Справа №22-ц-1933/11 Головуючий у суді у 1 інстанції - Сидоренко

Категорія - 52 Суддя-доповідач - Смирнова

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 жовтня 2011 року                                                                                                     м.Суми

Колегія суддів з розгляду справ цивільного судочинства Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді -  Смирнової Т. В.,

суддів -  Попруги  С. В.,  Таран  С. А.,

з участю секретаря судового засідання – Пархоменко А.П.,

 розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 16 вересня 2011 року

у справі за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Український Державний центр радіочастот», третя особа – ОСОБА_2,  

про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування майнової та моральної шкоди, -      

ВСТАНОВИЛА:

18 квітня 2011 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом, посилаючись на те, що незважаючи на наявне у нього переважне право на залишення на роботі, його внаслідок скорочення штату працівників, 21 березня 2011 року було звільнено з посади заступника начальника Сумської філії «Український Державний центр радіочастот» за п.1 ст.40 КЗпП України, просив поновити його на раніше займаній посаді.

Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 16 вересня 2011 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ДП «Український Державний центр радіочастот» в особі його Сумської філії на користь ОСОБА_1 3177 грн. 16 коп. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та 100 грн. на відшкодування моральної шкоди, а всього – 3277 грн. 16 коп.

У задоволенні позовних вимог про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення майнової шкоди відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на неповноту з’ясування фактичних обставин, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального і процесуального права, просить рішення суду повністю скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову та поновити на роботі і стягнути зарплату за вимушений прогул.

Вважає, що звільнення відбулося з порушенням закону, оскільки у порівнянні з іншим працівником, заступником начальника – начальником групи РЕЗ, ВП та РЧП,  він має більш високу кваліфікацію і більший безперервний стаж роботи на підприємстві, а тому мав переважне право на залишення на роботі.

Вказує, що роботодавцем допускались неодноразові порушення його трудових прав, а саме: несвоєчасне проведення остаточного розрахунку, не видавалась довідка про заробітну плату та інш., внаслідок упередженого ставлення до нього з боку начальника філії ОСОБА_2    

Заслухавши пояснення та заперечення сторін, дослідивши матеріали справи та перевіривши рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1, з 23 червня 1998 року працював у Сумській філії ДП «Український Державний центр радіочастот» на посаді інженера 2-ої категорії, а з 13 серпня 2004 року займав посаду заступника начальника філії.

24 лютого 2010 року позивача було звільнено з займаної посади за п.2 ст.40 КЗпП України у зв’язку з невідповідністю займаній посаді внаслідок недостатньої кваліфікації, проте рішенням апеляційного суду Сумської області від 07 жовтня 2010 року ОСОБА_1 було поновлено на роботі на раніше займаній посаді, рішення суду виконано і він продовжив роботу заступником начальника філії.

Наказом тимчасово виконуючого обов’язки начальника ДП «Український Державний центр радіочастот» від 28 грудня 2010 року №635 внесено зміни до штатного розпису працівників Сумської філії підприємства та затверджено з 21 березня 2011 року штат у кількості 20,5 посад замість існувавших 21,5 посад, з місячним фондом заробітної плати у розмірі 55364 грн. 10 коп. Додатком до вказаного наказу зі штатного розпису виведено посаду заступника начальника філії.  

19 січня 2011 року позивача було у письмовій формі попереджено про майбутнє вивільнення.

Наказом начальника філії ДП «Український Державний центр радіочастот» від 21 березня 2011 року №11-18-П/32 ОСОБА_1 звільнено з роботи у зв’язку зі скороченням штату працівників за п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України, за попередньою згодою первинної профспілкової  організації.  

Правильно і з достатньою повнотою встановивши вказані факти на підставі належним чином досліджених та оцінених доказів, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про дотримання роботодавцем чинного законодавства при звільненні позивача, а тому не вбачаючи порушень трудових прав даного працівника правомірно відмовив у задоволенні позовних вимог про поновлення на роботі і нерозривно пов’язаних з ними про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування майнової шкоди.

Так, вирішуючи спір, місцевий суд врахував роз’яснення п.18, 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року №9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» (із змінами) та з’ясував, що звільнення позивача проведено згідно з наказом, який відповідає законові, оскільки дійсно мали місце зміни в організації виробництва і праці, скорочення штату працівників. При цьому визначений ст.49-2 КЗпП України порядок вивільнення працівників дотримано.

