ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34 |
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
справа № 47/280 | 29.01.08 |
За позовом Приватного підприємства «Іфініті»
До Приватного підприємства «Техкард-Сервіс»
Про стягнення 918,00 грн.
Суддя С.Р.Станік
Представники:
Від позивача не зявився
Від відповідача не зявився
Обставини справи:
Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача про стягнення 918,00 грн. заборгованості, а також відшкодування витрат по сплаті державного мита – 102,00 грн. та послуг інформаційно –технічного забезпечення судового процесу –118,00 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.09.2007 було порушено провадження в справі № 47/280 та призначено її до розгляду на 21.11.2007.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.11.2007 розгляд справи було відкладено до 20.12.2007.
В судовому засіданні 20.12.2007 представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі. Просив суд позов задовольнити та стягнути з відповідача 918,00 грн., посилаючись на те, що відповідачем не було виконано зобовязання по виготовленню на замовлення позивача пластикових аркушів, щодо виготовлення яких позивачем було здійснено попередню оплату в сумі 918,00 грн.
В судове засідання 20.12.2007 представник відповідача –не зявився. Причин неявки –не повідомив.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.12.2007 розгляд справи було відкладено до 29.01.2008.
В судове засідання 29.01.2008 представник позивача –не зявився. Причин неявки –не повідомив.
В судові засідання 21.11.2007, 20.12.2007, 29.01.2008 представники позивача та відповідача -не зявились. Про причини неявки суд не повідомили. Відповідач відзив на позов та витребувані судом документи –не надав. Про проведення судового засідання 29.01.2008 позивач та відповідач були повідомлені належним чином. Через канцелярію Господарського суду міста Києва ніяких заяв та клопотань не подавали.
У відповідності до вимог ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
Таким чином, розглянувши у судовому засіданні матеріали справи, Господарський суд міста Києва,-
ВСТАНОВИВ:
Як зазначав позивач у позові, починаючи з жовтня 2005 року він вів з відповідачем господарську діяльність по виготовленню пластикових аркушів, тобто підрядні правовідносини без укладення договору у письмовій формі.
Відповідно до виписки по особовому рахунку позивача, 05.04.2006 позивачем було перераховано на розрахунковий рахунок відповідача 918,00 грн. з призначенням платежу: «пластик, рахунок СФ-0366 від 05.04.2006».
Ухвалами Господарського суду міста Києва від 21.11.2007, від 20.12.2007 позивача було зобовязано надати рахунок СФ-0366 від 05.04.2006 та у випадку наявності, докази предявлення відповідачу листа-вимоги з вимогою повернути сплачені позивачем 918,00 грн.
Але, позивачем рахунок СФ-0366 від 05.04.2006 або належних доказів предявлення відповідачу листа-вимоги з вимогою повернути сплачені позивачем 918,00 грн. –надано суду не було.
Як зазначав позивач у позові, зазначені грошові кошти в сумі 918,00 грн. були ним перераховані відповідачу для виготовлення останнім пластикових аркушів на суму 918,00 грн., але відповідач сої зобовязання по виготовленню пластикових аркушів –не виконав, що на думку позивача, є підставою для задоволення позову.
Стаття 175 ч.1 Господарського кодексу України встановлює, що майнові зобовязання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.
Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.
Відповідно до статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобовязується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобовязується прийняти та оплатити виконану роботу.
Вимогами статті 854 Цивільного кодексу України визначено, що замовник зобовязаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи, за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк.
Статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що оскільки між позивачем та відповідачем не було погоджено у належній (письмовій) формі строк (термін) виконання відповідачем зобовязання по виготовленню пластикових аркушів на суму 918,00 грн., зобовязання по виконанню робіт по виготовленню пластикових аркушів мало б виникнути в відповідача в порядку ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, тобто у семиденний строк від дня пред'явлення у встановленому порядку вимоги.
Крім того, позивачем не було надано суду на підтвердження своїх позовних вимог оригінал рахунку СФ-0366 від 05.04.2006, на який позивач посилається як на підставу перерахування відповідачу 918,00 грн., оскільки така обставина справи як підстава перерахування грошових коштів має бути підтвердження певним засобом доказування –первинним бухгалтерським документом, яким у даному випадку і є рахунок СФ-0366 від 05.04.2006, тим самим не довівши суду належними та допустимими доказами своє твердження, що перерахування 918,00 грн. відбулося відповідно до рахунку СФ-0366 від 05.04.2006 саме для виготовлення пластикових аркушів.
Позивачем всупереч вимогам ухвал Господарського суду міста Києва від 21.11.2007 та від 20.12.2007, якими позивача було зобовязано надати рахунок СФ-0366 від 05.04.2006 та у випадку наявності, докази предявлення відповідачу листа-вимоги з вимогою повернути сплачені позивачем 918,00 грн., не було надано належних доказів предявлення відповідачу у встановленому порядку відповідної вимоги на суму 918,00 грн., відповідно, суд приходить до висновку, що відповідачем не порушено своїх зобовязань перед позивачем, а отже підстави для задоволення позову та стягнення з відповідача 918,00 грн. –відсутні.
Враховуючи, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними конкретними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, судом визнається, що позивачем в позовній заяві не були наведені обставини, не надано належних та допустимих доказів на їх підтвердження, які б свідчили про обґрунтованість позовних вимог. Докази, подані позивачем, не підтверджують обставини, на які позивач посилається в обґрунтування позовних вимог.
Таким чином, суд дійшов висновку, що позовна вимога позивача про стягнення з відповідача 918,00 грн. - не є обґрунтованою та законною, не була доведена позивачем належними та допустимими доказами, а тому задоволенню не підлягає.
Державне мито і судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 33, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,-
ВИРІШИВ:
1. В позові відмовити повністю.
2. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя С.Р.Станік