Судове рішення #1926218
35/89

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14


ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ


 27.06.2006                                                                                           № 35/89

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:                              Моторного О.А.

 суддів:                                          Кошіля В.В.

                                        Вербицької О.В.

 при секретарі:                              

 За участю представників:

 від позивача -Поліщук А.М.

 від відповідача -Фомін Г.А., Савченко Н.Т.

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства “Енергогенеруюча компанія “Укр-Кан Пауер”  

 на рішення Господарського суду міста Києва від 16.02.2006

 у справі № 35/89 (Якименко М.М.)

 за позовом                               Закритого акціонерного товариства “Енергогенеруюча компанія “Укр-Кан Пауер”

 до                                                   Дочірнього підприємства по експлуатації та ремонтужитлового фонду та об’єктів соціально-побутового призначення “Екос” Акціонерного товариства холдингової компанії “Київміськбуд”

 третя особа відповідача            

 третя особа позивача                      

 про                                                  стягнення 501286,49 грн.

 

ВСТАНОВИВ:

 Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.02.2006 у справі №35/89 в позові відмовлено.

Не погодившись з таким рішенням, позивач подав апеляційну скаргу до Київського апеляційного судом в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення яким позовні вимоги задовольнити. Також позивач в апеляційній скарзі посилається на те, що суд першої інстанції прийняв оскаржувальне рішення без повного з’ясування обставин, що мають суттєве значення для справи та з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу просить рішення Господарського суду міста Києва від 16.02.2006 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Апеляційний господарський суд, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши представників сторін, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, прийшов до наступного.

01.01.1998 між позивачем та відповідачем було укладено договір № 42037 на постачання теплової енергії у вигляді гарячої води, згідно умов даного договору позивач зобов’язався виробляти, систематично поставляти та передавати у власність позивачу теплову енергію у вигляді гарячої води, а відповідач зобов’язувався приймати зазначену теплову енергію та своєчасно здійснювати оплату за нього на умовах даного договору.

Відповідно до п. 1.1 розділу 1 предмета договору Позивач зобов’язується відповідно до умов Договору виробити та поставити Відповідачу теплову енергію у вигляді гарячої води, надалі - теплову енергію, для потреб опалення, гарячого водопостачання та вентиляції, а Відповідач зобов’язується відповідно до умов, викладених у Договорі, одержати поставлену Позивачем теплову енергію та оплатити її.

Пунктом 4.1 договору передбачено, що сторони при його виконанні зобов’язались керуватися чинним законодавством України, нормативними актами з питань користування тепловою енергією та взаєморозрахунків за енергоносії та Правилами користування тепловою енергією.

Відповідно до п.п. 6.4 та 6.5 договору, відповідач щомісяця з 12 по 14 число отримує у позивача оформлені бланки актів звіряння розрахунків за прийняту теплову енергію на початок розрахункове періоду, табуляграми та доручення для сплати прийнятої теплової енергії за поточний місяць з урахуванням недоплати або переплати за попередній місяць, а також самостійно сплачує за прийняту теплову енергію, згідно отриманого платіжного доручення не пізніше 28 числа поточного місяця.

Згідно п. 9.5.7. Правил користування тепловою енергією передбачає, що при відпусканні теплової енергії для опалення і гарячого водопостачання житлових будинків державного фонду, а також житлового фонду кооперативних та громадських організацій (в тому числі житлово-будівельних кооперативів) розрахунки енергопостачальних організацій здійснюється не з окремими квартиронаймачами (членами-пайовиками житлово-будівельних кооперативів і т. д.), а з органами житлово-комунального господарства, які здійснюють експлуатацію житлового фонду (житлово-експлуатаційна контора, домоуправління, житлово-будівельний кооператив і т.д.).

Відповідно до п. 1 ст. 275 ГК України передбачено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі-енергію) споживачеві (абоненту), який зобов’язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Сторонами у зобов’язані є відповідач (боржник) та позивач (кредитор). Зміст зобов’язальних правовідносин полягає в тому, що правомочність кредитора набуває форми права вимоги, а обов’язок боржника має форму боргу, як обов’язку виконання вимоги кредитора.


