КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12.10.2006 № 24/174
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Моторного О.А.
суддів: Кошіля В.В.
Алданової С.О.
при секретарі: О.В.Вінницька
За участю представників:
від позивача - Губський В.Г.
від відповідача - 1.Хілова І.М., 2.Абросімова О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Укр-метал”
на рішення Господарського суду міста Києва від 30.05.2006
у справі № 24/174 (Смілянець В.В.)
за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Поліс-Плюс"
до 1.Товариство з обмеженою відповідальністю "ВП "Укр-метал"
2.Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрресурс"
третя особа відповідача
третя особа позивача
про визнання добросовісним набувачем та визнання недійсним договору
у судовому засіданні 05.09.2006 по справі було оголошено перерву до 28.09.2006, 28.09.2006 – оголошено перерву до 05.10.2006, 05.10.2006 - оголошено перерву до 12.10.2006 відповідно до ст. 77 ГПК України
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю “Поліс-Плюс” звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом про визнання його добросовісним набувачем нерухомого майна – адміністративно-побутового корпусу (літера А) загальною площею 2035,00 кв.м., 4-поверхового, розташованого в м. Києві по вул. Будіндустрії, 8, та визнання недійним договору купівлі-продажу нерухомого майна від 05.11.2002 № 05, укладеного між ТОВ “Виробниче підприємство “Укр-метал” і ТОВ “Укрресурс”.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 30.05.2006 визнано ТОВ “Поліс-Плюс” добросовісним набувачем нерухомого майна, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Будіндустрії, 8, а саме: адміністративно-побутового корпусу (літера А), 4-х поверхового, загальною площею 2 035,00 кв. м.. Визнано недійсним з моменту укладення договір купівлі-продажу № 05 від 05.11.2002 року та акт приймання-передачі до нього від 05.11.2002 року, укладені між ТОВ “Виробниче підприємство “Укр-метал” та ТОВ “Укрресурс”, предметом яких є нерухоме майно, розташоване за адресою: м. Київ, вул.Будіндустрії, 8, загальною площею 3 102 кв. м., а саме: розчинний вузол (літера І) загальною площею 243 кв.м., 5-ти поверховий; бетонно - змішувальний вузол (літера Р) загальною площею 460,90 кв.м., 6-ти поверховий з тимчасовою галереєю 1040 погонних метрів; адміністративно-побутовий корпус (літера А) загальною площею 2 035 кв.м., 4-х поверховий; склад для піску (БАРУ) загальною площею 112,40 кв.м. (літера Н); склад для цементу (літера 3) загальною площею 138,8 кв.м. з шістьма залізобетонними силосними банками на бетонній основі (загальною площею 180 кв.м.); споруда для приймання цементу - 111, 90 кв.м. (літера Ж) зі складом піску. Стягнуто з ТОВ “Виробниче підприємство “Укр-метал” на користь ТОВ “Поліс-Плюс” 42,50грн. державного мита та 59,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Стягнуто з ТОВ “Укрресурс” на користь ТОВ “Поліс-Плюс” 42,50грн. державного мита та 59,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, ТОВ “Укр-метал” (відповідач-1) подало апеляційну скаргу до Київського апеляційного господарського суду в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення яким в позові відмовити повністю. Відповідач-1 в апеляційній скарзі посилається на те, що судом першої інстанції не належним чином, не повно з’ясовані обставини справи, неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 30.05.2006 без змін. Представник позивача у судовому засіданні підтримав вимоги викладені у відзиві.
ТОВ “Укрресурс” (відповідачем-2) було надано письмові пояснення щодо апеляційної скарги в якому просить оскаржувальне рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Представник відповідача-2 у судовому засіданні підтримав вимоги викладені у поясненні.
Апеляційний господарський суд дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представник сторін та проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, прийшов до наступного.
16.03.2004 року між позивачем та ТОВ “Металтрейд” був укладений договір купівлі-продажу відокремленого нерухомого майна, яким є адміністративно-побутовий корпус (літера А), 4-поверховий, загальною площею 2035,00 кв.м., що розташований за адресою: м. Київ, вул. Будіндустрії, 8.
Як вбачається з матеріалів справи, після виникнення у позивача права власності на нерухоме майно йому стало відомо, що 5 листопада 2002 року між відповідачем-1 і відповідачем-2 був укладений договір № 05 купівлі-продажу нерухомого майна, яке розташоване за адресою: м. Київ, вул. Будіндустрії, 8, предметом якого в тому числі є адміністративно-побутовий корпус (літера А), 4-поверховий, загальною площею 2035,00 кв.м., який належить позивачу на підставі договору від 16.03.2004. Дана обставина стала відома позивачеві в ході судового розгляду іншої господарської справи № 41/460, яка знаходиться в провадженні господарського суду м. Києва і предметом розгляду якої є визнання недійсним договору від 16.03.2004, укладеного між позивачем та ТОВ “Металтрейд”.
