КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 21.09.2006                                                                                           № 38/284

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:                              Моторного О.А.

 суддів:                                          Кошіля В.В.

                                        Алданової  С.О.

 при секретарі:                              Шумаєвій Ю.С.

 За участю представників:

  Позивача:                    Савчук Т.В. (дов.№ 616 від 30.12.2005)

Відповідача:                    Окунєв І.С. (дов.№б/н від 21.04.2006)

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фонд державного майна України

 на рішення Господарського суду м.Києва від 13.06.2006

 у справі № 38/284 (Власов Ю.Л.)

 за позовом                               Фонд державного майна України

 до                                                   Товариство з обмеженою відповідальністю "Оптіма"

 третя особа відповідача            

 третя особа позивача                      

 про                                                  розірвання договору, повернення об"єкта у державну власність, стягнення 549051,25 грн. та 4887610 грн.

ВСТАНОВИВ:

 Фондом державного майна України заявлено позов до Товариства з обмеженою відповідальністю „Оптіма” про розірвання договору купівлі-продажу від 05.06.1995 №КП-372 об’єкта незавершеного будівництва - Прибудови спортивно-оздоровчого комплексу Інституту „Діпромісто” та всіх додаткових угод до нього; повернення об’єкта незавершеного будівництва - Прибудови спортивно-оздоровчого комплексу Інституту „Діпромісто” у державну власність; стягнення 327249,09 грн. пені та 4887610,00грн. штрафу.

01.06.2006 позивачем подано заяву про збільшення розміру позовних вимог, якою збільшив розмір вимоги про стягнення пені до 549051,25 грн.

Заявлений позов обґрунтований невиконанням відповідачем умов укладеного договору в частині виконання графіку капіталовкладень, що підтверджується актом поточної перевірки від 15.02.2006.

          Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.06.2006 у справі № 38/284 позов задоволено частково.

 Позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати, прийняти нове рішення яким позов задовольнити повністю, посилаючись на порушення судом при прийнятті рішення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши, на підставі встановлених фактичних обставин справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

У справі встановлено наступне:

11.05.1995 між позивачем і Аграрно-виробничою комерційною фірмою „Гуд Мен Ко” був укладений договір №КП-372 від 05.06.1995 купівлі-продажу об’єкту незавершеного будівництва - Прибудова спортивно-оздоровчого комплексу Інституту „Діпромісто”, який знаходиться за адресою: місто Київ, бульвар Лесі Українки, 26.

30.11.2004 між позивачем і відповідачем, як правонаступником Аграрно-виробничої комерційної фірми „Гуд Мен Ко” згідно з договором купівлі-продажу від 06.07.2001, була підписана додаткова угода №796 до вказаного договору №КП-372 від 05.06.1995.

Вказаною додатковою угодою пункт 10 договору був викладений в новій редакції, в тому числі було обумовлено, що покупець зобов’язаний здійснити капіталовкладення і завершити будівництво багатофункціонального офісного центру в термін до 01.07.2008 згідно з графіком капіталовкладень, в тому числі 2001 - 100000,00 грн., 2002 - 120000,00 грн., 2003 - 180000,00 грн., 2004 - 1400000,00 грн., 2005 - 4000000,00 грн.

15.02.2006 позивачем за участю відповідача був складений акт поточної перевірки виконання умов договору, яким було встановлено, що внесення інвестицій (капіталовкладень) у грошовій формі за п.10 абзац 2 договору по роках: 2001 - фактично 111711,00 грн. (за договором 100000,00), 2002 - фактично 121892,00 грн. (за договором 120000,00), 2003 - фактично 184653,00 грн. (за договором 180000,00), 2004 - фактично 1868820,00 грн. (за договором 1400000,00); 2005 - фактично 363899,00 грн. (за договором 4000000,00).

Відповідно до висновків вказаного акту умови договору та додаткових угод станом на 15.02.2006 не виконуються, будівництво не ведеться.

Позивач не звертався до відповідача з пропозицією розірвати договір №КП-372-05-06-1995 від 11.05.1995 купівлі-продажу об’єкту незавершеного будівництва.

На даний час об’єкт незавершеного будівництва - прибудова спортивно-оздоровчого комплексу Інституту „Діпромісто” знесена.

Відповідно до ст.1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Згідно з п.133 Закону України „Про державну програму приватизації” у разі розірвання договору купівлі-продажу за рішенням суду у зв’язку з невиконанням покупцем договірних зобов’язань об’єкт приватизації підлягає поверненню у державну власність.

Відповідно до ст.27 Закону України „Про приватизацію державного майна” на вимогу однієї із сторін договір купівлі-продажу може бути розірвано або визнано недійсним за рішенням суду в разі невиконання іншою стороною зобов’язань, передбачених договором купівлі-продажу, у визначені строки. У разі розірвання в судовому порядку договору купівлі-продажу у зв’язку з невиконанням покупцем договірних зобов’язань приватизований об’єкт підлягає поверненню у державну власність.

