм необґрунтованим позовом заподіяв їй таку шкоду.

Рішенням Суворовського районного суду м.Одеси від 27 січня 2006 року в задоволенні позову ОСОБА_4 та зустрічного позову відмовлено.

Рішенням Апеляційного суду Одеської області від 17 травня 2006 року рішення суду першої інстанції скасоване й постановлене нове рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_4 і визнання недійсним договору дарування Ѕ частини квартири АДРЕСА_1, укладеного 28 жовтня 2004 року між ОСОБА_1 від імені ОСОБА_3 та ОСОБА_2; в задоволенні його позовних вимог про визнання недійсною довіреності, а також зустрічного позову - відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення апеляційного суду, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Касаційна скарга не може бути прийнята до провадження з таких підстав.

Згідно п. 5 ч. 3 ст. 328 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

Із змісту касаційної скарги та доданих до неї матеріалів вбачається, що скасовуючи рішення суду першої інстанції та постановлюючи рішення про визнання недійсним договору дарування частини квартири, апеляційний суд виходив із того, що договір дарування укладений із порушенням норм, передбачених ч. 4 ст. 720 ЦК України.

Згідно із ч. 1 ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, а тому доводи касаційної скарги в цій частині без наведення конкретних порушень судом норм процесуального права, які були допущені при встановленні зазначених в рішенні фактів, також не можуть бути визнані такими, що викликають необхідність перевірки матеріалами справи.

Доводи скарги та зміст оскаржуваного рішення також не дають підстав для висновку, що апеляційним судом при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені ст.ст. 338 - 341 ЦПК України як підстави для скасування рішень.

На підставі наведеного та керуючись пунктом 5 частини 3 статті 328 ЦПК України,

у х в а л и в :

Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про визнання недійсними довіреності та договору дарування і зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про відшкодування моральної шкоди, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Апеляційного суду Одеської області від 17 травня 2006 року.

Копію ухвали разом з доданими до касаційної скарги матеріалами направити ОСОБА_1.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя

Верховного Суду України Ю.Л.Сенін