Як вбачається з матеріалів справи, 16.03.2004 року між позивачем та ТОВ “Металтрейд” було укладено договір купівлі-продажу відокремленого нерухомого майна, яким є адміністративно-побутовий корпус (літера А), 4-поверховий, загальною площею 2035,00 кв.м., що розташований за адресою: м. Київ, вул. Будіндустрії, 8. Який був посвідчений 16.03.2004 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пивоваровим О.К. за № 417. 31.03.2004 право власності позивача було зареєстроване КП “Київське міське Бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об’єкти нерухомого майна”, про що зроблено запис в реєстрову книгу № 7з-210 за № 648-з та видано відповідне реєстраційне посвідчення.
Відповідно до ст. 334 ЦК України, право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення; якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації. Отже договір купівлі-продажу нерухомого майна зареєстрований в Київському міському БТІ 31.03.2004, тобто право власності позивача на нерухоме майно виникло 31.03.2004. Чинне законодавство не встановлює інших додаткових підстав для встановлення права власності на майно. Апеляційний господарський суд вважає, що позивач набув права власності на нерухоме майно на підставі договору купівлі-продажу від 16.03.2004, зареєстрованого 31.03.2004.
Статтею 330 ЦК України, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.
Згідно ст. 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
Діюче законодавство не передбачає такої форми правового захисту майна , як визнання особи добросовісним набувачем.
Відносно вимог щодо визнання договору від 05.11.2002 № 05, укладеного між відповідачами недійсним, апеляційний господарський суд вважає також не підлягають задоволенню за таких обставин.
05.11.2002 року відповідачем-1 на підставі договору купівлі-продажу № 05 у відповідача-2 було придбане нерухоме відокремлене майно – об’єкти майнового комплексу з виробництва бетону та залізобетонних виробів, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Будіндустрії, 8, загальною площею 3102,00 кв.м., згідно переліку, вказаному в договорі.
Відповідно до ст. 58 ЦК УРСР недійсною є угода, укладена лише про людське око, без наміру створити юридичні наслідки (мнима угода).
Позивач звернувся до суду з позовом про визнання договору № 05 від 05.11.2002 недійсним посилаючись на те, що дана угода укладена між відповідачем-1 і відповідачем-2 з метою отримання ТОВ “Укр-метал” ліцензії для переробки брухту кольорових і чорних металів. Оскільки дана угода укладена без наміру створити юридичні наслідки (мнима угода) то вона підлягає визнанню недійсною. Дана обставина визнається відповідачем-2 і заперечується відповідачем-1.
Будь яких доказів на підтвердження своїх позовних вимог окрім визнання позову відповідачем-2 позивач суду не надав.
Обов’язок доказування законом покладено на позивача.
Оскільки позивачем не подано доказів на підтвердження своєї вимоги про визнання угоди мнимою, колегія суддів , що позовні вимоги в даній частині задоволенню не підлягають.
Відповідно до ст. 128 ЦК УРСР (який був чинним час дії договору № 05 від 05.11.2002), право власності на майно виникає у набувача з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором. Пунктом 2.1. договору № 05, право власності на нерухоме майно переходить до ТОВ “ВП “Укр-метал” з моменту підписання договору та передачі майна, яка посвідчується актом прийому-передачі. Акт прийому-передачі нерухомого майна підписаний 05.11.2002.
Натомість відповідачем-1 надані докази того, що з моменту укладення договору № 05 від 05.11.2002 ним було оформлене право користування земельною ділянкою, розташованою під об’єктами нерухомості за адресою: м. Київ, вул. Будіндустрії, 8. На підтвердження цього суду надана копія технічного звіту по земельно-кадастровій інвентаризації земельних ділянок ТОВ ВП “Укр-метал” по вул. Будіндустрії, 8. Також в матеріалах справи містяться докази, що з моменту оформлення права користування земельною ділянкою відповідачем проведена нормативно-грошова оцінка землі (довідки № Ю-17649/2003 та № Ю/17650/2003) та нараховувався і сплачувався земельний податок, що підтверджено копіями платіжних доручень про сплату земельного податку та копіями витягів із податкової звітності по сплаті земельного податку.
Враховуючи викладене, апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю “Укр-метал” підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду міста Києва від 30.05.2006 підлягає скасуванню.
Керуючись ст. 101, п. 2 ст. 103, ч. 1 п. 4 ст. 104, ст. 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Укр-метал”задовольнити. Рішення Господарського суду міста Києва від 30.05.2006 у справі № 24/174 скасувати. В позові відмовити.
Матеріали справи № 24/174 повернути до Господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя Моторний О.А.
Судді Кошіль В.В.
Алданова С.О.