КОПІЯ
Справа № 11-758 /2011 року Головуючий в 1-й інстанції Лисяк Г.І.
Категорія постанова Доповідач Задворний О.Л.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
18 жовтня 2011 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Хмельницької області у складі:
головуючого судді Задворного О.Л.,
суддів: Цугеля І.М., Кулеши Л.В.,
з участю прокурора Леськіва В.О.,
адвоката ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Хмельницькому справу за апеляцією першого заступника прокурора м. Хмельницького на постанову Хмельницького міськрайонного суду від 11 серпня 2011 року,-
в с т а н о в и л а:
цією постановою ОСОБА_2,
ІНФОРМАЦІЯ_1, уроженця м. Магдебург НДР, громадянина України, українця, з середньою освітою, не одруженого, не працюючого, мешканця АДРЕСА_1, раніше не судимого,-
звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого ч.1 ст.309 КК України на підставі ч.4 ст.309 КК України, а провадження у кримінальній справ закрито.
Запобіжний захід щодо ОСОБА_2, підписка про невиїзд, скасована.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь НДЕКЦ при УМВС України в Хмельницькій області 393 грн. 96 коп. за проведення судово –хімічної експертизи.
Постановлено речові докази по справі знищити.
Органом досудового слідства ОСОБА_2 обвинувачується в тому, що він приблизно о 12 год. 45 хв. 31 травня 2011 року неподалік спортивно-оздоровчого комплексу "'СВ" по вул. Свободи, 1 м. Хмельницького придбав у невстановленої особи за 50 грн. для власного вживання особливо небезпечний наркотичний засіб - канабіс масою 5,59 г, з яким в той же день, приблизно о 14 год., був затриманий працівниками міліції у дворі будинку № 65 по проспекту Миру м. Хмельницького.
Закриваючи провадження у справі та звільняючи ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності суддя мотивував своє рішення тим, що обвинувачений добровільно звернувся за лікуванням в Хмельницький обласний наркологічний диспансер та пройшов амбулаторно курс профілактичного лікування від наркоманії.
В своїй апеляції прокурор просить постанову суду скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд в зв’язку з неправильним застосуванням кримінального закону, оскільки ОСОБА_2 наркоманією не страждав.
Зазначає, що згідно з актом спеціальної медичної комісії з проведення наркологічних експертиз у ОСОБА_2 ознак наркоманії та алкоголізму не виявлено. Судом не перевірено з якою метою ОСОБА_2 звернувся до лікаря - нарколога: лікування чи ухилення від кримінальної відповідальності, не допитано лікаря з приводу звернення його в наркодиспансер та проходження курсу лікування. А тому вважає, що об’єктивних даних про те, що ОСОБА_2 є особою на яку може поширюватись положення ч.4 ст. 309 КК України судом не встановлено.
Окрім того, на думку апелянта, звільняючи ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності на підставі ч.4 ст. 309 КК України суд безпідставно стягнув з останнього судові витрати, які згідно з чинним законодавством покладаються лише на засуджених.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, думку прокурора на підтримання апеляції, пояснення ОСОБА_2 та його захисника ОСОБА_1 про залишення постанови суду без змін, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає її такою, що підлягає до часткового задоволення.
Висновок суду про винність ОСОБА_2 у скоєнні злочину, передбаченого ч.1 ст.309 КК України ґрунтується на зібраних по справі та досліджених в судовому засіданні доказах і не оспорюється та не заперечується в апеляції.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживанню ними»від 15 лютого 1995 року, із відповідними змінами та доповненнями, наркоманія це психічний розлад зумовлений залежністю від наркотичного засобу або психотропної речовини внаслідок зловживання цим засобом або цією речовиною.
Суб’єктом звернення до лікувального закладу є особа, яка досягла 16 –ти річного віку і вчинила злочин, передбачений ч.1 ст. 309 КК України, і, крім того, захворіла на наркоманію, а потім добровільно звернулась до лікувального закладу.
Відповідно до вимог ч.4 ст. 309 КК України та роз’яснень, наведених у п.п. 23, 24 постанови № 4 Пленуму Верховного Суду України від 26 квітня 2002 року „Про судову практику в справах про злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів" з відповідними змінами та доповненнями, особа, яка до закінчення судового слідства добровільно звернулась до лікувального закладу і розпочала лікування від наркоманії, звільняється від кримінальної відповідальності за дії, передбачені ч.1 ст.309 КК України.
Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_2 в суді першої інстанції свою вину у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 309 КК України визнав повністю. До закінчення судового слідства добровільно пройшов курс лікування від наркоманії, що підтверджується довідками № 125 та № 1472 Хмельницького облнаркодиспансера, де зазначено, що з 22 червня по 15 серпня 2011 року ОСОБА_2 добровільно пройшов курс лікування в диспансері з діагнозом «Епізодичне вживання наркотиків ( канабіноїдів)».
З врахуванням викладеного суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку, що ОСОБА_2, який епізодично вживав канабіноїди, добровільно, а не вимушено, з метою ухилитися в такий спосіб від кримінальної відповідальності за вчинений злочин, передбачений ч.1 ст.309 КК України, звернувся до лікувального закладу і пройшов повний курс лікування, а тому підлягає звільненню від кримінальної відповідальності на підставі ч.4 ст.309 КК України.
Посилання в апеляції прокурора на те, що суд не міг звільнити ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності з огляду на те, що останній відповідно до акту судово - наркологічної експертизи № 45 від 15 червня 2011 року не потребує примусового лікування від наркоманії, є безпідставними, оскільки відсутність медичних показань до застосування примусових заходів лікування від наркоманії не перешкоджає добровільному зверненню особи у приватному порядку для такого лікування.
Будь-яких даних, що свідчили б про те, що ОСОБА_2 звернувся до лікувального закладу не добровільно, а з метою ухилитися кримінальної відповідальності за вчинений злочин, в матеріалах кримінальної справи немає. Не зазначені такі і в апеляції прокурора.
Таким чином, колегія суддів не вбачає підстав для скасування постанови місцевого суду про звільнення ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності.
Згідно ч.1 ст. 93 КПК України судові витрати покладаються на засудженого, крім сум, що видані і мають бути видані перекладачам, або приймаються на рахунок держави.
Відповідно до ч.2 ст. 15 КПК України ніхто не може бути визнаний винним у вчиненні злочину інакше як за вироком суду.
Суд першої інстанції звільнив ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності на підставі ч.4 ст. 309 КК України й закрив провадження по справі, проте, стягнув з нього судові витрати за проведення судово –хімічної експертизи, чим порушив кримінально –процесуальний закон.
У зв’язку з наведеним судове рішення у частині стягнення судових витрат підлягає зміні.
Керуючись ст.ст. 365, 366, 373, 382 КПК України, колегія суддів, -
у х в а л и л а :
апеляцію прокурора задоволити частково.
Постанову Хмельницького міськрайонного суду від 11 серпня 2011 року стосовно ОСОБА_2 змінити і виключити з неї рішення суду про стягнення з ОСОБА_2 судових витрати за проведення судово –хімічної експертизи в розмірі 393 грн. 96 коп.
В решті постанову залишити без змін.
Судді /підписи/
Згідно з оригіналом
Суддя апеляційного суду
Хмельницької області О.Л. Задворний