КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26.09.2006 № 20/164
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Моторного О.А.
суддів: Кошіля В.В.
Вербицької О.В.
при секретарі: Шумаєвій Ю.С.
За участю представників:
від позивача -Савицький А.Д., Гудзевата Н.М.
від відповідача -Вульгатер О.Л., Єгоров О.Ф, Стасюк К.В
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного науково-дослідного інституту інформатизації та моделюванняекономіки Міністерства економіки України
на рішення Господарського суду міста Києва від 01.08.2006
у справі № 20/164 (Палій В.В.)
за позовом Відкритого акціонерного товариства "Укртелеком"
до Державного науково-дослідного інституту інформатизації та моделюванняекономіки
третя особа відповідача
третя особа позивача
про стягнення 31001,18 грн.
за зустрічним
позовом Державного науково-дослідного інституту інформатизації та
моделювання економіки Міністерства економіки України
до Відкритого акціонерного товариства “Укртелеком” в особі Центру
обслуговування споживачів та продажу послуг Київської міської філії
про визнання недійсним договору оренди
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.08.2006 здійснено процесуальне правонаступництво відповідача по справі – Державного науково-дослідного інституту інформатизації та моделювання економіки на Державний науково-дослідний інститут інформатизації та моделювання економіки Міністерства економіки України. Первісний позов задоволено повністю. Стягнуто з Державного науково-дослідного інституту інформатизації та моделювання економіки Міністерства економіки України на користь Відкритого акціонерного товариства “Укртелеком” в особі Центру обслуговування споживачів і продажу послуг Київської міської філії 29 644, 05 грн. - основного боргу, 1 357,13 грн. - пені, 310,11 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В задоволенні зустрічних позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним рішенням Державний науково-дослідний інститут інформатизації та моделювання економіки Міністерства економіки України (відповідач) подав апеляційну скаргу до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення скасувати та прийняти нове рішення яким відмовити в задоволенні первісного позову, задовольнити зустрічний позов. Також відповідач в апеляційній скарзі посилається на те, що судом першої інстанції зроблено неправомірні та необґрунтовані висновки наявним обставинам у справі та припущено значну кількість суттєвих порушень норм матеріального та процесуального права.
Позивач відзив на апеляційну скаргу не надав, але представники позивача у судовому засіданні просять рішення Господарського суду міста Києва від 01.08.2006 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Апеляційна інстанція переглядає справу відповідно до ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд у процесі перегляду справи за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв’язаний з доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, апеляційний господарський суд прийшов до наступного.
05.12.2002 між позивачем та відповідачем було укладено договір № 547, відповідно до умов договору позивач (орендодавець) на підставі тарифів на додаткові послуги електрозв’язку надає відповідачу (орендар) місце в каналі телефонної каналізації загальною довжиною 29120,0 м. через колодязні телефонні каналізації, а відповідач зобов’язався оплачувати послуги.
01.02.2004 було укладено додаткову угоду № 1 до договору № 547, відповідно до умов якої сторони погодили внести зміни в розрахунок вартості послуг за використання каналу телефонної каналізації.
Відповідно до договору його предметом є використання технічних засобів телекомунікації (обладнання, станційні та лінійні споруди, призначені для утворення телекомунікаційних мереж), тобто нерухомого майна.
Відповідно до листа Фонду державного майна України № 10-16-10629 від 15.07.2005 орендодавцем такого нерухомого майна є Фонду державного майна України та його регіональні відділення, тобто, позивач не може бути орендодавцем цього майна.
Пунктом 4.2 статуту Державного науково-дослідного інституту інформатизації та моделювання економіки Міністерства економіки України до складу майна, що входить до складу матеріальних активів відповідача, входить телефонна кабельна каналізація, котра здається в оренду згідно договору. Дані лінійні споруди побудовані у 1991 році на замовленні і для потреб Держплану УРСР. Забудовником споруд був відповідач, який на даний момент є балансоутримувачем системи.
Майно інституту є державною власністю і закріплюється за ним на правах повного господарського відання відповідно до п. 4.1 статуту.
Відповідач посилається на те, що послуга використання місця в телефонній каналізації не є телекомунікаційною послугою.
Відповідно до ст. 1 Закону України “Про телекомунікацію” телекомунікаційною послугою є продукт діяльності оператора та/або провайдера телекомунікацій, спрямований на задоволення потреб споживачів у сфері телекомунікацій.
Згідно п. 4, 7 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою Кабінету міністрів України від 09.08.2005 № 720, законодавство не містить виключного переліку послуг, які відносяться до телекомунікаційних, тоді як оператори, провайдери самостійно визначають перелік телекомунікаційних послуг, що надаються споживачам.
Отже позивач як оператор визначив послугу з використання місця в телефонній каналізації як додаткову послугу місцевого телефонного зв’язку, зазначена послуга безпосередньо пов’язана з забезпеченням споживачів послугами зв’язку.
Як вбачається з матеріалів справи позивач є власником об’єктів каналізації, що є предметом договору № 112 від 08.11.2001.
Предметом договору № 547 від 05.12.2002 є місце в каналі телефонної каналізації загальною довжиною 29120,0 м. через колодязі телефонної каналізації по території Набережне шосе т.к. 160 - 13424 м., вул. Терьохіна, 8а-6403 м., вул. Сагайдачного, 12-4467 м, вул. Сагайдачного, 17-4826 м.. Отже можна зробити висновок, що здавати в оренду місце в каналі мала право лише особа, яка є власником зазначених об’єктів або має на них інше право, що передбачає повноваження розпоряджатися майном.
