Справа №22-ц-1703/11 Головуючий у суді у 1 інстанції - Хитров
Категорія - 5 Суддя-доповідач - Смирнова
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 вересня 2011 року м.Суми
Колегія суддів з розгляду справ цивільного судочинства Апеляційного суду Сумської області в складі:
головуючого-судді - Смирнової Т. В.,
суддів - Попруги С. В., Таран С. А.,
з участю секретаря судового засідання - Федини Д.І.,
розглянувши матеріали справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на ухвалу Ковпаківського районного суду м. Суми від 02 серпня 2011 року
та апеляційної скаргою представника ОСОБА_2 – ОСОБА_3
на рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 02 серпня 2011 року
у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2
про усунення перешкод у користуванні будинком, двором загального користування, у будівництві сараю
та з позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1
про встановлення порядку користування домоволодінням, земельною ділянкою, усунення перешкод у користуванні домоволодінням, виділення в натурі домоволодіння та земельної ділянки, -
ВСТАНОВИЛА:
У січня 2010 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому зазначив, що йому на праві власності належить 38/100 частин домоволодіння АДРЕСА_1, а ОСОБА_2 належить 62/100 частини цього домоволодіння.
Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 15 лютого 2002 року йому у користування надано 234 кв.м земельної ділянки, з яких 81 кв.м - під будівлями, 75 кв.м – двору загального користування та 79 кв.м – двору конкретного користування.
Співвласнику домоволодіння (з 2003 року ним став ОСОБА_2.) у користування було виділено земельну ділянку, площею 306 кв.м, з яких 83 кв.м – під будівлями, 75 кв.м – двору загального користування, 69 кв.м – двору конкретного користування, 79 кв.м – городу.
ОСОБА_2, пошкодивши зовнішній насип над підвалом, самовільно побудував поряд з ним металеву огорожу та зробив внаслідок такої побудови неможливим його вільний доступ до підвалу, та неможливим побудову дозволеного виконкомом сараю.
У зв’язку з цим, просив суд зобов’язати ОСОБА_2 прибрати металеву огорожу з його частини підвалу та двору загального користування; прибрати водозливну трубу, яка знаходиться біля дверей і крильця будинку №143/2; прибрати будівельні матеріали від підвалу; не чинити перешкод в будівництві сараю, розмірами 2 м Ч 1,65 м по АДРЕСА_2.
25 травня 2010 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1, у якому вказував, що у 2010 році на його замовлення спеціалістом БТІ зроблено варіант розподілу домоволодіння та земельної ділянки, без врахування самовільно збудованого ОСОБА_1 тамбура, площею 1 кв.м., та просив, встановити новий порядок користування земельною ділянкою з встановленням сервітуту, виділити йому в натурі частину домоволодіння, згідно з висновком спеціаліста БТІ, зобов’язати ОСОБА_1 знести самовільно побудований тамбур.
Ухвалою судді Ковпаківського районного суду м. Суми від 16 вересня 2010 року обидві цивільні справи об’єднані в одне провадження (а.с.51).
Ухвалою Ковпаківського районного суду м. Суми від 02 серпня 2011 року позов ОСОБА_1 залишено без розгляду, з підстав повторної неявки позивача у судове засідання.
Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 02 серпня 2011 року у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення норм процесуального права, просить скасувати зазначену ухвалу суду та направити справу до суду першої інстанції для подальшого розгляду, оскільки відсутність його в судових засіданнях викликана поважними причинами.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_2, посилаючись на неповноту з’ясування обставин, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду щодо відмови у задоволенні позову ОСОБА_2 та ухвалити нове рішення про задоволення його позову.
Вважає, що суд неналежно оцінив висновок фахівця БТІ щодо розподілу земельної ділянки, суд безпідставно вважав, що встановлений раніше порядок користування земельною ділянкою судовим рішенням не може бути змінений, суд порушив права позивача відмовивши в знесенні самочинно побудованої прибудови А3, крім того суд розглянув не всі заявлені вимоги.
Заслухавши пояснення сторін, їх представників, дослідивши матеріали справи та перевіривши ухвалу та рішення в межах доводів апеляційних скарг і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з таких підстав.
Згідно з п.3 ч.1 ст. 207 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення заяви без розгляду якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з’явився в судове засідання та від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності.
Позивач ОСОБА_1 три рази не з’являвся в судове засідання будучи належним чином повідомленим про розгляд справи, кожен раз посилаючись на те, що в зазначені дні судових засідань буде у відрядженні, та кожного разу просив відкласти розгляд справи.
Суд неодноразово відкладав розгляд справи, в той же час у ОСОБА_1, був представник, та, крім того, позивач мав можливість подати до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, але таким правом він не скористався.
За таких обставин, ухвала суду про залишення без розгляду позову ОСОБА_1 ґрунтується на вимогах закону та матеріалах справи, та що не є перешкодою позивачу для повторного звернення з позовом до суду.
Колегія суддів також не знаходить підстав для скасування рішення суду, яким відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 виходячи з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 належить 38/100 будинку та надвірних будівель, розташованих на земельній ділянці у АДРЕСА_1, згідно з договором купівлі-продажу від 21.10.1977 року (а.с.13 том.2 - Договір).
ОСОБА_2 належить 93/150 цього ж будинку за договором дарування від 26.08.2003 року (а.с.7 том.1) – попередній власник цієї частки ОСОБА_4
Жилий будинок та надвірні будівлі розташовані на земельній ділянці площею 540 кв.м., земельна ділянка не приватизована.
Згідно з рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 15 лютого 2002 року встановлено порядок користування земельною ділянкою між співвласниками будинку, та в користування ОСОБА_4 виділено 306 кв.м., а в користування ОСОБА_1 виділено 234 кв.м., з зазначенням розміру площ під будівлями, під двором загального користування, під городом, під двором конкретного користування для кожного співвласника. Рішення набрало законної сили.
До ОСОБА_2 на підставі договору дарування частки будинку перейшло від ОСОБА_4 право власності на 93/150 частки будинку та він набув право користування тією часткою земельної ділянки, яка була закріплена за ОСОБА_4 за зазначеним судовим рішенням.
Заявляючи позов про встановлення іншого порядку користування земельною ділянкою позивач ОСОБА_2 виходив з того, що після судового рішення про встановлення порядку користування земельною ділянкою він побудував житлову прибудову до будинку № 145 (на суміжній земельній ділянці), яка частково розташована на земельній ділянці будинку № 143, тому він вважав, що виникли підстави для зміни порядку користування земельною ділянкою згідно ч.4 ст. 120 ЗК України.
Проте з доводами позивача погодитися не можливо виходячи з наступного.
Сторони є співвласниками будинку № 143, до нього належить земельна ділянка площею 540 кв.м., і та обставина, що позивач як співвласник будинку № 145 добудував до нього жилу прибудову з розташуванням частково на земельній ділянці будинку № 143 не є підставою для перегляду встановленого порядку користування спірною земельною ділянку, тим більше, що позивач пропонує збільшити свою частку у спірній земельній ділянці до 335 кв.м. замість 306 кв.м., виділених за судовим рішенням, та відповідного зменшення ділянки ОСОБА_1 з 234 кв.м. до 205 кв.м.
З посиланням позивача ОСОБА_2 на ч.4 ст. 120 ЗК України, як на правову підставу для задоволення цієї частини позовних вимог не можна погодитися, оскільки до позивача перейшло право власності на частину житлового будинку від іншої особи та ним не набувалося права власності на будинок № 143 разом з іншими особами, про що йдеться в зазначеній нормі.
За таких обставин суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у позові про встановлення нового порядку користування спірною земельною ділянкою
Згідно з ідеальною часткою у праві власності на домоволодіння ОСОБА_2 належить 93/150 частки про виділення якої в натурі він заявив позовну вимогу посилаючись ч.1 ст. 364 ЦК України. При цьому позивач, надав висновок будівельно-технічного дослідження складеного спеціалістом БТІ 16.04.2010 року, як доказ можливості розподілу будинку.
Дослідивши докази у справі суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні цих вимог, вважаючи, що позивачем не надано доказів про можливість реального виділу частки будинку.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, оскільки у висновку спеціаліста БТІ лише зафіксовано порядок користування будинком його співвласниками. Разом з тим, будь-які розрахунки на підтвердження того, що цей порядок користування відповідає ідеальним часткам у праві власності на будинок відсутні, відсутня оцінка приміщень та надвірних будівель та в цілому всього будинку.
Позивачем не надано доказів, що при зазначеному розподілі не порушуються норми ДБН, пожежні та санітарні норми.
Розглянувши питання про знесення прибудови – тамбуру, який побудував ОСОБА_1 до своєї частини будинку, про що заявлено позов ОСОБА_2 з метою усунення перешкод в розпорядження своєю власністю на будинок, суд вірно відмовив у позові.
Погоджуючись з висновками суду в цій частині колегія суддів вважає, що позивач не довів факту порушення свого права власності внаслідок прибудови тамбуру, крім того в матеріалах справи є докази на підтвердження того, що ОСОБА_1 одержав в установленому порядку дозвіл на цю прибудову ще 2000 році, коли земельна ділянка була у загальному користуванні співвласників (а.с.14, 24, 25 том.2) та в даний час вирішує питання про її узаконення.
Посилання апелянта на не вирішення судом позовних вимог про встановлення сервітуту та усунення перешкод у праві розпорядження часткою будинку не є підставою для скасування рішення суду, оскільки за наявності таких недоліків вони усуваються шляхом постановлення додаткового рішення.
Не можна погодитися з доводами апеляційної скарги, що суд вийшов за межі заявлених вимог та позивачем не заявлялася вимога про усунення перешкод в користуванні домоволодінням.
Як вбачається з позовної заяви ОСОБА_2 від 25.05.2010 року (а.с.3-6 том.1), позивач просив суд усунути перешкоди в користуванні домоволодінням шляхом знесення коридору площею 1 кв.м. самовільно побудованого ОСОБА_1 та від цих вимог він не відмовлявся.
В письмовому клопотанні представника ОСОБА_2 від 01.11.2010 року, в п.1 резолютивної частини, також ідеться про знесення тієї ж самої прибудови, яку зробив ОСОБА_1, як усунення перешкоди у здійсненні права розпорядження своєю часткою будинку, тобто, в обох заявах поставлено питання про знесення прибудови, та ці вимоги суд розглянув та вирішив по суті.
Інші доводи апеляційної скарги висновків судового рішення не спростовують.
Таким чином, рішення суду першої інстанції постановлене з дотриманням вимог матеріального і процесуального права, є законним та обґрунтованим, а тому підстав для його зміни чи скасування не вбачається.
Керуючись ст.303, п.1 ч.1 ст.307, ст.ст.308, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, а ухвалу Ковпаківського районного суду м. Суми від 02 серпня 2011 року в даній справи залишити без змін.
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 – ОСОБА_3 відхилити, а рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 02 серпня 2011 року в даній справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з часу проголошення і протягом двадцяти днів може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий -
Судді -