На підтвердження заборгованості за спожиту теплову енергію відповідача перед позивачем були надані договір з додатками, табуляграми, таблиці, розрахунки сум нарахувань та оплат з їх детальним обґрунтуванням, акти звіряння.

Також лист від 17.01.2006 № 148-юр з додатками якими підтверджується дотримання позивачем вимог до розпорядження Київської міської державної адміністрації від 20.06.2002 № 1245 (п. 2 розпорядження).

Відповідачем не заперечував проти своєї заборгованості за спожиту теплову енергію це підтверджується підписаного з обох сторін актом звірки.

Судом першої інстанції було безпідставно застосовано норми Закону України “Про реструктуризацію заборгованості з квартирної плати, плати за житлово-комунальні послуги, спожиті газ та електроенергію” від 20.02.2003 № 554-1V. Цей Закон передбачає реструктуризацію заборгованості за надані житлово-комунальні послуги тільки між громадянами та надавачами житлово-комунальних послуг, яким відноситься до відповідача. Позивач відповідно до договору та діючого законодавства є Енергопостачальною організацією. Також договором між позивачем та відповідачем не передбачена реструктуризація заборгованості останнього за спожиту теплову енергію.

Також апеляційний господарський суд вважає, що судом першої інстанції безпідставно врахував посилання відповідача на підписані акти про зарахування на користь позивача сум відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 29.07.2005 № 664 “Про заходи щодо проведення у 2005 році розрахунків з погашення зобов’язань держави за знеціненими грошовими заощадженнями громадян в установах Ощадного банку колишнього СРСР шляхом погашення заборгованості за житлово-комунальні послуги”.

Відповідно до п. 12 Постанови “Про заходи щодо проведення у 2005 році розрахунків з погашення зобов’язань держави за знеціненими грошовими заощадженнями громадян в установах Ощадного банку колишнього СРСР шляхом погашення заборгованості за житлово-комунальні послуги” Постанови Кабінету Міністрів України від 29.07.2005 № 664 вказує, що для проведення розрахунків усі учасники відкривають рахунки в органах Державного казначейства.

Пункт 13 цієї ж постанови № 664 зазначено, що Органи Державного казначейства на підставі платіжних доручень головних розпорядників коштів місцевих бюджетів перераховують кошти на рахунок підприємств - надавачів житлово-комунальних послуг, відкриті в органах державного казначейства, для проведення подальших розрахунків згідно із затвердженими протоколами погодження розрахунків.

Про результати проведення розрахунків повідомляють постійно діючі комісії.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не надано доказів перерахування коштів на рахунок позивача на виконання вищезазначених норм.

Отже вимоги позивача про стягнення заборгованості з відповідача у сумі 339 509,02грн. є обґрунтовані.

Враховуючи викладене, апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду міста Києва від 16.02.2006 скасуванню.

Керуючись ст.ст. 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,


ПОСТАНОВИВ:

 Апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства “Енергогенеруюча компанія “Укр-Кан Пауер” задовольнити.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.02.2006 у справі № 35/89 скасувати. Позов задовольнити.

Стягнути з Дочірнього підприємства по експлуатації та ремонту житлового фонду та об’єктів соціально-побутового призначення “Екос” Акціонерного товариства холдингової компанії “Київміськбуд” (01023, м. Київ, вул. Мечникова, 20 р/р 2600303822111 у міжрайонному відділені Київської міської філії АКБ “Укрсоцбанк” МФО322012, код ЄДРПОУ 249261626031) на користь Закритого акціонерного товариства “Енергогенеруюча компанія “Укр-Кан Пауер” (02094, м. Київ, вул. Червоногвардійська,  20, р/р 26005003019001 в Шевченківський філії ВАТ КБ “Надра” МФО 320973, код ЄДРПОУ 21661022) 339 509,02грн основного боргу, 4 318,35грн. державного мита та 118,00грн. інформаційно-технічних витрат забезпечення судового процесу.

Господарському суду міста Києва доручити видати наказ.

Матеріали справи № 35/89 повернути до Господарського суду міста Києва.

 Головуючий суддя                                                                      Моторний О.А.


 Судді                                                                                          Кошіль В.В.


                                                                                          Вербицька О.В.



Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація