Судове рішення #1926481
38/50

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14


ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ


 13.06.2007                                                                                           № 38/50

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:                              Григоровича О.М.

 суддів:                                          Гольцової  Л.А.

                                        Рябухи  В.І.

 при секретарі:                     Решоткіній Т.О.  

 За участю представників:

 від позивача -не з’явились - про час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином (ст.98 ГПК України);

відповідача: Бершадська І.М. – дов. від 26.02.07 б/н;

 

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ПП "Торговий дім "СОЮЗ"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 06.03.2007

 у справі № 38/50 (Власов Ю.Л.)

 за позовом                               ПП "Торговий дім "СОЮЗ"

 до                                                   Товариства з обмеженою відповідальністю "Слов"янський нафтопродукт"

             

                       

 про                                                  визнання договору недійсним,

 

ВСТАНОВИВ:

 

Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.03.07 у справі № 38/50 позов задоволено частково.

          Визнано частково недійсним п. 4.4 договору зберігання № 29/09-05-1 від 29.09.05, укладений між ПП „Торговий дім „СОЮЗ” та ТОВ „Слов”янський нафтопродукт” в частині слів „за кожний день затримки”.

          Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю „Слов”янський нафтопродукт” на користь Приватного підприємства „Торговий дім „СОЮЗ” державне мито в сумі 2,36 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 72 коп.

          Не погоджуючись з рішенням суду, Приватне підприємство „Торговий дім „СОЮЗ” звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати.

          Скаргу заявник мотивує тим, що в тексті оспорюваного правочину не має посилань на те, що він міг би бути укладений сторонами  без включення до його змісту п. 4.4.. Відповідачем не надано доказів того, що він надсилав позивачу пропозиції щодо укладення договору без включення в його зміст пункту 4.4.

          На думку заявника, оскільки п. 4.4 договору було включено до договору зберігання від 29.09.05 № 29/09-05-1 і цей пункт не відповідає вимогам ст. 549 Цивільного кодексу України, то правочин підлягає визнанню недійсним в цілому.

          Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу зазначає, що доводи апеляційної скарги є безпідставними та просить залишити рішення суду без змін, а скаргу без задоволення.          

          Представники позивача у судові засідання 21.05.07 та 13.06.07 не з’явились, причин неявки до суду не повідомили.

          Враховуючи те, що мають місце докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, а неявка сторін не тягне перенесення розгляду справи на інші строки, в зв’язку з чим колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку ухвали суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представників позивача.

          Розглянувши мотиви апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

          29 вересня 2005 року між Приватним підприємством „Торговий дім „СОЮЗ”  та Товариством з обмеженою відповідальністю „Слов’янський нафтопродукт” було укладено договір зберігання № 29/09-05-1, відповідно до умов якого відповідач зобов’язався передати, а позивач  прийняти на відповідальне зберігання майно останнього, а саме: первинну сировину для пластмасових виробів (поліетилен високого, середнього або низького тиску), та повернути його на першу вимогу відповідача.

          У відповідності до п.2.1.4 вказаного договору позивач зобов'язаний забезпечити повне збереження майна, а після закінчення зберігання повернути відповідачу те саме майно. Майно повинно бути повернуте в тому самому стані, у якому воно було прийнято на зберігання.

          За несвоєчасне, або неповне проведення грошових розрахунків відповідач зобов'язаний сплатити позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період виникнення заборгованості, від несплаченої суми за кожний день прострочення платежу (п. 4.3 договору).

          В п. 4.4 договору позивач зобов’язався за несвоєчасне повернення майна виплатити відповідачу штраф у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період затримки повернення майна, від вартості несвоєчасно повернутого майна за кожний день затримки.

          Згідно з вимогами ч. 1 ст.203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

          Відповідно до ч.2 ст.549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання.

          Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

          Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що п. 4.4 договору в частині нарахування штрафу за кожний день прострочення виконання зобов'язання суперечить вимогам ч.2 ст.549 Цивільного кодексу України, оскільки штраф не може нараховуватись за кожний день прострочення зобов’язання.

          Посилання заявника на те, що договір зберігання від 29.09.05 № 29/09-05-1 підлягає визнанню недійсним в повному обсязі, колегією суддів не приймаються до уваги, оскільки:

          частиною 1 ст. 936 Цивільного кодексу України визначено, що за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

          Відповідно до ст.217 Цивільного кодексу України недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

          Як вбачається з матеріалів справи, спірний договір фактично виконувався сторонами, що підтверджується, актами виконаних робіт, актами прийому-передачі товару на зберігання, актами повернення товару зі зберігання, актами звірки та іншими матеріалами.

          Слід зазначити, що пункт 4.4 договору не є істотною умовою договору зберігання, а тому можна припустити, що договір зберігання був би вчинений сторонами і без включення до нього недійсної частини.

          У відповідності до ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України неустойка (штраф, пеня) є одним із видів забезпечення виконання зобов'язання.

          В даному випадку неустойкою було забезпечено виконання основного зобов'язання позивача за договором зберігання від 29.09.05 № 29/09-05-1.

          Згідно з ч. 3 ст. 548 Цивільного кодексу України недійсність правочину щодо забезпечення виконання зобов'язання не спричиняє недійсність основного зобов'язання.

          Враховуючи, що умови про забезпечення виконання зобов'язань позивача неустойкою були включені до тексту основного зобов'язання, то недійсність п. 4.4. договору зберігання в частині слів «за кожний день затримки» не може бути підставою для визнання недійсним договору в цілому.

          За таких обставин рішення Господарського суду міста Києва від 06.03.07 у справі № 38/50 відповідає матеріалам справи та діючому законодавству, доводи, на яких ґрунтується апеляційна скарга не є підставою для його скасування.


Керуючись ст.ст. 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,-


ПОСТАНОВИВ:

 1. Рішення Господарського суду від 06.03.07 у справі № 38/50 залишитибез змін, а апеляційну скаргу Приватного підприємства „Торговий дім „СОЮЗ”- без задоволення.

          2. Матеріали справи № 38/50 повернути до Господарського суду міста Києва.          

 Головуючий суддя                                                                      Григорович О.М.


 Судді                                                                                          Гольцова  Л.А.


                                                                                          Рябуха  В.І.



 18.06.07 (відправлено)


  • Номер:
  • Опис: про зобов'язання вчинити дії та укласти договір купівлі-продажу
  • Тип справи: Позовна заява(звичайна)
  • Номер справи: 38/50
  • Суд: Господарський суд міста Києва
  • Суддя: Гольцова Л.А.
  • Результати справи:
  • Етап діла: Залишено без розгляду
  • Департамент справи:
  • Дата реєстрації: 19.02.2008
  • Дата етапу: 26.06.2008
Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація