КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 02.10.2006                                                                                           № 22/21

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:                              Капацин  Н.В.

 суддів:                                          Данилової  Т.Б.

                                        Студенця  В.І.

 при секретарі:                              Кулачок О.А.

 За участю представників:

 від позивача -Осадчук Т.А.(дов. № 59 від 31.01.2006);

Баранова Г.В.(дов. № 92  від  28.09.2006);

від відповідача   – Бідняжевська А.Ю.  (дов. б/н від 19.04.2006);

Несвіт Т.А.(директор)

 

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Закрите акціонерне товариство "Благо"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 12.07.2006

 у справі № 22/21 (Мандриченко О.В.)

 за позовом                               Закрите акціонерне товариство "Континент"

 до                                                   Закрите акціонерне товариство "Благо"

             

                       

 про                                                  стягнення 21174,22 грн.

 

ВСТАНОВИВ:

 Рішенням Господарського суду міста Києва у справі № 22/21 від 12.07.2006. задоволено позов повністю; стягнуто Закритого акціонерного товариства “Страхова компанія “Благо” (далі – ЗАТ “Страхова компанія “Благо”) на користь Закритого акціонерного товариства “Страхова компанія “Континент” (далі - ЗАТ “Страхова компанія “Континент”) 20528,83 грн. заборгованості, 554,28 грн. пені, 91,11 грн. трьох процентів річних з простроченої суми, 211,90 грн. держмита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись  з рішенням суду першої інстанції, відповідач ЗАТ “Страхова компанія “Благо” звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить  Київський апеляційний господарський суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 12.07.2006.

В апеляційній скарзі відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального, процесуального права та неповне з’ясування обставин, що  мають значення для справи.

Відповідач, ЗАТ “Страхова компанія “Континент”, у відзиві на апеляційну  скаргу заперечує проти вимог, які містяться в апеляційній скарзі та вважає, що оскаржуване рішення першої інстанції прийнято з дотриманням норм чинного законодавства.

У відповідності із статтею 101 Господарського процесуального Кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Представники позивача та відповідача  в судове засідання з’явилися,  підтримали свої доводи, викладені в апеляційній скарзі та в відзиві на апеляційну скаргу. Страхова компанія “Благо” надала колегії апеляційного суду Звіт № 1333 про оцінку автомобіля “Мерседес –Бенц” держномер АА 3312 КК, складений 29.09.2006.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні та додатково подані матеріали та заслухавши пояснення  представників сторін, колегія суддів встановила наступне:

18.11.2004 р. між позивачем та відповідачем укладений договір №21/11.04 про загальні мови факультативного перестрахування (ретроцесії), предметом якого є загальні умови перестрахування (ретроцесії) ризиків, взаємно переданих (прийнятих) сторонами на факультативній (необов’язковій) основі по договорам факультативного перестрахування (ретроцесії), а також права й обов’язки сторін, що беруть участь у перестрахуванні (ретроцесії).

Пунктом 1.1. договору передбачено, що під ризиком (страховим ризиком) розуміється визначена подія, на випадок якої проводиться страхування і яка має ознаки ймовірності і випадковості настання.

Під передачею ризику в перестрахування розуміється страхування одним страховиком ризику виконання усіх або частини своїх обов’язків перед страхувальником в іншого страховика на умовах, визначених договором факультативного перестрахування (ретроцесії), ковер-нотом.

Пунктом 1.2. договору зазначено, що на підставі цього договору сторони укладають конкретні договори перестрахування окремо по кожному ризику. Кожний конкретний договір перестрахування не залежить від умов будь-якого іншого конкретного договору перестрахування, укладеного сторонами.

Відповідно до п. 1.3. договору передані в перестрахування ризики вважаються перестрахованими на умовах (по Правилам страхування) страховика, що уклав договір страхування, якщо інше не передбачено ковер-нотом.

17.12.2004 р. між сторонами укладений ковер-нот №541-032/1204 факультативного пропорційного перестрахування пріоритету на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту №141-023/1104 від 26.11.2004 р., пунктом 20.5 якого передбачено, що перестраховик дотримується усіх рішень Страховика, щодо перестрахованого ним ризику за виключенням збільшення частки взятої на себе відповідальності.

Відповідно до умов договору добровільного страхування наземного транспорту №141-123/1104 від 26.11.2004 р., укладеного між відповідачем та ТОВ “Сервіс – Енерго”, об’єктами страхування є майнові інтереси, що не суперечать чинному законодавству України і пов’язані із користуванням і розпорядженням транспортними засобами, зазначеними у додатках №1 та №2, що е невід’ємними частинами договору.

Відповідно до ковер-ноту №541-032/1204 об’єктом страхування є автомобіль марки “Мерседес Бенц С500" держ. номерний знак АА 3312 КК.

Умовами ковер-ноту №541-032/1204 передбачено, що транспортний засіб застрахований без урахування зносу деталей та вузлів; перестрахування здійснюється на умовах оригінального договору страхування; на дату підписання даного ковер-ноту відомих та заявлених збитків немає; у випадку неплатоспроможності страховика, або за його дорученням перестраховик зобов’язаний перестрахувати страхувальнику відповідну частину страхового відшкодування в межах прийнятого на себе ліміту відповідальністі за цим ковер-нотом; перестраховик дотримується усіх рішень страховика щодо перестрахованого ним ризику за виключенням збільшення частки взятої на себе відповідальності; даний ковер-нот є невід'ємною частиною договору про співпрацю в галузі факультативного перестрахування №21/11.04 від 18.11.2004 р.

03.08.2005 р. у м. Києві по вул. Садово-Зарічна сталася ДТП, у результаті якої автомобіль марки “Мерседес Бенц” державний номерний знак АА 3312 КК отримав механічні пошкодження. Зазначена обставина підтверджується довідкою ВДАІ Дарницького РУГУ МВС України у м. Києві.

Актом № 1242 товарознавчого дослідження , складеного 08.08.2005 Товариством з обмеженою відповідальністю “Респект”, яке є суб’єктом оціночної діяльності, встановлено, що  вартість відновлювального ремонту складає 43573,01 грн., а матеріальний збиток, нанесений власнику автомобіля внаслідок пошкодження при ДТП , складає 34280,50 грн.

Позивачем 15.09.2005 р. складений страховий акт №141-026/0905, згідно з яким сума страхового відшкодування складає 40 757,65 грн. виходячи з  вартості відновлювального ремонту без урахування коефіцієнту фізичного зносу за мінусом франшизи – на підставі пункту 9.5  Договору добровільного страхування наземного транспорту № 141-023/1104.

Відповідно до статті 12 Закону України “Про страхування” перестрахування - це страхування одним страховиком (цедентом, перестрахувальником) на визначених договором умовах ризику виконання частини своїх обов’язків перед страхувальником у іншого страховика (перестраховика) резидента або нерезидента, який має статус страховика або перестраховика, згідно з законодавством країни, в якій він зареєстрований.

Як визначено статтею 987 Цивільного кодексу України, за договором перестрахування страховик, який уклав договір страхування, страхує в іншого страховика (перестраховика) ризик виконання частини своїх обов’язків перед страхувальником.

Страховик, який уклав договір перестрахування, залишається відповідальним перед страхувальником у повному обсязі відповідно до договору страхування.

Відповідно до п. 3.2.6. договору № 21/11.04 про загальні умови факультативного перестрахування (ретроцесії) позивач перестрахувальник зобов'язаний сповістити перестраховика про настання страхового випадку по перестрахованому ризику протягом трьох робочих днів з моменту одержання інформації про його настання будь-яким документованими засобом зв'язку.

Матеріали справи свідчать про те, що позивачем 04.08.2005 р. на адресу відповідача було направлене повідомлення №910-08/05 про настання страхового випадку, що мав місце згідно з договором страхування наземних транспортних засобів №141-023/1104 від 26.11.2004 р.

Розрахунок страхового відшкодування здійснений позивачем відповідно до акту товарознавчого дослідження №1242 від 08.08.2005 р., складеного ТОВ “Респект”, згідно з яким вартість відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля марки “Мерседес Бенц С500” (державний номерний знак АА 3312 КК) становить 43 573,01 грн.

Згідно з доданими до матеріалів справи документами, автомобіль марки “Мерседес Бенц С500” (державний номерний знак АА 3312 КК), на момент скоєння ДТП знаходився у тимчасовому платному користуванні у ЗАТ “Корпорація “Енерготрансінвест” на підставі договору оренди транспортних засобів №26 від 31.12.2003 р., укладеного між ТОВ “Сервіс – Енерго” та ЗАТ “Корпорація “Енерготрансінвест”.

08.09.2005 р. ЗАТ “Корпорація “Енерготрансінвест” на адресу позивача була направлена заява з проханням виплатити страхове відшкодування по страховому випадку з автомобілем марки “Мерседес Бенц С500” державний номерний знак АА 3312 КК шляхом перерахування коштів на поточний рахунок ТОВ “Юніком Авто”, що передбачено пунктом 9.4.2 Договору добровільного страхування наземного транспорту № 141-023/1104.

Сума страхового відшкодування у розмірі 40 757,65 грн. визначена позивачем з урахуванням вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля відповідно до акту товарознавчого дослідження №1242 від 08.08.2005 р. за вирахуванням безумовної франшизи та без урахування коефіцієнту зносу автомобіля на підставі пункту 9.5 Договору добровільного страхування наземного транспорту № 141-023/1104 від 26.11.2004 обгрунтовано.

Позивач платіжним дорученням №1747 від 16.09.2005 р. перерахував на користь ТОВ “Юніком Авто” суму страхового відшкодування згідно з страховим актом №141-026/0905 від 15.09.2005 р. у розмірі 40 757,65 грн.

Позивачем також були сплачені витрати по оплаті послуг експертизи у розмірі 300,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №423 від 11.08.2005 р.

04.10.2005 р. позивачем на адресу відповідача були надіслані документи по страховому випадку відповідно до п. 7.1. договору перестрахування та розрахунок частини страхового відшкодування, що підлягає оплаті відповідачем відповідно до ковер-ноту №541-032/1204.

Відповідно до п. 7.1. договору перестрахування при настанні страхового випадку, передбаченого оригінальним договором страхування і конкретним договором перестрахування, перестраховик виплачує перестрахувальнику (або за доручення перестрахувальника страхувальнику (вигодонабувачу) частину страхового відшкодування, що відповідає його частині обсягу відповідальності по конкретному договору перестрахування протягом 15 банківських днів після одержання від перестрахувальника комплекту документів відносно страхового випадку.

Відповідно до умов укладеного ковер-ноту №541-032/1204 від 17.12.2004 р. частка відповідальності відповідача є пропорційною, тобто складає 50%.

Як визначено абзацом 1 частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Як визначено частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Посилання відповідача на те, що позивачем при виплаті страхового відшкодування не були отримані всі необхідні документи, необхідні для виплати страхового відшкодування, та те, що страхове відшкодування виплачене позивачем безпідставно, спростовується наведеним нижче:

—пунктом 8.1.2. договору добровільного страхування наземного транспорту №141-023/1104 від 26.11.2004 р. визначений перелік документів, які мають бути надані страховику для доказу наявності страхового випадку, до яких віднесені: довідка з ДАІ (міліції) або відповідно компетентного органу іншої держави (при настанні ДТП за межами України) із зазначенням повного імені (назви) власника (користувача) ТЗ, реквізитів машини, учасників ДТП, повних імен і винних осіб (якщо такі є), переліку пунктів ПДР, порушених учасниками ДТП; рішення суду (постанова, вирок, ухвала) про встановлення винних осіб у скоєнні ДТП та притягнення їх до відповідальності.

