Справа №22-ц-1697/11 Головуючий у суді у 1 інстанції - Сидоренко

Категорія - 45 Суддя-доповідач - Смирнова

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 вересня 2011 року                                                                                                     м.Суми

Колегія суддів з розгляду справ цивільного судочинства Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді -  Смирнової Т. В.,

суддів -  Попруги  С. В.,  Таран  С. А.,

з участю секретаря судового засідання - Пархоменко А.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 та ОСОБА_2

на рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 27 липня 2011 року

у справі за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до ОСОБА_3, треті особи: Охтирська міська рада, Управління держкомзему у м.Охтирка

про повернення самовільно зайнятої земельної ділянки, -     

ВСТАНОВИЛА:

18 травня 2011 року ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулись до суду з позовом.

Свої вимоги мотивували тим, що придбавши у 1992 році житловий будинок та частину господарських споруд по АДРЕСА_2, вони стали і власниками земельної ділянки площею 0,10 га, на відчуження якої окремого договору не вимагалось, та набули у користування земельну ділянку площею понад встановлені для безоплатної приватизації норми.

Отримавши від Охтирського міськвиконкому згоду про передачу у їх приватну власність з уточненням площі при видачі державного акту 500 кв.м земельної ділянки за вказаною адресою, вважають, що їх сусідка ОСОБА_3 незаконно заявляє право на користування частиною належної їм земельної ділянки, строк оренди якої у неї закінчився.

Просили зобов’язати відповідача звільнити самовільно зайняту земельну ділянку та заборонити їй без дозволу заходити на неї.  

Рішенням Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 27 липня 2011 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі позивачі, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та порушення норм матеріального та процесуального права, просять рішення суду першої інстанції скасувати і ухвалити нове рішення, яким задовольнити їх позовні вимоги.

Вважають, що передана їм 21 січня 1998 року за рішенням міськвиконкому для індивідуального житлового будівництва земельна ділянка, площею 0,05 га є їх приватною власністю, а неотримання ними державного акту на неї є лише результатом бездіяльності  зацікавлених у цьому посадовців.

Вказують, що договір оренди ОСОБА_3 спірної земельної ділянки закінчився саме 03 серпня 2009 року, а тому і права на її подальше використання вона не має, як не мала і за наявності цього договору, оскільки орендувала належну їм частину ділянки.   

Доводять про численні порушення процедури оформлення права власності на земельну ділянку.

Заслухавши пояснення апелянта ОСОБА_2, дослідивши матеріали справи та перевіривши рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судом, відповідно до нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 16 жовтня 1992 року виконком Охтирської міської ради народних депутатів продав ОСОБА_1 жилий будинок по АДРЕСА_2, площею 44,1 кв.м, з надвірними будівлями: ј частину сараю літ. «Б» та ј частину погреба літ. «Г».

Відповідно до рішення виконкому Охтирської міської ради від 21 січня 1998 року №36 «Про приватизацію земельних ділянок за заявами громадян», вирішено передати ОСОБА_1 для індивідуального будівництва у приватну власність земельну ділянку за вказаною адресою, площею 500 кв.м., з уточненням площі ділянки при видачі державного  акту (а.с.34).

16 грудня 2009 року ОСОБА_1 звернулась до управління держкомзему в м.Охирка з заявою про оформлення та видачу державного акта на право власності на розташовану по АДРЕСА_2 земельну ділянку, площею 0,10 га.

18 грудня 2009 року вказану заяву ОСОБА_1 управлінням держкомзему  передано до Охтирського районного відділу Сумської регіональної філії ДП «Центр ДЗК» для розроблення технічної документації із землеустрою для подальшого складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку.  

На загальній території земельної ділянки по АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1, площею 0,2374 га, знаходяться два житлових будинки, при цьому буд.№9, що має чотири квартири, перебуває на балансі управління ЖКГ Охтирськї міської ради. Вказані будинки мають двір спільного користування.

Відповідно до виданого 20 лютого 1998 року свідоцтва про право власності, ОСОБА_3 належить квартира АДРЕСА_1, що складає 20/100 частин цього будинку.   

03 серпня 2004 року ОСОБА_3 уклала з Охтирською міською радою строком на п’ять років договір оренди розташованої по АДРЕСА_1 земельної ділянки для городництва, площею 0,0257 га.   

На даний час проект розподілу територій для розмежування земельних ділянок по АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2, який має стати основою для встановлення меж вказаних земельних ділянок та виготовлення правовстановлюючих документів, відсутній.

Вказані факти з достатньою повнотою встановлені судом на підставі належним чином досліджених доказів, на які суд послався у рішенні та яким дав правильну оцінку.

За таких обставин, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог про повернення самовільно зайнятої земельної ділянки, та дійшов вірного висновку про те, що відповідачем не порушене право позивача на землекористування.

Відповідно до ст.158 ЗК України суди вирішують земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності осіб, а також про межі земельних ділянок, що перебувають у власності чи користуванні громадян-заявників, які не погоджуються з відповідними рішеннями органу місцевого самоврядування.

Встановлення меж між суміжними земельними ділянками відноситься до виключної компетенції даного органу.

Право власності на земельну ділянку, згідно з ч.1 ст.126 ЗК України, посвідчується державним актом. Позивачам державний акт не видавався та не виносились на місцевості межі земельної ділянки.

У той же час, відповідно до ст.ст.3, 15, 16 ЦК України, суд захищає лише порушене, оспорюване або невизнане право чи інтерес. Ст.ст.10, 60 ЦПК України покладають на сторону обов’язок доказування тих чи інших обставин.

Зважаючи на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2,  всупереч ст.60 ЦПК України, не довели порушення їх права приватної власності на землю, оскільки органами місцевого самоврядування межі існуючих спірних земельних ділянок, які б були визначені їх рішеннями чи правовстановлюючими документами сторін не встановлені.

Інші доводи апеляційної скарги також не спростовують висновків суду.

Таким чином, рішення суду першої інстанції постановлене з дотриманням норм матеріального і процесуального права, є законним і обґрунтованим, а тому підстав для його зміни чи скасування не вбачається.

Керуючись ст.303, п.1 ч.1 ст.307, ст.308, ст.ст.314, 315  ЦПК України, колегія суддів, -     

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відхилити, а рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 27 липня 2011 року залишити без змін.

Ухвала набрала законної сили з моменту проголошення і з цього часу протягом двадцяти днів може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.     

Головуючий -

Судді -