Листом Фонду державного майна України від 28.04.2006 № 17-Н-291, повідомив що телефонна каналізація, яка прокладена у м. Києві від АТС 417 (вул. Оболонська, 29-а) до Набережне шосе т.к. 160 - 13424 м., вул. Терьохіна, 8а-6403 м., вул. Сагайдачного, 12-4467 м, вул. Сагайдачного, 17-4826 м обліковується на балансі Київської міської філії ВАТ “Укртелеком” під інв. № 200771 та увійшла до статутного фонду товариства. Згідно витягу з протоколу № 8 від 20.12.1999 засідання комісії з корпоратизації УДПЕЗ “Укртелеком”, яким затверджено акт оцінки підприємства, а також витяг з додатку до акту оцінки вартості цілісного майнового комплексу УДПЕЗ “Укртелеком”, відповідно до якої на баланс та до статутного фонду ВАТ “Укртелеком” включена телефонна каналізація.
Корпоратизація підприємств відповідно до законодавства проводиться на підставі актів державних органів, якими, в тому числі, затверджується оцінка майна підприємства та склад майна, що входить до статутного фонду корпоратизованого підприємства.
В даному випадку акт оцінки ВАТ “Укртелеком” затверджувався Держкомзв’язку.
Таким чином, для того, щоб стверджувати про неправомірність включення того чи іншого майна до статутного фонду підприємства при корпоратизації необхідно з’ясувати питання щодо відповідності законодавству акту, яким затверджено оцінку майна підприємства.
Відповідач, посилається те, що майно, яке позивач передав йому в оренду за договором № 547 від 05.12.2002, є державною власністю і обліковується саме у відповідача на балансі, тим самим заперечує відповідність законодавству затвердженого акта про оцінку майна ВАТ “Укртелеком”, проведеного при корпоратизації підприємства.
Станом розгляду справи зазначений акт є дійсним, тому у суду немає підстав не приймати до уваги інформацію, надану Фондом державного майна України про знаходження майна на балансі ВАТ “Укртелеком”.
Апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції, щодо в межах провадження по господарській справі про стягнення коштів не може бути вирішене питання про відповідність законодавству затвердженого акта про оцінку майна ВАТ “Укртелеком”, проведеного при корпоратизації підприємства, так як це питання має вирішуватися в порядку адміністративного судочинства з заявленням позову до органу, що затвердив відповідний акт.
Тому не можна приймати до уваги та надати оцінку доказам відповідача, який стверджує про те, що саме в нього на балансі обліковується зазначене майно і саме в нього воно знаходиться на праві повного господарського відання.
Отже право власності ВАТ “Укртелеком” на об’єкти телефонної каналізації, що є предметом договору № 547 від 05.12.2002, є встановленим фактом, і позивач мав право укладати зазначений договір та передавати майно в оренду.
Враховуючи вищенаведене, підстави для визнання недійсним договору № 547 від 05.12.2002, укладеного між сторонами, так як майно є власністю позивача як передане до його статутного фонду, і саме він має право розпорядження зазначеним майном.
Так як договір є дійсним, то відповідач зобов’язаний оплачувати оренду майна як телекомунікаційну послугу згідно умов договору.
Як вбачається з матеріалів справи, факт використання телефонних каналізацій відповідачем не оспорюється та не оспорюється і той факт, що він не здійснював належним чином оплату за договором.
Відповідно до ст.ст. 525,526 ЦК України, зобов’язання мають виконуватися належним чином, одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається.
Отже заборгованість відповідача перед позивачем становить 29 644, 05 грн. за період з 01.08.2004 по 01.09.2005 згідно наданого позивачем розрахунку підлягає до задоволення.
Відповідно ст. 36 Закону України “Про телекомунікації”, відповідно до якої у разі затримки за надані телекомунікаційні послуги споживачі сплачують пеню, яка обчислюється від вартості неоплачених послуг в розмірі облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня. Розрахунок позивача проведено з дотриманням максимального строку нарахування пені згідно ч. 6 ст. 232 ГК України (нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконане). Отже виходячи з вище наведеного підлягає до задоволенню про сплату пені.
Також апеляційний господарський суд вважає, що судом першої інстанції обґрунтовано з’ясовано, що відповідно до наказу Міністерства економіки України від 09.12.2005 № 492 правонаступником Державного науково-дослідний інститут інформації та моделювання економіки є Державний науково-дослідний інститут інформатизації та моделювання економіки Міністерства економіки України, у зв’язку з чим здійснено заміну відповідача.
Обов’язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 33 ГПК України розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. У даному разі це стосується відповідача, який мав довести наявність тих обставин, на підставі яких він просив скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 01.08.2006 року.
Враховуючи викладене, апеляційний господарський суд не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги Державного науково-дослідного інституту інформатизації та моделювання економіки Міністерства економіки України, а рішення Господарського суду міста Києва від 01.08.2006 у справі № 20/164 є обґрунтованим і таким, що відповідає вимогам чинного законодавства.
Керуючись ст. 101, п. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Державного науково-дослідного інституту інформатизації та моделювання економіки Міністерства економіки України без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 01.08.2006 у справі № 20/164 без змін.
Матеріали справи № 20/164 повернути до Господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя Моторний О.А.
Судді Кошіль В.В.
Вербицька О.В.