При розслідуванні позивачем страхового випадку, а саме ДТП, що сталася 03.08.2005 р. у м. Києві по вул. Садово-Зарічна, страхувальником були надані всі необхідні документи, визначені п. 8.1.2. договору добровільного страхування наземного транспорту №141-023/1104 від 26.11.2004р.

Слід також зазначити про те, що у позивача були відсутні підстави, визначені п. 10.2. договору добровільного страхування наземного транспорту №141-023/1104 від 26.11.2004 р. для відмови у виплаті страхового відшкодування.

Посилання Страхової компанії “Благо” в апеляційній скарзі на проведення автотоварознавчого дослідження без участі представника перестраховика як на підставу у відмові виплати суми перестрахування не підтверджується матеріалами справи.  Страхова компанія “Благо” надала суду копію листа вих. № 269 від 04.08.2005 ( том 2 а.с.44), в якому підтверджує отримання повідомлення про страховий випадок та висловлює бажання прийняти участь в огляді пошкодженого автомобіля, але доказів надсилання або вручення позивачу цього листа не надала.

У відповідності із статтею 33 Господарського процесуального кодексу України  кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Наданий відповідачем Страховою компанією “Благо” в засідання апеляційного суду  Звіт № 1333 про оцінку автомобіля “Мерседес-Бенц держномер АА 3312 КК, складений 29.09.2006 року, і яким встановлено суму матеріального збитку в розмірі вартості відновлювального ремонту в суму 31841,27 грн. – не  спростовує вимоги позивача. Як вбачається із розділу 3.4 цього звіту, його складено з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу 0,2905. а умовами додатку 2 Договору добровільного страхування наземного транспорту № 141-023/1104 від 26.11.2004 автомобіль був застрахований без урахування коефіцієнту фізичного зносу. На цих же умовах, тобто без урахування коефіцієнту фізичного зносу автомобіля або його запчастин, було укладено Договір перестрахування № 21/11.04 від 18.11.2004 ( пункт 1.3 Договору) та Ковер-нот № 541-032/1204 від 17.12.2004 ( пункт 5 ковер-ноту),- за таких умов відповідач не довів,  чому має бути застосований коефіцієнт фізичного зносу при розрахунку вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля.

         За прострочку платежу позивачем нарахована і судом першої інстанції обгрунтовано стягнута  пеня у розмірі 554,28 грн., передбачена п. 3.4.6. договору перестрахування.

Згідно з частиною 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) е грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Частиною 3 статті 549 Цивільного кодексу України визначено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Як визначено пунктом 3 частини 1 статті 21 Закону України “Про страхування”, страховик зобов’язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк. Страховик несе майнову відповідальність за несвоєчасне здійснення страхової виплати (страхового відшкодування)
шляхом сплати страхувальнику неустойки (штрафу, пені), розмір якої визначається умовами поговору страхування.          

Позивачем також нараховані і судом першої інстанції обґрунтовано стягнуто три проценти річних з простроченої суми у розмірі 91,11 грн. на підставі частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, якою встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У відповідності із статтею 49 Господарського процесуального кодексу України  судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За таких обставин колегія суддів вважає, що рішення Господарського суду м. Києва по даній справі відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам справи і матеріалам справи та підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

 1. Рішення Господарського суду м Києва від 12.07.2006. у справі №22/21залишити без змін, а   апеляційну скаргу без задоволення.

2.Матеріали справи №22/21  повернути до Господарського суду м. Києва .

 Головуючий суддя                                                                      Капацин  Н.В.

 Судді                                                                                          Данилова  Т.Б. (переведена)

                                                                                          Студенець  В.І.

04.10.06 (відправлено)