Згідно з ст.19 Закону України „Про особливості приватизації об’єктів незавершеного будівництва” у разі невиконання умов, зазначених у цій статті, договір купівлі-продажу підлягає розірванню в установленому законодавством порядку. При цьому, покупець, з яким розірвано договір купівлі-продажу, повертає об’єкт приватизації в державну власність.

Відповідно до ст.651 Цивільного кодексу України розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Згідно з ст.654 Цивільного кодексу України розірвання договору вчинюється в такій самій формі, що й договір, що розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ст.188 Господарського кодексу України розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі, якщо сторони не досягли згоди щодо розірвання договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

З наведених норм права вбачається, що у разі невиконання особою умов договору купівлі-продажу приватизованого об’єкту такий договір може бути розірваний на вимогу іншої особи. При цьому, така особа повинна надіслати іншій стороні пропозицію про розірвання договору. У разі, коли інша особа не погодиться з розірванням договору або залишить пропозицію без відповіді така особа може звернутись до суду за вирішенням спору про розірвання договору в судовому порядку. При розірванні договору об’єкт приватизації підлягає поверненню у державну власність.

Як встановлено судом позивач не звертався до відповідача з пропозицією розірвати договір №КП-372-05-06-95 від 11.05.1995 купівлі-продажу об’єкту незавершеного будівництва.

За цих встановлених обставин, враховуючи наведені правові норми, суд вважає, що позивачем не дотриманий встановлений чинним законодавством України порядок розірвання договорів, права позивача на розірвання договору на час звернення до суду з позовом і на час вирішення спору відповідачем не порушені, а тому у позові в частині позовних вимог про розірвання договору купівлі-продажу від 05.06.1995 №КП-372, всіх додаткових угод та повернення об’єкта незавершеного будівництва - прибудови спортивно-оздоровчого комплексу Інституту „Діпромісто” у державну власність належить відмовити.

Відповідно до ст.29 Закону України „Про приватизацію державного майна” при повному або частковому невиконанні умов договорів купівлі-продажу встановлюється така відповідальність покупців: у разі розірвання договору купівлі-продажу у зв’язку з невиконанням умов договору щодо внесення інвестицій внесені частково інвестиції не повертаються, а в разі невнесення інвестицій на день подачі позову про розірвання договору покупець сплачує штраф у розмірі 10 відсотків загального обсягу інвестицій.

Вказана норма встановлює відповідальність у розмірі 10 відсотків загального обсягу інвестицій, яка накладається лише у разі розірвання договору купівлі-продажу у зв’язку з невиконанням його умов.

Суд дійшов висновку про відмову у позові в частині вимоги позивача про розірвання договору купівлі-продажу від 05.06.1995 №КП-372, позовна вимога позивача про стягнення з відповідача 4887610,00 грн. штрафу також задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст.29 Закону України „Про приватизацію державного майна” при повному або частковому невиконанні умов договорів купівлі-продажу встановлюється така відповідальність покупців: у разі порушення встановлених умовами договору купівлі-продажу строків внесення інвестицій у встановленому обсязі покупцями сплачується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості не внесених інвестицій за кожний день прострочення.

Згідно з п.21 укладеного сторонами договору купівлі-продажу від 05.06.95р. №КП-372 з додатковими угодами в разі порушення строків освоєння капіталовкладень у встановленому графіком обсязі покупцем сплачується пеня у розмірі 0,1 відсотка неосвоєних капіталовкладень за кожний день прострочення.

Як встановлено судом, відповідач не вніс в повному обсязі інвестиції (капіталовкладення), які були передбачені умовами спірного договору в 2005 році, тому нарахування позивачем відповідачу пені відповідає вищевказаним положенням закону та договору. При цьому, позивач нараховує відповідачу пеню в розмірі 549051,25 грн.

Відповідно до ст.551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Суд вважає обґрунтованим застосування в даному випадку положень вказаної статті Цивільного кодексу України враховуючи наступне: нарахований Позивачем розмір пені значно перевищує розмір збитків; відповідач належним чином, навіть з перевищенням, виконував графік капіталовкладень у 2001-2004 роках; на невнесення позивачем в 2005 році інвестицій в повному обсязі вплинуло тривале узгодження проекту будівництва державними органами; стягнення з відповідача пені в розмірі 549051,25 грн. негативно вплине на подальше внесення відповідачем інвестицій та закінчення будівництва запланованого об’єкта.

За цих обставин апеляційний господарський суд вважає обґрунтованим зменшення розміру нарахованої позивачем пені до 47785,12 грн. (1,5% від суми невнесеного відповідачем 1 у 2005 році розміру інвестицій з урахування здійснених перевищень у попередніх роках).

Враховуючи викладене, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції обґрунтовано постановив рішення, яким позов задовольнити частково. Рішення господарського суду прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права, підстави для його скасування, передбачені ст.104 ГПК України, відсутні.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

 1.          Апеляційну скаргу Фонду державного майна України залишити без задоволення,           рішення Господарського суду міста Києва від 13.06.2006 у справі № 38/284 – без змін.

2.          Справу № 38/284 повернути до Господарського суду міста Києва.

 Головуючий суддя                                                                      Моторний О.А.

 Судді                                                                                          Кошіль В.В.

                                                                                          Алданова  С.О.