Перевіривши доводи позивача, щодо порушення його переважного права на залишення на роботі, суд обґрунтовано з ним не погодився.

Так, згідно зі ст. 42 КЗпП України до кола працівників, серед яких визначаються особи, що мають переважне право на залишення на роботі, входять працівники, що займають таку ж посаду і виконують таку ж роботу на підприємстві, як звільняємий працівник.

Вивільненню підлягала посада заступника начальника філії, яка передбачає перебування на ній одного працівника, тому і можливості порівнювати переваги позивача перед іншими працівниками на залишення на роботі - відсутні. Посилання позивача на те, що його слід було перевести на іншу посаду - заступника начальника – начальника групи РЕЗ, ВП та РУП, не ґрунтуються на законі, оскільки за своїми повноваженнями, відповідальністю скорочувана посада заступника начальника філії та посада на яку претендує позивач не є тотожними.   

Доводи ОСОБА_1 щодо причини звільнення – упереджене ставлення до нього начальника філії не ґрунтуються на матеріалах справи.

Так, після поновлення ОСОБА_1 на роботі згідно з рішенням Апеляційного суду Сумської області від 07 жовтня 2010 року він продовжував працювати на посаді заступника начальника Сумської філії.

В подальшому керівником ДП «Український центр радіочастот» було видано наказ від 28.12.2010 року про зміну штатного розпису працівників Сумської філії та виключено посаду заступника начальника філії, на якій працював позивач.

Таким чином рішення про вивільнення позивача приймалося не керівником філії ОСОБА_2, та останній лише виконував наказ директора ДП «Український центр радіочастот» та проводив процедуру скорочення посади згідно з локальними нормативними актами, які діють на підприємстві. Згідно з п.5.3 Розділу «Управління філією» Положення про Сумську філію начальник філії за згодою підприємства призначає та звільняє з посади заступника начальника філії.

Проведеною перевіркою за скаргою позивача не було встановлено порушень закону при його звільненні з роботи, про що зазначено в акті перевірки «Держнаглядпраці в Сумській області» (а.с.84-90).

Оскільки суд захищає лише порушені та невизнані права працівника, у місцевого суду не було законних підстав і для задоволення пов’язаних із відмовою у поновленні на роботі позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування у зв’язку з цим майнової шкоди.

Наведені позивачем в апеляційній скарзі порушення роботодавцем трудового законодавства, як то невчасний остаточний розрахунок та невидача довідки про заробітну плату не можуть бути підставою для поновлення на роботі та не впливають на законність рішення суду першої інстанції в цій частині.  

Разом з тим, ухвалюючи рішення про стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та пов’язані з цим вимоги про стягнення моральної шкоди, місцевий суд вийшов за межі позовних вимог.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 хоча і посилався у своєму позові на порушення роботодавцем щодо строку остаточного розрахунку при звільненні та інші порушення трудового законодавства, однак не просив стягувати на його користь такі виплати, оскільки вони не могли бути поєднані з поновленням на роботі і є взаємовиключними вимогами. Він наполягав лише на поновленні на роботі та стягненні середнього заробітку за час вимушеного прогулу, про що вбачається зі змісту апеляційної скарги та пояснень в засіданні апеляційного суду, де він підтримав скаргу і просив поновити його на роботі.

Відповідно до ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.  

Оскільки вимоги про стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні позивачем не ставились, тому і їх вирішення судом було зайвим, а відповідно і помилковим відшкодування йому моральної шкоди з цих підстав.

За таких порушень норм процесуального права оскаржуване рішення суду першої інстанції в частині стягнення з ДП «Український Державний центр радіочастот» СФ на користь ОСОБА_1 3177 грн. 16 коп. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та 100 грн. на відшкодування моральної шкоди підлягає скасуванню.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків судового рішення.

Керуючись ст.303, п.3 ч.1 ст.307, п.1,4 ч.1 ч.3 ст.309, ст.ст.314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -     

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Зарічного районного суду м. Суми від 16 вересня 2011 року в частині стягнення з Державного підприємства «Український Державний центр радіочастот» на користь ОСОБА_1 3177 грн. 16 коп. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та 100 грн. на відшкодування моральної шкоди скасувати, а в іншій частині рішення суду залишити без зміни.

Рішення набрало законної сили з моменту проголошення і з цього часу протягом двадцяти днів може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.     

Головуючий -

Судді -